Літературний процес 1920 – 1930 рр. "Розстріляне відродження "в історії та літературі.

 Тема. Літературний процес 1920 – 1930 рр. «Розстріляне відродження» в історії та літературі.

Мета:  розглянути особливості розвитку літератури в 1920-1930-х роках;

визначати причини і наслідки ідеологізації національно-культурного життя в УРСР;

називати літературні об’єднання та причини їх ліквідації;

формулювати  власні судження про причини зміни у масовій психології та свідомості населення;

формувати вміння орієнтуватись в історичній термінології:  «розстріляне відродження», культ особи, ідеологізація культурного життя;

виховувати  інтерес до вивчення історичного минулого, повагу до випробувань  нашого народу.

Тип уроку: інтегрований з українською літературою

    Технології навчання: інтерактивне навчання, проектна технологія, дослідницько-пошукова технологія, особистісно-орієнтоване навчання.

   Методи і прийоми: дослідження, порівняння, компаративний аналіз, мозковий штурм, гранування, незакінчене речення.

Хід уроку

І. Організаційна частина

ВИКЛАДАЧ ІСТОРІЇ.

 Усім доброго дня! Сьогодні у нас незвичайний урок, бінарний (історія України та українська література) урок-дослідження. На ньому працюватимуть  2 координатори роботи – вчитель української мови та вчитель історії.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ВИКЛАДАЧ ЛІТЕРАТУРИ.

 Сьогодні ми поведемо вас у світ правди, любові і ненависті, радості і болю. Це буде нелегка мандрівка крізь час. Література тісно пов’язана з історією. Адже історія – це наука, що зберігає таємниці минулого. 

ВИКЛАДАЧ ІСТОРІЇ.

 20 – 30-ті роки ХХ ст. насичені багатьма доленосними історичними подіями; стали природною межею нової та новітньої літератури; українські митці активно шукали свої шляхи в літературі; розпочався поділ на «своїх» і «чужих»; тоталітарний режим набирав обертів: влада все жорстокіше втручалася в мистецький процес і намагалася його контролювати.

Тих, хто йшов прямо, писав правду, чекала більшовицька куля або страждання в таборах ГУЛагу. Кому вдалося емігрувати – навіки позбулися батьківщини, слави українського письменника. «Навіщо, і з якою метою велася боротьба сталінського режиму з діячами культури?»

ІІІ. Оголошення теми,  мети, завдань  уроку

ВИКЛАДАЧ ЛІТЕРАТУРИ.

(СЛАЙД) Проблемні питання

1. Чому цей період увійшов у літературу та історію  як період  «розстріляного відродження»?

2. Яке значення цього періоду і його представників в літературі та історії?

3. «Розстріляне Відродження» – суто національне явище чи загальна риса тоталітарної доби?

ВИКЛАДАЧ ІСТОРІЇ.

 На уроці наші учні будуть працювати у якості дослідників, правознавців, літературознавців та читців-декламаторів.

дослідники (на підставі документів, розсекречених матеріалів підготували історичні довідки про місця поховань жертв масових політичних репресій);

правознавці (ознайомилися зі статтею 54 Кримінального кодексу УСРР 1927 року);

літературознавці (досліджували літературні угрупування 20-30-х років) ;

читці-декламатори (ознайомилася з творчою спадщиною поетів і письменників даного періоду і деякіїх твори представлять сьогодні на уроці).

Групи отримали випереджальні завдання:

ІV.Опрацювання навчального матеріалу                            

ВИКЛАДАЧ ІСТОРІЇ.

 Сьогодні ми будемо говорити про українців, які загинули мученицькою смертю в роки сталінських репресій за те, що любили свою Україну і хотіли бачити її вільною та незалежною. В жорна безжальної репресивної машини потрапили сотні тисяч людей. Майже у кожній українській родині можна знайти відбитки тих страшних подій.

