Літературна скарбничка "Економічні мказки для дошкільнят"

Про матеріал
Казки економічного спрямування для дошкільників, які ві гровій доступній формі допоможуть навчити малят заощаджувати, накопичувати, зберігати
Перегляд файлу

Економічні казки

Економічні казки

Казка дидактична — один з різновидів навчальних текстів, які доцільно використовувати в роботі з дітьми. Економічними ми називаємо казки, які можна аналізувати із соціально-економічного погляду. Для цього годиться більшість відомих фольклорних чи авторських творів. За потреби вихователь може самостійно підсилити сюжетну лінію, яка відповідає меті вивчення теми.

Казка — найпоширеніший жанр оповідальної народної творчості та вагомий засіб пізнання дітьми навколишнього світу. Призначені для дитячої аудиторії, казки враховують особливості психології дітей, сприяють уважному ставленню та переживанню казки як реальності. Свого часу І. Франко писав: «Гола, повна правда життя — то тяжка страва. Старші можуть заживати її, вона для них смачна і здорова. Але дітям не можна давати її так, як старшим; треба приготовлю вати її… в образках, в байках. І вони так приймають її».

Казка — чи не найпопулярніший епічний жанр, який розкриває безмежний світ людської уяви, гармонійно поєднує реальне й вигадане. Тут фантастика — «чарівний елемент» казки — має реалістичну основу, оскільки вона є віддзеркаленням у свідомості людини об’єктивного світу, відображенням мрій, сподівань і прагнень наших далеких предків. Цілісність цих епічних творів забезпечується реальністю життя, науковою точністю зображуваних характерів, учинків персонажів, вибором конкретних слів та інтонації для передачі змісту.

Тут знаходять свій вияв народні уявлення про правду і кривду, про долю і недолю, про розум і дурість тощо. У казці виявляються потреби людей у щасті, достатку, благополуччі, мрії про непереможність добра та правди.

Сила казки в тих знаннях, які породжені переживанням зображуваних подій. Ці описи починаються з особистих вражень і дають доступ до архетипового досвіду етносу. У казках відображаються особливості народної психології та господарських процесів, світогляд народу, його мудрість і оптимізм, морально-етичні й естетичні принципи і традиції, педагогічний геній, багатовіковий досвід виховання підростаючого покоління.

Казка формується на душевних проблемах кожного покоління, розвивається в часі і просторі та ніби має власне внутрішнє життя.

Для кожної казки характерними є намір — головна сюжетна лінія, розвиток дії, активність персонажів, їхні вчинки з відповідними наслідками й висновками. Дія твору може відбуватись як в умовному середовищі, так і у звичайному для сьогоднішнього читача (квартира, магазин, підприємство тощо).

Традиційно казковий епос поділяється на такі основні різновиди: казки про тварин, чарівні (героїко-фантастичні), соціально-побутові.

Найдавнішими вважаються казки про тварин. У них відобразилися довготривалі спостереження за життям тварин, їхньою поведінкою та взаєминами. Образи, казкові характери, ситуації, у яких діють і розкривають свою сутність герої, мають не буквальне, а переносне (алегоричне) значення. Казки про тварин в алегоричній формі розкривають суспільні явища, побут людей.

У чарівних (героїко-фантастичних) казках головним мотивом є подолання численних труднощів на шляху самоствердження, свободи, щастя, добра, гармонійних стосунків. У таких творах перемогу здобуває той, хто уособлює народний ідеал. Героям, які самі володіють найрізноманітнішими якостями, допомагають також звірі, птахи, комахи, стихії природи.

Соціально-побутові казки мають реалістичну основу. У них відображено дійсні події, а вимисел, уява стосуються повсякденної діяльності людей. Сюжети цих казок надзвичайно різноманітні й охоплюють майже всі аспекти життя. Основними мотивами є розв’язання соціально-економічних протиріч, прагнення справедливості, гармонійних стосунків між окремими людьми, представниками різних поколінь, соціальних груп, виявлення найважливіших рис, які забезпечують досягнення мети, зіставлення позитивних і негативних учинків тощо.

