Літературний диктант
1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
Кравець Ніна Павлівна
Утвенко Наталія Олександрівна
Навчальні програми з української мови
для 5 – 10 класів спеціальних закладів загальної середньої освіти
для дітей з інтелектуальними порушеннями
Київ - 2019
Навчальні програми з української мови підготували: кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психокорекційної педагогіки факультету корекційної педагогіки та психології НПУ імені М. П. Драгоманова Кравець Ніна Павлівна та учитель-методист школи «Надія» м. Києва Утвенко Наталія Олександрівна
УКРАЇНСЬКА МОВА
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА.
Одним з основних предметів, що вивчаються у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах для дітей з інтелектуальними порушеннями, є українська мова. Українська мова – це державна мова України, основний засіб спілкування її народу. Як навчальний предмет, вона виконує функції пізнання і об'єкту пізнання, засобу корекції та розвитку особистості, її самовираження.
Програми з української мови для учнів з інтелектуальними порушеннями 5-10 класів побудовано з урахуванням вимог концепції Нової української школи, що передбачає розвиток дитини відповідно до її вікових та індивідуальних психофізіологічних можливостей, особливостей і потреб, формування загальнолюдських цінностей, розвиток самостійності, плекання творчості й допитливості, оволодіння життєвими компетентностями. У програмах враховано рекомендації концепції Нової української школи щодо формування в учнів ключових життєвих компетентностей: комунікація державною мовою, інформаційна та медіа грамотність, пошук і засвоєння знань упродовж життя, повага до закону, громадянська компетентність, дотримання прав людини, відкрите розуміння своєї народної ідентичності та повага до різних культур, здоровий спосіб життя та екологічна свідомість. Вправи і завдання підібрано так, що їхній зміст дозволяє формувати ключові життєві компетентності.
Метою предмету українська мова є надання учням такої мовної освіченості та мовленнєвого розвитку, які б допомогли їм успішно увійти у соціокультурний простір країни та адаптуватися й інтегруватися в ньому по закінченні школи. Завданнями навчання української мови учнів з інтелектуальними порушеннями 5 – 10 класів виступають: навчання усному і писемному мовленню, формування умінь спілкуватися у різних ситуаціях спілкування, прищеплення етичних і моральних рис школярам, їхній розумовий розвиток та корекція психофізичних недоліків, виховання любові до української мови, формування особистісних рис засобами української мови.
Відповідно до вимог сьогодення, змінюється стратегія і тактика навчання учнів з інтелектуальними порушеннями української мови. Головна увага звертається на актуальну мету мовної освіти: різнобічний, а особливо мовленнєвий розвиток учнів, чому й підпорядковано завдання системного вивчення мови.
Програма побудована за лінійно-концентричним принципом з дотриманням дидактичних принципів доступності, послідовності, системності, доцільності, достатності, наступності у навчанні від простого до складного, зокрема подача нового матеріалу базується на уже відомому та в тісному зв'язку з ним.
Учні оволодіватимуть мовою у процесі мовленнєвої діяльності. Основна увага має звертатися на формування і розвиток у школярів чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання (слухання – розуміння), говоріння, читання, письма.
Матеріал предмету українська мова підібрано з метою сприяння мовному і
мовленнєвому розвитку школярів та з урахуванням трьох основних принципів навчання української мови: функціонального комунікативно-лігнводидактичного, українознавчого і проблемно-пошукового. Добір змістового матеріалу з української мови зумовлений подвійною природою мови:
мова як система знань і умінь;
мова в дії – мовлення.
Змістовий матеріал дібрано з урахуванням його доступності для спілкування й отримання інформації у різноманітних життєвих ситуаціях та подано, зважаючи на наступні чинники: відповідність матеріалу розумовим і фізичним особливостям учнів; лінійно-концентричне розміщення матеріалу протягом років навчання; послідовне засвоєння (практичним шляхом) наукових понять; системне розміщення матеріалу, чим забезпечується адекватність його сприймання, розуміння, запам'ятовування з подальшим усвідомленням для використання у власній діяльності; реалізація у змісті системи моральних, етичних і естетичних уявлень, що відповідають вимогам до виховання національно свідомих громадян. Поданий зміст характеризується українознавчою спрямованістю.
Матеріал предмету українська мова дібрано з урахуванням міжпредметних зв'язків, що сприятиме розширенню світогляду учнів, формуванню у них умінь застосовувати отримані знання й уміння з мови у процесі вивчення інших предметів.
Для реалізації мети і завдань, що з неї випливають, а також з метою надання шкільному курсу «українська мова» більшої практичної спрямованості, зміст програм для кожного класу диференційовано на чотири змістові лінії, що тісно взаємопов'язані: комунікативну, лінгвістичну, українознавчу, діяльнісну. Реалізуються змістові лінії за розділами: «Лексикологія», «Частини мови», «Слово», «Речення», «Зв'язне мовлення». Учні мають працювати і отримувати знання про одиниці різних мовних рівнів: звуки мови, слово в його лексичному і граматичному значеннях, речення, текст.
У комунікативній змістовій лінії подано зміст роботи з формування умінь сприймати усне й писемне мовлення, відтворювати його, працювати з усними і письмовими висловлюваннями різних типів, стилів і жанрів мовлення, з якими учні щоденно стикатимуться як у процесі навчальної діяльності, так і у подальшій майбутній діяльності. Також закладено матеріал з мовленнєвознавчих понять: спілкування і мовлення, текст, діалог, монолог, типи, жанри і стилі мовлення. Тому вона має дві складові:
відомості про мовлення;
перелік основних видів робіт.
Формування умінь слухати-розуміти українське усне мовлення – одна з важливих складових, які забезпечують комунікативну змістову лінію. Поданий у ній матеріал допоможе учням вникати у смисл повідомлення, слідкувати за розвитком сюжету тексту – вправи, розуміти зміст завдань. Учитель проводить значну роботу з опанування школярами значенням слів, словосполучень, речень, розуміння смислу абзаців, тексту в цілому. Повноту розуміння учнями прослуханого учитель перевіряє шляхом роботи над змістом прослуханого тексту (запитання, бесіди, робота з предметними і сюжетними малюнками тощо). Навчаючи учнів слухати-розуміти чуже мовлення, одночасно навчає їх і відтворювати його: говорити – тобто навчає українського усного мовлення. Навчання говорінню відбувається на двох рівнях: репродуктивному і продуктивному. Репродуктивний рівень забезпечується відтворенням школярами зразків, даних учителем
(вибірковий, близький до змісту переказ прослуханого чи прочитаного тощо). Репродуктивні уміння сприяють активному засвоєнню лексики, формуванню частково-мовленнєвих умінь, які лежать в основі мовленнєвих: орфоепічних, граматичних, лексичних. Належний рівень їх сформованості забезпечує уміння слухати-розуміти мовлення і правильно відтворити його, а також читати і писати.
Продуктивний рівень передбачає самостійну побудову учнями запитань, власних висловлювань, діалогів, розповідей про прослухане, почуте, прочитане (з допомогою: план, наочний матеріал тощо). Продуктивне мовлення передбачає мотив (бажання щось повідомити, про щось дізнатися), орієнтацію в ситуації мовлення співбесідника або слухачів (у разі монологічного мовлення) і результат, якого учень (мовець) прагне досягти.
Формуючи у школярів уміння говорити, учитель опирається як на готові зразки мовлення (озвучені тести діалогічного і монологічного характеру), так і на різноманітний дидактичний матеріал (запитання, опорні слова, предметні та нескладні за змістом сюжетні малюнки, спеціально створені уявні мовленнєві ситуації спілкування тощо).
Потреба учнів у спілкуванні забезпечується також озвученням (інсценізація) казок, уривків з прочитаних творів, участю в інсценівках до свят тощо). Оскільки усні та письмові перекази, письмові твори – основні види робіт щодо формування лексичних і комунікативних умінь, програма рекомендує проводити їх у тісному взаємозв'язку: від переказу усного до переказу письмового, від письмового переказу до усного твору. Тобто усні та письмові завдання розміщуються у порядку наростання труднощів. Самостійно учні з інтелектуальними порушеннями писати твори не можуть, тому програмою передбачено навчальні письмові твори-мініатюри, які вони виконують за допомогою вчителя.
Формування комунікативних умінь передбачає навчання учнів добирати мовні засоби відповідно до типу і стилю мовлення з урахуванням ситуації спілкування. Установка на вивчення мови як єдності смислу й системи мови дасть змогу співвідносити слова з предметами дійсності. У нормі слова викликають у свідомості внутрішні мисленнєві образи предметів і учень не лише сприймає звукову оболонку слів, а й водночас пригадує і уявляє означуване ними. В учнів з інтелектуальними порушеннями внаслідок недостатності відчуттів і сприймань повноцінні адекватно-цілісні внутрішні мисленнєві уявлення образів предметів не формуються. Особистісний смисл, який учні вкладають в те чи те слово, часто не співпадає з його значенням. Порушується формування емпіричних понять, конкретного мислення. Отримана інформація не перетворюється у знання і не стає особистим надбанням учнів. Тому лексико-семантичний підхід до вивчення предмету „українська мова” передбачає введення розділу «Лексикологія». Передбачається, що учні ознайомляться з основними лексико-граматичними розрядами слів, а також зі словами, що належать до різних функціональних стилів, з окремими лексикологічними поняттями: антонімами, синонімами, багатозначними словами тощо. Для цього використовується система спеціальних завдань, розроблена на основі лексичних вправ (лексико-логічних, лексико-граматичних, лексико-стилістичних), виконання яких забезпечить опанування лексичними уміннями. Такий лексико-семантичний підхід до вивчення української мови сприяє поглибленню знань учнів, вимагає уважного ставлення до вибору слів у власному мовленні, дозволяє краще розуміти чуже мовлення. Використання системних лексичних об'єднань сприяє поступовому усвідомленню того, що лексичне значення кожного слова містить не лише певне поняття, а й залежить від граматичних ознак тієї частини мови, до якої належить та від контексту, зв'язку з іншими словами. Тому навчання учнів мови і мовлення передбачає концептуальну опору на текст – зв'язне висловлювання. Учні працюватимуть з мовними одиницями, що є зразками мовлення: текстами, діалогічними єдностями, повними реченнями. Бідність і стереотипність самостійного мовлення школярів долатимуться завдяки роботі над правильним вживанням часових і відмінкових форм, над різноманітними типами речень і текстів. Такий підхід допомагає об'єднати навколо одного й того ж змісту різноманітну лексику та синтаксичні конструкції.
Індивідуальна система письмових робіт, групова форма проведення занять з усного мовлення сприятимуть розвитку зв'язного мовлення учнів, корекції його недоліків, дадуть школярам активніше спілкуватися, сприятимуть їхньому розвитку під час висловлення власних думок і почуттів.
Програмою передбачено виконання таких завдань, які активізують мовленнєву діяльність школярів: зміст переказів і творів пов'язаний з життєвим досвідом учнів, максимально наближає їхню мовленнєву діяльність до реальної, зацікавлює, викликаючи інтерес до предмету мовлення, прагнення висловлювати власні думки вголос. Це забезпечить оволодіння уміннями діалогічного і монологічного мовлення, культурою мовлення слухати уважно, не перебиваючи співрозмовника, намагатися бути ввічливим, тактовно відповідати на запитання. Відповідно до цього у програмі подається перелік основних видів робіт з аудіювання (слухання – розуміння чужого мовлення); читання вголос і мовчки текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення; говоріння (переказ) відтворення прослуханого, прочитаного; складання діалогів.
Розвиток зв'язного мовлення учнів передбачає роботу над формуванням навичок виразного читання, які опираються на мовне чуття. Це закладено у формуванні таких умінь, як уміння розрізняти наголошені й ненаголошені склади, інтонувати різні за метою висловлювання і структурою речення, підвищувати й понижувати голос у процесі читання, прискорювати й уповільнювати темп мовлення.
Лінгвістична змістова лінія – це курс мовної системи, якою мають оволодіти учні для поліпшення власного мовлення. Вона забезпечує певний обсяг знань з мови, доступний школярам з інтелектуальними порушеннями (орфоепічні, лексичні, граматичні, стилістичні) та сформовані на цій базі мовні уміння й навички. Передбачено, що орфоепічні й граматичні норми української літературної мови учні засвоюватимуть у процесі вивчення тем з фонетики, лексикології, словотвору, морфології, синтаксису, а також у процесі роботи над зв'язним мовленням.
Зміст роботи щодо засвоєння норм української літературної мови подано у рубриці «Культура мовлення». Вивчення мовної теорії, доступної учням з інтелектуальними порушеннями, подається логічно завершеними частинами, що дає змогу одночасно ознайомитися з системою понять, а не з розрізненими мовними поняттями. Взаємозв'язки між поняттями реалізуються на основі групування часткових, видових і загальних, родових понять (наприклад, поняття слово є базовим для вивчення частин мови); матеріал групується також за спільною ознакою (словотвір різних частин мови); за контрастом (одночасно вивчаються співвідносні протилежні поняття, наприклад, звук і буква, антоніми і синоніми тощо).
В українознавчій змістовій лінії закладено перелік тем, які орієнтують учителя на добір відповідних текстів, що знайомлять з історією, звичаями, традиціями, ремеслами, духовною культурою українського народу, загальнолюдськими моральними нормами. Теми подано в певній цілісній системі. Зміст текстів стає опорою і зразком для створення учнями власних зв'язних висловлювань, збагачення словникового запасу на основі використання поданих зразків, формування моральної культури кожного учня. Українознавча змістова лінія сприяє збагаченню граматичної будови усного і писемного мовлення, розширенню лексичного запасу школярів, засвоєнню етнокультурознавчих лексем, зокрема символів, фразеологізмів, пов'язаних з народними традиціями, звичаями, ремеслами, побутом. Українознавчий принцип навчання рідної мови є базовим і реалізується на всіх уроках. мови.
Матеріалу комунікативної та українознавчої змістових ліній належить основна роль у набутті школярами досвіду спілкування, емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього, формування особистісних якостей.
В учнів з інтелектуальними порушеннями низький рівень розвитку вищих психічних функцій негативно впливає на якість засвоєння загальних уявлень і понять. У навчальній діяльності вади мислення проявляються насамперед у недорозвитку його евристичного начала. Зокрема, учням недоступне виконання простих проблемних завдань. Допомагає долати це бесіда евристичного спрямування, елементи якої подаються до тексту твору. Евристично спрямовані запитання оптимізують активну діяльність школярів щодо засвоєння ними змісту навчального матеріалу. Інформаційно-евристичний метод навчання спрямовується не лише на відкриття нових знань, а й на усвідомлення раніше набутих знань і умінь. Завдяки цьому учні оволодівають уміннями слухати й розуміти запитання та в залежності від їхнього змісту правильно формулювати на них відповіді. Важливо, щоб кожен сформулював відповідь на проблемне запитання теми, подане учителем. Адже одним з основоположних дидактичних принципів навчання учнів з інтелектуальними порушеннями української мови виступає проблемно-пошуковий, спрямований на саморозвиток школярів.
Діяльнісна змістова лінія носить суто процесуальний характер. Її зміст на рівні знань у програмі не відображено, а подано на рівні узагальнюючих умінь. Реалізується вона через систему вправ і завдань комплексного характеру як їхня органічна складова. Усвідомлення учнями структури власної самостійної діяльності, розвиток їхніх мисленнєвих здібностей, оволодіння базовими мисленнєвими прийомами в процесі оволодіння рідною мовою (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, класифікація, систематизація та ін.) відображені у діяльнісній змістовій лінії, яка передбачає належне оволодіння мовою у самостійній мовленнєвій діяльності, оволодіння уміннями самостійної навчальної діяльності. З огляду на значимість самостійності у здобутті необхідної інформації як у процесі шкільного навчання так і в подальшому житті, діяльнісна змістова лінія пронизує усі змістові лінії.
Тому розвитково-корекційне навчання поряд з оволодінням учнями системою загальноосвітніх і професійних знань, умінь і навичок передбачає оволодіння ними узагальненими прийомами навчальної діяльності. Прийоми розглядаються як послідовні дії з урахуванням того, що дія має ту саму структуру, що й діяльність. Найпродуктивнішим шляхом формування прийомів навчальної діяльності є поетапне оволодіння ними учнями. Система завдань з навчання учнів прийомів самостійної навчальної діяльності передбачає три основні етапи формування умінь: підготовка до майбутньої діяльності, орієнтування у змісті діяльності та її виконання. Кожен етап розподіляється на конкретні дії – формувальні уміння. Конкретні уміння кожного з етапів діяльності виділяються окремо. Так, формування готовності до майбутньої діяльності передбачає володіння такими уміннями, як організація робочого місця і підбір необхідних для роботи посібників, матеріалів. Орієнтування у майбутній діяльності забезпечують такі уміння, як уявлення кінцевого результату своєї діяльності, мети і способів її досягнення, уміння аналізувати зразок виконання завдання, розуміти спосіб або послідовність виконання завдання. Безпосередньо виконуючи завдання, учні навчаються регулювати власні дії відповідно інструкції та зразка, користуватися планом і інструкцією, складати план власної діяльності, поетапно її оцінювати, виправляти допущені помилки, адекватно оцінювати виконану роботу.
