Урок "Друга світова війна в європейській поезії"

Вікторія Вікторівна Єгорова                                7 клас                                         27 листопада 2019 р.

Зарубіжна література

Тема: Друга світова війна в європейській поезії. К. І. Галчинський «Пісня про солдатів з Вестерплятте», «Лист з полону». А. Марґул-Шпербер «Про назву концтабору Бухенвальд». Булат Окуджава «До побачення, хлопчики».

Мета: ознайомити дітей з поезією про Другу світову війну, дати короткі відомості про життя та творчість К. І. Галчинського, А. Марґул-Шпербера, Б. Окуджави; удосконалювати навички аналізу та виразного читання поетичного твору; розвивати творчу уяву, уміння висловлювати свої думки, зв’язне мовлення учнів, критичне мислення; виховувати почуття патріотизму, любові до своєї країни, розуміння трагедії війни та важливості миру.

Обладнання: портрети К. І. Галчинського, А. Марґул-Шпербера, Б. Окуджави, тексти поезій, відео та слайди до теми уроку, картина Б. Щербаков «Зло світу. Вік  - ХХ-й».

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і вироблення на їх основі умінь та навичок із застосуванням ІКТ та інтернет-технологій.

Форма уроку: групова робота

Хід уроку                                                    Війна, війна!

                                                                      І знов криваві ріки!

                                                                      І грім гармат,і шаблі дзвін.

                                                                      Могили,сироти,каліки

                                                                      І сум покинутих руїн.

                                                                                          Олександр Олесь

І.Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

1.Робота з епіграфом

- Прочитайте уривок із вірша українського поета О. Олеся.

- Чи розкриває суть значення слова ВІЙНА епіграф до уроку – фрагмент поезії українського поета О. Олеся?

2. Слово учителя

Уже багато років минуло з дня закінчення Другої світової війни, яка принесла людству чисельні жертви і руйнування. Війна… страшне слово… Хоч би скільки книжок було написано про Другу світову війну, мабуть, ніколи не настане час, коли можна буде стверджувати, що вже досить сказано. Письменники, художники, музиканти звертаються у своїх творах до теми війни, щоб залишити в пам’яті події, які розкривають велич перемоги народу у цій страшній битві.

3. Асоціативна розминка

 (Пісня Б. Окуджави  «До побачення, хлопчики…» виконує учитель)

- Чому цією піснею розпочато урок?

(Дошка)- Які асоціації виникають у вас, коли чуєте слово «війна»? Складіть і запишіть асоціативний ланцюжок до цього слова. (Війна  -  руїни, загарбання, смерть, втрати, біль, сльози тощо).

ІІІ. Оголошення мети й завдань уроку

1. Слово вчителя

Війна… Страшне слово. Страшніше, ніж смерть, тому що смерть – неминуче природне явище, а війна - страхіття, викликане злою волею інших людей. Це не просто — говорити про війну, що йде по землі, що перевіряє кожного на міцність: чи встоїть, чи витримає, чи захистить Вітчизну? Але набагато складніше — говорити про людину, яка протистоїть цій війні. Упродовж цього й наступних уроків ми познайомимося з різними творами про ті події, написані різними авторами, в різних жанрах, у різні часи. Ми спробуємо, читаючи, обговорюючи, пережити події та випробування, а головне — спробуємо зрозуміти, що допомагає зберегти в людині людське, допомагає подолати війну.

ІV. Основний зміст уроку

1. Бесіда

- Розгляньте репродукцію картини Бориса Щербакова «Зло світу. Вік – ХХ-й».

- Чи вдалося художнику засобами кольору, композиції, характерів героїв зобразити всю трагедію війни?

- Зміст картини притаманний лише ХХ століттю?

- Чим пояснити актуальність мотиву «війна – зло….» в усі часи і в усіх народів?

2. Робота в групах

Зараз я пропоную вам попрацювати у групах. Протягом 10-12 хвилин ви повинні проаналізувати одну поезію. Підсумком вашої роботи буде колективне створення пантбуку. Усе необхідне для роботи, є на ваших партах: підручник, папір, кольорові олівці, ножиці, клей, додаткова інформація. Щоб переглянути відео, потрібно зчитати QR-код. Послідовність роботи записана на технологічній картці. (Учні працюють з матеріалами, заздалегідь підготовленими учителем (підручник, цікава інформація про письменника та твір, що потрібно дослідити, відеоролики). Підсумком роботи групи є презентація пантбуку та його захист)

Технологічна картка

Шановні семикласники!

Для створення пантбуку Вам потрібно згуртовано попрацювати з текстовим матеріалом та додатками,  а саме:

1. Опрацювати біографію письменника, виділивши головне (підручник, додатки).