Виховна функція казок має особливе значення в навчальному процесі. В образах казкових персонажів (тварин, чарівних істот чи людей) утілюються різні типи людей, відтворюються соціальні відносини, викриваються людські пороки. Роль людини як істоти розумної, благородної, вольової, показ переможної сили інтелекту сприяє формуванню в учнів активних, сильних, наполегливих характерів. Ідеал героя, що розкривається в захопливих пригодах, є прикладом для наслідування. І навпаки, персоніфікація недоліків дає можливість подивитися на себе критично.

Обираючи казки, згадуючи оповідання з дитинства, ми віддаємо перевагу тим, де змальовуються близькі нам по духу ситуації. Ми приміряємо на себе відповідні ролі, прагнемо бути серед переможців, співчуваємо переможеним чи осуджуємо їх. Отже, цілеспрямовано підбираючи для читання епічні твори, ми впливаємо на формування світогляду дитини, аналізуємо ті умови й особистісні риси героїв, які забезпечили високі здобутки.

Казка з поганим кінцем також є засобом навчання й виховання. Вона показує дитині, як себе відповідно поводити, чого робити не можна, як уникнути невдалого вибору, щоб зменшити негативні наслідки вчинків. Казка допомагає неухильно слідувати правилам, аналізувати, як діяти і в яких випадках. Роблячи в житті кроки подібні або протилежні діям героїв казок, школярі можуть навчитися триматися в певних ситуаціях.

Багатоаспектність економічної казки

Аналіз сюжету економічної казки дає змогу зосередитись на таких аспектах змісту теми:

  1. Розкриття особистісних рис персонажів, важливих у певній економічний ситуації. Це можуть бути різноманітні як позитивні, так і негативні якості, наприклад, винахідливість, цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, спритність, терпимість, балакучість, упевненість тощо.
  2. Виявлення особливостей міжособистісних стосунків, які складаються в різних економічних ситуаціях (суперництво чи партнерство, змагання, співробітництво, взаємовиручка, підтримка, переслідування власних інтересів тощо).
  3. Висвітлення певних економічних відносин, що складаються між суб’єктами господарювання, та правових підвалин, які забезпечують ці відносини.
  4. Казки відображають соціальні тенденції, віддзеркалюють суспільну реальність, вивчення складних економічних понять, категорій, закономірностей через їхні прояви в умовній (казковій) ситуації з використанням прийомів алегоричності (перенесення), гіперболізації (перебільшення), ретардації (уповільнення, повторів), а також зіставлення, контрасту, іронії, гротеску, зображення від супротивного, алогізму, самовикриття, самореклами тощо.

У художню тканину казок органічно вписуються прислів’я та приказки, загадки, пісні, афоризми, лічилки та інші перлини народної мудрості, які передаються з покоління у покоління.

Використання економічних казок як різновиду дидактичних текстів дає змогу зосередитися на головній події сюжету, опускаючи другорядні елементи ситуації. Перевагою казкових персонажів є те, що вони традиційно наділені певними рисами свого архетипу (наприклад, Лис — підступний, хитрий; Заєць — боязливий, прудкий; Осел — упертий; Віл — працьовитий; Рак — неповороткий; Ворон — мудрий; Богатир — добротворець). Царі й королі, дід і баба, три сини, козаки, жителі підземного царства — усі вони мають притаманні їм якості. Крім цього, персонажі перебувають у певному середовищі (наприклад, у казковому лісі, болоті, тридев’ятому царстві, стародавньому поселенні, джунглях, пустелі, казковій родині тощо), додатково описувати які в процесі вивчення немає потреби.

Читаючи казку, ми здатні переживати її так, ніби самі є її героями, які зрештою здобувають перемогу або зазнають поразки. Казки побудовано в такий спосіб, що слухач стає учасником випробувань на витривалість. Слухаючи казку, ми закріплюємо свої знання.

