Літературні посиденьки

«Мелодія кави в тональності лірики»

з Ліною Костенко

(Перед початком заходу святково лунає музичний супровід…ліричний).

На фоні мелодії, за кадром дитина із садочка або ж учениця 1 класу за кулісами озвучує текст:

                                          «Спочатку було слово…»)

Маленька дівчинка:

Спочатку було Слово,

І Слово було – Бог.

Богом постало все,

І ніщо, що постало,

Не постало без нього.

У ньому було життя,

І життя було – світло людей.

І світло у темряві світить…

 

Славетні рядки Євангелії від Івана відсилають нас до самого Початку, до того джерела, звідкіля випливає ріка часу. Далі — тільки небуття, а позаду — повна драматизму історія десятків і сотень поколінь людей. Але, обернувшись, ми не бачимо їх, світло нового життя наповнює очі наші, занурюючи у морок передісторію людства.

Ведучий 1:

Привіт усім, наші дорогі творці майбутнього, наші творчі, талановиті однодумці!

Ведучий 2: Ми раді вітати вас на наших віднині традиційних літературних посиденьках, яка носить чудову, ароматну і водночас ніжну назву «Мелодія кави в тональності лірики». А з ким?Про кого йтиме мова, зараз дізнаємося.

Ведучий 1:

Допоможуть нам рядки поезії….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1.Відеоролик

Ведучий 2:

Так, друзі…це неповторна, неймовірна Людина, Людина з великої букви, яка заслуговує шани та поваги… Ліна Костенко, поезії яких закарбуються у нашій пам’яті назавжди!

Ведучий 2:

Ліна Василівна Костенко…

Учень 1:

Жінка…

Учень 2:

 Сильна духом…

Учень 3:

 Врівноважена…

 Учень 4:

Безкомпромісна…

Учень 5:

Мудра…

Учень 6:

Надзвичайно талановита…

Учень 1:

Добродушна…

Учень 2:

Вірна…

Учень 3:

Чесна…

 Ведучий 1:

І цей список можна продовжувати довго-довго…. Адже, про Людину, яка завжди говорила те, що думала, і не соромилася бути відвертою, можна говорити вічно….

 Може, саме тому в усі часи її поезія промовляє до кожного, незалежно від статі, віку, вподобань.

Учень 4:

І все на світі треба пережити,

І кожен фініш – це, по суті, старт,

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт….

(Вмикається лірична мелодія…фон)

Ведучий 2:

Вони – однодумці….. Вони збираються, аби у теплій та щирій атмосфері поспілкуватися, послухати одне одного і почитати твори видатної, відданої свої праці, Людини….

 Вони – учасники літературних посиденьок «Мелодія кави в тональності лірики…», які люблять рідну мову: живу, барвисту та співучу – і захоплюються її дивовижною безмежністю. 

Учень 5:

«Не знаю  я, що буде після нас,

В які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, - час.

А ми живі, нам треба поспішати».

 Ведучий 1:

Саме Ліна Костенко прищепила мільйонам українців непохитну віру та впевненість в те, що ми незалежні, гідні та вільні.

Ведучий 2:

О нас не здолати, адже дух наш є незламним!

Ведучий 1:

Пісні на слова Ліни Костенко посідають окремо місце в українській музиці.

Ведучий 2:

Життя – це зовсім не проста «штука».. І так, як у витонченому напої, в «каві», так і в ньому присутні нотки гірчинки…

І річ не так у власне  в музиці, як у неперевершеній ліриці поетеси. Зібрали для вас найкращі композиції на вірші Ліни Василівни, які мають бути в плейлисті кожного українця. Насолоджуймося мелодією кави в тональності лірики життя-буття Ліни Василівни Костенко..!

Учень 6:

А що таке життя?

Чи те, що переждалось?

Чи все-таки життя – це те, що відбулось?...

(Вмикається відео, епізоди «Життя» в вокальному озвученні поезії…..)

(посилання: https://www.youtube.com/watch?v=HC0fDatRXug)

1.2.Відеоролик «Життя»

 

Ведучий 2:

 19 березня Ліна Костенко відзначає свій 90-ий день народження. Поетичні та прозові твори геніальної українки вже давно завоювали любов читачів, як і пісні на вірші Л. Костенко, що вражають своєю милозвучністю.

 Ведучий 1:

Ліна Василівна не раз говорила, що "музика – це мова почуттів". До вашої уваги топ композицій на слова Костенко, які проймають до глибини душі.

