Про стиль його життя з харківського періоду його перший біограф пише: «Уставав дуже рано, їв раз на день, без м’яса і риби, був завжди веселий, сильний, рухливий, з усього задоволений, до всіх добрий, усім готовий послужити. Поважав і любив добрих людей без різниці їх стану, навідувався до хворих, розважав сумних, ділився останнім з тим, хто нічого не мав». («Житіє Сковороди»).
Особливість байок Сковороди: мораль, яку він називає силою, буває в кілька разів більшою, ніж основна частина байки. Г. Сковорода є також автором ряду притч-оповідей алегорично-повчального характеру. Притча за жанром споріднення є байкою, бо вона так само як байка має сюжет, діалог, мораль.
Історія створення й видання. Байки написані Сковородою в 1760-70-их роках. За словами Сковороди, з пів десятка байок він написав у 1770-их роках, решта ж 15 байок написані 1774 року в селі Бабаях. У тому ж 1774 році Сковорода надіслав увесь збірник до свого приятеля Панаса Панкова з листом-посвятою, у якому висловив свої погляди на жанр байки. Збірка вперше видана в 1837 році московським видавництвом «Человеколюбивое общество» (укр. Людинолюбне товариство). Автограф збірки не зберігся. Відомо про три списки збірки, один з яких, що датують 1774 роком, зберігається у Біблотеці Вернадського style.text. Decoration. Underlinestyle.text. Decoration. Underlinestyle.text. Decoration. Underline
Незважаючи на те, що творів Сковороди не друкувалося, вони ширилися через переписування. «Сковороді не треба було шукати читачів, — вони його шукали: в нього знаходились такі гарячі прихильники і пропаґатори, що навіть через газети сповіщали, закликаючії до себе охочих читати твори українського філософа…