Тема уроку. Поезія Стуса – взірець «стоїчної» поезії у світовій ліриці «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе». «Господи, гніву пречистого» - екзистенційна проблема вибору, віра в себе, надія на здолання всіх перешкод.
Мета (формувати компетентності): предметні (знати основне з творчої біографії поета; розуміти суть екзистенціалізму в поезіях; аналізувати засоби художнього увиразнення, які визначають високу естетичну вартість; ключові (осмислювати естетичну вартість художнього твору; визначати ціннісні пріоритети життя на засадах громадянського суспільства; загальнокультурні (формувати ствердження рис «стоїцизму», активної життєвої позиції; усвідомлення понять честі, людської гідності, мужності, сили духу на прикладі життя і творчості В. Стуса).
Очікувані результати: учні вміють характеризувати тематику й проблематику творів поета, виразно та вдумливо читати вірші, робити їх ідейно-художній аналіз, висловлювати власну думку про поезію митця.
Обладнання: портрет письменника, підручник, літературознавчий словник.
Тип уроку: формування вмінь та навичок.
Перебіг уроку:
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
1.В. Стус народився 6 січня 1939 року в с. Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині. (ні)
2. Батьки його були селянами. (так)
3. Дитинство його минуло в атмосфері добра та любові. (так)
4. Перші уроки поезії – бабусині. (ні)
5. Василь Стус навчався у Вінниці? (ні)
6. Перша половина 60-х років була позначена розквітом духовного життя на Україні? (так)
7. Вищу освіту Стус здобув на історико-філологічному факультеті Донецького педагогічного інституту. (так)
8. У 1959 - 1961р., перебуваючи в армії, Стусу легко писалося. (ні)
9.У 1965 році Стуса виключили з аспірантури. (так)
10. У 1972 році Стуса арештовують. (так)
11. В Україні за життя В. Стуса виходять дві збірки «Зимові дерева», «Свіча в свічаді». (ні)
12. У 1985 р. Генріх Белль висунув Стуса на здобуття Нобелівської премії. (так)
Чи можна сказати, що В. Стус був справжнім стоїком?
Робота зі словником
Стоїцизм – учення однієї з шкіл античності. Стоїки ставили мету: досягнути душевного спокою, духовної незворушності, бути мужніми і стійкими під час життєвих випробувань.
Екзистенціалізм – течія модернізму, яка підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації.
Голова. Чи можна сказати, що В. Стус був справжнім стоїком?
Верхні кістки. Виступ у кінотеатрі з протестом проти арештів, прагнення справедливості; виступ над могилою Алли Горської, друк за кордоном збірки «Зимові дерева»; відстоювання власної гідності; вступ до Української Гельсінської спілки.
Нижні кістки. Відчислення з аспірантури; звинувачення в антирадянській агітації; арешт 1972 рік; покарання – позбавлення побачень, штрафний ізолятор, карцер; арешт 1980 рік.
Хвіст. Борець за зневажені людські права, за зганьблену національну гідність.
IІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку
Вступне слово вчителя.
Друг В. Стуса, письменник Ю. Покальчук так оцінював його особистість і творчість:«У Василя Стуса найбільшим злочином було те, що він був українцем, просто справжнім українцем; любив свою мову, свою землю, свою культуру і хотів бачити Україну нормальною українською землею, а не витоптаним полем. Поезія Василя Стуса виходить далеко за межі того експериментального бунтарства, часто дилетантської, показової інтелектуалізації вірша, що були притаманні творам багатьох його ровесників.
По-блоківськи виточений і холоднуватий його вірш, природний український сентимент тут приборканий і палає всередині кристала. Якщо ж торкнешся, гріє, мов серце.
Дисципліна слова, лаконізм виразу, надзвичайно широкий словник, що постійно збагачується, ще й незупинне власне словотворення — ось шлях його поезії».
У цьому ми переконаємося на сьогоднішньому уроці.
ІV. Формування вмінь та навичок
1. Слово вчителя. 26 січня 1972 року, уже після пред’явлення звинувачення, Василь Стус пише вірш «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…», в якому вияскравлюється той шлях самоусвідомлення, що його проходить ліричний герой.
2. Прослуховування поезії «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…». Обмін враженнями щодо прочитаного.
3. Словникова робота.
Щовб — сходинка, перекладина драбини;
хлань — безодня;
врочить — передрікає;
запрагла — захотіла.
4. Евристична бесіда.