Казка має багато спільних коренів з дитячими «дворовими» навчальними іграми. Кожна гра має у своїй основі певний сюжет (сценарій), тобто базується на певній казці. Як відомо, гра дає змогу вести своєрідний діалог із предметом пізнання, імітувати взаємодію героя з навколишнім середовищем. Вона стає «паралельною реальністю», де немає бар’єрів стереотипів, де можливе моделювання умов ситуації в різних комбінаціях, де знаходиться відповідь на запитання «а що буде, коли…?».

Цікавим аспектом казок узагалі та тих, що мають економічний зміст, зокрема, є трискладова структура ролей головних персонажів: троє братів, три сестри, старі батько—мати й малий син чи дочка. Ми бачимо в цьому вияв онтогенетичних знань народу про структуру психіки людини (супер-его, его й підсвідомість) чи такі рівні розвитку психіки, як «Батько — Дорослий — Дитина». Результатів досягає «Дитина» чи «найменші син/дочка». У цьому — певна вказівка бути безпосереднім, щирим, прислухатися до своєї інтуїції, чути потреби своєї особистості, бути уважним до інших, використовувати тіла й сили природи, навіть якщо ми нездатні їх пояснити, покладатися не лише на себе, а й приймати підтримку інших. Якщо використовувати сучасну наукову термінологію, то йдеться про поділ праці, раціональне використання ресурсів, розвиток власних здібностей, інтеграцію й кооперацію, які забезпечують ефективне досягнення мети діяльності.

Не вдаючись до детального аналізу архетипів дійових осіб, підкреслимо доцільність такої орієнтації роботи (діяльності), руху до мети, яка складається з кількаразових повторів, відпрацювання та вдосконалення певних дій, набуття досвіду й майстерності, копіткої праці та наполегливості.

Серед цілей, яких досягають герої-переможці, переважають такі, які утверджують загальнолюдські цінності, мають колективний характер і спрямовані на покращання умов життя багатьох людей. Часто перемога героя завершується загальним святкуванням. Ця сюжетна лінія властива навіть неоднозначним казкам (наприклад, казці «За щучим велінням…»). Чи не простежується тут один з економічних принципів: особистісна перемога (свобода) сприяє розвитку громади, отримання власних здобутків можливе поряд із задоволенням потреб інших людей, добробут однієї (окремої) людини неможливий без зростання добробуту інших членів громади.

Основні завдання економічних казок

  1. Мотивація інтересу дітей до вивчення складних абстрактних тем і питань.
  2. Розкриття економічних понять, явищ, закономірностей, які проявляються в різноманітних реальних життєвих або умовних (казкових) ситуаціях.
  3. Активізація сприйняття через формування позитивного емоційного досвіду навчання.
  4. Розкриття особистісних особливостей сприйняття дитиною теми, що вивчається.
  5. Використання ігрових елементів з дидактичною метою.
  6. Формування особистісних рис дітей.

Як працювати з казкою?

Казка, яка використовується в навчальному процесі, є одним з різновидів дидактичних текстів. Форми роботи з казкою, як і з іншими текстами, можуть бути найрізноманітнішими: аналіз казки як конкретної ситуації інциденту чи випадку, проведення інсценізації чи розігрування ролей з наступним обговоренням, організація дидактичної гри. Усі вони дають змогу змоделювати певні процеси прийняття рішень чи взаємодії учасників та сприяють формуванню певних навичок (умінь) дітей.

Психолого-дидактичні вимоги до використання методу казки в процесі вивчення економіки

  1. Вираження в сюжеті лінії, яка розкриває економічне явище чи закономірності, що аналізується.
  2. Відповідність персонажів та їхніх характерів тим діям і вчинкам, які змальовано в сюжеті.
  3. Відповідність подій та окремих елементів сюжету історичному періоду та притаманним йому соціально-економічним відносинам.
  4. Наявність позитивних і негативних персонажів, які виконують різнопланові ролі задля уникнення стереотипів: якщо «поганий», то абсолютно поганий; якщо «хороший», то ідеально хороший.
  5. Загальний оптимізм описаної події, навіть якщо закінчення казки є поганим.
  6. Переплетення в описі деталей реальних і фантастичних. Накладання чарівних елементів на реалістичні.
  7. Уникнення оцінних суджень типу «герой хороший, тому що він усіх рятує, усім допомагає, за себе не дбає…», і протиставлень — «персонаж не такий… (наприклад, як усі), тому поганий»

Використання економічних казок у навчальному процесі може здійснюватися за таким алгоритмом:

Перший етап

Визначення навчальної теми.