(Музичні твори додаються)

Ведучий 2:

Настав і наш зірковий час…. Слухайте, підхоплюйте ритм, отримуйте справжню літературно-кавову насолоду!

(Учні виконують пісню, поезія Л.Костенко покладена на музику)

3.«Крила»

 

Ведучий 1:

Ліна Костенко є видатною сучасною українською поетесою, своїм життям і творчістю вона засвідчує несхитну мужність, палку любов до України. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито:

«... не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю».

Ведучий 2:

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в родині вчителів у містечку Ржищеві на Київщині. Невдовзі родина переїхала до Києва, де пройшло її дитинство, де закінчила середню школу. Віршувати розпочала ще в юності.

Ведучий 1:

По закінченню школи поетеса вступила в Київський педагогічний інститут, але залишила його і переїхала навчатися в Московський літературний інститут імені М. Горького, який закінчила з відзнакою в 1956 р. Її дипломною роботою була перша збірка «Проміння землі» (1957), високо оцінена рецензентами.

Ведучий 2:

Вона засвідчила потужний образний потенціал молодої авторки, про який Василь Симоненко невдовзі скаже : «Це та простота, яка поєднує в собі красу, мудрість, тонку душевну чутливість і і хороший смак».

Ведучий 1:

Почалося цькування Ліни Костенко: в’їдливі епіграми Івана Глинського, істерія М. Равлюка на сторінках «Правды Украины».

Ведучий 2:

Ім’я поетеси зникло навіть зі сторінок періодики. Але за час вимушеного мовчання вона все одно продовжувала писати «в шухляду», і вірила, що її твори люди таки прочитають:

(Пісня у виконанні учні)

4.«І все на світі треба пережити…»

І все на світі треба пережити,

І кожен фініш - це, по суті, старт,

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

 

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

 

(2раза)

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено,

Хай буде вік прожито, як належить,

На жаль, від нас нічого не залежить...

 

А треба жити. Якось треба жити.

Це зветься досвід, витримка і гарт.

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

 

(4раза)

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено,

Хай буде вік прожито, як належить,

На жаль, від нас нічого не залежить

 

(Вмикається лірична мелодія…)

Учень 1:

Настане день, обтяжений плодами.

Не страшно їм ні слави, ні хули.

Мої суцвіття, биті холодами,

ви добру зав’язь все-таки дали.

І то нічого, що чигали круки,

що проминуло так багато літ.

З такого болю і з такої муки

Душа не створить бутафорський плід.

Ведучий 1:

В результаті цієї натхненної, самовідданої, творчої, мовчазної праці з під пера авторки через роки вийдуть «Маруся Чурай», «Берестечко», кілька драматичних поем: «Сніг у Флоренції», «Дума про трьох братів не азовських», «Скіфська балада» і багато інших високохудожніх поезій.

Ведучий 2:

На сьогодні Ліна Костенко — автор понад десяти поетичних книг, серед яких найвідоміші: «Мандрівка серця», «Над берегами вічної ріки», «Неповторність»; історичних віршованих романів «Маруся Чурай», «Берестечко» т.і.

Ведучий 1:

Твори української авторки перекладені багатьма мовами світу. Вони неодноразово входили до закордонних антологій і збірників, а також видані окремими книгами.

Ведучий 2:

Ліна Костенко — справжній майстер художнього слова. ЇЇ поезія — це приклад самовідданого і шляхетного служіння народові. Вона пробуджує почуття добра і справедливості, творить у людині людину.

Учень 2:

Буває, часом сліпну від краси.

Спиняюсь, не тямлю, що воно за диво,-

Оці степи, це не небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є — дорога, явори,

усе моє, все зветься — Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Ведучий 1:

Значущість поезії Ліни Костенко полягає в сутності самої поетеси, яку вона визначила так: «Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність».

5. Відеоролик «Хай буде легко!»

Ведучий 2:

Зазирніть їм в очі, і ви побачите цілий світ: землю і небо, зірки та сонце, день теперішній і прийдешній. У кожній із них світить промінчик…

Ведучий 1:

Друзі, Ліна Василівна – прекрасна Людина….і крізь віки…скільки б непростих років несла на своїх понівечених плечах…скільки б проблем, перешкод, недобрих очей, думок, людей не зустрічалося на нашій життєвій дорозі, скрізь ми чутимемо заклик…

«Так багато на світі горя,

люди, будьте взаємно красивими!»