2. Підготувати виразне читання поезії (підручник, відео).

3. Зробити ідейно-художній аналіз поезії за планом (дивись зразок).

4. Оформити пантбук, дібравши вдалі кольори та ілюстрації.

5. Підготувати презентацію пантбуку, а саме: виразно прочитати вірш, ознайомити присутніх з його аналізом, пояснити дібрані кольори, малюнки, ілюстрації, виразити власне ставлення до поезії.

6. Оцінити роботу один одного.

Рекомендую розподілити роботу між усіма, працювати дружно та доброзичливо!

Бажаю успіхів!

І група К. І. Галчинський «Пісня про солдатів з Вестерплятте».

Константи Галчинський (Ільдефонс – його своєрідний псевдонім) народився у Варшаві 23 січня 1905 року в сім’ї залізничного техніка.

Закінчивши гімназію, Галчинський у 1923-1926 роках навчався у Варшавському університеті на відділенні класичної англійської філології.

У 1931-1933 роках Галчинський працював референтом із питань культури в польському консульстві в Берліні. У 1934-1936 роках поет із сім’єю мешкав у Вільнюсі.

1939 року поета призвали до армії. Вже 17 вересня рядовий піхоти Галчинський потрапив у німецький полон. Він п’ять із половиною років провів у таборі для військовополонених.

Після війни працював у популярному журналі «Пшекруй» («Огляд»). Злигодні воєнних років підірвали здоров’я поета. Перші два інфаркти – 1940 та 1952 років – Галчинський переміг, а третій виявився фатальним: 6 грудня 1953 року поета не стало.

Пісня про солдатів з Вестерплятте

Коли вже дні спинили плин

І випало вмирати,

До неба лавами пішли

Солдати з Вестерплятте.

(А літо було гарне того року)

І так співали: «То пусте

Що нам боліли рани –

Зате ж весела путь веде

На осяйні поляни.

(А на землі того року було стільки вересу)

Стояли в Гданську ми, як мур,

Не брали нас гармати.

Тепер ми в хмарах після бур,

Солдати з Вестерплятте».

І ті, чий слух сяга зірок,

Зір плине в даль бездонну –

Почули в небі рівний крок

Морського батальйону.

І спів лунав такий: «Аби

Не згаять час чудесний,

Ми грітись будем в теплі дні

На вересі небеснім.

Коли ж подмуть вітри зими

І стане сніг кружляти

Понад Варшавою – то ми,

Солдати з Вестерплятте».

Історична довідка про півострів Вестерплятте

Перший бій Польської військової кампанії ознаменував початок Другої світової війни в Європі. 1 вересня 1939 року німецька піхота за підтримки військово-морських сил напала на польський військово-транзитний склад на півострові Вестерплятте, в гавані вільного міста Данциг. Гарнізон був укомплектований лише 182 солдатами, але попри чисельну перевагу супротивника та постійні авіаудари, захисники тримали оборону впродовж семи днів.

Окупанти вважали, що зламають оборону за кілька годин, але шалений опір солдатів Вестерплятте став для них несподіванкою. Гітлерівці зазнали величезних втрат.

На жаль, сили були нерівні, і 7 вересня польські військові здалися в полон. Усіх їх було відправлено у табори для військовополонених.

До речі, «захист» Гітлером німецькомовних етнічних німців у Польщі був кроком до Другої світової війни. Чи не нагадує вам ця інформація  нинішні події на сході України?

Ідейно-художній аналіз

Тема: розповідь про героїчний опір захисників з Вестерплятте.

Ідея: возвеличення солдатського подвигу захисників – справжніх патріотів.

Основна думка: захист своєї землі – святий обов’язок кожного громадянина.

Жанр: патріотична лірика.

Художні засоби.

Епітети: весела путь, на осяйні поляни, даль бездонну, рівний крок, час чудесний, вересі небеснім.

Порівняння: «стояли…, як мур».

Персоніфікація: путь веде, зір плине, слух сяга зірок.

Метафора: «дні спинили плин», «до неба лавами ішли солдати з Вестерплятте», «не брали нас гармати».

Інверсія: пішли солдати, боліли рани, стояли ми, в даль бездонну, не згаять час чудесний, подмуть вітри.

ІІ група К. І. Галчинський «Лист з полону» .

Константи Галчинський (Ільдефонс – його своєрідний псевдонім) народився у Варшаві 23 січня 1905 року в сім’ї залізничного техніка.

Закінчивши гімназію, Галчинський у 1923-1926 роках навчався у Варшавському університеті на відділенні класичної англійської філології.