 Наша країна пройшла важкий і тернистий шлях. Революція, яка усе трощила на своєму шляху, громадянська війна, що потопила Україну в крові, голодомор, від якого загинули мільйони українців,  масові репресії. Друга світова війна, психіатричні лікарні. І за цими подіями стоять людські долі.

Гудуть і стогнуть Крути, Биківня, Бабин Яр, Байкове та Лук’янівське кладовища – місця, де чекісти ховали сліди своїх злочинів уже наприкінці 20-х рр.

ВИКЛАДАЧ ЛІТЕРАТУРИ.

Вірш «Пам’яті тридцяти»

Запитання до вірша

ВИКЛАДАЧ ІСТОРІЇ.

 Сталін надавав виняткового значення державному терору та репресивним заходам. Україна викликала особливе занепокоєння Кремля. Тих, хто чинив найупертіший опір, розстрілювали або масово вивозили в табори примусової праці на Північ чи до Сибіру. Сотні тисяч селян разом з сім’ями виганяли з домівок, саджали у таборні потяги й вивозили за тисячі кілометрів на Північ, де їх скидали серед арктичної пустелі, нерідко без їжі та притулку. Багато з них гинули або були розстріляні.

 Як зауважив один радянський письменник, «ніхто з них ні в чому не був винний, але вони належали до класу, що був винний в усьому».

Використовуючи інформацією, отриману під час попередніх уроків, складіть асоціативний кущ до слова репресії (на опрацювання вам дається 2 хвилини).

Прошу назвати по одному слову кожного з вас.

 Отже, репресії – це метод покарання, цілий комплекс каральних заходів, вжитих державними органами (геноцид українців, розкуркулення, арешти, депортації, масові ув'язнення і розстріли «ворогів народу»).

Чи можна віднести до репресивних акцій голодомор 1932-1933 рр.? Чому?

Які вам ще відомі репресивні акції?

Затоплені селища на Дніпрі – населенні пункти, які повністю або частково зникли під водою водосховища після введення в експлуатацію Дніпрогесу в 1931-1932 роках.

А зараз пропоную вам переглянути уривок з фільму.

Відео

Про які події йдеться в уривку?

Чому кобзарі становили небезпеку для радянської влади?

(правдиво

Яка доля спіткала цих людей? Чи можна це віднести до репресій?

 (Пізно ввечері кобзарів і лірників вивезли до лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї та розстріляли. Музичні інструменти спалили поряд).

ВИКЛАДАЧ ЛІТЕРАТУРИ.

 20–30-ті роки ХХ ст.— час, про який піде розмова на уроці, міг би стати «золотою добою» українського мистецтва, а перетворився на одну з найтрагічніших сторінок. Саме тоді українське письменство досягло якісно нового, сказати б, європейського рівня, про що свідчить багато факторів. Головний серед них — те, що це вже була література вільна, упевнена в собі, позбавлена малоросійського комплексу меншовартості.

 Дмитро Фальківський, який належав до письменників, покоління котрих відомий літературознавець Ю. Лавріненко назвав «розстріляним відродженням», писав:

Комусь дано діла творить великі,

Що ниткою простягнуться в віки,

А з мене досить,

Що не був дволикий,

Що серця не міняв на мідяки.

 Не зрадити правді, своєму високому покликанню поета, своєму народові — у ту страшну епоху було подвигом. Далі ми поговоримо про це докладніше.

Літературні угрупування

ВИКЛАДАЧ ЛІТЕРАТУРИ.

 Попри далеко неідеальні політичні та економічні умови в країні, поети шукали  нові форми в літературі, створювали  різноманітні об’єднання, гуртки, студії.

Ви мали підготувати повідомлення про літературні групи та спілки цього періоду. Ця інформація знадобиться вам і при підготовці до ЗНО з історії України  та  української літератури.

(Учням пропонується заповнити таблицю)

У вас на столах знаходяться аркуші з таблицею, яку  під час повідомлень учнів вам потрібно заповнити.

