Літературна вітальня "Перлини Глухівського краю"

Літературна вітальня

«Перлини Глухівського краю»

(сценарій проведення)

Глухів – моя доля,

Древності перлина,

Вічні твої дзвони,

Предків голоси.

Ти – моя столиця,

Ти – моє єдине

Місто заповідне

Отчої краси.

М. Єроха

Ведучий2:

Доброго дня вам, шановні панове!

Гості хороші й мої земляки!

В нашому залі вітаємо знову,

Щастя бажаємо на довгі роки.

Вечір святковий в гостинному домі

Вас зустрічає, гості мої!

Ведучий1:

Ми раді вітати вас, дорогі друзі, у рідному Сіверському краї, у древньому Глухові, у нашому навчальному закладі.

Проходячи вулицями нашого міста, ви, мабуть, звернули увагу, як змінився Глухів, як помолодшав, став гарним і сучасним, але зберіг свою тисячолітню сивину, яку не в змозі зашарувати найсучасніші фарби.

Ведучий2:

Древній Глухів багатий на пам’ятники історичної минувшини, літературно-мистецькі надбання. Напередодні високого ювілею «міста дивної краси», «Сіверського Риму», як з гордістю величають його глухівчани, відомий український поет Борис Олійник сказав: «Якщо з цього гнізда вилетіли такі два могутні орли, як Максим Березовський і Дмитро Бортнянський, то Глухів виправдав своє призначення в історії українського народу».

Глухів освячений іменами видатних земляків не лише золотого ХVІІІ століття, а й попередніх і наступних віків.

Ведучий1:

Але й сьогодні наше місто може пишатися цілою когортою талановитих і самобутніх поетів, що розносять по всій Сумщині, а то й далі славу про Глухів древній і сучасний.

Сьогодні ми запросили до нашої літературної вітальні поетичну еліту Глухова, членів літературно-мистецького об’єднання «Звенигора» -  Євтушенка Миколу Васильовича,  Крючкова Миколу Миколайовича, Мироненка Анатолія Анатолієвича.

Ведучий1:

Ты высок золоченым соборным крестом,

Ты широк – размахнулся зеленым крылом

Ты горел – не сгорал, плакал и напевал

Песню ту, что твой сын Березовский слагал.

В золотом ожерелье сумских городов

Пламенеет седое дыханье веков.

И Путивль, и Ромны – побратимы твои,

А в садах тыщу лет все поют соловьи

Над тобою древние века

Проплывают, словно облака

Глухов, будь как встарь, вовек и ныне

Совестью и честью Украины.

«Сивочолий Глухів» муз. Марини Мамай, сл. Петра Товстухи. Лунає пісня.

Ведучий1:

Мироненко Анатолій Анатолійович – голова літературного об`єднання «Звенігора», визнаний майстер поетичного слова. Його вірші – це яскраві зразки пошуків істини як у житті, так і в поезії. Митець  не боїться торкатися нетрадиційних тем, майстерно володіє словом. Колеги по поетичному цеху так говорять про свого керманича:

О, все воспел Мироненко –

От мала до великого.

И не стремился ровненько,

И не было безликого.

Да сбудутся «Звенигоры»

И планы, и пророчества,

Коль у руля Звениголова –

Наш «рыцарь одиночества» !

До слова запрошується Мироненко Анатолій Анатолійович

Ведучий2: Євтушенко Микола Васильович працював викладачем Глухівського педагогічного університету, учителем музики, а згодом – директором Глухівського НВО №1, завідувачем міськвно. Нині – голова Глухівського міськрайкому профспілки працівників освіти і науки. Керівник учительського хору, якому в 1995 році присвоєно звання народного, автор більше десяти класичних творів. Микола Васильович не лише пише вірші, які потім стають піснями, а й сам майстерно виконує їх. За неперевершений оксамитовий голос, віртуозне володіння словом і музикою один з колег Миколи Васильовича по поетичному цеху Микола Єроха назвав його «справжнім гетьманом естради». Отже, запрошуємо до слова члена міського поетичного об’єднання «Звенигора» Євтушенка Миколу Васильовича.

(Виступ поета)

Ведучий1:

Його тримають у прекрасному полоні музика й поезія, бо саме їм він присвячує своє життя. Щодня, щогодини, щохвилини він намагається впіймати мить відчуття неповторності світу, мить, якої більше не буде ніколи. А наскільки це в нього виходить – судити вам, дорогі, друзі. Біля мікрофона – Крючков Микола Миколайович.

(Виступ поета зі своїми творами)

Ведучий1:

Його по праву називають співцем рідного краю, а сам він появою своєї останньої збірки поезій з промовистою назвою «Глухів – моя доля» визначив сенс свого поетичного життя. Він поет і музикант, педагог і журналіст… Та найголовніший його здобуток – талановита душа. У ній бринить струна щирих почуттів і відгукується в людських серцях. Його пісні, присвячені рідному краю, знають і співають як у Глухові, так і по всій Сумщині. Запрошуємо до слова члена Національної спілки журналістів України, переможця міського конкурсу на кращу пісню про Глухів Миколу Степановича Єроху.

  (Виступ поета)

Ведучий2:

Швидко плине час, і ось підходить до завершення наша зустріч. Ми маємо надію, що ви гарно відпочили і що на вдалося запалити у ваших душах вогник любові до нашого рідного міста й людей, які тут живуть і ви понесете його по всій благословенній землі України.

А як прекрасним педагогам, вихователям і просто гарним людям хочеться побажати вам усього найкращого – земного і людського. Нехай волошками цвітуть для вас світанки.

Ведучий1:

Нехай здійсняться тисячі бажань,

Нехай дарує доля тільки щастя,

Ні грама бід, ні крапельки страждань.

Нехай боронить Мати Божа

Від злих людей і різних бід,

Хай дасть здоров’я і поможе

Прожити в щасті много літ!

Дай вам, Боже, днів щасливих,

Дай добра, здоровя, сили,

Дай любові, згоди, втіхи,

Змоги дай життю радіти

І ділитись словом щирим,

Теплим, радісним, правдивим,

Хай щастям і веселістю повниться ваша хата,

Хай буде родина здорова й багата,

Хай радісним буде ваше життя на многії і благії літа!

Дякуємо за увагу! На все добре!