Літературна вікторина
за біографією Т.Г.Шевченка
ІІ частина
Шевченко мріяв назавжди оселитися в Києві, мав намір викладати в університеті малювання.
Приятелював Т.Г.Шевченко на Україні з Козачковським, В.Репніною, Тарнавським, Чужбинським, Закревським, Лизогубом, Кулішем, Гудовським, Сажиним та учасниками Кирило-Мефодіївського товариства.
У 1845 році до Києва приїхав професор історії М.Костомаров і оселився у Гулака. Їх відвідували: Білозерський, Тулуб, Посяда, Маркевич, Шевченко. Виникала думка організувати товариство, яке поширювало б ідеї слов’янського єднання. Костомаров написав проект статуту, товариство вирішили назвати Кирило-Мефодіївським.
Кирило-Мефодіївське товариство ставило на меті поширювати ідею об’єднання слов’ян в одну державу, ліквідацію кріпосництва, знищення станів. Шевченко обстоював революційно-демократичні вимоги.
Про підпільне товариство жандармам доніс провокатор студент Петров.
Шевченко був заарештований 5 квітня 1847 року на переправі через Дніпро в Києві.
Серед речей, відібраних при арешті Шевченка, була рукописна книга «Три літа», малюнки, вірші.
Справжньою причиною заслання Шевченка були його революційні вірші, альбом поезій «Три літа», які жандарми знайшли при арешті, зокрема сатирична поема «Сон».
Костомарова Гулака, Маркевича, Тулуба, Посяду, Андрузького, Навроцького, Шевченка допитував начальник ІІІ відділу граф Орлов і його помічник Дубельт. Шевченко тримав себе спокійно, ні в чому не каявся.
30 травня 1847 року граф Орлов передав Шевченка у розпорядження військового міністра князя Чернишова. Шевченка відрядили на заслання рядовим в Оренбурзький Окремий корпус без права писати і малювати, і за вісім діб доставили на місце.
Кілька днів Шевченко прожив в Оренбурзі. Зустрівся тут Лазаревським Федором, Левицьким Сергієм, Герном Карлом. Шевченка відрядили в Орську фортецю.
До Орська Шевченко прибув 23 червня 1847 року; тут його зарахували солдатом 3-ї роти. Почалася муштра. Шевченко захворів на цингу і ревматизм.
Начальник експедиції для вивчення корисних копалин на берегах Аральського моря Олексій Іванович Бутаков набирав рядових солдат до складу експедиції. Шевченко офіційно був зарахований як рисувальник.
Шевченко дружив з Фомою Вернером, О.І.Бутаковим, Поспєловим, з Макшеєвим жив в одній палатці під час плавання на шхуні «Константин».
26 вересня 1848 року експедиція зупинилась на зимівлю в затоці Кос-Арал. Тут Шевченко написав понад 60 поезій і поем: «П.С», «Марина», « І виріс я на чужині», «Петрусь», «Титарівна» і т.д.
Навесні 1849 року почалося друге плавання по морю. Відкрито багато нових островів, які Шевченко змалював. На зимівлю повернувся в Оренбург для опрацювання матеріалів. Тут зустрівся з Ф.Лазаревським, Левицьким, Поспєловим, Герном, Бр.Залєським, Вернером.
Один з офіцерів Оренбурзького гарнізону доніс Обручову, що Шевченко пише і малює, і той наказав зробити обшук на квартирі поета. Герн попередив, і Шевченко встиг «захалявні книжечки» передати друзям, а частину паперів спалити. Під час обшуку в Шевченка забрано малюнки, листи. Його посадили на гауптвахту.
З травня по 5 вересня й849 року Шевченко сидів в Орській тюрмі, потім його відправили в Новопетровське укріплення. Тут над Шевченком було встановлено посилений нагляд, стежили, щоб у нього не було ні паперу, ні олівців. Сам поет назвав Новопетровськ «незамкнутою тюрмою», тут він прожив 7 років.
З комендантом Антоном Петровичем Маєвським, який поставився доброзичливо до поета. Після смерті Маєвського прибув новий комендант Усков. У 1850 році Шевченко був учасником експедиції в Кара-тау, зустрічався там з Антиповим, Бр.Залєським, А.Турно, Козловим, М.Савичевим. Близьким знайомим поета був башкир Ахмет Хаїров. У 1852 р. зустрівся з природознавцем Андріяном Головачовим. 1856 році відбулася зустріч з академіком Бером, письменником Г.Писемським.
Після смерті Миколи І друзі Шевченка почали клопотатися про амністію поета. В числі їх родина Толстих, Сєраковський, брати Жемчужнікови, російський письменик О.К.Толстой.