Виявлення доцільності використання економічних казок, наприклад, якщо тема дуже абстрактна або закономірності, що вивчаються, проявляються в реальності тривалий час тощо.

Визначення мети й завдань роботи з економічними казками.

Другий етап

— Визначення форми роботи й часу для ознайомлення із сюжетом. Наприклад:

а) читання на занятті;

б) читання в повсякденному житті;

в) інсценізація  (10—15 хв)

Третій етап

— Власне ознайомлення із сюжетом казки. Читання або перегляд інсценізації.

Четвертий етап

— Обговорення. Висловлення дітьми власних вражень: що їм сподобалося, що вони зрозуміли, якими вони побачили героїв казки, що було головним.

— Організація бесіди стосовно теми казки: що відбулося за сюжетом; чому це сталося; які умови були головними, які другорядними; як зміниться ситуація зі зміною цих факторів тощо. Постановка запитань є однією з найважливіших складових методу економічної казки. Запитання активізують мислення учнів, дають змогу виявити відповідні закономірності за допомогою аналізу умовних подій, пов’язати казковий сюжет з реальністю сьогодення.

Цікавим для дітей є завдання самостійно підібрати або скласти казку, яка ілюструє тему. Це також дає змогу виявити рівень розуміння школярами особливостей і закономірностей економічних процесів і явищ.

Казка “Бережи Воду”

Жили були чотири друга. Вони завжди були нерозлучні. Старшу звали Земля, молодшого Повітря , третього Вогонь, ну а саму молодшеньку звали Вода. Але як то раз вогонь посварився з бідною  Водою і сказав їй, що від неї немає толку. Образилася тоді Вода і вирішила піти куди-небудь де її не знайдуть. Як-то раз Вода вирішила прогулятися в світ людей. Бреде собі Водичка по вулицях , а на зустріч їй хлопчик йде, побачив воду хлопчик злякався і втік. Йде далі Вода, а на зустріч їй маленька дівчинка, але дівчинка не злякалася Воду, а навіть навпаки Вода їй здалася дуже милою. Водичка розповіла дівчинці про свою історію як одного разу її Вогонь образив. Але дівчинка одразу ж спробувала заспокоїти Воду, і пояснила їй, що вона важлива як і всі її друзі. Зраділа Вода , подякувала дівчинці і вирішила, що більше не буде ображатися на слова інших адже хтось може ненавмисно образити а з гаряча.

 

КАЗКА «БЕРЕЖИ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ»

Жили по-сусідству дві найкращі подруги – Іринка і Галя. Галя, виходячи з будинку завжди вимикала світло і воду, які їй були не потрібні. А Іринка про це ніколи не замислювалась і не робила. Світло завжди було включене у всьому домі.

Одного разу Іринка прокинулась вранці від холоду. Вона встала і пішла дізнатися, що сталося, хотіла включити світло, але його не було. , пішла до батареї, але опалення не булою, Ірина подумала, що світло і опалення відключили через аварію. Дівчинка сіла на диван і подумала про себе: «Можна зігрітися від гарячого чаю і включити газ, щоб стало тепліше». Іра схопилася  і пішла на кухню, щоб поставити чайник, але води в кранах теж не було! Коли вона захотіла включити газ, то з’ясувалося, що і газу теж немає. Вона  в паніці побігла до своєї подруги. Вийшовши на вулицю, вона була в шоці від побаченого. На вулиці було темно, дерев немає, одні пеньки, трави теж немає, пташки теж не співають, а люди і тварини стоять як статуї – світ повністю зупинився. Іра і паніці повернулася до дому, залізла під ковдру  і стала плакати. Але раптом почула знайомий голос: «Іра, вставай, що з тобою, чому ти плачеш»? Це була Галя, і вона будила Іру.