6. Відеоролик з піснею

 «Коли я буду навіть сивою…»

Ведучий 2:

Літературні посиденьки – чудове місце, де можна поділитися історією наших відомих талантів, розповісти про свій внутрішній світ.  Адже скільки б віків не пройшло а: «Поезія – це скарб усіх віків, це діамант величиною в слово!»

Ведучий 1:

Нехай серце відомої Жінки – Ліни Василівни Костенко безупинно б’ється ще багато десятиліть, а творчість та неповторні поезії милують та оживляють пам’ять кожного українця!

7. Відеоролик «Я просто жінка»

Ведучий 2:

Кажуть, в народі прийнято величати талановитих, надзвичайно відомих людей, поважного віку, в прекрасний, тим паче, в день 90-ий день народження піснею…

(Учні і всі присутні піднімаються зі своїх місць і починають співати)

«Многая літа…»

(Один з учнів знімає на відео, на згадку 90 зими Л.Костенко)

Іменинник най жиє,

Многа літа най має,

Многая літа!

 

Многая літа, літа,

Многая літа!

Многая літа, літа,

Многая літа!

Во здравіє, во спасеніє,

Многая літа!

Во здравіє, во спасеніє,

Многая літа!

 

Многая літа, многая літа,

Многая літа, многая!

Многая літа, многая літа,

Многая літа, многая!

Многая, многая, многая,

Многая літа!

Многая літа, многая літа!

Многая літа, многая літа!

 

Ведучий 1:

Ну, і ще однією нашою традицією, якою ми завершимо наші посиденьки «Мелодія кави в тональності лірики» є  голосні читання…Отож, отримуємо картки, цитуємо Ліну Василівну Костенко!

(Вмикається ліричний фон…Учні зачитують поезії…)

Літературні посиденьки

«Мелодія кави в тональності лірики»

з Ліною Костенко

(Перед початком заходу святково лунає музичний супровід…ліричний).

На фоні мелодії, за кадром дитина із садочка або ж учениця 1 класу за кулісами озвучує текст:

                                          «Спочатку було слово…»)

Маленька дівчинка:

Спочатку було Слово,

І Слово було – Бог.

Богом постало все,

І ніщо, що постало,

Не постало без нього.

У ньому було життя,

І життя було – світло людей.

І світло у темряві світить…

 

Славетні рядки Євангелії від Івана відсилають нас до самого Початку, до того джерела, звідкіля випливає ріка часу. Далі — тільки небуття, а позаду — повна драматизму історія десятків і сотень поколінь людей. Але, обернувшись, ми не бачимо їх, світло нового життя наповнює очі наші, занурюючи у морок передісторію людства.

Ведучий 1:

Привіт усім, наші дорогі творці майбутнього, наші творчі, талановиті однодумці!

Ведучий 2: Ми раді вітати вас на наших віднині традиційних літературних посиденьках, яка носить чудову, ароматну і водночас ніжну назву «Мелодія кави в тональності лірики». А з ким?Про кого йтиме мова, зараз дізнаємося.

Ведучий 1:

Допоможуть нам рядки поезії….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1.Відеоролик

Ведучий 2:

Так, друзі…це неповторна, неймовірна Людина, Людина з великої букви, яка заслуговує шани та поваги… Ліна Костенко, поезії яких закарбуються у нашій пам’яті назавжди!

Ведучий 2:

Ліна Василівна Костенко…

Учень 1:

Жінка…

Учень 2:

 Сильна духом…

Учень 3:

 Врівноважена…

 Учень 4:

Безкомпромісна…

Учень 5:

Мудра…

Учень 6:

Надзвичайно талановита…

Учень 1:

Добродушна…

Учень 2:

Вірна…

Учень 3:

Чесна…

 Ведучий 1:

І цей список можна продовжувати довго-довго…. Адже, про Людину, яка завжди говорила те, що думала, і не соромилася бути відвертою, можна говорити вічно….

 Може, саме тому в усі часи її поезія промовляє до кожного, незалежно від статі, віку, вподобань.

Учень 4:

І все на світі треба пережити,

І кожен фініш – це, по суті, старт,

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт….

(Вмикається лірична мелодія…фон)

Ведучий 2:

Вони – однодумці….. Вони збираються, аби у теплій та щирій атмосфері поспілкуватися, послухати одне одного і почитати твори видатної, відданої свої праці, Людини….