21 липня 1857 року вранці завідуючий шпиталем Бажов першим привітав поета з волею. 31 липня, порушуючи офіційне розпорядження відрядити Шевченка в штаб, Усков видав свідоцтво на виїзд в Астрахань, а з 1 серпня видав документ на звільнення з військової служби і квиток на переїзд до Петербурга.
2 серпня 1857 р. увечері Шевченко залишив Новопетровськ і на рибальському човні вирушив Каспійським морем в Астрахань.
5 серпня 1857 року Т.Шевченко прибув в Астрахань і прожив тут 17 днів. Зустрів знайомого прапорщика А.Бурцева, у якого зупинився. Гостинно прийняв його О.Сапожніков і запропонував каюту на пароплаві « Князь Пожарський». 22 серпня Шевченко виїхав з Астрахані.
20 вересня 1857 року Т.Шевченко прибув у Нижній Новгород. Тут його зустріли жандарми, відібрали документи, погрожуючи повернути по етапу в Оренбург. М.Бриклін (з пароплавства), П.Овсяніков (архітектор) порадили Т.Шевченку прикинутись хворим; медик Лапа засвідчив хворобу – так було врятовано Шевченка від повернення до Оренбурга. Майже півроку жив Шевченко на волі, про яку казав: «На такій волі, як собака на цепу.» В столицю йому було заборонено їхати.
Найближчий друг Тараса Шевченка артист Щепкін Михайло Семенович 25 грудня 1857 року приїхав для зустрічі з Тарасом Шевченком до Нижнього Новгорода і поставив п’єсу Котляревського «Москаль-чарівник».
Тарас Шевченко 10 березня 1858 р. прибув до Москви і оселився у М.Щепкіна. Зустрічався з Максимовичем, М.Кетчером, М.Маркевичем, О. Афанасьєвим , С.Якушкіним, С.Волконським, Грановським, А.Мокрицьким, В.Рєпніною, О.Бодянським.
28 березня 1858 року Шевченко прибув у Петербург (вперше їхав залізницею), зупинився у свого друга М.Лазаревського.
Найближчими друзями Тараса Шевченка були брати Лазаревські, Марко Вовчок, Ченстахівський, Чернишевський, Айра Олдрідж, Некрасов.
У Петербурзі Шевченко жив під наглядом поліції. У перші дні перебування в Петербурзі Тарас Шевченко починає відвідувати Ермітаж і вивчати колекції, пише ряд портретів і картин. Займається Гравюрою. На початку червня Тарас Шевченко отримує квартиру в Академії художеств.
Шевченко давно мріяв поїхати на Україну. Він задумав купити там землю, пробудувати хату і переїхати жити на Україну. В кінці травня 1859 року Тарас Шевченко одержав дозвіл, а 5 червня уже був у Лихвині.
5 червня 1859 року Тарас Шевченко прибув у Лихвин (Харківська губернія), звідти поїхав у Пирятин, Переяслав, побував у Києві, в Кирилівці, Зеленій Діброві, Моринцях, Корсуні, Прохорівці, Млієві, Черкасах. І всюди малював, писав вірші. Біля Прохорівки його було затримано, відправлено в Черкаси, а звідти в Київ. У Києві Тарас Шевченко прожив два тижні, потім виїжджав у Прилуки, Конотоп, Качанівку, Гирівку, Кролевець і через Орел до Москви. Зустрічався з рідними братами, сестрами, дідом Іваном. У Києві жив у фотографа Гудовського. Зустрічався з І.Сошенком, познайомився з М.Чалим тощо.
Тарас Шевченко мріяв оселитися над Дніпром у Каневі.
Черкаський ісправник Табачников доповів губернатору, ніби Шевченко, розмовляючи з Тимофієм Садовим, виступав проти бога, кажучи: «Дурень ти, віруєш у бога, а матір божу називав «покриткою» та висловлював інше «богохульство».
У колі революційних демократів, що гуртувались навколо журналу «Современник».
Шевченко помер у Петербурзі в будинку Академії художеств, проживши 47 років і один день. Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі 12 березня 1861 року. Через 40 днів труну перевезли на Україну. До Києва привезли 18 травня, а 22 травня поховали в Каневі на Чернечій горі.
Похорони Шевченка були по суті громадськими маніфестами в Петербурзі, по дорозі до Києва, в Києві. В Каневі могилу Шевченка відвідували сотні тисяч людей. Ім’я Шевченка стало прапором боротьби проти самодержавства, поміщиків, фабрикантів.
Видатний український композитор М.В.Лисенко.
Видатний російський художник І.Рєпін.
Перший пам’ятник Шевченку на могилі поставили робітники городищенських заводів у 1925 році.
І.Я.Франко
О.Т.Гончар
С.Васильченко «В бур’янах», О.Іваненко «Тарасові шляхи», Д.Красицький «Тарасова земля», Л.Смілянський «Поетова молодість» та інші.