Повідомлення учнів:

Учень 1. Неокласики (Сович)

Учень 2. «ПЛУГ» (Грицай)

Учень 3. «ГАРТ» (Андрій)

Учень 4. ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури) (Чучук)

ВИКЛАДАЧ ЛІТЕРАТУРИ.

Результати вашої роботи з таблицею ми перевіримо на наступному уроці.

Художні течії.

У 20-х роках ХХ століття поезія стає одним із провідних жанрів української літератури. Тут знайшли своє вираження духовні катаклізми, переживання післяреволюційної епохи, особисті переживання майстрів слова.

Серед яскравих представників поетичного мистецтва цього періоду варто назвати О. Влизька, М. Йогансена, В. Сосюру, М. Семенка, М. Зерова, М. Рильського, Ю. Клена, Є. Плужника, П. Тичину та багатьох інших.

 (Повертаємося до нашого проблемного запитання)

3. Яке значення цього періоду і його представників в літературі та історії?

ВИКЛАДАЧ ІСТОРІЇ.

 У 1937 році ЦК ВКП(б) запропонував створити позасудові органи – «трійки», які вирішували долю людей. Трагічність ситуації було в тому, що «трійки» поєднували в собі слідство, обвинувачення, суд. Саме трійки відповідали за виконання вироків.

 У кожну республіку, область, район з Москви спускалися ліміти на покарання за І і ІІ категоріями (І – розстріл, ІІ – ув’язнення). На все слідство по кожній людині трійка мала 10 діб. Участь адвоката, оскарження вироку та клопотання про помилування не передбачалися. Виносили вироки не кожній людині, а за списками. У багатьох випадках вирок виконувався негайно після його винесення.

 На місцях у репресивних органах почалося так зване соціалістичне змагання за перевиконання лімітів на ліквідацію «ворогів народу». Коли терор вийшов на піковий рівень, силовики отримали можливість хапати будь-кого. Для того, щоб потрапити під конвеєр репресій достатньо було просто не сподобатись місцевому працівнику НКВС. Якщо хвилі репресій, що котилися по Україні на початку 1930-х років, були в основному спрямовані проти українців, то «Велика чистка» 1937 – 1938 рр. охопила весь Радянський Союз. У 1937-1938 роках комуністичний терор в Україні досяг апогею.

ВІДЕО (Репресії)

Запитання:

1. Які верстви населення пройшли через катівні радянських органів?
2. Як ви розумієте вираз «конвеєр смерті»?
3. Яка доля спіткала виконавців репресій?

Нині встановлено 18 місць захоронення жертв сталінських репресій. Усі вони, як правило, старанно ховалися радянською владою: бетонувалися, відводилися під будівництво, або видавалися за кладовища, померлих від тифу чи інших інфекційних хвороб.

Які вам відомі місця масових поховань жертв сталінських репресій?

Повідомлення учнів:

Соловецькі острови вважаються українською Голгофою.

Соловецький табір особливого призначення, відомий також як СЛОН (скорочено російською Солове́цкий ла́герь осо́бого назначе́ния) – найбільший радянський концтабір 1920 – 1930-х років, що містився на Соловецьких островах. Серед страчених на Соловках – провідні українські митці, вчені, політичні та державні діячі, люди десятків національностей, різних віросповідань.

Кожен десятий соловецький в’язень був з України.

Сандармо́х – лісове урочище в Карелії, де на площі 10 гектарів у 1930-х роках органи НКВС розстріляли понад 9500 осіб 58 національностей. За п'ять ночей з 27 жовтня до 4 листопада 1937 року  «на честь» 20 річниці Жовтневої революції розстріляли 1111 в'язнів, серед яких – кілька сотень українських селян, політиків, вчених, письменників, митців та священиків.

Биківня – найбільше в Україні місце поховань жертв масових політичних репресій. Тут був об'єкт спеціального призначення НКВС, де у 30-х – 40-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих.