Іра дуже зраділа побачивши Галю. Вона включила світло, воду і пішла до вікна і побачила, що діти грають, птахи співають,  а трава і дерева зелені. Коли Іра розповіла Галі свій сон, то стало зрозуміло, чого злякалася Іринка. Галя пояснила їй, що так може статися, якщо усі люди не замисляться про своє ставлення до енергії і ресурсів. Іра дала слово: «Я завжди вимикатиму світло і воду, коли вони не потрібні і економити газ і тепло». Відтоді, Іра своє слово не порушувала, і таких страшних снів не бачила!

 

Бережи світло!

Жив був Зайчик і в нього було три друга: Бобер, Білочка та Їжак. Одного разу друзі зібралися біля будинку Зайчика і вирішили піти по гриби. Коли відійшли від хатинки Білочка обернулась і побачила, що Зайчик не вимкнув світло.

Зайчику,  – сказала Білочка, – а чому, це ти не вимкнув світло?

Та не хай горить, ми ж повернемось швидко, – відповів Зайчик.

І звірята пішли. Пройшло чи багато часу. З повними корзинами грибів та ягід, виморені друзі повертались додому.  Повернувшись  до будинку Зайчика звірята побачили, що світло вимкнуте і на дверях щось висить. Підійшовши ближче побачили повідомлення про відключення світла і велику суму штрафу в розмірі 10000 лісових гривен. Зайчик почервонів від сорому, а друзі довго про щось домовлялись.

Знаєш, Зайчику, вихід з цього положення є, але ти повинен зрозуміти, що необхідно бережно ставиться до навколишнього середовища, – сказав Їжачок. – Нічого даремно не дається, за все треба платити.

Ми можемо тобі допомогти, але ти тільки повинен нам пообіцяти що будеш економно використовувати природні ресурси, – промовив Бобер. – У мене в річці водиться велика кількість риби, то її можна ловити і продавати.

Вранці наступного дня Зайчик взяв вудочку, відерце та пішов вудити рибу. Улову він був дуже радий. Відніс на базар, продавши рибу отримав 500 лісових гривень. І так кожного дня ходив на рибалку та на базар, поки не накопив 10000 лісових гривень. Заплативши штраф, повертаючись додому Зайчик всім розповів про свій не гарний вчинок і порадив бережно ставиться до природних ресурсів і марно не витрачати їх.

 

 

КАЗКА «ПРИГОДИ МАЛЕНЬКОЇ ЛАМПОЧКИ»

Жила собі маленька лампочка і була вона дуже допитлива. Одного разу захотілося лампочці дізнатися, скільки вона випускає енергії. Викрутилась вона із патрона і пішла. Йде вона і раптом бачить на щиту, що вона витрачає 100 ват і дуже здивувалась.

Пішла вона шукати свою подружку – енергозберігаючу лампу. Ось  зустріла вона свою подружку, тай каже: «Люба, заміни мене, будь ласка, бо я дуже багато втрачаю енергії». Подружка відповіла їй: «Гаразд, я заміню тебе. А куди ж ти підеш?» – «Я піду буду мандрувати по світу. І  приносити людям радість.»

 

Казка про воду і світло

Колись давно у 4 класі Сашко робив уроки і почув у сусідній кімнаті йде суперечка. Зайшовши до кімнати побачив двох створінь, які не могли прийти до єдиної відповіді.

– Я важливіша! – промовила Богиня світла.

  Ні, не ти, а я,- відповіла Королева води.

– Та, ти помиляєшся, – сказала Богиня світла.

Сашко здогадався, що суперечка йде між Королевою води та Богинею світла. І вирішив вмішатися у їхню розмову.

  Ви, мене пробачте, але в чому справа? Невже не можна якось домовитися між собою? – промовив хлопчик.

  Так, ти правий, але не зовсім,- сказала Богиня світла.

  А чому, це?- спитав Сашко.

  Відгадай? Для чого світло потрібно людям? – промовила Королева води. – Адже завдяки мені з’являєшся у домівках людей, на заводах.

  А ти чим корисна вода? –  промовила Богиня світла.

