Літературний диктант " Кому належать слова?" (за твором Я. Стельмаха "Митькозавр з Юрківки...")

Літературний диктант “Кому належать слова?..”

( за твором “Митькозавр з Юрківки”... Я. Стельмаха)

1. “Любі дітки!  Ви вже учні шостого класу, з чим я вас вітаю і повністю приєднуюсь до тих добрих побажань, які ви щойно почули від присутніх тут педагогів. Хочу вам ще раз нагадати — вчитися в шостому класі де в чому легше, а де в чому й трудніше, ніж у п’ятому. Ми з вами перейдемо до глибшого розуміння світу, що оточує вас”.
2. “Не виходьте на зупинках із вагона,  І не здумайте їсти ковбасу. Влітку вона може зіпсуватись”.
3. “Уявляєш собі... Ліс. Кругом ні душі. А в лісі озеро. А на березі курінь. А в курені — ми. А поруч багаття. І казанок із юшкою. І роби собі, що хочеш. Хоч на голові стій. А кругом ні душі”.
4. “Гей, мухолови, з дороги!”
5. “Я, я, а хто ж... А, мандоліна... Тромбон — оце, я тобі скажу А це хто з тобою?”
6. “Скажіть, які молодці... Цілими днями читають. А ви не перевтомитесь?”
7. “Я колись книгу читав... Так там писалося про те, як на тигрів полюють. Мисливець прив’язує до дерева козеня, а сам сидить у засідці. Козеняті хочеться додому, воно бігає круг дерева на прив’язі і жалібно мекає. А десь поблизу гуля собі тигр. Він чує — хтось мекає, і думає: "Це, мабуть, козеня. Піду-но я його з’їм". От він біжить до дерева, а мисливець із засідки — ба-бах! Тигр — догори лапами, а щасливе козеня відпускають додому”.
8. “Та ти, мабуть, сказився... Чим я гірший за якусь там козу? А чим ти гірший? Навіть кращий, розумник такий! Мене! До дерева! А як воно ззаду підкрадеться чи збоку? Ти подумав? Себе прив’язуй!”
9. “Та здається... От чортяка, — мовив він, вилізши нагору. — Мало в’язи не скрутив. І хто його таке ямище вирив?”
10.  “Ну  ж хороші вони у мене. Тихі, сумирні, слухняні, посидючі. А книжки як люблять! Чого батьки на них жаліються — не розумію. Це ж щастя — таких діточок мати”.
11. “Рятуйте, хлопці! — зарепетувала голова і зникла під водою. Проте за мить знову вигудькнула. — Ряту!.. Це я...”
12.  “Так от, Васю, ми тобі вдячні, Васю, за те, Васю, що ти влаштував нам такі чудові канікули. Ми, Васю, відкрили для себе такий світ, якого тобі, Васю, і не снилося. Ти сказав, що пошив нас у дурні. Ти, Васю, коли хочеш знати, сам себе пошив у дурні”.