 Вони – учасники літературних посиденьок «Мелодія кави в тональності лірики…», які люблять рідну мову: живу, барвисту та співучу – і захоплюються її дивовижною безмежністю. 

Учень 5:

«Не знаю  я, що буде після нас,

В які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, - час.

А ми живі, нам треба поспішати».

 Ведучий 1:

Саме Ліна Костенко прищепила мільйонам українців непохитну віру та впевненість в те, що ми незалежні, гідні та вільні.

Ведучий 2:

О нас не здолати, адже дух наш є незламним!

Ведучий 1:

Пісні на слова Ліни Костенко посідають окремо місце в українській музиці.

Ведучий 2:

Життя – це зовсім не проста «штука».. І так, як у витонченому напої, в «каві», так і в ньому присутні нотки гірчинки…

І річ не так у власне  в музиці, як у неперевершеній ліриці поетеси. Зібрали для вас найкращі композиції на вірші Ліни Василівни, які мають бути в плейлисті кожного українця. Насолоджуймося мелодією кави в тональності лірики життя-буття Ліни Василівни Костенко..!

Учень 6:

А що таке життя?

Чи те, що переждалось?

Чи все-таки життя – це те, що відбулось?...

(Вмикається відео, епізоди «Життя» в вокальному озвученні поезії…..)

(посилання: https://www.youtube.com/watch?v=HC0fDatRXug)

1.2.Відеоролик «Життя»

 

Ведучий 2:

 19 березня Ліна Костенко відзначає свій 90-ий день народження. Поетичні та прозові твори геніальної українки вже давно завоювали любов читачів, як і пісні на вірші Л. Костенко, що вражають своєю милозвучністю.

 Ведучий 1:

Ліна Василівна не раз говорила, що "музика – це мова почуттів". До вашої уваги топ композицій на слова Костенко, які проймають до глибини душі.

(Музичні твори додаються)

Ведучий 2:

Настав і наш зірковий час…. Слухайте, підхоплюйте ритм, отримуйте справжню літературно-кавову насолоду!

(Учні виконують пісню, поезія Л.Костенко покладена на музику)

3.«Крила»

 

Ведучий 1:

Ліна Костенко є видатною сучасною українською поетесою, своїм життям і творчістю вона засвідчує несхитну мужність, палку любов до України. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито:

«... не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю».

Ведучий 2:

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в родині вчителів у містечку Ржищеві на Київщині. Невдовзі родина переїхала до Києва, де пройшло її дитинство, де закінчила середню школу. Віршувати розпочала ще в юності.

Ведучий 1:

По закінченню школи поетеса вступила в Київський педагогічний інститут, але залишила його і переїхала навчатися в Московський літературний інститут імені М. Горького, який закінчила з відзнакою в 1956 р. Її дипломною роботою була перша збірка «Проміння землі» (1957), високо оцінена рецензентами.

Ведучий 2:

Вона засвідчила потужний образний потенціал молодої авторки, про який Василь Симоненко невдовзі скаже : «Це та простота, яка поєднує в собі красу, мудрість, тонку душевну чутливість і і хороший смак».

Ведучий 1:

Почалося цькування Ліни Костенко: в’їдливі епіграми Івана Глинського, істерія М. Равлюка на сторінках «Правды Украины».

Ведучий 2:

Ім’я поетеси зникло навіть зі сторінок періодики. Але за час вимушеного мовчання вона все одно продовжувала писати «в шухляду», і вірила, що її твори люди таки прочитають:

(Пісня у виконанні учні)

4.«І все на світі треба пережити…»

І все на світі треба пережити,

І кожен фініш - це, по суті, старт,

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

 

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

 

(2раза)

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено,

Хай буде вік прожито, як належить,

На жаль, від нас нічого не залежить...

 

А треба жити. Якось треба жити.

Це зветься досвід, витримка і гарт.

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

 

(4раза)

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено,

Хай буде вік прожито, як належить,

На жаль, від нас нічого не залежить

 

(Вмикається лірична мелодія…)

Учень 1:

Настане день, обтяжений плодами.

Не страшно їм ні слави, ні хули.

Мої суцвіття, биті холодами,

ви добру зав’язь все-таки дали.

І то нічого, що чигали круки,

що проминуло так багато літ.

З такого болю і з такої муки

Душа не створить бутафорський плід.