У 1931-1933 роках Галчинський працював референтом із питань культури в польському консульстві в Берліні. У 1934-1936 роках поет із сім’єю мешкав у Вільнюсі.

1939 року поета призвали до армії. Вже 17 вересня рядовий піхоти Галчинський потрапив у німецький полон. Він п’ять із половиною років провів у таборі для військовополонених.

Після війни працював у популярному журналі «Пшекруй» («Огляд»). Злигодні воєнних років підірвали здоров’я поета. Перші два інфаркти – 1940 та 1952 років – Галчинський переміг, а третій виявився фатальним: 6 грудня 1953 року поета не стало.

ЛИСТ З ПОЛОНУ

Кохана моя, кохана!

Ти спиш уже? На добраніч!

В пітьмі я твій образ бачу,

А ніч весняна, духмяна!

Єдина у цілім світі,

Ім’я твоє хай святиться!

Вода ти для мене влітку,

А взимку — моя рукавиця.

Ти щастя моє весняне,

Осіннє, зимове, літнє...

Скажи мені: «На добраніч!»,

Прийди уві сні, кохана!

За що мені все це щастя

З тобою в раю у Бога?..

Світліше за сонце ясне,

Ти — пісня моєї дороги.

(Переклад О. Ніколенко)

Історія написання вірша

Цей вірш автор присвятив своїй дружині Наталії. Написав він його, перебуваючи у концтаборі Альтенграбов. Їхнє кохання пережило війну. Вийшовши з неволі,

К. І. Галчинський зустрінеться зі своєю дружиною в Кракові. Ця зустріч, подібна до виходу Орфея з підземного царства й зустрічі з його Еврідікою, дасть новий імпульс до творчості митця.

Ідейно-художній аналіз

Назва твору: «Лист з полону».

Жанр: лірика.

Тема: розповідь про почуття до коханої людини.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання та його життєдайної сили.

Мета: підкреслити значимість щирих почуттів.

Художні засоби.

Епітети: ніч духмяна; щастя весняне, осіннє, зимове, літнє; сонце ясне.

Оклики: «Кохана моя, кохана!», «На добраніч!», «А ніч весняна, духмяна!», «Ім'я твоє хай святиться!», «Прийди уві сні, кохана!».

Метафора; «Ти - пісня моєї дороги».

Риторичні запитання: За що мені все це щастя З тобою в раю у Бога?

Порівняння: «Вода ти для мене влітку, а взимку — моя рукавиця», «Світліше за сонце ясне».

Інверсія: «ти щастя моє весняне».

ІІІ група А. Марґул-Шпербер «Про назву концтабору Бухенвальд».

Альфред Марґул-Шпербер – румунський поет, писав вірші німецькою мовою. Народився 23 вересня 1898 року в м. Сторожинець, Буковина. Навчався в Чернівцях, Відні. Учасник першої світової війни. Після її закінчення жив в Америці, в 1924 році повертається в Європу, потім на батьківщину. Німецькомовний поет Румунії був євреєм. В якості псевдоніма він додав до свого простого прізвища ім’я матері Марґула і став Марґул-Шпербером. У 20-і роки його твори вже друкують в Німеччині, Австрії – скрізь, де читають німецькою. Думка всіх була єдиною – з’явився класик. А те, що він живе в Трансільванії, – мало хто, де живе?

Та прийшли 30-і роки, його друзі поступово потрапляють у місця, про які сьогодні людство згадує з болем і жахом. Чистота його німецької мови не могла зрівнятися ні з чиєю, але… Все ж таки, завдяки друзям, його не зачепили. До кінця війни східноєвропейський єврей Марґул-Шпербер жив приватними уроками німецької мови.

Про назву концтабору Бухенвальд

Як близько звідси Веймар гомонів!

А тут – навіки мовкли голоси…

Мене проймає невимовний гнів,

Бо й край мій зветься: Букові ліси.

Давно було це: килим з ніжних трав,

Ліс буковий, так пам’ятний мені…

Хлопчиськом на поляні я лежав,

Пливли біляві хмари в вишині.

О лютий час, що сон дитячий стер

І кожен спомин взяв у колію!..

Коли я чую слово це тепер –

Не можу юність згадувать свою.

Бо в спомини мої вповза кошмар,

Який виймає серце із грудей:

А чи оте біляве пасмо хмар

                                                                                                    Було не димом спалених людей?

Історична довідка про Бухенвальд

Бухенвальд (з нім. буковий ліс) – один із найбільших концтаборів на території фашистської Німеччини, що був розташований неподалік м. Веймара. З 1937 по 1945 р. у таборі перебувало майже чверть мільйона людей. Кількість жертв становить близько 60 тисяч чоловік.