Величезна площа лісу була огороджена високим зеленим парканом, обнесеним колючим дротом. Сюди звозили трупи вбитих людей.

Спочатку  вироки виконували в підвалах приміщення Київського обласного управління НКВС, а потім – у підвалах Жовтневого палацу. Розстрілювали вночі. Біля будівлі стояв трактор і гуркотів, заглушуючи автоматні черги. Трупи вивозили за місто – до Биківнянського лісу, скидали у викопані ями, заливали вапном, прикидали землею і, мовою чекістів, «заривали». Так були знищені мільйони кращих синів і дочок України як помста українському народові за бажання мати незалежну державу, свою мову, свою культуру.

Розстріли й масові безіменні поховання відбувалися в 30-х роках і у нашому місті – Білій Церкві (пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932–1933 років та політичних репресій у Білій Церкві).

Однак після закінчення війни радянською владою всю інформацію було знову засекречено. Три державні комісії 1945-го, 1971-го, 1987-го років оголосили про те, що у Биківні поховані жертви фашизму. При цьому в ході діяльності останньої з них було виявлено та знищено багато документів. Лише четверта комісія 1989-го  року оголосила, що у Биківні поховані жертви сталінських репресій.

ВИКЛАДАЧ ІСТОРІЇ. Перед вами витяг з Кримінального кодексу УССР, затвердженого у 1927 р. Перегляньте його і дайте відповідь на запитання. У чому потрібно було звинуватити людину, щоб присудити її до страти?

Арештованому інкримінували одне із звинувачень, змушували, катуючи на допитах, підписати зізнання, додавали ще невдоволення радянською владою, колективізацією, голодомором і підписували смертний вирок за статтею 54.

ВИКЛАДАЧ ІСТОРІЇ.

Отже, ми можемо зробити висновок, що мільйони розстріляних і замучених диктаторським режимом були людьми невинними. Про це свідчить те, що всі вони після смерті Сталіна були реабілітовані за відсутністю злочину. За ними був лише один гріх – вони любили Україну.

 (Повертаємося до нашого проблемного запитання)

 «Розстріляне Відродження» – суто національне явище чи загальна риса тоталітарної доби? (30-ті роки були роками наступу сталінської адміністративно-командної системи на всі сфери культурного життя).

ВИКЛАДАЧ ЛІТЕРАТУРИ. Таланти не вмирають. Вони повертаються із забуття. Повертаються на повен зріст, у красі, молодості і славі.

Скринька (Майстерня виразного читання)

Виразне читання учнями напам'ять уривка поеми В.Сосюри "Розстріляне безсмертя".

1-й читець.

...В вікно б’є вітер непривітний,

дощем, як снігом в час зими.

І дивляться Василь Блакитний,

і Хвильовий на мене з тьми...

Чого ви дивитесь із ночі?..

Ви прожили свій вік не зря...

В одного сині-сині очі,

в другого ж карі, як зоря,

коли прибій в граніт гуркоче

і кида бризки з янтаря...

Ви не боялись бога й чорта,—

ви віддали борні свій спів.

Один умер через аорту,

а другий сам себе убив...

Убив себе, але не спів,

був друг мені і друг Еллану,

і на житті своїм, о гнів! —

як Микитенко говорив,

«поставив крапку олов’яну*.

2-й читець

А Микитенка хто убив?..                                  

Все та ж змія проклята, чорна,

що в наші лави заповзла

і нас, синів ковадла й горна,

таємно жалила й пекла

тортур залізом... повна шалу,

вона вела у тьмі бої

і в Революцію стріляла

безсмертним іменем її!..

Душа Миколи Куліша

крилами б’є в вікно блакитне

крізь ніч, похмуру й непривітну,

в мою поему поспіша.

Він геній був... І от не стало

орла духовних тих висот,

куди послав його народ

і партія куди послала.

Пішов у небуття, як дим...