Ведучий 1:

В результаті цієї натхненної, самовідданої, творчої, мовчазної праці з під пера авторки через роки вийдуть «Маруся Чурай», «Берестечко», кілька драматичних поем: «Сніг у Флоренції», «Дума про трьох братів не азовських», «Скіфська балада» і багато інших високохудожніх поезій.

Ведучий 2:

На сьогодні Ліна Костенко — автор понад десяти поетичних книг, серед яких найвідоміші: «Мандрівка серця», «Над берегами вічної ріки», «Неповторність»; історичних віршованих романів «Маруся Чурай», «Берестечко» т.і.

Ведучий 1:

Твори української авторки перекладені багатьма мовами світу. Вони неодноразово входили до закордонних антологій і збірників, а також видані окремими книгами.

Ведучий 2:

Ліна Костенко — справжній майстер художнього слова. ЇЇ поезія — це приклад самовідданого і шляхетного служіння народові. Вона пробуджує почуття добра і справедливості, творить у людині людину.

Учень 2:

Буває, часом сліпну від краси.

Спиняюсь, не тямлю, що воно за диво,-

Оці степи, це не небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є — дорога, явори,

усе моє, все зветься — Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Ведучий 1:

Значущість поезії Ліни Костенко полягає в сутності самої поетеси, яку вона визначила так: «Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність».

5. Відеоролик «Хай буде легко!»

Ведучий 2:

Зазирніть їм в очі, і ви побачите цілий світ: землю і небо, зірки та сонце, день теперішній і прийдешній. У кожній із них світить промінчик…

Ведучий 1:

Друзі, Ліна Василівна – прекрасна Людина….і крізь віки…скільки б непростих років несла на своїх понівечених плечах…скільки б проблем, перешкод, недобрих очей, думок, людей не зустрічалося на нашій життєвій дорозі, скрізь ми чутимемо заклик…

«Так багато на світі горя,

люди, будьте взаємно красивими!»

6. Відеоролик з піснею

 «Коли я буду навіть сивою…»

Ведучий 2:

Літературні посиденьки – чудове місце, де можна поділитися історією наших відомих талантів, розповісти про свій внутрішній світ.  Адже скільки б віків не пройшло а: «Поезія – це скарб усіх віків, це діамант величиною в слово!»

Ведучий 1:

Нехай серце відомої Жінки – Ліни Василівни Костенко безупинно б’ється ще багато десятиліть, а творчість та неповторні поезії милують та оживляють пам’ять кожного українця!

7. Відеоролик «Я просто жінка»

Ведучий 2:

Кажуть, в народі прийнято величати талановитих, надзвичайно відомих людей, поважного віку, в прекрасний, тим паче, в день 90-ий день народження піснею…

(Учні і всі присутні піднімаються зі своїх місць і починають співати)

«Многая літа…»

(Один з учнів знімає на відео, на згадку 90 зими Л.Костенко)

Іменинник най жиє,

Многа літа най має,

Многая літа!

 

Многая літа, літа,

Многая літа!

Многая літа, літа,

Многая літа!

Во здравіє, во спасеніє,

Многая літа!

Во здравіє, во спасеніє,

Многая літа!

 

Многая літа, многая літа,

Многая літа, многая!

Многая літа, многая літа,

Многая літа, многая!

Многая, многая, многая,

Многая літа!

Многая літа, многая літа!

Многая літа, многая літа!

 

Ведучий 1:

Ну, і ще однією нашою традицією, якою ми завершимо наші посиденьки «Мелодія кави в тональності лірики» є  голосні читання…Отож, отримуємо картки, цитуємо Ліну Василівну Костенко!

(Вмикається ліричний фон…Учні зачитують поезії…)

 

Жінка

Я просто жінка. Просто жінка я.

П’ять букв у слові – ну куди простіше?

Я люба, я кохана, я твоя,

Я та, яка на світі найрідніша.

 

Сумна і ніжна. Мовчазна і ні.

Я та, якій протягують долоні…

Я палена у відьомськім вогні,

Я писана у золотій іконі…

 

У муках я життя тобі даю,

Зціпивши зуби, на війну пускаю.

Біля вікна задивлена стою.

Я просто жінка … і немає краю

 

Такій ось простоті. З ребра чи ні,

Я Єва, я спокусниця Адама.

Я та, якій присвячують пісні,

Я та, якій гукають просто «Мамо…»

 

Я просто жінка. Грішна і свята,

Слабка і сильна, сіра і яскрава.

Я просто жінка, просто жінка. Та,

Якій потрібно щастя, а не слава.

                                                   Софія Кримовська