  Стоп, стоп. Так, ви ні до чого не домовитися. Ви разом потрібні людям і без вас ми не зможемо жити. Вода насичує землю, живі організми, світло ж виконує не більш важливу роль. Ще з дитинства нас вчать економити воду та світло, бо запаси не вічні.

  Дякуємо, тобі хлопчику, що ти нас помирив, – відповіла Королева води.

 

Казка про електроенергію

В наш час люди не уявляють свого життя без енергії, електричного світла, електроприладів… І багато хто вже не пам’ятає тих часів, у які і трапилась ця історія. А відбувалося це дуже давно, коли дерева росли такі високі, що торкались до небес, коли люди не знали свободи і жили під владою злого чарівника…

Чарівника звали Кіот, він був дуже могутній, і люди нічого не могли йому зробити, бо повністю від нього залежали. Він мав таємничу силу – електроенергію, від цього робив, що хотів, був дуже багатий, і ні з ким не хотів ділитись. У замку де він жив була відведена спеціальна таємна кімната в якій він тримав електроенергію.

Під владою злого чарівника люд жив вже дуже довго. Всі жили в невеличких поселеннях. Виживали з того, що обробляли землю, вирощували рослини, доглядали за тваринами, але біда була в тому, що кожний місяць, до кожного поселення, прилітали темні лицарі – слуги-воїни чарівника Кіота – і забирали у бідних людей половину всього нажитого і придбаного.

Одного разу в ясний, сонячний день в лісі збирала ягоди молода дівчина, мешканка поселення Сток, її звали Дочка Сонця і Світла, але всі називали її просто – Світлана.

День був, напрочуд, гарний. Втамувавши свою спрагу в дзвінкому струмку, який був дзеркально чистий, а вода з нього мала такий приємний смак, дівчина не поспішала додому, слухала пісні пташок, шепіт вітру і голоси лісу, непомітно для себе заснула біля струмочку на полянці…

Коли прокинулась, був вже глухий вечір: „Ой, як же я могла заснути, батько мабуть дуже хвилюється…”- подумала Світлана і хутчіш побігла у напрямку до свого поселення. Дівчина жила удвох із своїм стареньким батьком, жили дуже бідно, але Світланка була дуже веселою, всі в поселенні її знали і любили. Коли вона повернулась додому, то побачила вмираючого батька:

Що сталось? – у розпачі, почала питати у людей, що стояли поруч.

Сьогодні прилітали темні лицарі, збирали данину; твій батько відмовився їм щось давати, і вони дуже сильно побили його… -відповіла бабуся Ганна.

Скільки з того дня минуло часу ніхто вже не пам’ятає, але невдовзі батько Світлани помер. Вона не знала, що робити. Три дні і три ночі плакала дівчина над могилою свого батька. А на четвертий день, явилась до Світлани душа її батька, мовила до неї:

Доне моя, могутню силу має чарівник Кіот, ця сила називається електроенергією. Електроенергія не належить йому, вона належить всім людям. Але Кіот не хоче ні з ким ділитись. Ти повинна звільнити електроенергію, тоді ти звільниш всіх людей від влади злого чарівника і помстишся за мене. Треба пробратись до замку злого чарівника і знайти чарівні двері з великими червоними ґратами. Двері не прості, а зачаровані! Простою силою, чи ключами їх не відімкнеш, треба промовити чарівне слово тричі. А чарівне слово – струм. Іди ж дочко моя, Донько Сонця і Світла, іди, бо то твоя доля. І не журися через мене, все в тебе буде добре, от побачиш.

І Світлана пішла, хоч була і перелякана, але сповнена рішучості. Пішла не знаючи куди , йшла за покликом серця, назад не оберталась, йшла вже майже тиждень. Дорога була не легка і лежала через ліс. Вдень дівчина пробиралась через гущавину, а вночі відпочивала. І не на хвилину її серце не виявляло страху, вночі одна в лісі, навкруги дикі звірі, але Світлана нітрохи не боялась, вона знала, її охороняє дух батька. Іноді на її шляху зустрічалися люди, але ніхто не знав де знаходиться замок злого чарівника Кіота, і як туди можна знайти дорогу. Але дівчина не засмучувалася. І ось одного дня вона зіткнулась з купкою повстанців. Це були молоді хлопці. Вони теж шукали замок злого чарівника, щоб виправити несправедливість, яку він чинить.