І Курбас Лесь пішов за ним.

Серця спинились їхні чулі

од голоду, а чи від кулі...

І ті, кого любить я звик,

і Кириленко, і Кулик,

що з нами йшли у даль щасливу,

і Підмогильний, і Вражливий,

що з смертю вийшли на двобій,

Кривенко, Плужник, Лісовий

стоять, мовчать у тьмі страшній...

Стоїть в очах примарне військо...

І дивляться Близько й Фальківський,

із глибини і тишини

вітають Мисика вони...

Не чуть за вікнами сирен...

3-й читець

А я дивлюсь у ніч патлату...

Й заходить тихо у кімнату

печальний Миша Йогансен...

Він теж упав від кулі ката

лицем униз чи горілиць,

із ним упав Косинка Гриць.

«Прощай, матусенько, єдина!»

Я певен, що так Гриць сказав.

І постріл тяжко заридав...

І цілували губи сина

криваву землю України...

Про них співаю я сьогодні

і про усіх, кого нема,

кого ковтнула смерті тьма...

Їх кров наповнила б безодні!..

Досвітній, Епік... Любі, любі,

хоч в пісні воскресить би вас

і той страшний, безумний час!..

Аж ось іде Гордій Коцюба,

у кому лева міць жила,

й сідає мовчки край стола...

«Чи всі зібрались?» Ще нема

Панаса Любченка і Лева,

що звався Скрипником... (Крицева

у нього вдаченька була).

І ще Затонського нема.

Смерть гордий дух їх переміг,—

то тільки тіло сталь порвала...

Нехай фізично вбили їх,

але їх дух не розстріляли!

Хай лине спів, як гул пожеж,

і про товаришку Левкович!..

Зайшли Затонський, Скрипник теж

і Любченко Панас Петрович.

4-й читець

А ось із зором, повним мук,

іде Валерій Поліщук...

«Ну що? Зібралися, вояки?

Стіл круглий, тут усі однакі»,—

лунає голос, мов з-за хмар.

Сидять, хитають головами й

на мене дивляться... Уперті,

чужі хитанням і журбі,

вони були у боротьбі

за Україну і за Русь...

Так тяжко плачу і дивлюсь

я на розстріляне безсмертя,

як на дитя убите мати...

Страшний пройшли ми, друзі, час.

Та як живі вони між нас

і будуть жить на горе кату!..

Безсмертя ж бо не розстріляти!

5-й читець

І знов... Озерський... Пилипенко...

Страждали ви од тих же рук,

що і Федькович, і Шевченко,

й Франко Іван... На ниві мук

один серця довбав нам крук

і додовбав-таки, проклятий,

зальотний гість у нашій хаті,

на золотій землі моїй...

Та не програли ми двобій,

хоч воробйови нас в ці роки,

що в даль летять, немов потоки,

рвучи майбутнього загать,

духовно хочуть розстрілять..

6-й читець.

А в саду гнуться пишні віти,

життя так радісно шумить

багряним прапором в блакить...

О ні! Безсмертя не убити!

Ми будем, браття, вічно жить,

як і вкраїнська наша мова.

Я не боюся Воробйова,

хоча ще точить з серця кров

цей колективний воробйов

під маршу радісного звуки...

Але йому одсохнуть руки...

ПІДСУМКИ УРОКУ (інтерактивна технологія «Незакінчене речення»)

Сьогодні на уроці я (дізнався, поліпшив свої знання, зрозумів, доторкнувся своїм серцем )

Сьогодні на уроці я дізнався про…( трагічні сторінки нашої історії у 30-ті роки).

Сьогодні на уроці я поліпшив свої знання… (з історії «розстріляного відродження»).

Сьогодні на уроці я зрозумів…( чому і за що гинули люди у ті страшні часи).

Сьогодні я доторкнувся своїм серцем…(до трагічних подій, які відбувалися у Биківнянському лісі).