— Яку мету ставить перед собою ліричний герой твору — автор? (Домагатися добра й справедливості для свого народу чи хоча б прокласти дорогу прийдешнім поколінням.)
— Який пафос поезії? (Піднесений — «душа запрагла неба», «в буремнім леті», «держить путь на стовп високого вогню».)
— Що відчуває ліричний герой на цьому шляху? (Сумніви, зневіру і разом із тим — тверде переконання у своїй високій меті «предтечі».)
— Який цікавий синтаксичний прийом використовує автор у творі? (Перенесення рядка.)
5. Коментар учителя.
В. Стус свідомо обрав свою життєву дорогу — це шлях добра і правди. Але там чекають його «сотні сумнівів», «сто зневір» і треба вперто, наполегливо долати щабель за щаблем («йти з щовба на щовб»), щоб досягти мети або хоча б прокласти дорогу іншим, бо він — «предтеча».
Екзистенційна лірика – вірші, у яких розкривається внутрішня суть людини, те глибинне, внаслідок якого кожна особистість є неповторною.
6. Паспорт твору «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе»
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: патріотична і філософська.
Тема: показ свідомого вибору ліричним героєм свого життєвого шляху, де панує світло, добро, краса; усвідомлення того, що повести його зможе лише правда! Це своєрідна поетична декларація митця.
Ідея: уславлення цілеспрямованості ліричного героя, який у своїх духовно-етичних домаганнях правди зазнає хитання і перешкод, але не зневіряється і вибирає духовну висоту.
Провідний мотив: незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин.
Віршовий розмір: ямб.
Художньо-виражальні засоби епітети: буремний лет, високий вогонь, смертні грані, людські дерзання, чорна порожнеча, шлях правдивий; метафори: добро і правдо віку, душа запрагла неба, душа держить путь, не ступали людські сліди, поза смертні хлані, врочить подив; гіпербола: крізь сотні сумнівів…, через сто зневір; алітерація звуків Р, С, Щ звертання: добро і правдо віку; символ: предтеча.
7. Виразне читання поезії «Господи, гніву пречистого…». Обмін враженнями щодо прочитаного.
Евристична бесіда.
- Яким настроєм сповнений ліричний герой твору? (Твердим переконанням, що вистоїть, мужньо сприйматиме всі випробування долі; біда загартовує волю, дух.)
- Як називаються такі риси людини? (Стоїчні.)
- Що говорить ліричний герой про те, звідки у нього такий стоїцизм? (Від матері, від роду, від народу.)
Коментар учителя.
За жанром твір – віршована молитва. Характерним для неї є звернення до Бога з проханням потрібного. Мужня, стоїчна поезія «Господи, гніву пречистого…» В. Стуса утверджує впевненість ліричного героя в тому, що він зможе вистояти, не зрадить себе й своїх переконань. Він свідомо йде «на амбразуру», на біду, щоб відкрити людям очі на правду, показати приклад боротьби за людську гідність і силу людського духу.
Паспорт твору «Господи, гніву пречистого…»
Жанр: медитація (віршова молитва).
Вид лірики: філософська.
Тема: звернення ліричного героя до Всевишнього з проханням не осудити його за глибоку віру і надію, бо утверджує безсмертя людського духу.
Ідея: утвердження сили людського духу, прагнення не загубити у тяжких випробуваннях своєї самототожності, неповторності своєї долі.
Віршовий розмір: дактиль.
Римування: перехресне.
Художньо-виражальні засоби: епітети: гнів пречистий; мале людське життя; риторичне звертання: Господи, гнiву пречистого; метафори: думою тугу розвіюю; надiєю довжу його в віки.
Бога, як символа совісті людської, віри в справедливість та добро, Стус згадує досить часто: в часи, коли йому нестерпно важко, шукає опори, дивиться на своє життя крізь призму Божих заповідей. В основу вірша покладено канон, запропонований християнським богословом VІІІ ст. Іоаном Дамаскіном, як «сходження розуму до Бога, прохання потрібного в Бога».
V. Підбиття підсумків уроку
Інтерактивна вправа «Займи й обґрунтуй позицію».
- Чи можна В. Стуса назвати справжнім героєм України?
VI. Домашнє завдання
Вміти виразно читати поезії В. Стуса, аналізувати їх, характеризувати творчість поета в цілому; письмово — дібрати приклади художніх засобів, пояснити їхню роль у творі.
Скласти сенкан до образу митця.