У процесі формування у школярів умінь навчальної діяльності особлива увага надається інструкції. Учитель навчає учнів, як користуватися інструкцією для виконання того чи того завдання. Спершу він використовує ілюстративно-інтерпретаційну методику навчання, у якій словесна інструкція поєднується з наочним і практичним показом порядку виконання дій (операцій) та з елементами поетапного планування ходу діяльності. Інструкція учителя включає навідні запитання, які акцентують увагу учнів на допущених помилках, сприяє уточненню дій під час виконання завдання. Учні прослуховують інструкцію і розглядають зразок виконання завдання, потім повторюють її, тобто навчаються плануючому висловлюванню і лише після цього починають виконувати завдання. Виконавши завдання, самостійно розповідають про послідовність роботи. Це допомагає усвідомлювати сутність та послідовність ходу виконання завдання, сприяє формуванню умінь звітувати про виконану роботу.
Формуючи уміння орієнтуватися у майбутній діяльності увага звертається на розвиток здатності та звички уявляти результат праці. Учитель використовує прийом зіставлення результату роботи (виконане завдання, графічну модель речення та ін.) зі зразком, зіставляючи зразок майбутньої діяльності із завданням, яке потрібно виконати; учні сприймають та відтворюють його частини у суворій послідовності, що сприяє формуванню усвідомлення необхідності порівнювати виконувані завдання зі зразком перед початком їх виконання.
Якість виконання будь-якого усного чи письмового завдання залежить від того,
наскільки правильно і точно школярі можуть аналізувати зразок його виконання.
Оволодіння орієнтувальною основою діяльності передбачає навчання способів і послідовності виконання завдання. Учитель знайомить школярів з необхідністю дотримуватися плану під час виконання будь-якого усного чи письмового завдання. Виконуючи дії у чіткій послідовності, вони переконуються, що недотримання послідовності плану виконання завдання призводить до недовиконання роботи, допущення помилок, усвідомлюють необхідність знання послідовності дій. Дотримання учнями плану виконання завдання допомагає використання учителем зовнішніх опор (схем, графічних моделей слів, речень, зразків, інструкції та ін.). Завдання учителя – навчити школярів використовувати у процесі планування роботи зовнішні опори. Бажано, щоб учні зрозуміли, що інструкція у вигляді схеми виконання завдання, моделі слова, речення, плану переказу чи твору – це також план виконання завдання, але поданий і оформлений у іншому вигляді. Дотримуючись їх, можна виконати завдання без допомоги учителя.
Формуючи уміння виконавчої діяльності, учитель виходить з того, що учні повинні не лише зрозуміти і засвоїти послідовність виконуваних дій, а й навчитися правильно їх виконувати. Увага звертається на необхідність дотримання плану у процесі роботи, орієнтування на зразок, що сприятиме правильному виконанню завдання.
Успішність самостійної навчальної діяльності залежить від сформованості умінь бачити і вчасно виправляти допущені помилки і описки, оскільки в учнів з інтелектуальними порушеннями названі уміння спонтанно не формуються.
Важливою умовою, що сприяє якісному покращенню виконавчої діяльності школярів, є уміння адекватно оцінювати кінцевий результат своєї діяльності. Для учнів з інтелектуальними порушеннями характерні некритичність мислення, завищена самооцінка, що негативно впливає на якість виконуваного ними завдання. Учитель поступово формує уміння оцінювати кінцевий результат власної діяльності. Спершу він сам оцінює виконану учнями роботу. Для порівняння використовує зразок виконання завдання. Учні спостерігають, слухають, беруть участь у оцінюванні робіт однокласників. Потім самі, користуючись зразком і планом, оцінюють виконане завдання за дванадцятибальною шкалою оцінювання. Оцінку обов'язково коментують, що дає учителю змогу перевірити рівень засвоєних ними умінь.
Таким чином, учитель поступово на уроках української мови формує в учнів уміння самостійної навчальної діяльності, яка є однією з важливих умов успішного засвоєння знань та спеціальних умінь.
У програмі подано загальнонавчальні та спеціальні знання й уміння, якими мають оволодіти учні:
загальнонавчальні знання й уміння;
спеціальні (часткові) знання й уміння.
До загальнонавчальних умінь належать: уміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, уміння користуватися тлумачним словничком, робити висновки.
До спеціальних умінь належить комплекс умінь: навчально-мовні: уміння розрізняти різні за характером звуки, букви, частини мови, значущі частини слова та ін., групувати мовні одиниці за певною ознакою, робити їх розбір; комунікативні уміння: уміння сприймати, відтворювати і створювати власні усні й письмові висловлювання; лексичні: уміння розрізняти слова за значенням, доречно добирати їх до власних усних і писемних висловлювань; правописні: уміння правильно писати слова, розставляти розділові знаки в реченнях; нормативні: уміння правильно вимовляти голосні і приголосні звуки, вживати форми слів, складати словосполучення й речення, об'єднувати речення у зв'язне висловлювання та ін.
Зміст навчального матеріалу, вправи та запитання, практичні завдання спрямовані на здобуття учнями знань про мову і мовлення, види мовленнєвої діяльності, основні одиниці мови, форми мовлення.
Обсяг тексту для списування (у словах):
|
клас |
Рівні розвитку учнів |
|
|
Вищий рівень розвитку |
Нижчий рівень розвитку |
|
|
Кількість слів |
||
|
5 |
22 – 24 |
16 – 18 |
|
6 |
26 – 28 |
20 – 22 |
|
7 |
30 – 32 |
24 – 26 |
|
8 |
34 – 36 |
28 – 30 |
|
9 |
38 – 40 |
32 – 34 |
|
10 |
42 – 44 |
36 – 38 |
Обсяг диктанту (у словах):
|
клас |
Рівні розвитку учнів |
клас |
Рівні розвитку учнів |
||
|
Вищий рівень розвитку |
Нижчий рівень розвитку |
Вищий рівень розвитку |
Нижчий рівень розвитку |
||
|
кількість слів |
кількість слів |
||||
|
5 |
15 – 20 |
8 – 10 |
8 |
38 – 40 |
23 – 25 |
|
6 |
23 – 25 |
12 – 15 |
9 |
43 – 46 |
28 – 30 |
|
7 |
32 – 35 |
18 – 20 |
10 |
50 – 55 |
32 – 35 |
Нормативи оцінювання диктанту в балах:
|
бали |
кількість помилок |
бали |
кількість помилок |
||
|
орфографічні |
пунктуаційні |
орфографічні |
пунктуаційні |
||
|
1 |
25 і більше |
8 – 10 |
7 |
10 – 12 |
3 – 4 |
|
2 |
20 – 25 |
8 – 10 |
8 |
8 – 10 |
3 – 4 |
|
3 |
18 – 20 |
8 – 10 |
9 |
6 – 8 |
3 – 4 |
|
4 |
16 – 18 |
7 |
10 |
4 – 6 |
1 – 2 |
|
5 |
14 – 16 |
7 |
11 |
2 – 4 |
1 – 2 |
|
6 |
12 – 14 |
7 |
12 |
1 – 2 |
1 – 2 |
Вимоги до знань, умінь і навичок учнів подано в кінці програм.
УКРАЇНСЬКА МОВА
5 клас
(134 години, 4 години на тиждень)
|
№ |
К-сть год. |
Зміст навчального матеріалу
|
Предметно-орієнтовані компетентності |
Спрямованість корекційно-розвиткової роботи |
|
1
2
|
5
82
10
52
20
2
28
20
|
Повторення Повторення вивченого у початкових класах. Правопис дзвінких і глухих приголосних. Вживання апострофа після б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї. Спільнокореневі слова. Ненаголошені голосні в коренях слів. Вживання великої букви у словах. Культура мовлення. Правильна вимова слів з ненаголошеними голосними, з апострофом. Вживання великої букви в іменах, по батькові, прізвищах людей. Велика буква в назві Батьківщини, назвах міст, сіл, вулиць.
ЛІНГВІСТИЧНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ
Лексикологія Групи слів за значенням: синоніми, антоніми. Добір слів у тематичні групи на певну тему. *Однозначні і багатозначні слова. *Вживання багатозначних слів у прямому й переносному значенні
Культура мовлення. Вживання слів відповідно до їх значення. Вживання синонімів для уникнення невиправданого повторення слів.
Слово
Будова слова Корінь, закінчення, префікс, суфікс – значущі частини слова. Корінь слова. *Спільнокореневі слова, що відносяться до різних частин мови. Закінчення слів. Визначення префікса у словах. Розрізнення префіксів і прийменників ( практично). *Визначення суфіксів у словах ( практично).
Культура мовлення . Використання спільнокореневих слів для зв’язку речень у тексті. Запобігання помилок, пов’язаних з невиправданим вживанням спільнокореневих слів.
Частини мови Роль частин мови у реченні. Основні способи розрізнення частин мови.
Іменник Загальне поняття про іменник. Іменники, що означають назви істот і неістот. Власні і загальні іменники. Велика літера у власних іменниках. Число іменників.. Рід іменників. Відмінки іменників. Відмінювання іменників за відмінками ( практично). Культура мовлення. Правильне вживання у мовленні іменників у однині чи у множині. Вживання у мовленні іменників у різних відмінках. Вживання великої букви у власних іменниках ( на письмі).
Речення Головні члени речення – підмет і присудок. Другорядні члени речення ( практично), без вживання термінології. Побудова речень за даними словами ( підметом, присудком, другорядними членами речення) з використанням ілюстрацій, серії сюжетних малюнків, предметів. Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, окличні. Розділові знаки у кінці речень. Складання різних за метою висловлювання речень на дану тему.
|
Учень /учениця: *намагається дотримуватися правопису дзвінких і глухих приголосних у словах; *правильно пише слова з апострофом, спільнокореневі слова, правильно вимовляє ці слова; *дотримується вживання великої букви у словах.
Учень /учениця: з допомогою розрізняє групи слів за значенням; *добирає слова на певну тему; *розрізняє багатозначні й однозначні слова, з допомогою учителя вживає багатозначні слова в прямому й переносному значенні відповідно до їх значення, наводить приклади; *дотримується культури мовлення щодо вживання слів відповідно до їх значення; з допомогою і самостійне складання словосполучень, речень; з допомогою та під контролем дотримується лексико-граматичної сполучуваності слів на письмі.
Учень / учениця: *дотримується культури мовлення щодо вживання слів відповідно до їх значення; з допомогою і самостійно складання з ними словосполучення, речення; *під контролем дотримання лексико-граматичної сполучуваності слів на письмі; адекватно оцінює власну роботу.
Учень /учениця: *розрізняє значущі частини слова, наводить приклади; під контролем та з допомогою дотримується правопису спільнокореневих слів, що відносяться до різних частин мови; *на письмі розрізняє префікси і прийменники, диференціює слово і предмет, намагається з допомогою пояснювати значення загальновживаних слів.
Учень / учениця: під контролем та з допомогою дотримується культури писемного мовлення: для зв’язку речень у тексті намагається використовувати спільнокореневі слова, намагається самостійно знаходити помилки, з *допомогою виправляти їх; з допомогою намагається дотримуватися культури писемного мовлення: *з допомогою для зв’язку речень у тексті використовує спільнокореневі слова, *самостійно знаходить помилки, виправляє їх; з допомогою використовує спільнокореневі слова для зв`язку слів у реченні; *орієнтується в будові слова.
Учень: розрізняє частини мови під час письма, знає, на які запитання відповідають частини мови, пояснює роль частин мови у реченні, дотримується правопису частин мови з іншими словами в реченні.
Учень: / учениця: *знаходить іменники серед інших частин мови у реченні, наводить приклади; *розрізняє власні і загальні іменники, під контролем *дотримується вживання на письмі великої букви у власних іменниках; розрізняє число іменників; *з допомогою виділяє іменники, які вживаються тільки в однині або у множині; *визначає рід іменників; уміє змінювати іменники за відмінками; ефективно використовує допомогу, *помічає і знаходить помилки, виправляє їх з допомогою учителя або самостійно.
Учень/учениця: дотримується правильного вживання у мовленні іменників у однині або у множині; з *допомогою вживає іменники у різних відмінках; під контролем дотримується правил вживання на письмі великої букви у власних іменниках ; слідкує за власним мовленням, під *контролем помічає і намагається виправити помилки, ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: *розрізняє головні і другорядні члени речення ( без вживання термінології, практично); з допомогою учителя і самостійно будує речення, використовуючи мовний, предметний та ілюстративний матеріал; намагається розрізняти речення за метою висловлювання, *дотримується вживання розділових знаків у кінці різних за метою висловлювання речень; з допомогою складає різні за метою висловлювання речення на дану тему; ефективно використовує допомогу, *під контролем слідкує за власною діяльністю, знаходить помилки, намагається виправити їх. |
– удосконалення умінь аналітико-синтетичної діяльності; корекція зорово-слухового сприймання. – розвиток і корекція фонематичного слуху; збагачення лексики спільнокореневими словами. – виховання охайності, сили волі; формування умінь контролю й самоконтролю під час виконання усних і письмових завдань.
– концентрація уваги на навчальному матеріалі, його аналіз, порівняння, диференціація та абстрагування, довільне запам`ятовування і збереження у довготривалій пам`яті, пригадування, уява і відтворення; стимулювання адекватно вживати у мовленні однозначні та багатозначні слова і дотримуватися правил їх правопису на письмі.
– поповнення словникового запасу словами різних тематичних груп з різним лексичним значенням; з допомогою і самостійно складання з ними словосполучення, речення; дотримуватися лексико-граматичної сполучуваності слів на письмі; стимулювання проявів прагнення навчитися правильно вживати у мовленні та записувати однозначні й багатозначні слова, проявляти пізнавальну активність; адекватно оцінювати власну роботу.
– зосереджувати увагу на предметі діяльності; правильно сприймати, аналізувати, синтезувати, порівнювати й класифікувати частини слова; запам’ятовувати їх назви; розвивати мислення на основі аналізу спільнокореневих слів. – поповнювати активний словник спільнокореневими словами, адекватно вживати їх у мовленні; дотримуватися лексико-граматичної сполучуваності слів у мовленні. – стимулювати проявляти вольові зусилля для запам’ятовування назв частин слова, їх виділення, прагнути навчитися правильно вживати та писати спільнокореневі слова. – стимулювати адекватно вживати в усному і писемному мовленні спільнокореневі слова, дотримуватися правил їх правопису. – розвиток сприймання, уваги, мислення, пам’яті на основі пригадування частин мови. – збагачення мовлення словами, що відносяться до різних частин мови. – розвиток пізнавальної активності, вольових зусиль на основі засвоєння частин мови.
– удосконалення сприймання на основі умінь розрізняти різні категорії іменників; розвиток умінь характеризувати іменники. – збагачення словника іменниковою лексикою та адекватне використання її в усному і писемному мовленні. – уточнення умінь виконувати практичні завдання за словесною інструкцією учителя; виховання охайності, відповідальності.
– дотримання в усному та писемному мовленні правил вживання іменник
– розвиток пам’яті на основі пригадування властивостей речення; удосконалення мисленнєвих процесів порівняння, аналізу, синтезу, класифікації, узагальнення. – розвиток мовлення на основі використання різноманітної наочності. – формування охайності, організованості, відповідальності за виконувану роботу; формування умінь контролю та самоконтролю.
|
|
3 |
45
2
|
Культура мовлення. Етика спілкування. Український народний етикет. *Уміння інтонувати розповідні, питальні та окличні речення.
Тема з розвитку мовлення: «Весняні звичаї та обряди українців».
Формування умінь самостійної навчальної діяльності: уміння визначати мету завдання, складати план його виконання.
КОМУНІКАТИВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ Зв’язне мовлення Відомості про мову і мовлення. Значення мови у житті і діяльності людей. Українська мова – державна мова України. Види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо . Загальне уявлення про спілкування і мовлення. Мовлення – основний засіб спілкування людей. Основні правила спілкування ( практично). Діалогічне і монологічне мовлення. Ознайомлення з вимогами до мовлення: правильність, логічна послідовність, змістовність. Тема висловлювання. Тема з розвитку мовлення: «Ти» і «Ви» у звертанні Культура мовлення. Український народний етикет. Традиційна повага до старших в Україні. Вживання слів ввічливості під час різних ситуацій спілкування.