Концтабір знаходився неподалік від міста Веймара – одного з найважливіших культурних осередків Німеччини. Основоположник нацизму любив і  шанував Веймар як символ національної культури, прагнув перетворити його на взірцеве місто нової Німеччини. За його задумом, поряд з таким містом мала бути сувора «виправна колонія для не гідних жити в нацистській державі». Однак за межами нацистської ідеології це сприймалося як поєднання непоєднуваного, трагічне співіснування гуманістичної культурної традиції та антигуманістичної політики в самому серці Німеччини.

У своєму вірші Марґул-Шпербер натякає не лише на ганебну близькість Веймара та Бухенвальда, а й на певні перегуки між назвами концтабору і його рідної землі: дослівно «Бухенвальд» перекладається як «буковий ліс»; Буковина – край буків.

Ідейно-художній аналіз

Тема: розповідь про назву концтабору Бухенвальд та гіркі спомини про його страждання та трагедію.

Ідея: засудження злочинів фашизму.

Основна думка: пам’ятати про минулі жахи війни, щоб застерегти людство від подібних трагедій.

Жанр: патріотична лірика.

Художні засоби.

Епітети: невимовний гнів, з ніжних трав, біляві хмари, лютий час, біляве пасмо.

Персоніфікація: «Веймар гомонів», «мовкли голоси», «пливли хмари», «вповзе кошмар».

Метафора: «лютий час, що сон дитячий стер», «виймає серце із грудей».

Риторичне запитання : «А чи оте біляве пасмо хмар Було не димом спалених людей?».

Антитеза: «Як близько звідси Веймар гомонів! А тут – навіки мовкли голоси».

ІV група Б.Окуджава «До побачення, хлопчики» 

Булат Шалвович Окуджава народився 9 травня 1924 року в Москві в сім'ї партійних працівників. У 1937 році батьки Булата Окуджави були арештовані, батько — розстріляний, мати — заслана. Після арешту батьків жив з бабусею.

У 1940 році переїхав до родичів у Тбілісі, в 1942 році добровольцем пішов на фронт. Після закінчення війни вступив до Тбіліського державного університету, після закінчення якого працював учителем сільської школи в Калузькій області, потім — у Калузі.

У 1955 році, після повернення матері з табору, вступив до КПРС. У 1956 році він повернувся в Москву і почав виступати з авторськими піснями. З 1956 по 1961 роки працював у видавництві «Молода гвардія», в «Літературній газеті», в літературному об'єднанні «Магістраль».

У 1968 році у Франції і Польщі були випущені перші диски з піснями Булата Окуджави. В СРСР диски з його піснями стали випускати тільки в середині 70-х років ХХ століття. У 1990 році Окуджава вийшов з КПРС, почав брати активну участь у політичному житті країни.

23 червня 1993 року в Парижі відбувся останній концерт Булата Окуджави. Помер 12 червня 1997 року в Парижі. Похований на Ваганьківському кладовищі в Москві.                                   

«До побачення, хлопчики»               

Ах, війна, що ж ти, підла, накоїла:
 стали тихими наші двори,
 підняли наші хлопчики голови –
і змужніли вони до пори,
 на порозі прощалися похапцем - 
 і пішли, за солдатом солдат...
 До побачення, хлопчики! Хлопчики,
 повертайтеся швидше назад.
 Не ховайтеся, будьте високими, 
 не шкодуйте ні куль, ні гранат
 і себе не жалійте... І попри все 
повертайтеся швидше назад.

 Ох, війна, що ж ти, підла, накоїла:
 не весілля – розлуки і дим!
 І дівчатка всі платтячка білії
 віддали своїм сестрам малим. 
 форма й чоботи... Де ж від них дітися?  

Два зелених на плечах крила...
Пліткарів ви, дівчатка, не бійтеся!
З них спитаємо потім сповна.
Хай говорять, що віру розтрачено,
що йдете по війні наздогад...
 До побачення, наші дівчатонька! 
 Повертайтеся  швидше назад!

          Вірш наповнений гіркотою і болем. Поет прощається з хлопчиками, ледве стримуючи сльози. Але, прощаючись, він дає їм напуття. І за цими карбованими рядками знову звучить щиро і ніжно найбільше прохання поета , яку, на жаль, виконають не всі хлопці, які пішли на фронт:… Постарайтеся повернутися назад. Всі ніжне, гармонійне приноситься в жертву війні, тому з особливим завмиранням серця читаються останні рядки, в яких автор проводжає дівчаток на війну.