– Пішли з нами, все одно туди ж дорога, разом веселіше, та й не треба молодій дівчині ходити одній, краще вже з нами, – запропонував один із повстанців. Світлана відразу дала свою згоду, адже, хлопець, що її запросив дуже сподобався дівчині. Його звали Романом. Вони всі швидко потоваришували, і йшли на зустріч пригодам. Йшли вдень, вночі, йшли дуже довго, і от нарешті десь вдалечині, побачили стіни замку.

Ну ось ми і прийшли. – мовив повстанець Роман, – Що тепер будемо робити?

Я знаю одну велику таємницю, чаклун Кіот у себе в замку ховає велику силу – електроенергію. І якщо її звільнити, то Кіот втратить всю свою могутність і більше не зможе керувати людьми! Всі його злі чари зникнуть. Він втратить всю свою владу і людство нарешті зможе відчути свободу! – Світлана була готова на все, задля свободи свого народу.

Це дуже важливо! Ми не знали, як здолати злого чаклуна, але тепер, я знаю точно, перемога буде за нами. І вони рушили до стін замку. Дорога була важка, їм потрібно було пробиратись через гущавину, з великою кількістю пасток і небезпеки. Не всі подолали цю відстань, багато полягло дорогою, але вони мали надію, що такою ціною всі люди стануть вільними. Кіот мав силу бачити все і відразу ж дізнався, що до стін його замку наближаються вороги, і хоч як важко і складно було пройти через пастки, все ж, повстанці пройшли. А чаклун цього не очікував і був дуже розлючений! Він вислав       своїх темних  лицарів,  щоб

вони зупинили людей. Лицарі переважали в кількості і могутності, але не в розумі. Зустрівши біля стін замку темних воїнів, повстанці, просто схитрували. Роман і Світлана сховались в кущах, а всі інші хлопці-повстанці, мужньо билися з нападниками.

Світлана з хлопцем пробрались у замок, але тепер вони повинні були знайти чарівні двері, а це було не так просто, бо двері були дуже ретельно заховані. Йшли темними коридорами, здавалося їм не буде кінця. Але раптом на їх шляху з’явився сам чаклун Кіот. Світлана знала, що все це означало: чарівні двері поряд. Нарешті вона побачила їх. Дуже великі чорні двері з масивними червоними ґратами і дуже великим золотим замком. Навіщо ви сюди прийшли? – з погрозою в голосі спитав Кіот.

Я прийшов перемогти тебе, щоб ти більше не мав влади над людьми.

Роман вирішив відволікти чаклуна, щоб Світлана мала змогу звільнити електроенергію..

Кіот був дуже страшний, але Роман його не боявся, і був готовий з ним битися. Злий чаклун наблизився і почалася битва, не на життя, а на смерть. В цей час Світлана встигла підбігти до дверей і промовити чарівні слова: струм, струм, струм. В цю мить золотий замок зламався, двері відчинились і злий чаклун Кіот зник назавжди. Бо вся його сила, його безсмертне життя знаходилося за цими дверима.                                     З того     часу     люди     почали

використовувати електроенергію: будувати гідроелектростанції, заводи, фабрики. Люди здобули свободу. А, що було з Світланою і Романом, це вже інша розповідь, але можу сказати одне: вони одружились і жили довго та щасливо!

 

Казка про Енергозбереження

В одному місті жили  собі  Ваня и Катя ,одного разу вони грались и побачили, що кудись зникло, світло ,вода, газ, а замість чистого повітря , сморід, у якому дихати було важко. Тоді Ваня и Катя відправились шукати рятування для свого міста. Подолавши довгий шлях , нарешті вони найшли казковый ліс , де жив великий цар Добросвіт . Тільки він міг допомогти!