Формування умінь самостійної навчальної діяльності. Аналіз зразка виконання завдання. Використання інструкції для правильного виконання завдання. Текст Заголовок тексту. Поділ тексту на абзаци. *Відновлення деформованого тексту. Складання тексту з поданих частин, *на основі заголовку і зачину; зачину і основної частини; заголовку, плану і серії сюжетних малюнків. Типи мовлення: розповідь, опис (практично). Види робіт Сприймання чужого мовлення. Аудіювання Читання, прослуховування запропонованого учителем тексту
Говоріння Відтворення готового тексту. Виразне читання текстів описового і розповідного характеру. Переказ (усний) тексту за даним планом. Вибірковий ( усний) переказ художнього тексту. *переказ (письмовий) з допомогою учителя невеличких художніх творів за простим планом (тексти розповідного характеру). Створення власних висловлювань Діалог Створення діалогу відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов`язаної із життєвим досвідом учнів: «У магазині», «В гостях».
Ділове мовлення Підпис листівки. Написання листа рідним. Теми з розвитку мовлення: «У аптеці», «Вулиця, на якій знаходиться наша школа».
Формування умінь самостійної навчальної діяльності. Оцінювання результату власної діяльності та діяльності товариша ( практично). *Визначення мети завдання, *складання плану його виконання.
Повторення вивченого протягом року.
|
Учень / учениця: дотримується українського народного етикету під час спілкування; *на письмі вживає велику букву у власних іменниках; з допомогою намагається інтонувати різні за метою висловлювання речення; дотримується охайності записів, *помічає і охайно виправляє допущені помилки; *слідкує за правильністю усного мовлення, ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно добирає іменники на задану тему, *під контролем вживає слова відповідно до їх значення: під контролем правильно *будує речення, дотримуючись лексико-граматичної сполучуваності слів у реченнях.
Учень / учениця: намагається самостійно визначити мету завдання, пояснити послідовність його виконання; завдання виконує з допомогою.
Учень / учениця: *розуміє значення мови у житті та діяльності людей, роль української мови як державної мови України; *має уявлення про види мовленнєвої діяльності, про спілкування і мовлення; під контролем дотримується основних правил спілкування, з допомогою розрізняє діалогічне та монологічне мовлення, знаходить приклади в текстах; *намагається дотримуватися вимог до мовлення під час усного висловлювання та на письмі; *орієнтується у ситуації спілкування; з допомогою прогнозує подальший характер висловлювання на основі формулювання його теми; *має поняття про тему висловлювання, під контролем намагається визначати тему висловлювання, *дотримується теми висловлювання під час продукування власного висловлювання; *помічає і виправляє допущені помилки; ефективно використовує допомогу.
Учень / учениця: дотримується правил мовленнєвого етикету під час звертання до дорослих, до незнайомих людей.
Учень / учениця: *дотримується правил українського народного етикету під час спілкування, під контролем *вживає слова ввічливості у різних ситуаціях спілкування.
Учень / учениця: уміє аналізувати зразок виконання завдання, дотримується його під час виконання завдання *під контролем та з допомогою; уважно вислуховує інструкцію щодо виконання завдання, *дотримується її під час виконання завдання.
Учень / учениця: розрізняє заголовок (назву) і зміст тексту, *уміє добирати заголовок до даного тексту; з допомогою і самостійно відтворює деформований текст; складає текст з допомогою учителя і самостійно за даними складовими частинами та ілюстративним матеріалом; *практично розрізняє типи мовлення; з допомогою.
Учень / учениця: під контролем уважно сприймає і *намагається зрозуміти зміст сприйнятого на слух та під час читання тексту, з допомогою адекватно відповідає на запитання, що стосуються його змісту.
Учень / учениця: з допомогою та під контролем намагається дотримуватися вимог виразного читання текстів різних типів мовлення; *дотримується плану тексту під час його переказу; з допомогою намагається вибірково переказувати прослуханий чи прочитаний текст; з допомогою за даним простим планом пише невеликі письмові перекази художніх творів; *виправляє помилки; ефективно використовує допомогу.
Учень / учениця: *розрізняє діалог і монолог; *намагається формулювати тему висловлювання; з допомогою учителя і самостійно продукує репліки діалогу; *намагається створювати діалоги на дану тему в процесі літературної гри..
Учень / учениця: під контролем та з допомогою уміє підписати вітальну листівку, написати листа рідним; *на письмі дотримується правил мовленнєвого етикету; *помічає і виправляє помилки; *дотримується на письмі правил граматики та пунктуації.
Учень / учениця: самостійно і з допомогою учителя добирає лексику для висловлювання; *адекватно вживає різні за значенням слова; з допомогою будує речення, дотримуючись лексико-граматичної сполучуваності слів; *використовує іменники та прийменники для зв’язку речень у висловлюванні; *помічає і виправляє помилки; ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: *практично адекватно оцінює результат власної діяльності та діяльності однокласників; *визначає мету завдання, *складає план його виконання; з допомогою та під контролем дотримується мети завдання та плану під час виконання завдання; з допомогою знаходить і виправляє допущені помилки. Учень / учениця: *визначає іменники за запитаннями; *визначає число, рід іменників; уміє відмінювати іменники за відмінками; *виділяє головні та другорядні члени речення; розрізняє речення за метою висловлювання, дотримується правильної їх вимови; *розрізняє діалог і монолог; з допомогою будує тексти описового і розповідного характеру; під контролем уважно слухає і розуміє чуже мовлення, * намагається відтворити його зміст На кінець року: Учень / учениця з вищим рівнем розвитку пізнавальних можливостей: знає: українська мова – державна мова України, слова вживають у прямому й переносному значеннях; правила вживання великої літери у власних іменниках; розрізняє значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення; розрізняє іменники за граматичними ознаками, речення за метою висловлювання; знає правила мовленнєвого етикету; уміє: добирати тематичні групи слів за значенням: антоніми, синоніми; добирати слова до тематичних груп на певну тему; визначати префікс у словах, розрізняти префікси і прийменники; виділяти іменник як частину мови; розрізняти власні й загальні іменники, іменники, що означають назви істот і неістот; визначати число і рід іменників; виділяти й розрізняти головні члени речення – підмет, присудок; практично розрізняти головні та другорядні члени речення; упорядковувати деформований текст; складати простий план готового тексту, переказувати текст за даним планом; створювати діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування. Учень / учениця з нижчим рівнем розвитку пізнавальних можливостей: знає: види речень за метою висловлювання; правила вживання великої літери у власних іменниках; правила правопису іменників з іншими словами в реченні; основні правила спілкування; уміє: визначати головні і другорядні члени речення; розрізняти префікси і прийменники, власні та загальні іменники; виділяти іменник як частину мови; розрізняти число іменника, рід; вступати в діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування; правильно записувати речення і вживати розділові знаки в кінці речень; відділяти закінчення слів від основи; уважно слухати, орієнтуватися у ситуації спілкування” переказувати ( усно) текст за простим планом; відновлювати деформований текст; записувати слова, речення після їх аналізу з голосу учителя; розрізняти різні за метою висловлювання речення.
|
– розширення словникового запасу на основі формул українського мовленнєвого етикету.
– збагачувати словниковий запас словами, які стосуються весняних обрядів та звичаїв українців.
– дотримуватися умінь контролю та самоконтролю на основі самостійного виконання завдань
– розвиток сприймання, мислення, пам’яті, уваги на основі знань про мову і мовлення. – на основі поданих учителем та складання зв’язних текстів формувати уміння діалогічного і монологічного мовлення; дотримуватися правил правопису та основних правил спілкування. – бути толерантним у спілкуванні, адекватно реагувати на зауваження; самостійно виправляти допущені помилки в усному та писемному мовленні.
– розвиток мовлення на основі дотримання вимог українського мовленнєвого етикету.
– збагачення словникового запасу словами з українського народного етикету.
– формування структурних компонентів самостійної навчальної діяльності на основі аналізу зразка завдання та інструкції щодо його виконання.
– розвиток сприймання, мислення, пам’яті на основі пригадування складових частин тексту. – збагачення мовлення літературознавчими термінами, що стосуються тексту, адекватне вживання їх в мовленні; розвиток мовлення на основі зразків різних типів мовлення. – розвиток пізнавальної активності, волі, цілеспрямованості з метою правильного виконання завдань – розвиток уваги на основі прослуховування мовлення учителя чи звукозапису; розуміння почутого. – формувати вольові зусилля під час слухання-розуміння чужого мовлення.
– розвивати увагу на основі переказу прослуханого тексту; аналізувати, порівнювати та узагальнювати відтворене; розвивати пам’ять шляхом довільного запам’ятовування даних текстів, зберігати їх в оперативній пам’яті, довільно пригадувати, уявляти і відтворювати. – розвиток мовлення на основі усного переказу даних текстів. – розвиток вольових зусиль та наполегливості для запам’ятовування і відтворення змісту прослуханого або прочитаного тексту.
– розвиток сприймання, мислення, пам’яті на основі запропонованої ситуації спілкування. – розвиток та корекція умінь діалогічного мовлення. – формування моральних якостей, розвиток пізнавальної активності.
– розвиток і корекція ділового мовлення на основі роботи з вітальною листівкою та листом.
– розвиток умінь формулювати репліки діалогу відповідно до мовленнєвої ситуації спілкування
– розвивати структурні компоненти самостійної навчальної діяльності на основі роботи з планом, метою завдання та оцінювання результатів власної діяльності.
– розвивати уміння концентрувати увагу на предметі діяльності, сприймати, осмислювати та запам’ятовувати і відтворювати вивчений матеріал. – поповнювати словник іменниковою лексикою; дотримуватися лексико-граматичної сполучуваності слів; дотримуватися правил правопису. – проявляти настирливість, зосередженість, бажання опанувати усне й писемне літературне мовлення. |
6 клас
(102 години, 3 години на тиждень)
|
№ |
К-сть год. |
Зміст навчального матеріалу
|
Предметно-орієнтовані компетентності |
Спрямованість корекційно-розвиткової роботи |
|
1
|
71
3
10
40
10
12
18
18
29
2
|
ЛІНГВІСТИЧНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ Повторення Повторення вивченого про будову слова. Види речень за метою висловлювання.
Лексикологія Однозначні і багатозначні слова. *Вживання багатозначних слів у прямому й переносному значенні. Групи слів за значенням: антоніми, синоніми. Добір *синонімів, антонімів до певної тематичної групи
Культура мовлення. Дотримання адекватного вживання в усному мовленні слів з професійної лексики квітникаря-городника, маляра, столяра, швачки, шевця,, тваринника.
Слово Будова слова Корінь слова.. Розрізнення префіксів і прийменників. Правопис префіксів роз-, без-, воз-, з-, с-, Вживання апострофа після префіксів.
Тема з розвитку мовлення: «Осінь – прояв краси природи України». Культура мовлення. Правильна вимова та написання слів з префіксами роз-, без-, воз-, з-, с-.. Правильна вимова та написання слів з апострофом.
Формування умінь самостійної навчальної діяльності. Уміння виконувати мисленнєві дії: робити висновки, аналізувати, порівнювати, *класифікувати). Іменник Систематизація і розширення знань про іменник. Основні граматичні категорії іменника: число, рід, відмінок. Змінювання іменників за відмінками ( практично). Клична форма відмінка. Правопис чоловічих і жіночих імен та по батькові. Культура мовлення. Правила мовленнєвого етикету під час звертання до дорослих. Правильне вживання під час висловлювання іменників у однині та множині. Використання під час звертання іменників, що мають кличну форму відмінка ( протягом року).
Прикметник Роль прикметників у мовленні. Визначення числа, роду, відмінка прикметника за числом, родом, відмінком іменника (практично). Правопис прикметників з суфіксами -еньк, -есеньк ( практично). *Прикметники – синоніми. Прикметники – антоніми.
Теми з розвитку мовлення: «Зима – прояв краси природи України», «Українські народні зимові свята».
Культура мовлення. Використання прикметників у різних типах мовлення, особливо у текстах описового характеру. Використання прикметників-антонімів. Формування умінь самостійної навчальної діяльності. Аналіз зразка виконання завдання. Визначення мети завдання, складання плану його досягнення. Речення Речення поширене і непоширене. Поширення речень за допомогою запитань. *Перетворення непоширених речень у поширені. Граматична основа речення – підмет і присудок. Другорядні члени речення ( без вживання термінології). * Поширення речень другорядними членами речення. Однорідні члени речення ( практично). Розділові знаки у реченнях з однорідними членами. Зв’язок між однорідними членами речення без сполучників та за допомогою сполучника «і».
Тема з розвитку мовлення: «Взаємини в родині між батьками і дітьми, онуками і дідусем та бабусею». Культура мовлення. Дотримання правильної інтонації у реченнях з однорідними членами. Вживання простих і поширених речень в усному і писемному мовленні ( практично). Формування умінь самостійної навчальної діяльності. Виконання мисленнєвих дій *класифікації, аналізу, синтезу, узагальнення, *порівняння.
КОМУНІКАТИВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ Зв’язне мовлення Текст. Повторення вивченого про текст. Структура тексту: зачин – основна частина – кінцівка. Види зв’язку речень у тексті ( практично). Особливості побудови розповіді ( зачин - основна частина – кінцівка). Простий план власного висловлювання.
Види робіт. Сприймання чужого мовлення.
Аудіювання Слухання-розуміння невеликих текстів різних типів, жанрів і стилів мовлення.
Відтворення готового тексту. Говоріння Виразне читання текстів, переказ прочитаного за запитаннями і даним планом. Переказ текстів ( усний) за даним простим планом; і вибірковий ( усний) переказ художніх текстів-мініатюр розповідного характеру. *Відновлення деформованого тексту-розповіді. Порівняння текстів описового і розповідного характеру. Створення власних висловлювань. Усний і письмовий твір-розповідь. Усний твір-опис за даним планом, опорними словами та ілюстрацією. Складання усного і письмового ( з допомогою учителя) твору-опису окремих предметів, тварин, за малюнками. Усний і письмовий твір-опис ( після опрацювання з учителем) на основі особистих вражень, за жанровою картиною. Складання простого плану власного висловлювання розповідного типу. Діалог Уявлення про ситуацію спілкування: той, хто говорить або пише – адресант мовлення; той, хто слухає або читає – адресат мовлення. Мета мовлення. Створення діалогу відповідно до ситуації спілкування, пов’язаної зі спостереженнями учнів, їх життєвим досвідом. *Побудова діалогу за даною ситуацією спілкування. Використання у діалозі різних за метою висловлювання речень. *Формування умінь вести діалог.
Тема з розвитку мовлення: «Весна, літо – прояви краси природи України». Культура спілкування Вживання слів ввічливості під час спілкування. Формулювання реплік діалогу на задану тему. Формування умінь самостійної навчальної діяльності. Аналіз зразка виконання завдання, *аналіз ходу здійснення плану виконання завдання. Оцінка результату власної діяльності (практичного).
Повторення вивченого протягом року.
|
Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно визначає значущі частини слова, наводить приклади; *розрізняє речення за метою висловлювання, наводить приклади; *дотримується правил правопису різних за метою висловлювання речень; з допомогою знаходить помилки, виправляє їх.
Учень / учениця: *розрізняє в усному і писемному мовленні однозначні та багатозначні слова, наводить приклади; з допомогою та під контролем правильно вживає слова у прямому й переносному значенні; добирає *синоніми й антоніми до певної тематичної групи; *пояснює значення загальновживаних слів, доречно послуговується ними; з допомогою виправляє помилки; під контролем *дотримується культури мовлення.
Учень / учениця: *адекватно вживає в усному мовленні слова, що стосуються різних професій, доступних учням з порушеннями інтелекту; *знає і пояснює значення вжитих слів.
Учень / учениця: *уміє визначати корінь у словах; *на письмі розрізняє префікси і прийменники; з допомогою дотримується правопису префіксів у словах; з допомогою правильно пише слова з апострофом; під *контролем виправляє допущені помилки, ефективно використовує допомогу.
Учень / учениця: *добирає іменникову і прикметникову лексику до тематичних груп: осінь, природа; з допомогою адекватно вживає слова в реченнях.
Учень / учениця: дотримується правильної вимови та *написання слів з префіксами, з апострофом; з допомогою помічає і виправляє помилки.
Учень /учениця: аналізує і порівнює зразок виконання завдання, *аналізує виконане власне завдання; *робить висновки, * з допомогою класифікує слова за значенням, за приналежністю до певної тематичної групи.
Учень / учениця: *розрізняє основні граматичні категорії іменника; з допомогою змінює іменники за відмінками; *наводить приклади іменників у кличній формі відмінка; *контролює власну діяльність, з допомогою помічає і виправляє допущені помилки; ефективно використовує допомогу.
Учень / учениця: *дотримується на письмі та в усному мовленні правил мовленнєвого етикету; *намагається доцільно вживати під час звертання іменники у кличній формі відмінка; *адекватно вживає іменники у однині та множині.
Учень / учениця: *розуміє і пояснює роль прикметників у мовленні; з допомогою визначає рід, число, відмінок прикметників; розрізняє *прикметники – синоніми і прикметники-антоніми; з допомогою правильно записує суфікси у прикметниках; *контролює виконану роботу; з допомогою знаходить помилки, виправляє їх з допомогою учителя і самостійно; ефективно використовує допомогу.
Учень /учениця: з допомогою учителя і самостійно добирає лексику до тематичних груп: зима, зимові свята; *адекватно вживає у мовленні іменники, прикметники, особливо з пестливим значенням; під контролем та з допомогою *дотримується зв’язку слів у реченнях, речень у тексті.
Учень / учениця: *намагається доцільно використовувати прикметники, особливо прикметники-антоніми у текстах описового характеру; *дотримується культури усного і писемного мовлення.
Учень / учениця: *уміє аналізувати зразок виконання завдання; *визначає мету завдання; *складає план роботи, дотримується його у процесі діяльності.
Учень / учениця: *розрізняє словосполучення і речення, поширені й непоширені речення; з допомогою поширює непоширені речення; *визначає граматичну основу та другорядні члени речення, наводить приклади; *практично визначає однорідні члени речення, під контролем дотримується на письмі розділових знаків між однорідними членами речення; *для з’язку однорідних членів речення використовує сполучник «і»; *з допомогою контролює хід виконання завдання;; ефективно використовує допомогу.
Учень / учениця: самостійно та* з допомогою добирає лексику до теми, з допомогою правильно структурує речення; дотримуючись зв’язку слів у реченні та речень в тексті, *уміє доречно використовувати формули мовленнєвого етикету під час продукування висловлювання; *під контролем помічає і виправляє допущені помилки.
Учень / учениця: *дотримується правильної інтонації у реченнях з однорідними членами; з допомогою вживає у мовленні поширені й непоширені речення, *під контролем дотримується лексико-граматичної сполучуваності слів у реченнях; з допомогою виправляє допущені помилки.
Учень: з допомогою учителя і самостійно аналізує, синтезує, узагальнює навчальний матеріал, класифікує і порівнює його, робить певні висновки, звітується про виконану діяльність.
Учень / учениця: *орієнтується у структурі тексту, наводить приклади; *використовує різні види зв’язку речень у тексті; з допомогою і самостійно будує текст-розповідь, добираючи лексику для усної розповіді; під контролем та з допомогою складає простий план власного висловлювання, *розповідає складену розповідь за планом.
Учень / учениця: уважно слухає чуже мовлення, *розуміє його; *орієнтується у ситуації спілкування, прогнозує подальший характер висловлювання на основі формулювання його теми; *визначає тему повідомлення після кількаразового прослуховування; *адекватно відповідає на запитання до змісту прослуханого.
Учень /учениця: *виразно, дотримуючись граматичних і логічних пауз, намагається читати вголос; правильно, *свідомо читає мовчки; *переказує прочитане за даним планом; *адекватно відповідає на запитання щодо змісту прочитаного; *контролює правильність відповіді, помічає помилки, намагається виправити їх. Учень / учениця: *намагається вибірково переказувати невеликі художні твори-мініатюри розповідного характеру за даним простим планом; *відновлює невеликі деформовані тексти; *усвідомлює межі висловлювання; *уміє підпорядковувати власне висловлювання темі або основній думці; *намагається контролювати правильність виконання завдання, помічати і виправляти помилки; ефективно використовує допомогу.
Учень / учениця: *розрізняє твори описового – розповідного характеру; з допомогою учителя, ілюстрацій складає невеликі описи відомих предметів, тварин; з допомогою складає після попереднього опрацювання змісту твори-описи за жанровою картиною, на основі особистих вражень; *складає план тексту розповідного характеру; *має уявлення про ситуацію спілкування; розрізняє адресанта і адресата мовлення; *створює діалог відповідно до ситуації спілкування, використовує у діалозі різні за метою висловлювання речення; *контролює правильність власного мовлення, *помічає і виправляє допущені помилки; ефективно використовує допомогу.
Учень / учениця: *добирає лексику до теми висловлювання; *дотримується лексико-граматичної сполучуваності слів у мовлення; *правильно структурує зв’язне висловлювання, використовуючи пестливі слова, синоніми, антоніми. Учень / учениця: *дотримується формул мовленнєвого етикету – під час спілкування вживає слова ввічливості; *активно продукує адекватні репліки діалогу; *уміє правильно записати репліки діалогу. Учень / учениця: *уміє аналізувати зразок виконання завдання, дотримується зразка під час виконання завдання; *контролює правильність виконання завдання, *адекватно оцінює результати власної діяльності, звітується про виконану роботу.
Учень / учениця: *за запитаннями розрізняє число, рід, відмінок іменників, прикметників, *будує різні за метою висловлювання речення; з допомогою за даним планом і опорними словами будує тексти описового і розповідного характеру;* бере активну участь у діалозі, під контролем *правильно структурує репліки діалогу.
На кінець року: Учень / учениця з вищим рівнем розвитку пізнавальних можливостей: знає: слова, що належать до професійної лексики городника, маляра, швачки, шевця, столяра; будову слова; правопис префіксів зі словами в реченні; основні граматичні категорії іменника і прикметника; є текст-розповідь – текст-опис; уміє: аналізувати слова за будовою; добирати антоніми, синоніми до певної тематичної групи слів; визначати число, рід, відмінок прикметника; вибірково переказувати невеликі художні тексти; відрізняти префікси від прийменників, правильно записувати їх зі словами в реченні; створювати діалоги відповідно до ситуації спілкування; розрізняти текст-розповідь і текст-опис; утворювати просте і складне речення з однорідними членами; поширювати речення за допомогою запитань; усно складати твір –опис окремого предмету. Учень / учениця з нижчим рівнем розвитку пізнавальних можливостей: знає: будову слова; основні граматичні категорії іменника, прикметника; має уявлення про однорідні члени речення, розділові знаки в реченнях з однорідними членами (правило вживання); правопис префіксів у словах; уміє: аналізувати слова за будовою; добирати антоніми до певної тематичної групи слів; відрізняти префікси від прийменників; визначати число, рід, відмінок іменників і прикметників; вибірково (усно) переказувати невеликі художні твори розповідного характеру; розрізняти поширені й непоширені речення; поширювати речення за допомогою запитань; має уявлення про однорідні члени речення; вживає слова ввічливості під час спілкування; адекватно відповідає на репліки діалогу.
|
– розвиток пам’яті, мислення, уваги на основі пригадування вивченого протягом минулого року. – збагачувати мовлення однокорінними словами, різними за метою висловлювання реченнями. – розвиток самостійності на основі роботи з різними за метою висловлювання реченнями.
– розвиток уваги, мислення, пам’яті на основі роботи з різними тематичними групами слів. – розвиток і корекція мовлення на основі роботи з багатозначними та однозначними словами, збагачення словникового запасу синонімами та антонімами. – розвивати пізнавальну активність на основі роботи з синонімами і антонімами.
– розвиток та корекція мовлення на основі лексики, яка стосується професій, доступних даній категорії учнів.
– розвивати фонематичний слух, мислення, пам`ять на основі роботи над будовою слова. – збагачувати мовлення префіксальною лексикою та словами з апострофом, дотримуватися правил їх вимови і правопису.
– збагачувати словниковий запас словами, які відносяться до теми “Осінь”.
– коригувати вимову і написання слів з апострофом, з префіксами; збагачувати мовлення префіксальною лексикою.
– коригувати і розвивати мисленнєві дії на основі роботи зі зразками виконання завдання і тематичними групами слів.
– розвивати увагу, спостережливість, мислення, пам’ять на основі роботи з категоріями іменника. – збагачувати мовлення мовознавчою термінологією, різними категоріями іменника; дотримуватися правил правопису іменників на основі аналізу зразків. – проявляти бажання опанувати різні категорії іменника; розвивати пізнавальний інтерес на основі засвоєння категорій іменника.
– розвиток мовлення на основі роботи з категоріями іменника. – корекція і розвиток уваги, мислення, сприймання, пам’яті на основі роботи з різними категоріями прикметника. – коригувати і збагачувати мовлення прикметниками; дотримуватися правопису прикметників. – коригувати й розвивати увагу , пізнавальну активність на основі роботи з прикметниками.
– збагачувати мовлення лексикою, що відносяться до тематичної групи «зима».
– збагачувати мовлення прикметниковою лексикою на основі текстів описового характеру.
– розвивати і коригувати орієнтувальний компонент самостійної навчальної діяльності на основі аналізу зразка виконання завдання та змісту завдання.
– розвивати і коригувати сприймання, мислення, пам’ять на основі роботи над реченням. – збагачувати мовлення поширеними реченнями, дотримуватися правил правопису поширених речень з однорідними членами. – виховувати любов і пошану до української мови, прагнення розмовляти літературною мовою; формувати вольові зусилля для опанування правилами правопису поширених речень з однорідними членами.
– коригувати та збагачувати мовлення лексикою з українського народного етикету; формувати культуру усного і писемного мовлення.
– збагачувати мовлення поширеними реченнями; на основі поширених речень розвивати й коригувати інтонаційні уміння.
– формувати уміння виконавчої діяльності на основі уточнення і корекції мисленнєвих дій аналізу, синтезу, класифікації, порівняння й узагальнення
– корекція та формування мислення, пам’яті на основі повторення вивченого про текст. МР – збагачувати мовлення мовознавчою термінологією на основі знань про структуру тексту. ОР – розвивати пізнавальну активність на основі роботи над зв’язними висловлюваннями.
– розвиток і корекція уваги, мислення на основі прослуховування чужого мовлення.
– розуміння значення і смислу чужого мовлення на основі роботи з ілюстраціями до його змісту. – формувати вольові зусилля на основі аналізу, порівняння, уточнення, запам’ятовування й розуміння смислу прослуханого.
– формувати увагу зосереджуватися на правильності відповідей з приводу прослуханого тексту; коригувати мислення й пам’ять на основі пояснення значень слів з прослуханого тексту, вияву розуміння смислу прочитаного. – правильно відтворити смисл почутого висловлювання; дотримуючись техніки читання; дотримуватися культури усного зв’язного мовлення.
– формувати пізнавальну активність, розвивати волю для правильного виконання завдань; виховувати доброзичливість на основі оцінки робіт однокласників.
– коригувати й розвивати увагу, сприймання на основі роботи з усними і письмовими зв’язними висловлюваннями; формувати уміння словесно-логічного мислення, довготривалої пам’яті на основі роботи над творами описового характеру та під час різноманітних мовленнєвих ситуацій. – диференціювати складові частини тексту, репліки діалогу на основі роботи над творами описового характеру та мовленнєвих ситуацій на задану тему; дотримуватися культури усного і писемного мовлення. – коригувати волю, емоції під час складання усного і письмового творів описового характеру та у процесі створення діалогу відповідно до ситуації спілкування. – розширювати словниковий запас на основі лексики тематичних груп «весна», «літо», адекватно використовувати її в усному і писемному мовленні; дотримуватися послідовної та структурної єдності висловлювання.
– збагачення словникового запасу словами ввічливості, які використовують у діалогах у заданій мовленнєвій ситуації спілкування. – формувати і коригувати уміння самостійної навчальної діяльності на основі орієнтувального компоненту самостійної навчальної діяльності.
– формувати уміння зосереджуватися на предметі діяльності; адекватно сприймати, осмислювати, запам’ятовувати і пригадувати навчальний матеріал. – розвиток умінь зв’язного мовлення на основі роботи з різними частинами мови . – розвиток настирливості, цілеспрямованості, сили волі з метою опанування умінь літературно правильно висловлювати свої думки в усній і писемній формах. |
7 клас
(102 години, 3 години на тиждень)
|
№ |
К-сть год. |
Зміст навчального матеріалу
|
Предметно-орієнтовані компетентності |
Спрямованість корекційно-розвиткової роботи |
|
1 |
1
3
5 |
ЛІНГВІСТИЧНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ Вступ Краса і багатство української мови.
Повторення Правопис іменників і прикметників з іншими частинами мови. Граматичні категорії іменника, прикметника. Види речень за метою висловлювання.
Лексикологія Використання слів: загальновживані, професійні слова і терміни.
Культура мовлення. Доречне вживання в усному і писемному мовленні професійних слів, термінів, прислів’їв.
|
Учень / учениця *має уявлення про красу і багатство української мови, її словниковий склад, уміє користуватися тлумачним словником для пояснення значення слів.
Учень /учениця: *під контролем дотримується правил правопису іменників і прикметників з іншими словами в реченні; *знає і виділяє граматичні категорії іменника, прикметника; розрізняє речення за метою висловлювання, наводить приклади.
Учень / учениця: *розрізняє загальновживані та професійні слова і терміни, наводить приклади;
Учень / учениця: *доречно вживає в усному і писемному мовленні професійні слова, терміни, пояснює їх значення, *адекватно добирає прислів’я до відповідного тексту; з допомогою правильно записує прислів’я; *намагається знаходити і виправляти помилки.
|
– розвиток сприймання, мислення, пам’яті на основі роботи з іменниками і прикметниками, вжитими в реченнях, різних за метою висловлювання. – збагачення мовлення на основі повторення навчального матеріалу про іменник і прикметник. – розвиток пізнавальної активності з метою засвоєння матеріалу про іменники і прикметники.
– розвиток уваги, сприймання, мислення, пам’яті на основі матеріалу про професійні терміни, фразеологізми. – збагачення мовлення професійною лексикою, що стосується доступних розумово відсталим професій; прислів’ями, фразеологізмами. – формування структури самостійної діяльності; розвиток саморегуляції, здатності працювати за зразком, словесною інструкцією, за уявою.
– збагачення словникового запасу відповідною термінологією (професійні слова, терміни), що стосуються доступних розумово відсталим професій; адекватне вживання даної лексики у власному мовленні.
|
|
|
48 2
3
8
10
13
4
3
3
12
20
5
|
Слово Основа слова Повторення будови слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення. Визначення основи слова ( практично).
Складні слова Сполучні голосні е, о, у складних словах.
Іменник Повторення відомостей про іменник. Граматичні категорії іменника: число, рід, відмінок. Вживання кличної форми відмінка іменника при звертанні: батьку, Тарасе Григоровичу, Маріє Іванівно.
Культура мовлення. Вживання при звертанні іменників у кличній формі. Вживання великої букви у власних назвах ( на письмі).
Прикметник Повторення граматичних категорій прикметника: число, рід, відмінок. Визначення числа, роду, відмінка прикметника за числом, родом, відмінком іменника. Узгодження в усному і писемному мовленні прикметників з іменниками (дотримання лексико-граматичної сполучуваності). Роль іменників та прикметників у художньому стилі мовлення.
Культура мовлення. Доречне використання прикметників у висловлюваннях, у текстах-описах.
Дієслово Загальне значення, *синтаксична роль. Часи дієслова. Змінювання дієслів за часами ( практично). Число дієслова. Визначення числа дієслова за числом іменника. Правопис «не» з дієсловами.
Культура мовлення. Використання у мовленні дієслів-антонімів і дієслів-синонімів. Правила наголошування дієслів. *Практичне вживання різних форм дієслів у майбутньому часі. *Вживання форм теперішнього і майбутнього часу дієслів замість форми минулого часу.
Займенник Поняття про займенник. Роль займенників у мовленні. Особові займенники. *Розподіл особових займенників за трьома особами. Правопис займенників з іменниками і прикметниками Культура мовлення. *Правильне вживання займенників для зв’язку речень у тексті. Вживання займенників відповідно до змісту попереднього речення. Вживання на письмі займенників «ви», «вас», «вам» з великої літери у пошанному значенні.
Службові слова Прийменники, сполучники Вживання сполучників для зв’язку однорідних членів речення.
. Вживання прийменників і сполучників для зв’язку речень.
Звертання Місце звертання у реченні: на початку, в середині, в кінці. Вживання звертання за межами речення. Розділові знаки при звертанні: кома, знак оклику.
Культура мовлення. Дотримання правильної інтонації в реченнях зі звертаннями, в діалогах. Адекватне вживання звертань, прийменників і сполучників в усному і писемному мовленні.
Речення Підмет і присудок як головні члени речення. Другорядні члени речення. Поширення речень за допомогою запитань другорядними членами речення. Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, окличні. Розділові знаки в кінці речень різного виду. Речення з однорідними членами (без сполучників, *зі сполучниками і, й, та, а, але).
Теми з розвитку мовлення: «Ввічливе звертання до дорослих в Україні: Ви, Вас, Вам, Ваші», «Охорона природи в Україні», «Улюблені українцями рослини-символи: калина, верба, мальви, барвінок».
Культура мовлення. Дотримання правильного інтонування різних за метою висловлювання речень. Дотримання правильної інтонації в реченнях з однорідними членами. Дотримання правил вживання на письмі розділових знаків у реченнях з однорідними членами. Формування умінь самостійної навчальної діяльності. Визначення мети діяльності, ходу виконання завдання, плану досягнення мети. Виконання мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння.
КОМУНІКАТИВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ. Зв’язне мовлення Повторення вивченого про текст. Структура тексту: зачин – основна частина – кінцівка. Назва і тема висловлювання. Вимоги до зв’язного висловлювання ( відповідність заголовку змісту тексту, темі; послідовність, правильність) Складання простого плану власного висловлювання. Типи мовлення: розповідь, опис. Види робіт. Сприймання чужого мовлення Аудіювання
Виразне читання учителем та учнями текстів різних типів і жанрів мовлення, слухання-розуміння їх. Аналіз змісту твору за запитаннями вчителя. *Добір до них слів, протилежних і близьких за значенням. *Пояснення значення вжитих у переносному значенні слів.
Відтворення готового тексту.
Говоріння *Відновлення деформованих текстів різних типів мовлення. Вибірковий (усний) переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами опису. Усний переказ окремих епізодів тексту в особах. Створення власних висловлювань. Складання з допомогою учителя невеликих розповідей на дану тему, пов’язану з життям і навчальною працею учнів ( робота у шкільній майстерні, на пришкільній ділянці, догляд за класним приміщенням). *Складання невеликих творів за поданим планом на основі спостережень під час екскурсій. Складання невеликих творів за *серією художніх малюнків, за ілюстрацією і даним планом. Продовження розповіді за даним початком. *Письмовий переказ за даним планом і опорними словами твору-розповіді на основі власних спостережень за природою, про вчинки людей ( після опрацювання з учителем). Складання (усно) твору-мініатюри за поданим сюжетом на дану тему ( з допомогою учителя)
Тема з розвитку мовлення: «Праця на заводі, на фабриці», «Сільськогосподарська праця людей» Культура мовлення. Дотримання основних вимог висловлювання: правильність, виразність, змістовність, відповідність темі.
Формування умінь самостійної навчальної діяльності. Оцінювання результату власної діяльності та діяльності товаришів (практично).
Повторення вивченого протягом року.
|
Учень / учениця: з допомогою виділяє основу слова, *називає значущі частини слова, наводить приклади.
.
Учень / учениця: *розрізняє граматичні категорії іменника, адекватно ставить запитання; *виділяє в усному і писемному мовленні іменники кличної форми, правильно вимовляє їх і записує; *контролює правильність вимови та запису, *виправляє помилки з допомогою і самостійно; ефективно використовує допомогу.
Учень / учениця: *використовує у власному усному і писемному мовленні іменники у кличній формі відмінка; наводить приклади; дотримується правил вживання великої букви у власних назвах; *контролює правильність виконання завдання, *звітує про хід виконання завдання.
Учень / учениця: *практично виділяє граматичні категорії прикметника; *дотримується на письмі та в усному мовленні лексико-граматичної сполучуваності прикметників з іменниками, наводить приклади; *розуміє роль прикметників та іменників у текстах художнього стилю мовлення; наводить приклади з текстів; *аналізує зразок виконання завдання, з допомогою дотримується зразка та плану виконання завдання, інструкції, яку уважно вислуховує; з допомогою виправляє помилки в усному і писемному мовленні; *усно звітується про хід виконання завдання; *звіряє свою роботу з роботою товариша; ефективно використовує допомогу.
Учень / учениця: *адекватно використовує прикметники в усному і писемному мовленні, зокрема у текстах описового стилю мовлення.
Учень / учениця: з допомогою і практично за запитаннями визначає дієслова в усному і писемному мовленні; *розуміє і пояснює синтаксичну роль дієслова; *визначає час дієслова, *змінює дієслова за часами (практично), наводить приклади; визначає число дієслова; *дотримується правопису «не» з дієсловами, наводить приклади; під контролем слідкує за правильною вимовою та правописом дієслів; *виправляє помилки з допомогою учителя і самостійно; дотримується зразка виконання завдання, інструкції; *звітує про виконану роботу; *порівнює свою роботу з роботою товариша; *намагається адекватно оцінити виконане завдання; ефективно використовує допомогу.
Учень / учениця: *адекватно використовує в усному і писемному мовленні дієслова –антоніми, намагається пояснити їх значення, користуючись тлумачним словником; *адекватно вживає дієслова теперішнього, минулого і майбутнього часів, пояснює їх значення, під контролем намагається дотримуватися правил правопису; *помічає і виправляє помилки, користуючись зразком та інструкцією; *наводить власні приклади; *намагається адекватно оцінити виконане завдання; ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: *має поняття про займенники, їх роль у мовленні; наводить приклади; з допомогою виділяє в усному і писемному мовленні особові займенники, *практично визначає, до якої особи відноситься займенник; *дотримується правил правопису займенників з іншими словами в реченні; *помічає допущені помилки, виправляє їх; адекватно сприймає допомогу.
Учень / учениця: *адекватно використовує займенники для зв’язку речень у тексті; *дотримується правил правопису займенників під час вживання їх у пошанному значення ( у листах, вітальних листівках тощо).
Учень /учениця: *має поняття про службові слова, їх роль у мовленні, наводить приклади; *під контролем доцільно вживає сполучники для зв’язку однорідних членів речення; *намагається контролювати правильність усного і писемного мовлення, виправляти помилки; дотримується зразка виконання завдання; *під контролем адекватно оцінює власну роботу і роботу товариша; ефективно використовує допомогу.
Учень / учениця: *має поняття про звертання, виділяє звертання в усному і писемному мовленні, наводить приклади; з допомогою дотримується вживання розділових знаків при звертанні на письмі; *адекватно вживає звертання за межами речення; *дотримується правил правопису звертань, *наводить приклади; під контролем звіряє виконане завдання з інструкцією.
Учень / учениця: *дотримується вимог виразного читання речень, діалогів зі звертаннями, інтонації в усному мовленні; *контролює правильність вживання прийменників і сполучників у писемному та усному мовленні; *намагається виправляти допущені помилки; ефективно використовує допомогу.
Учень / учениця: *має поняття про підмет і присудок як головні члени речення, наводить приклади; *виділяє в реченнях другорядні члени речення; *поширює речення другорядними членами речення; розрізняє речення за метою висловлювання, наводить приклади; *дотримується на письмі розділових знаків у кінці речень різного виду та правильного інтонування різних за метою висловлювання речень; під контролем та з допомогою правильно інтонує та записує речення з однорідними членами речення; *намагається контролювати правильність виконання завдання; *дотримується інструкції; знаходить і виправляє допущені помилки; ефективно використовує надану допомогу; * під контролем адекватно оцінює виконане власне завдання і завдання товариша.
Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно добирає лексику до тематичних груп: пошанування дорослих, природа, рослини-символи, *намагається адекватно вживати слова у мовленні; *правильно структурує речення, дотримуючись лексико-граматичної сполучуваності слів, *завдання виконує з допомогою; *контролює правильність усного та писемного мовлення, *помічає і виправляє допущені помилки; адекватно реагує на допомогу.
Учень / учениця: *правильно інтонує різні за метою висловлювання речення, речення з однорідними членами; *дотримується правил правопису різних за метою висловлювання речень та речень з однорідними членами; *звіряє виконану роботу зі зразком; *адекватно оцінює виконану роботу; ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: *уміє визначати мету майбутньої діяльності; *контролює хід виконання завдання, дотримуючись плану; *адекватно виконує мисленнєві операції аналізу, синтезу, порівняння; *перевіряє правильність їх виконання.
Учень / учениця: *орієнтується у структурі тексту, наводить приклади; *самостійно добирає назву до висловлювання; *уміє визначати тему висловлювання; *дотримується послідовності, правильності висловлювання; самостійно та з допомогою складає простий план висловлювання; *розрізняє тексти розповідного і описового характеру; контролює власне усне висловлювання, *контролює правильність записів; *намагається виправляти помилки в усному висловлювання і письмових роботах; адекватно використовує допомогу.
Учень / учениця: *уважно слухає тексти різних типів і жанрів мовлення, намагається зрозуміти їх смисл; *сприймає цілісно, без пропусків, запропоновані один-два рази повідомлення; *відділяє головне від другорядного і утримує його в пам’яті; *намагається самостійно виразно читати тексти різних типів і жанрів мовлення, *розуміє сутність прочитаного; *аналізує твір за даними запитаннями; за допомогою словника пояснює значення незрозумілих слів, з допомогою добирає синоніми і антоніми, з допомогою учителя пояснює значення вжитих у переносному значенні слів; *слідкує за правильністю власного мовлення; дотримується інструкції виконання завдання; *намагається знаходити і виправляти помилки; адекватно реагує на зауваження.
Учень / учениця: *розрізняє тексти різних типів мовлення, орієнтується у їх складових частинах; з допомогою учителя і самостійно відновлює деформовані тексти різних типів мовлення;; з допомогою і самостійно за даним планом може вибірково переказати художній текст розповідного характеру з елементами опису; *намагається переказувати в особах, дотримуючись особливостей мови твору; *слідкує за правильністю власного мовлення, *з допомогою виправляє помилки в усному і писемному мовленні; звіряє свою роботу зі зразком; *дотримується інструкції виконання завдання; ефективно використовує допомогу.
Учень / учениця: з допомогою складає невелику розповідь на дану тему; ( після попереднього їх опрацювання) на основі власних спостережень під час екскурсій; *може продовжити розповідь за даним початком; *складає з допомогою невеликі твори-мініатюри за даним планом, ілюстрацією, сюжетними малюнками; *дотримується основних вимог висловлювання; *підпорядковує власне висловлювання темі або основній думці; *слідкує за правильністю усного і писемного мовлення; *з допомогою виправляє помилки; *дотримується вимог зв’язного висловлювання, правопису; *адекватно використовує допомогу; *адекватно оцінює власну роботу.
Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно добирає лексику до висловлювання, вживає адекватно її у власному мовленні; *дотримується зв’язку речень у мовленні; *правильно структурує висловлювання розповідного характеру; дотримується зразка виконання завдання; ефективно використовує допомогу.
Учень /учениця: *дотримується в усному мовленні і на письмі основних вимог висловлювання; *охайно виконує письмові роботи під контролем; дотримується зразка виконання завдання.
Учень / учениця: *адекватно оцінює результат власної діяльності, діяльності однокласників; *ефективно сприймає допомогу; адекватно реагує на зауваження.
Учень / учениця: *за запитаннями виділяє частини мови в усному і писемному мовленні, наводить приклади; *правильно записує їх з іншими словами в реченні; *виділяє головні і другорядні члени речення, однорідні члени речення, наводить приклади; *орієнтується у темі висловлювання; *розрізняє тексти різних типів мовлення, дотримується їх структури під час продукування усних висловлювань письмових переказів; *уважно слухає чуже мовлення, *правильно переказує прослуханий текст; *продукує усні і письмові твори-мініатюри на задану учителем тему з допомогою і самостійно; дотримується зразка виконання завдання та інструкції: *помічає і виправляє помилки; ефективно використовує допомогу; *адекватно оцінює власну роботу та роботу однокласників. На кінець року: Учень / учениця з вищим рівнем розвитку пізнавальних можливостей: знає: правопис займенників з прийменниками, їх роль у мові; правила вживання великої літери у власних назвах; будову слова, способи творення складних слів; назви вивчених частин мови, їх граматичні категорії; професійні слова і терміни, що відносяться до тематичної групи «праця»; уміє: розрізняти вивчені повнозначні та службові частини мови; правильно вживати займенники ви, вас, вам, вами у пошанному значенні; доречно вживати займенники для вз’язку речень у тексті; вживати дієслова у різних часах; визначати дієвідміни дієслів; правильно писати закінчення дієслів І і ІІ дієвідмін; дотримується правил вживання розділових знаків при звертанні (на письмі); будувати прості та складні речення; дотримується основних вимог висловлювання: змістовність, правильність, виразність, відповідність темі); пише з голосу учителя, дотримуючись правил правопису і пунктуації; пояснює за допомогою словника незрозумілі в тексті слова; пише за поданим планом і опорними словами переказ; замінює діалог розповіддю від третьої особи. Учень / учениця з нижчим рівнем розвитку пізнавальних можливостей: знає: назви вивчених частин мови, їх граматичні категорії; основні типи мовлення: розповідь, опис, міркування; правила вживання розділових знаків у реченнях з однорідними членами; уміє: розрізняти повнозначні і службові частини мови; виділяти у простому реченні головні і другорядні члени речення; будувати просте речення; доречно вживати загальновживані професійні слова і терміни; вживати кличну форму відмінка при звертанні; розрізняти дієслова І і ІІ дієвідмін; за допомогою тлумачного словника пояснювати значення незрозумілих слів; усно складати невеликий твір на дану тему з елементами розповіді чи опису; записувати з голосу учителя текст з дотриманням правил орфографії і пунктуації.
|
– розвиток аналітико-синтетичної діяльності на основі поетапного визначення будови слова; формування уявлень про складні слова. – збагачення мовлення суфіксальною та префіксальною лексикою, активне використання її у власному мовленні. – розвиток саморегуляції, пізнавального інтересу, самостійності під час виконання завдання.
– розвиток наочно-образного мислення на основі аналізу граматичних категорій іменника. – розвиток мовлення на основі розширення словникового запасу іменниковою лексикою; адекватне вживання її в мовленні. – корекція умінь виконавчої діяльності; формування саморегуляції поведінки.
– формування культури усного і писемного мовлення на матеріалі кличної форми іменника.
– розвиток сприймання, пам’яті, мислення на основі порівняння граматичних категорій прикметника; уточнення уявлень про роль прикметників у художньому стилі мовлення. – збагачення словникового запасу прикметниковою лексикою, адекватне використання її у мовленні. – формування умінь контролювати власну мовленнєву діяльність відповідно до засвоєних знань та умінь про граматичні категорії прикметника.
– формування культури мовлення на основі знань про правопис прикметників; дотримання лексико-граматичної сполучуваності прикметників з іншими словами в реченні.
- корекція фонематичного слуху; розвиток аналітико-синтетичного сприймання на основі визначення й узагальнення головних ознак дієслова. – формування комунікативної функції мовлення ( монологічного й діалогічного мовлення на основі використання лексики, що належить до різних частин мови). – формування умінь адекватно оцінювати результати власної мовленнєвої діяльності.
– формування культури усного і писемного мовлення з опорою на дієслівну лексику.
- розвиток спостережливості, уяви, аналітико-синтетичної діяльності на основі знань про іменник та займенник; корекція мислення, пам’яті у процесі роботи із займенниками. МР – формування умінь диференціювати в усному і писемному мовленні займенники та іменники; збагачення словникового запасу займенниковою лексикою. ОР – розвиток особистісних якостей: волі, настирливості, охайності, любові до праці, уточнення умінь самостійної навчальної діяльності. – адекватне вживання займенників в усному і писемному мовленні. – корекція слухового сприймання, уваги, мислення, пам’яті на основі диференціації прийменників, сполучників, звертань. – розвиток мовлення на основі збагачення словникового запасу звертаннями, прийменниками і сполучниками; формування умінь адекватно вживати у мовленні прийменники, звертання і сполучники для зв’язку членів речення і речень. - розвиток пізнавального інтересу до української мови; формування умінь контролю та самоконтролю власної мовленнєвої діяльності.
– розвивати діалогічне та монологічне мовлення на основі вживання у мовленні звертань, прийменників, сполучників.
– розвивати сприймання, мислення, пам’ять на основі пригадування знань про головні та другорядні члени речення. МР – збагачувати мовлення поширеними різними за метою висловлювання реченнями. ОР – розвиток самостійності, охайності під час виконання письмових робіт.
– збагачення словникового запасу пошанною лексикою та лексикою, яка стосується рослин-символі
– формувати уміння виразності мовлення, дотримуватися інтонації в усному мовленні та розділових знаків на письмі.
- розвивати орієнтувальну і виконавчу основи самостійної навчальної діяльності у процесі виконання різноманітних завдань репродуктивно-продуктивного і продуктивного характеру.
– формувати уміння аналітико-синтетичної діяльності на основі повторення вивчено про текст.
– розвивати уміння діалогічного та монологічного мовлення на основі продукування різних типів мовлення. – формування умінь адекватно обгрунтовувати оцінку результатів власної мовленнєвої діяльності та мовленнєвої діяльності однокласників.
– корекція сприймання, мислення, пам’яті під час прослуховування та відтворення текстів різних типів і жанрів мовлення.
– розвиток діалогічного і монологічного мовлення на основі слухання-розуміння та відтворення чужого мовлення; збагачення словникового запасу словами і виразами з прослуханих текстів. – розвиток пізнавальної активності на основі роботи з текстами різних жанрів і типів мов
- удосконалення умінь аналітико-синтетичної діяльності під час створення власних зв’язних висловлювань; розвиток па’яті на основі пригадування лексики до твору на певну тему. – розвиток умінь зв’язного мовлення на основі продукування текстів розповідного характеру. – розвиток позитивного ставлення до навчальної діяльності; формування умінь контрою та самоконтролю власної мовленнєвої діяльності.
– розвиток комунікативної функції мовлення ( формування умінь монологічного мовлення на основі розповіді про відомі професії).
- розвиток діалогічного та монологічного мовлення на основі розповіді на задану тему.
– формування умінь виконавчої основи діяльності на основі оцінювання результату власної діяльності. |
8 клас
(102 години, 3 години на тиждень)
|
№ |
К-сть год. |
Зміст навчального матеріалу
|
Предметно-орієнтовані компетентності |
Спрямованість корекційно-розвиткової роботи |
|
1
2
3
|
50
3
5
42
10
12
12
8
24
26
2
|
ЛІНГВІСТИЧНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ
Повторення Речення поширені й непоширені. Однорідні члени речення. Розділові знаки в реченнях з однорідними членами і звертанням.
Лексикологія Спільнокореневі слова. *Добір тематичних груп спільнокореневих слів ( практично )..
Слово Будова слова Корінь слова. Слова, що мають спільний корінь. Словотворча роль префіксів і суфіксів.
Культура мовлення. Правильна вимова спільнокореневих слів та доречне вживання їх у власному мовленні.
Числівник Поняття про числівник. *Числівники кількісні та порядкові. Числівники прості і складені. *Написання разом порядкових числівників з –тисячний.
Культура мовлення. Правильне вживання числівників для позначення дати часу (годин). Дотримання правильного наголосу під час вимови числівників.
Займенник Особові та присвійні займенники. *Відмінювання особових займенників у однині та множині. Присвійні займенники: мій, твій, свій, наш, ваш, їхній (практичне ознайомлення). Спостереження за використанням займенників у мовленні..
Тема з розвитку мовлення: «Естетика побуту українців у минулому й сьогодні: білі хати, вітряки, вишиті рушники, квітники».
Культура мовлення. Вживання займенників з дієсловами в усному і писемному мовленні.
Формування умінь самостійної навчальної діяльності. Самостійне визначення мети власної діяльності та забезпечення її виконання.
Прислівник Прислівник – незмінна частина мови. Роль прислівника у реченні. Утворення прислівників від інших частин мови. Правопис прислівників з іншими словами в реченні.
Культура мовлення. Використання прислівників як засобу зв’язку речень у тексті та для посилення виразності мовлення.
Речення *Повні та неповні речення, їх ознаки. Культура мовлення.
Вживання неповних речень в діалозі.
Речення зі звертаннями. Розділові знаки при звертанні.
Культура мовлення. Використання звертання при передачі ставлення до адресата. Інтонація речень зі звертаннями.
Складне речення, його ознаки. Засоби зв’язку у складному реченні. Розділові знаки між простими реченнями у складному реченні.
Культура мовлення. Дотримання в усному і писемному мовленні інтонації складносурядних речень.
Складнопідрядне речення, його будова. Засоби зв’язку у складнопідрядному реченні.
Утворення складних речень за допомогою сполучників і, а, але, *сполучних слів який?, коли?, де?, що?, щоб?, тому що. Розділові знаки у складному реченні.
Культура мовлення. Дотримання інтонації та розділових знаків ( на письмі) у складних реченнях. Вживання складних речень у власному мовленні.
КОМУНІКАТИВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ Зв’язне мовлення Повторення вивченого про типи мовлення, особливості їх побудови. Повторення вивченого про текст. Уявлення про стилі мовлення: розмовний, художній, науковий. Сфери вживання розмовного, художнього і наукового стилів мовлення.
Сприймання чужого мовлення.
Аудіювання Виразне читання текстів різних типів і стилів мовлення; слухання текстів з голосу учителя.
Відтворення готового тексту. Говоріння Складання простого плану тексту. Переказ тексту за даним планом. Стислий усний переказ за даним планом розповідних текстів з елементам опису. Письмовий переказ текстів розповідного та публіцистичного стилю мовлення на основі прочитаної замітки в газеті..
Створення власних висловлювань. Практичне складання з допомогою учителя елементарних роздумів на дану тему, пов’язану із життям і навчальною діяльністю учнів ( про збереження здоров’я, майбутню професію тощо). Ділове мовлення. Звіт про виконану роботу.
Діалог Діалогічне мовлення. Складання діалогу відповідно до запропонованої ситуації й мети спілкування. *Складання діалогу певного обсягу відповідно до ситуації спілкування на запропоновану тему. Уміння висловити особисту позицію щодо теми, яка обговорюється. Розділові знаки при діалозі.
Культура мовлення. Дотримання теми спілкування, правил спілкування. Дотримання норм літературної мови під час спілкування.
Монолог Монологічне мовлення. Побудова висловлювання певного обсягу, добираючи і впорядковуючи необхідний для реалізації задуму матеріал (епізод із власного життєвого досвіду, прочитаного або прослуханого тексту, епізод із кінофільму, сприйнятий (побачений або почутий) твір мистецтва, розповідь іншої людини тощо). Складання власних висловлювань різних типів за поданим планом. Складання невеличких творів за картинами українських художників. Написання творів на основі власних спостережень і вражень.
Теми з розвитку мовлення: «Повага до хліба в Україні», «Красо України, Поділля!»
Культура мовлення. Дотримання основних правил спілкування. *Уміння робити висновки, висловлювати власну думку щодо сприйнятого.
Формування умінь самостійної навчальної діяльності. Узагальнення, порівняння, класифікація, висновки з прочитаного. *Самостійне визначення мети власної діяльності, забезпечення її досягнення.
Повторення вивченого протягом року.
|
Учень / учениця: *розрізняє поширені та непоширені речення, наводить приклади, *знає і дотримується правила вживання розділових знаків у реченнях з однорідними членами, ефективно використовує допомогу; *дотримується культури усного і писемного мовлення.
Учень / учениця: з допомогою розрізняє спільнокореневі слова, знаходить їх у тексті; з допомогою учителя і самостійно добирає тематичні групи спільнокореневих слів, під контролем адекватно вживає їх в усному і писемному мовленні, дотримуючись правил правопису і пунктуації; *уміє конструювати словосполучення і речення з даними словами; *знаходить у тексті невдало вжиті слова; *намагається виправити текст з внесенням у нього нових слів або замінює наявні власними, більш доцільними; дотримується інструкції та зразка виконання завдання, *контролює хід виконання завдання;; під контролем адекватно реагує на оцінку власної виконаної роботи.
Учень / учениця: *має поняття про корінь слова, правильно виділяє корені у словах; *з допомогою розуміє словотворчу роль префіксів і суфіксів, наводить приклади; *знаходить в тексті та придумує слова, що мають спільний корінь, дотримується правил їх правопису; *помічає і виправляє допущені помилки, наводить власні приклади; *ефективно використовує допомогу, адекватно реагує на оцінку.
Учень / учениця: *дотримується правильної вимови спільнокореневих слів, наводить власні приклади; *доречно вживає спільнокореневі слова в усному і писемному мовленні; *дотримується культури усного і писемного мовлення, *помічає і виправляє допущені помилки; під контролем охайно виправляє в зошиті допущені помилки; дотримується зразка виконання завдання.
Учень / учениця: *має поняття про числівник, *розрізняє числівники від інших частин мови; *розрізняє кількісні та порядкові числівники, прості і складені, дотримується їх правопису та вимови; *правильно записує числівники з м’яким знаком на кінці та перед закінченням у непрямих відмінках; дотримується правопису порядкових числівників з -тисячний; наводить приклади з тексту та власні; *помічає і виправляє помилки, ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: *правильно використовує форми числівників під час читання та усного пояснення прикладів і задач на уроках математики; *використовує числівники у відповідях на уроках професійно-трудового навчання, географії, історії; дотримується правильного наголошування числівників; *дотримується правил правопису числівників.
Учень / учениця: *розрізняє в усному і писемному мовленні зворотний займенник, особові та присвійні займенники, намагається адекватно їх використовувати; з допомогою учителя і самостійно відмінює особові займенники в однині і множині; *адекватно вживає займенники у різних стилях мовлення; дотримується зразка виконання завдання, наводить приклади займенників; *помічає в усному і писемному мовленні помилки, намагається їх виправити; *користується зразком та планом виконання завдання; *знаходить займенники у текстах різних стилів мовлення, *пояснює їх значення.
Учень / учениця: *самостійно добирає лексику для завдання; користуючись ілюстраціями та малюнками, *пояснює значення слів, *добирає лексику, що відноситься до тематичної групи “квіти”; *слідкує за правильністю усного і писемного мовлення; *помічає вжиті у мовленні недоречності, з допомогою учителя і самостійно виправляє їх.
Учень / учениця: *розрізняє в усному і писемному мовленні займенники та дієслова, доречно їх вживає; *дотримується зразка виконання завдання, культури усного і писемного мовлення.
Учень / учениця: *самостійно складає план майбутньої діяльності, визначає її мету; дотримується плану, зразка та інструкції виконання завдання; *самостійно пояснює послідовність виконання завдання, контролює послідовність його виконання; *помічає допущені помилки, *намагається самостійно виправляє їх.
Учень / учениця: *має поняття про прислівник як незмінну частину мови; *знає, для чого використовують прислівники в усному і писемному мовленні, намагається адекватно їх вживати; наводить приклади прислівників; з допомогою учителя і самостійно утворює прислівники від інших частин мови; *дотримується правил правопису прислівників з іншими словами в реченні; *намагається помічати і виправляти допущені помилки; ефективно використовує допомогу; Учень / учениця: *адекватно використовує прислівники для зв’язку речень у тексті, *дотримується правил правопису прислівників з іншими словами в реченні; *розуміє і пояснює роль прислівників у реченні, наводить приклади; *дотримується культури усного і писемного мовлення.
Учень / учениця: *розрізняє в усному і писемному мовленні повні та неповні речення, дотримується правил їх правопису, адекватно вживає у мовленні; *помічає та виправляє допущені в усному і писемному мовленні помилки; ефективно використовує допомогу.
Учень / учениця: *розрізняє повні та неповні речення, адекватно вживає неповні речення в діалозі; *дотримується інтонації мовлення неповних речень та правил їх правопису на письмі.
Учень/учениця: *розрізняє звертання в усному і писемному мовленні; наводить приклади; *дотримується правил правопису звертань у реченні, розділових знаків при них; *помічає і виправляє допущені помилки; ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: *адекватно вживає звертання при передачі ставлення до адресата ( молодшого, старшого за віком); *правильно інтонує речення зі звертаннями; *дотримується правил правопису речень зі звертаннями.
Учень / учениця: *розрізняє на слух і на письмі прості та складні речення, *знає ознаки складносурядного речення, наводить приклади; *доцільно вживає на письмі засоби зв’язку у складносурядних реченнях; *дотримується зразка та інструкції виконання завдання, ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: *розрізняє в усному і писемному мовленні складносурядні речення, дотримується правильної їх інтонації.
Учень / учениця: *знає ознаки складнопідрядного речення, наводить приклади; *з допомогою відрізняє складнопідрядні речення від складносурядних; з допомогою пояснює будову складнопідрядного речення; *адекватно використовує засоби зв’язку у складнопідрядному реченні; дотримується зразка і плану виконання завдання, ефективно використовує надану допомогу; *контролює хід виконання завдання; *з допомогою помічає і виправляє допущені помилки; адекватно реагує на оцінку.
Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно утворює складні речення за допомогою сполучників та сполучних слів; дотримується інструкції та зразка виконання завдання; *контролює правильність виконання завдання; ефективно використовує надану допомогу.
Учень /учениця: з допомогою учителя і самостійно намагається вживати у власному мовленні складні речення, *дотримується інтонації в усному мовленні та розділових знаків на письмі у складних реченнях; *користується зразком виконання завдання, звіряє виконане завдання зі зразком, *помічає допущені помилки, *намагається самостійно виправити їх; ефективно використовує надану допомогу.
Учень /учениця: з допомогою пригадує і розрізняє типи мовлення, особливості їх побудови; *знає складові частини тексту, намагається навести приклади; *має уявлення про стилі мовлення: розмовний, художній, науковий, намагається навести приклади.
Учень / учениця: *дотримується вимог виразного читання текстів різних типів і стилів мовлення; *пояснює особливості текстів різних стилів мовлення, використовуючи дані тексти; *уміє виокремити логічно-смислові частини прослуханого тексту; *робить висновки з почутого; *слідкує за правильністю читання, *помічає і виправляє допущені помилки, ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно складає простий план даного тексту, *уміє скласти план сприйнятого на слух висловлювання; *переказує текст за складеним планом; *намагається стисло усно переказати розповідний текст з елементами опису; *може стисло й вибірково усно і письмово переказати текст розповідного типу публіцистичного стилю мовлення (прочитана замітка в газеті, прослухана телепередача); *контролює хід виконання завдання, *дотримується плану виконання завдання, зразка та інструкції; *помічає і виправляє допущені помилки; ефективно використовує надану допомогу; адекватно реагує на оцінку.
Учень / учениця: з допомогою учителя складає елементарні роздуми на дану тему, дотримується структури роздуму, *слідкує за правильністю висловлювання власних думок, за правильністю структури речень та тексту в цілому; *підпорядковує власне висловлювання темі або основній думці; *намагається самостійно структурувати власне висловлювання на задану тему, виправляє і удосконалює його; *помічає помилки, з допомогою учителя виправляє їх; з допомогою учителя складає за даним планом невеличку замітку до шкільної газети на дану тему; під контролем дотримується культури усного і писемного мовлення.
Учень / учениця: *виділяє в усному і писемному мовленні діалог; з допомогою дотримується вимог в усному і писемному мовленні діалогічного мовлення; *бере участь в діалозі відповідно до ситуації та мети спілкування, складаючи діалог відповідно до ситуації спілкування на запропоновану тему; *намагається висловити особисту позицію щодо теми розмови; *дотримується інтонації в усному мовленні та розділових знаків під час продукування діалогу на письмі; *користується планом, зразком виконання завдання, дотримується їх; контролює хід виконання завдання, *звіряє виконану роботу зі зразком; *намагається виправляти допущені помилки; ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: *уміє під час діалогу дотримуватися теми спілкування; *дотримується правил спілкування ( не перебиває співрозмовника, намагається заохочувати його висловити власну думку, зацікавлено й доброзичливо вислуховує співрозмовника); *уміє висловити незгоду з позицією іншого так, щоб не образити його; *намагається дотримуватися норм літературної мови під час спілкування; *дотримується культури усного і писемного мовлення.
Учень / учениця: *має уявлення про монологічне мовлення, *розрізняє в усному і писемному мовлення діалог і монолог, знає їхні особливості; *дотримується структури діалогу й монологу в усному і писемному мовленні; *виявляє власне ставлення до предмету висловлювання, намагаючись виразити своє ставлення різними граматичними засобами; *проявляє творчість під час мовленнєвої діяльності, зокрема намагається доречно викласти матеріал; *користується планом для складання власних висловлювань різних типів мовлення; дотримується зразка виконання завдання та інструкції; звіряє власну роботу зі зразком; *контролює хід і правильність виконання завдання, з допомогою виправляє допущені помилки; ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно добирає лексику для висловлювання, *пояснює значення слів, доречно вживає їх у мовленні; *намагається вживати у мовленні порівняння, епітети, антоніми й синоніми.
Учень / учениця: намагається дотримуватися культури усного і писемного мовлення; *знає і дотримується основних правил спілкування; *може висловити власну думку щодо сприйнятого, робить відповідні висновки; *намагається читати тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення з достатньою швидкістю, відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм.
Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно узагальнює, порівнює, класифікує, робить висновки з прочитаного; *може самостійно визначити мету власної діяльності, намагається забезпечити її досягнення; *адекватно використовує зразок, план виконання завдання, інструкцію; *контролює хід власної діяльності; ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: *розрізняє діалог і монолог,* визначає частини мови за їх граматичними категоріями, *дотримується правил правопису, *структурує зразки діалогічного й монологічного мовлення з використанням різних частин мови та з дотриманням особливостей діалогічного і монологічного мовлення, *дотримується культури мовлення.
Учень / учениця на кінець року: Учень / учениця з нижчим рівнем розвитку пізнавальних можливостей: знає: словотворчу роль префіксів і суфіксів; частини мови, їх граматичні категорії; ознаки складного речення; типи мовлення, особливості їх побудови; правила вживання розділових знаків при звертанні у простому і складному реченнях; уміє: розрізняти діалог і монолог; аналізувати слова за будовою; утворювати слова за допомогою префіксів і суфіксів; складати поширені й непоширені речення, речення зі звертаннями; утворювати з простих речень складні; писати перекази після опрацювання матеріалу з учителем; писати диктанти з дотриманням правил орфоепії та орфографії; складати діалог відповідно до запропонованої ситуації та мети спілкування; складати монолог відповідно до теми висловлювання.
Учень / учениця з нижчим рівнем розвитку пізнавальних можливостей: знає: частини мови, їх граматичні категорії; ознаки складного речення; правила вживання розділових знаків при звертанні у простому реченні; уміє: розрізняти діалог і монолог; аналізувати слово за будовою; утворювати слова за допомогою префіксів; складати діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування; складати поширені речення, речення зі звертанням; писати диктант, дотримуючись правил правопису слів.
|
– розвиток мислення, пам’яті на основі повторення матеріалу про речення і однорідні члени речення.
– формування умінь порівнювати, класифікувати, узагальнювати на матеріалі тематичних груп спільнокореневих слів. – збагачення та корекція мовлення тематичними групами спільнокореневих слів. – розвиток охайності, настирливості, вольових зусиль, працелюбності.
– корекція мислення, пам’яті, мовлення на основі пригадування знань про будову слова. – збагачення словникового запасу однокорінними словами, префіксальною і суфіксальною лексикою. – формування пізнавальної активності, розвиток особистісних якостей: охайності, наполегливості, вольових зусиль, виховання любові до праці.
–збагачення словникового запасу спільнокореневими словами, адекватне використання їх в усному і писемному мовленні; дотримання культури мовлення – розвиток сприймання, пам’яті, словесно-логічного мислення на основі знань про числівник. – збагачення словникового запасу числівниковою лексикою; формування умінь писемного мовлення на основі написання складених числівників. – розвиток пізнавальної активності на основі запасу знань про числівник; розвиток позитивного ставлення до навчальної діяльності; виховання любові до математики.
– дотримання правильного наголошування числівників; формування умінь контролю та самоконтролю за власною діяльністю.
– розвиток уваги, спостережливості, аналітико-синтетичної діяльності на основі поетапного засвоєння знань про займенник; збагачення уявлень про роль займенників у різних стилях мовлення. МР – розвиток усного зв’язного мовлення на основі розширення словникового запасу займенниками; удосконалення умінь використовувати займенники у текстах різних стилів мовлення. ОР – формування пошани до української мови; виховання охайності, працелюбства; формування умінь адекватно оцінювати результат власної діяльності та діяльності однокласників. – збагачення словникового запасу українською побутовою лексикою; виховання естетичного ставлення до оточуючої дійсності
– дотримання лексико-граматичної сполучуваності займенників і дієслів в усному та писемному мовленні. – формування умінь орієнтувальної та виконавчої самостійної діяльності; розвиток навички самоконтролю – розвиток спостережливості, мислення, пам’яті на основі аналітико-синтетичної діяльності .
– збагачення словникового запасу прислівниковою лексикою; адекватне використання прислівників у мовленні; розрізнення прислівників від інших частин мови на основі операцій порівняння, класифікації, узагальнення. – розвиток пізнавальної активності та пізнавального інтересу під час роботи з прислівниками. – удосконалення комунікативних умінь на основі знань про прислівники
– розвиток сприймання, мислення, пам’яті на основі формування умінь структурувати повні й неповні речення. – розвиток зв’язного мовлення на основі збагачення словника поширеними реченнями, удосконалення умінь висловлюватися повними реченнями; формування умінь діалогічного мовлення на основі знань про непоширені речення.
– посилення мотивації пізнавальної діяльності, активізація пізнавального інтересу, поглиблення свідомості засвоєння знань про речення.
– формування культури спілкування в усному мовленні; дотримання культури писемного мовлення в реченнях зі звертаннями.
- удосконалення діяльності на основі визначення і узагальнення ознак складносурядного речення; розвиток словесно-логічного мислення на основі аналізу складносурядних речень.
– розвиток комунікативної функції мовлення на основі збагачення мовлення складносурядними реченнями.
– розвиток позитивного ставлення до навчальної діяльності; формування умінь обгрунтовувати власну думку; розвиток пізнавального інтересу на основі знань про складне речення.
– адекватне використання у мовленні сполучників для утворення складних речень; дотримання культури запису складних речень.
- формування аналітико-синтетичної діяльності на основі слухання-розуміння тексті різних типів мовлення; розвиток мислення, пам’яті на основі пригадування змісту прослуханого.
– збагачення власного мовлення словами і виразами з прослуханих творів; адекватне вживання засвоєних слів у мовленні. – формування умінь обґрунтовувати результати власної діяльності. – розвиток пам’яті, словесно-логічного мислення на основі усного і письмового переказу текстів різних типів мовлення. – удосконалення умінь діалогічного і монологічного мовлення на основі роботи з текстами різних типів мовлення; дотримання культури усного і писемного мовлення.
– розвиток пізнавальної активності на основі роботи з текстами різних типів мовлення; розвиток позитивного ставлення до навчальної діяльності.
– удосконалення умінь словесно-логічного мислення на основі роботи з роздумами; розвиток пам’яті, уточнення інтелектуальних операцій на основі попереднього осмислення ознак міркування.
формування умінь ділового мовлення на матеріалі замітки до стінгазети; збагачення мовлення побутовою та професійною лексикою, адекватне використання її у міркуванні;
- формування умінь діалогічного мовлення на основі складання діалогів відповідно до ситуації спілкування.
– розвиток стійкого позитивного ставлення до збереження власного здоров’я, до обраної майбутньої професії; формування етики поведінки у різноманітних життєвих ситуаціях спілкування.
–удосконалення літературної вимови на основі прочитаних творів; формування умінь діалогічного мовлення під час різноманітних ситуацій спілкування.
– розвиток аналітико-синтетичного сприймання на основі аналізу зразків монологів; розвиток словесно-логічного мислення на основі аналізу епізодів з власного життєвого досвіду. – удосконалення умінь монологічного мовлення на основі зразків монологів. – формування умінь оцінного ставлення про прочитаний або побачений твір мистецтва.
– збагачення лексики словами, що відносяться до тематичних груп «хліб», «природа», адекватне використання їх у власному мовленні; дотримання лексико-граматичної сполучуваності слів.
– дотримання культури спілкування у різних мовленнєвих ситуаціях; формування умінь аргументовано висловлюватися про побачене чи прочитане.
– розвиток орієнтувальної основи діяльності на основі мисленнєвих операцій порівняння, класифікації, узагальнення; удосконалення умінь виконавчої діяльності.
|
9 клас
(72 години, 2 години на тиждень)
|
№ |
К-сть год. |
Зміст навчального матеріалу
|
Предметно-орієнтовані компетентності |
Спрямованість корекційно-розвиткової роботи |
|
1
2
3
|
22
3
20
44
2
|
ЛІНГВІСТИЧНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ.
Повторення Частини мови, їх ознаки. Основні правила правопису частин мови (практично, за вибором учителя).
Узагальнення і систематизація вивченого. Прості та складні речення. Речення поширені й непоширені. Розділові знаки у складних реченнях. Професійні слова-терміни. Велика буква у власних назвах. Розділові знаки у реченнях зі звертаннями.
КОМУНІКАТИВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ Зв’язне мовлення
Повторення вивченого про текст. Структура тексту: зачин, основна частина, кінцівка. Назва і тема висловлювання. Типи мовлення: розповідь, опис, міркування (роздум). Стилі мовлення: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий.
Види робіт.
Сприймання чужого мовлення. Аудіювання Виразне читання текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення. Читання текстів публіцистичного стилю мовлення. Виділення незрозумілих слів, пояснення їх значення.
Відтворення готового тексту. Говоріння Виразне читання вголос текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення. Стислий усний переказ за даним планом тексту-опису предмета. Стислий письмовий переказ за даним планом тексту-опису предмета. *Повний усний переказ тексту-опису предмета. Стислий усний та письмовий переказ тексту з елементами опису приміщення. Повний усний переказ тексту з елементами опису приміщення. Стислий усний переказ тексту з елементами опису природи. Стислий письмовий переказ тексту з елементами опису природи після опрацювання його з учителем. *Усний переказ тексту з елементами опису природи. Стислий усний та письмовий переказ тексту ( після опрацювання з учителем) Повний усний переказ тексту з елементами опису процесу праці. Повний усний і письмовий переказ тексту з елементами опису зовнішності людини.
Теми з розвитку мовлення: «Інтер’єр класу, спальні, їдальні, магазину, пошти, рідної домівки» Формування умінь самостійної навчальної діяльності. Складання плану досягнення результату власної діяльності.
Культура мовлення. Вживання під час переказу професійних слів-термінів.
Створення власних висловлювань. Твір-опис тварини за власним спостереженням. Твір-опис приміщення за власним спостереженням. Твір-опис природи за власним спостереженням. Твір –опис процесу праці за власним спостереженням. Твір – опис (усно і письмово) людини за власним спостереженням. Твір – розповідь (усно, письмово) про випадок із життя. Твір –розповідь (усно, *письмово) про професії батьків, родичів.
Тема з розвитку мовлення: «Українські народні ремесла і промисли».
Культура мовлення. Доречне вживання професійної лексики в усному і писемному мовленні.
Формування умінь самостійної навчальної діяльності. Визначення мети власної діяльності, плану її досягнення.
Твір-мініатюра розповідного характеру ( усний, письмовий) на основі побаченого. Колективне складання твору-роздуму про вчинок людей. Колективне складання твору-мініатюри про шкільні свята. Замітка типу роздуму про збереження і захист флори і фауни України ( з Червоної книги України )..
Теми з розвитку мовлення: «Зовнішня краса жінки, чоловіка». «Внутрішня краса людини: порядність, скромність, чесність, доброта, людяність, любов до ближнього, взаємодопомога, вихованість».
Діалогічне мовлення. Складання діалогу (усно) відповідно до ситуації спілкування (на пошті, виклик швидкої допомоги, дзвінок у міліцію, у транспорті, у лікарні, на роботі, зустріч з однокласником, з товаришем). Складання і запис діалогу відповідно до запропонованої ситуації спілкування. Розділові знаки при діалозі.
Тема з розвитку мовлення: «Взаємини між однолітками».
Культура мовлення. Дотримання формул народного етикету під час спілкування
Формування умінь самостійної навчальної діяльності. Оцінювання результатів власної діяльності та діяльності однокласникі
Ділове мовлення Сфери використання ділового мовлення. Повторення: лист, листівка, запис адреси на листівці та конверті, у мобільному телефоні, у ноутбуці. Написання листа рідним, друзям. Заява. Автобіографія. Усний і письмовий звіт про виконану роботу.
Повторення вивченого протягом року.
|
Учень / учениця: *знає і розрізняє частини мови в усному і писемному мовленні, наводить приклади; під контролем та з допомогою дотримується правил правопису частин мови з іншими словами в реченні, *підтверджує пояснення прикладами; під контролем дотримується культури усного і писемного мовлення.
Учень / учениця: *розрізняє прості й складні, поширені та непоширені речення, наводить приклади, *під контролем правильно записує їх, *пояснює доцільність розділових знаків у складних реченнях; *знає і з допомогою доцільно вживає професійні слова-терміни, правильно їх вимовляє і записує; *дотримується правил вживання великої букви у власних назвах; *виділяє інтонаційно в усному мовленні поширені й непоширені звертання, *під контролем та з допомогою на письмі виділяє їх відповідними розділовими знаками; *дотримується культури усного і писемного мовлення; адекватно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: *намагається виразно читати з дотриманням норм української вимови; з допомогою і самостійно, користуючись словником, пояснює значення незрозумілих слів; *намагається з допомогою аналізувати особливості змісту сприйнятого на слух висловлювання; *уміє визначати значення окремих слів висловлювання; відповіді підтверджує прикладами; *дотримується інтонації мовлення під час читання текстів різних типів і стилів мовлення; з допомогою помічає допущені помилки, намагається виправити їх; ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: *намагається правильно, чітко, у достатньому темпі, виразно читати тексти різних типів, жанрів і стилів мовлення; *пояснює значення незрозумілих слів; за даним зразком та планом з допомогою учителя стисло усно переказує тексти, у яких подано опис предмету; з допомогою учителя і самостійно за даним планом, зразком та інструкцією письмово стисло відтворює текст-опис предмета; з допомогою учителя усно переказує текст, у якому дано опис предмета; з допомогою учителя та даного плану стисло усно переказує тексти з елементами опису приміщення, пише з допомогою учителя письмовий стислий переказ тексту з елементами опису приміщення; *стисло усно переказує тексти з елементами опису природи; *пише письмові перекази текстів з елементами опису зовнішності людини після опрацювання текстів з учителем та складання плану переказів; *під контролем дотримується культури усного і писемного мовлення; *контролює правильність виконання завдання, *з допомогою виправляє допущені помилки; ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно добирає відповідну лексику, правильно структурує речення; *намагається використовувати в усному і писемному мовленні прикметники, *вживає порівняння, антоніми, синоніми, багатозначні слова; *дотримується культури усного і писемного мовлення.
Учень / учениця: з допомогою учителя або під контролем учителя складає план власної діяльності щодо виконання усного або письмового завдання; *дотримується послідовності ходу виконання завдання; *намагається уявити проміжні та кінцевий результати власної діяльності; *намагається звіряти складений власний план зі зразком виконання завдання; з допомогою виправляє допущені помилки; ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно добирає лексику для переказу, *дотримується лексико-граматичної сполучуваності слів у реченнях; *під контролем дотримується правил правопису під час написання переказів, культури усного і писемного мовлення.
Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно добирає лексику для творів описового та розповідного характеру; з допомогою складає простий план твору описового і розповідного характеру на дану тему; *дотримується плану під час написання твору; *адекватно використовує дібрану до творів лексику, з допомогою знає і пояснює значення вжитих слів; під контролем дотримується лексико-граматичної сполучуваності вжитих слів; з допомогою підпорядковує власне висловлювання темі або основній думці, усвідомлюючи його межі; контролює хід виконання завдання; звіряє свою роботу зі зразком, дотримуючись плану твору; з допомогою усно звітує про виконану роботу; адекватно реагує на зауваження; під контролем дотримується культури усного і писемного мовлення.
Учень / учениця: *правильно добирає лексику до заданої теми; з допомогою пояснює значення слів, які відносяться то тематичних груп “народні ремесла”, “народні промисли”; *адекватно вживає відповідну лексику під час структурування усних висловлювань на задану тему.
Учень / учениця: *пояснює значення професійних слів – термінів, з допомогою намагається доречно вживати їх в усному і писемному мовленні; *наводить приклади речень з відповідними словами; під контролем дотримується культури усного і писемного мовлення.
Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно, користуючись зразком, визначає мету власної діяльності, складає з допомогою план досягнення виконання завдання; під контролем дотримується плану під час виконання завдання; *звіряє свою роботу зі зразком, аналізує зразок виконання завдання та виконану роботу, порівнює їх; *виправляє допущені помилки; *наводить приклади правильного виконання завдання; ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно за даним планом та використовуючи підібрану лексику, складає твори-мініатюри розповідного характеру на основі побаченого, про випадки із шкільного життя; бере активну участь у колективному складанні твору-роздуму про вчинки людей, про охорону природи; *розрізняє твір-розповідь та твір-роздум, дотримується їх структури під час продукування усних та писемних висловлювань; під контролем дотримується зразка і плану виконання завдання; з допомогою звітує про виконану роботу, адекватно реагує на оцінку.
Учень / учениця: *правильно добирає відповідну лексику для висловлювання, з допомогою дотримується структури усного і писемного висловлювання; під контролем виправляє допущені помилки; ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: *має поняття про діалогічне і монологічне мовлення, наводить приклади; *складає усний діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування; *дотримується порядку запису діалогічного мовлення, з допомогою правильно записує складений діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування, *дотримується інтонації у усному діалогічному мовленні та розділових знаків під час запису діалогів; *дотримується зразка виконання завдання; *звіряє виконану роботу зі зразком, *виправляє допущені помилки; ефективно використовує надану допомогу; дотримується культури спілкування.
Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно добирає відповідну лексику для висловлювання, *пояснює значення слів, *намагається адекватно вживати їх у мовленні; *правильно структурує роздуми про взаємини між однолітками; ефективно використовує надану допомогу.
Учень / учениця: *дотримується формул мовленнєвого етикету під час спілкування з дорослими, з незнайомими людьми, з однокласниками , з близькими людьми та з рідними. Учень / учениця: *адекватно оцінює власну роботу і роботу однокласників, *порівнює виконану роботу зі зразком, дотримується інструкції виконання завдання; з допомогою виправляє допущені помилки; ефективно використовує допомогу; адекватно реагує на зауваження.
Учень / учениця: *має поняття про ділове мовлення, знає сфери його використання; *уміє правильно записати адресу на листівці, конверті, у мобільному телефоні; з допомогою учителя і самостійно складає листи рідним, друзям, правильно їх записує, *пояснює складові запису листа, підпису листівки; *дотримується культури мовлення під час написання листа, поздоровлення на листівці; *має поняття про заяву, автобіографію, звіт про виконану роботу; *пояснює, для чого і коли використовують ці ділові папери; *правильно записує їх після аналізу з учителем та опорою на зразок; дотримується зразка виконання завдання та інструкції; *намагається виправляти допущені помилки, *контролює правильність виконання завдання, адекватно оцінює виконану роботу. Учень / учениця: *дотримується структури усних і писемних висловлювань, під контролем правильно вживає розділові знаки під час написання переказів та творів, діалогів; з допомогою правильно оформляє ділові папери.
Учень / учениця на кінець року: Учень / учениця з вищим рівнем розвитку пізнавальних можливостей: знає: формули мовленнєвого етикету; професійну лексику, що стосується доступних розумово відсталим учням професій; правила вживання великої літери у власних назвах; складові частини тексту; дотримується розділових знаків під час написання речень зі звертаннями, з однорідними членами речення; розрізняє і знає призначення ділових паперів, знає, як ії правильно оформляти; уміє: усно і письмово ( за даним планом) структурувати тексти описового і розповідного характеру; виділяти на письмі однорідні члени речення, звертання; виділяти в усному і писемному мовленні різні за метою висловлювання речення; використовувати адекватні репліки для стимулювання і підтримки діалогу; складати усні й писемні висловлювання з урахуванням мети і адресата мовлення; підпорядковувати висловлювання темі та основній думці; використовувати в усному і писемному мовленні вивчені мовні засоби зв’язку речень у тексті; дотримуватися абзаців під час виконання письмових завдань; знаходити і виправляти допущені помилки та описки у змісті , мовному оформленні власних висловлювань; правильно оформляти ділові папери. Учень / учениця з нижчим рівнем розвитку пізнавальних можливостей; знає: формули мовленнєвого етикету; професійну лексику, що стосується доступних розумово відсталим професій; правила вживання великої букви у власних назвах; правила пунктуації при звертанні, однорідних членах речення; складові частини тексту; ділові папери; уміє: усно і письмово за даним планом після опрацювання з учителем структурувати тексти описового і розповідного характеру; виділяти на письмі звертання, однорідні члени речення; виділяти у мовленні різні за метою висловлювання речення; підпорядковувати висловлювання темі і основній думці; будувати висловлювання з урахуванням мети і адресата мовлення; за зразком оформляти ділові папери, дотримуючись розділових знаків. |
– уточнення сприймання, розвиток мислення, пам`яті на основі знань про частини мови. – збагачення мовлення словами, що відносяться до різних частин мови. – формування пізнавальної активності на основ роботи зі словами, що відносяться до різних частин мови.
– розвиток словесно-логічного мислення, довготривалої пам’яті на основі знань про поширені й непоширені речення. – збагачення мовлення поширеними й непоширеними реченнями, професійними словами-термінами; дотримання культури усного і писемного мовлення. – розвиток пізнавальної активності, особистісних якостей: допитливості, охайності, любові до української мови, настирливості, уміння працювати самостійно. – удосконалення слухо-зорового сприймання, довготривалої пам`яті, словесно-логічного мислення на основі роботи з текстами різних жанрів, типів і стилів мовлення. – збагачення мовлення словами і виразами лексикою публіцистичного стилю мовлення; адекватне використання її у власному мовленні. – формування умінь висловлювати власне ставлення до почутого чи прочитаного.
– удосконалення сприймання, довготривалої пам’яті, словесно-логічного мислення на основі роботи з текстами-описами. – удосконалення умінь зв`язного, усного і писемного мовлення на основі роботи з текстами-описами; збагачення мовлення епітетами, метафорами, порівняннями; корекція естетичного сприймання на основі розширення естетичних уявлень через осмислення і аналіз змісту виражальних засобів текстів описового характеру. – виховання любові до Батьківщини, бережливого ставлення до природи рідного краю; формування оцінного ставлення до виконаної роботи.
– збагачення словникового запасу побутовою лексикою, адекватне використання її у власному мовленні; дотримання культури усного і писемного мовлення.
– формування орієнтувальної основи діяльності на основі роботи з планом майбутньої діяльності; розвиток умінь аналітико-синтетичної діяльності зразка майбутньої праці.
– збагачення уявлень про багатство української мови на основі використання у переказах професійних слів-термінів.
– розвиток умінь з пам’яті та за уявою передавати за допомогою мовлення побачене у природі, зображене на картині, прочитане; збагачення уявлень про виражальні засоби мови. – удосконалення умінь монологічного мовлення на основі побаченого чи прочитаного; дотримання культури усного і писемного мовлення. – розвиток пізнавальної активності на основі роботи з творами мистецтва, на основі власних спостережень.
– збагачення мовлення лексикою, що стосується українських народних ремесел і промислів, дотримання лексико-граматичної сполучуваності слів у мовленні.
– збагачення лексики професійними словами-термінами, доречно вживати їх в усному і писемному мовленні.
– удосконалення умінь орієнтувальної основи діяльності на основі аналізу зразка виконання завдання та плану.
– розвиток сприймання, пам’яті, мислення на основі побаченого; розвиток спостережливості, уяви. МР – формування умінь складати невеличкі твори-роздуми на основі побаченого, випадків зі шкільного життя; дотримання культури усного і писемного мовлення. – виховання любові до природи рідного краю, бережного ставлення до неї; формування вольових зусиль для успішного виконання завдання.
– збагачення мовлення оцінною лексикою, адекватне вживання її у мовленні; дотримання вимог зв’язного мовлення.
- корекція аналітико-синтетичної діяльності на основі ситуацій спілкування; розвиток мислення, пам’яті, уточнення сприймання під час різноманітних мовленнєвих ситуацій. – удосконалення умінь діалогічного мовлення на основі відповідних ситуацій спілкування; дотримання культури діалогу. – виховання етики поведінки під час спілкування; формування поваги до людей праці, розуміння краси людської праці.
– збагачення мовлення формулами мовленнєвого етикету; адекватне вживання слів ввічливості у власному мовленні. – виховання культури поведінки на прикладах народних звичаїв та обрядів.
– удосконалення умінь виконавчої діяльності на основі оцінного ставлення до наслідків власної роботи та роботи однокласників. – уточнення сприймання, удосконалення мислення, пам’яті на основі пригадування особливостей усного і писемного діалогічного та монологічного мовлення. – удосконалення знань про епістолярний стиль мовлення; дотримання вимог ділового мовлення; збагачення словникового запасу лексикою ділового мовлення. – формування поваги до старших, культури поведінки; виховання охайності, працелюбності. |
10 клас
(72 години, 2 години на тиждень)
|
№ |
К-сть год. |
Зміст навчального матеріалу
|
Предметно-орієнтовані компетентності |
Спрямованість корекційно-розвиткової роботи |
|
1
2
3
4
|
1
6
28
18
9
1
|
ЛІНГВІСТИЧНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ
Вступ Мова – найважливіший засіб пізнання і спілкування. Краса і багатство української мови
Повторення Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, окличні. Розділові знаки в кінці речень. Типи мовлення: розповідь, опис, *роздум.. Особливості побудови текстів різних типів мовлення. Мовні засоби зв’язку речень у тексті..
Культура мовленняДотримання інтонації різних за метою висловлювання речень.
КОМУНІКАТИВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ
Зв’язне мовлення Види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо. Стилі мовлення: розмовний, художній, науковий, офіційно-діловий. Сфери вживання кожного з них.
Види робіт.
Сприймання чужого мовлення. Аудіювання Виразне читання текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення з дотриманням норм орфоепії.
Відтворення готового тексту. Говоріння Переказ прочитаного з *виконанням творчого завдання ( висловлення власного ставлення до подій, персонажів (героїв) та їхніх вчинків на основі вивчених літературних творів.
Створення власних висловлювань. Діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування на задану учителем тему ( характеристика людей, героїв (персонажів) прочитаних творів). *Діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної з особистими враженнями, спостереженнями природи під час екскурсій.
Відгук (усний) про твір мистецтва: картину природи, книжку, кінофільм. Усна відповідь ( за даним планом) на основі вибіркового переказу текстів наукового і розмовного стилів мовлення. Усний і *письмовий твір-розповідь на основі власних спостережень і вражень.
Тема з розвитку мовлення: «Ліки навколо нас».
Культура мовлення. Етика спілкування. Правила прийому гостей. Правила поведінки у гостях.
Ділове мовлення. Місце і роль ділового мовлення у житті людей. Ділові папери. Лист, адреса. Заява. Автобіографія. Доручення. Розписка. Оголошення. План роботи. Звіт про виконану роботу. Пояснювальна записка. Протокол, витяг з протоколу. Тема з розвитку мовлення: «Природа різних регіонів України».
Культура мовлення. Побудова тексту офіційно-ділового стилю мовлення. Культура оформлення ділових паперів.
Повторення вивченого протягом року. Створення невеличких текстів різних типів мовлення. Оформлення ділових паперів.
|
Учень / учениця: розуміє значення української мови як засобу пізнання і спілкування, *наводить приклади з творів та з власного життєвого досвіду.
Учень: / учениця *розрізняє види речень за метою висловлювання, наводить приклади, *під контролем дотримується правил правопису різних за метою висловлювання речень; *розрізняє типи мовлення, пояснює особливості побудови текстів різних типів мовлення, використовує різні засоби зв’язку речень у тексті ( сполучники, займенники, повтори, спільнокореневі слова).
Учень / учениця: *розрізняє на слух і на письмі інтонацію різних за метою висловлювання речень, *дотримується інтонації в усному і писемному мовленні, *використовує (на письмі) мовні засоби зв’язку речень у тексті.
Учень / учениця: *розрізняє стилі мовлення; з допомогою намагається виразно читати тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення, дотримуючись норм орфоепії.
Учень / учениця: *намагається виразно читати запропонований текст, дотримуючись норм орфоепії.
Учень / учениця: *переказує прочитаний текст за запитаннями, *переказує самостійно детально, вибірково; *переказує з виконанням творчого завдання, висловлюючи власне ставлення до подій, героїв (персонажів) та їх вчинків, *наводить приклади з прочитаних творів та з випадків із власного життєвого досвіду, порівнює вчинки героїв; *під контролем дотримується правил орфографії, виправляє помилки; наводить власні приклади.
Учень / учениця: *бере активну участь в діалозі на задану учителем тему, *адекватно будує репліки діалогу,* виправляє допущені помилки; з допомогою правильно записує репліки діалогу з дотриманням правил правопису і пунктуації, адекватно реагує на зауваження, критично ставиться до власних відповідей та відповідей товаришів, сприймає надану допомогу.
Учень / учениця: *правильно будує відгук про твір мистецтва, вдало використовує епітети й порівняння; *за даним планом складає усну відповідь на основі вибіркового переказу текстів наукового і розмовного стилів мовлення, розрізняє ці стилі в усному і писемному мовленні; з допомогою учителя і самостійно складає усний та письмовий твори розповідного характеру на основі власних спостережень і вражень; *критично оцінює сприйняту інформацію, порівнює з відомими прикладами із власного життєвого досвіду та із прочитаним; *намагається за аналогією формулювати правильні висновки; під контролем дотримується структури тексту розповідного типу мовлення; ефективно використовує допомогу; з допомогою виправляє допущені помилки; *дотримується правил орфоепії та орфографії.
Учень /учениця: з допомогою учителя і самостійно добирає відповідну лексику для висловлювання, *правильно структурує речення і текст; *помічає помилки та виправляє їх, адекватно реагує на зауваження, під контролем слідкує за культурою усного і писемного мовлення.
Учень / учениця: *дотримується етики спілкування і формул мовленнєвого етикету; *знає і дотримується правил прийому гостей та правил поведінки у гостях; адекватно реагує на зауваження, *помічає і виправляє допущені помилки; вчасно надає допомогу товаришам .
Учень / учениця: *розуміє і пояснює значення ділового мовлення у житті людей, наводить приклади; з допомогою учителя і самостійно, користуючись зразками, оформляє ділові папери; *помічає і виправляє допущені помилки, адекватно реагує на зауваження, ефективно використовує надану допомогу; *без сторонньої допомоги організовує себе до виконання усних та письмових завдань, з допомогою контролює хід виконання завдання, *дотримується зразка виконання завдання, інструкції та плану виконання завдання. Учень / учениця: з допомогою учителя і самостійно добирає відповідну лексику для висловлювання, *пояснює значення слів, вжитих у висловлюванні; *слідкує за правильністю усного мовлення, *дотримується правил правопису на письмі; *намагається використовувати у відповідях матеріал, отриманий на уроках географії та природознавства.
Учень / учениця: *дотримується правил побудови текстів офіційно-ділового стилю мовлення, адекватно реагує на допомогу; *помічає і виправляє допущені помилки; під контролем дотримується культури писемного мовлення під час оформлення ділових паперів; *адекватно використовує зразки, інструкцію, план виконання завдання.
Учень / учениця з допомогою учителя і самостійно створює невеличкі усні та письмові тексти описового і розповідного характеру з елементами діалогу; *дотримується структури текстів різних типів мовлення; правил правопису; *правильно інтонує різні за метою висловлювання речення, дотримуючись на письмі розділових знаків у різних за метою висловлювання реченнях, використовуючи зразок, план та інструкцію, *правильно оформляє ділові папери; ефективно використовує надану допомогу, *контролює хід виконання завдання.; з допомогою виправляє допущені помилки.
На кінець року: Учень / учениця з вищим рівнем розвитку пізнавальних можливостей: знає: будову тексту; особливості тесту-розповіді та тексту-опису; типи мовлення, стилі мовлення; назви і призначення ділових паперів; уміє: оформляти ділові папери; за даним планом створювати тексти різних типів; розрізняти тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення; будувати діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування; переказувати почуте або прочитане близько до змісту тексту; висловлювати власне ставлення до подій, героїв (персонажів) твору та їхніх вчинків. Учень / учениця з нижчим рівнем розвитку пізнавальних можливостей: знає: будову тексту; типи мовлення; назви і призначення ділових паперів; уміє: оформляти ділові папери; усно переказувати зміст тексту за даним планом; брати участь в діалозі на задану тему спілкування; розрізняти тексти різних типів, жанрів і стилів мовлення.
|
– формування пізнавального інтересу до рідної мови; виховання охайності, працелюбства, доброзичливості
– корекція слухового сприймання; розвиток сприймання, словесно-логічного мислення, довготривалої пам’яті на основі знань про види речень за метою висловлювання і тексти різних типів мовлення. – збагачення мовлення різними за метою висловлювання реченнями; на основі зразків будувати тексти різних типів мовлення; дотримання культури усного і писемного мовлення.
– удосконалення слухо-зорового сприймання, словесно-логічного мислення, довготривалої пам’яті на основі прослуханих творів.
– пояснення значення незрозумілих слів на основі змісту прочитаного твору; дотримання лексико-граматичної сполучуваності слів під час усного або письмового переказу змісту прослуханого чи прочитаного тексту; формування умінь культури мовлення.
– розвиток позитивного ставлення до навчальної діяльності; формування охайності, наполегливості, умінь самостійної навчальної діяльності.
- корекція аналітико-синтетичної діяльності на основі змісту запропонованих діалогів, удосконалення довготривалої пам’яті, словесно-логічного мислення.
– формування умінь будувати репліки діалогу відповідно до запропонованої ситуації спілкування; закріплення умінь діалогічного та монологічного мовлення.
– формування пізнавальної активності; уточнення умінь обгрунтовано аргументувати оцінку власної діяльності та діяльності однокласників, виховання позитивного ставлення до навчання.
– збагачення словникового запасу лексикою на дану тему, адекватне використання засвоєних слів у власному мовленні; дотримання лексико-граматичної сполучуваності слів в усному і писемному мовленні.
– формування культури поведінки на основі загальноприйнятих формул мовленнєвого етикету.
– розвиток слухо-зорового сприймання, удосконалення умінь словесно-логічного мислення, корекція довготривалої пам’яті на основі роботи з діловими паперами. – збагачення словникового запасу лексикою ділового стилю мовлення, адекватне використання її у власному мовленні; формування умінь правильно оформляти ділові папери. – формування почуття відповідальності, виховання охайності, працьовитості, наполегливості, формування умінь працювати самостійно. – збагачення словникового запасу лексикою тематичної групи “природа”, адекватне вживання її у власному мовленні.
– на основі лексики ділового стилю мовлення самостійно оформляти ділові папери; дотримуватися культури їх оформлення. |
про публікацію авторської розробки
Додати розробку