Ідейно-художній аналіз

Автор: Булат Шалвович Окуджава.

Роки життя: 1924-1997рр.

Назва твору «До побачення, хлопчики»

Жанр: Авторська (бардівська) пісня. ( Бард -  поет  та виконавець  авторської пісні).
Тема: зображення страшної війни,яка змінила життя ще вчорашніх хлопчиків і дівчат, забрала в них юність.

Ідея:   засудження війни, яка понівечила долі молодих юнаків і дівчат.

Мета: засудження  війни.                                                                            

Художні засоби.

Антоніми: «весілля» - «розлука», «білі сукні» - «чоботи, зелені крила погон».                            

Антитези: дівчинка, краса непорочна, любов ... і війна.                                                                  

Метафори: «зелені крила погон» підкреслює невизначеність майбутньої долі дівчаток: як птахи полетять вони в невідомі краї, що буде з ними там?)

3. Висновок: твори різних митців про війну об’єднані спільними мотивами.

V. Підбиття підсумків уроку

1. Інтерактивний прийом «Моя трибуна»

•                  Що нового я дізнався на цьому уроці про поезію Другої світової війни?
•                  Який із поетичних творів справив на мене найбільше враження? Чому?
•                  Чому війна може навчити людину?

2. Оцінювання

3. Слово вчителя.

Письменники різних країн, пройшовши через воєнне лихоліття, у своїх творах засуджували кровопролиття, виступали проти знищення людей, намагалися довести, що війна – це трагедія як для переможених, так і для переможців. Та не останньою була Друга світова – і сьогодні ще лунають вибухи і постріли. Сьогодні відбуваються бойові дії на території нашої країни, за 20 км від нас з вами. Та, як зазначив Анрі Барбюс: «Війна буде повторюватися до того часу, поки питання про неї буде вирішуватися не тими, хто помирає на полі бою». Немає тепер для жодного народу питання нагальнішого, важливішого, ніж збереження миру, забезпечення – найголовнішого для кожної людини – права на життя, можливості щасливо жити й працювати в рідному краї. Людство повинно винести важливі уроки для себе. Війна – це зло, породжене байдужістю, моральною деградацією, спотворенням духовних ідеалів і підміна їх матеріальними фальшивками.

4. Учитель читає вірш Тетяни Власової «Я не кіборг – я вчитель історії…»

«Я не кіборг – я вчитель історії.

багато читав про війни.

Тут таких, як я, – тисяч сто.

І їм Дуже хочеться бути вільними».

«Я приїхав туди, де ціляться,

Хоч ніхто мене не просив.

Я не кіборг – я хлопець із Вінниці.

В мене скоро народиться син».

«Кажуть, кожен тут буде, і був, і є,

Хоч соромляться – всі герої.

Я ж не кіборг – удома я був водієм

І ніколи не чистив зброю».

«Ми за тих, хто далеко десь там, внизу

Божеволіє від напруги.

Я не кіборг – я плачу, коли несу

Покалічене тіло друга».

Що нам культи осіб і чужих богів?

Вся країна із дня у день

Щиро молиться не за кіборгів –

За звичайних своїх людей.

5. Слово вчителя.

Ми повинні любити і шанувати Україну, робити багато-багато добрих справ, щоб люди у нашій країні були щасливими. І завжди пам’ятати про ІІ світову війну, про подвиг, який здійснив наш народ, боронячи неньку-Україну тоді і захищаючи нас із вами зараз.

А закінчити наш урок хотілося б піснею…

(Пісня «Океану Ельзи» - «Коли настане день закінчиться війна…»)

VІ. Домашнє завдання

       1. Прочитати повість В. Бикова «Альпійська балада» - середній рівень

       2. Скласти сенкан до слова «Мир» - достатній рівень

       3. Підготувати повідомлення про В. Бикова – високий рівень

«Я не кіборг – я вчитель історії.

багато читав про війни.

Тут таких, як я, – тисяч сто.

І їм Дуже хочеться бути вільними».

«Я приїхав туди, де ціляться,

Хоч ніхто мене не просив.

Я не кіборг – я хлопець із Вінниці.

В мене скоро народиться син».

«Кажуть, кожен тут буде, і був, і є,

Хоч соромляться – всі герої.

Я ж не кіборг – удома я був водієм

І ніколи не чистив зброю».

«Ми за тих, хто далеко десь там, внизу

Божеволіє від напруги.

Я не кіборг – я плачу, коли несу

Покалічене тіло друга».

Що нам культи осіб і чужих богів?

Вся країна із дня у день

Щиро молиться не за кіборгів –

За звичайних своїх людей.