Тоді діти почали говорить з ним:

– добрий день Великий Добросвіт! Ми прийшли до тебе дізнатися куди зникли

електроенергія та чисте повітря у нашому місті?

-Добре, я розповім вам таємницю , але для цього я хочу запитати тебе Ваню

– Що ти забув зробити вчора перед тим, як побіг грати у футбол?

-Ееее… Я помив руки , але здається , я забув виключити воду.

-ось, ось …Ти забув закрити воду , а поки тебе не було ,  з’явився злодій, якого звали Водохльоб та випив всю воду.

– Ой … мені так соромно . що я часто залишаю кран відкритим.

– А куди зникла електроенергія?-спитала Катя.

-Катя, тепер ти згадай . що ти забула зробити вчора перед тим , як пішла гуляти?

– Я? Я закрила кран з водою!

– Ні, ти забула, щось інше?

-Так , згадала! Я забула вимкнути світ на кухні.

-Ось, ось.. Ти забула вимкнути світ на кузне. А поки тебе не було з’явився другий  злодій, якого звали Енергоглот и проковтнув всю електроенергію!

-Оце так.. Я  навіть не знала!

-А, що трапилось с повітрям?-спитали діти.

-Е, ще багато інших людей , які допомогли випустити з темниці злодія , якого звали Повітряглот.

-Ну , що тепер робити? Як спасти наше місто?

-Треба бути уважнішими и все буде гаразд!

Відправились діти додому и з’явилось свіже повітря , та діти більше так не робили и до них більше не повертались злодії Водохльоб, Енергоглот, Повитряглот.

 

Фея Світла

У одному місті жила дівчинка Наталка і хлопчик Василько. Вони були як дві краплі води, охайні, трудолюбиві, дружні. От тільки Наталка не берегла електроенергію.

Одного літнього ранку Наталка і Василько вийшли погуляти, але Наталка забула вимкнути світло. Діти вирішили пограти у схованки. Наталочка швидко сховалася у підвалі будинку. Їй не було лячно, бо там було світло. Але раптом світло згасло. Дівчинка налякалась, не могла вийти, бо нічого не бачила. І тут перед нею з’явилася фея, яка допомогла дівчинці вийти з підвалу і сказала:

         Ти повинна берегти електроенергію, бо інакше ти можеш потрапити у таку халепу будь- коли

Добре, – відповіла Наталка, і побігла до Василька.

Хлопчик запитав, що сталося. Наталка усе розповіла і сказала

Ти ніколи не потрапиш у таку халепу, бо ти бережеш електроенергію

 

КАЗКА ПРО ТЕ, ЯК ПТАШКИ НАЧВЧАЛИСЯ ЕКОНОМИТИ СВІТЛО І ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ

Жили-були пташки, які не економили світло. Вони дуже любили взимку в дуплі вмикати обігрівач. Він брав дуже багато електроенергії. Одного разу їм прийшов рахунок за використану електрику. Мама пташка повинна була заплатити дуже багато грошей. Вона розповіла пташенятам як треба економити світло і електроенергію, вмикати обігрівач тільки тоді, коли прилітаєте до дому, постійно ввімкнений він бути не повинен. Мама пташка віддала усі свої гроші за електроенергію і своїм дітям вона цілий місяць не купувала льодяників, бо на  них не було грошей.

З тих пір пташки навчилися економити електроенергію та світло.

 

 

КАЗКА ПРО ТЕ, ЯК ТРЕБА БЕРЕГТИ ВОДУ

В одному царстві жило-було Красиве озеро. У ньому було багато риби люди приходили до нього. Вони милувалися красотою озера, інші купалися у його водах, треті ловили рибу.

Але трапилося так, що кожен, хто приходив до нього у гості, залишив там багато сміття.

Образилося озеро на людей і сховало усю рибу, а само покрилося густою тінню. Прийшли вранці люди до озера і заплакали. Не було ні риби, ні чистої води. Забігали вони, стали просити пробачення у озера, стали дбати про нього.

Пробачило озеро людей, випустило рибу, очистило свої води. І стали люди жити з ним у мирі.

 

docx
Додано
18 серпня
Переглядів
108
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку