Урок "Поезія Стуса – взірець «стоїчної» поезії у світовій ліриці «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе». «Господи, гніву пречистого» - екзистенційна проблема вибору, віра в себе, н

Тема уроку. Поезія Стуса – взірець «стоїчної» поезії у світовій ліриці   «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе». «Господи, гніву пречистого» - екзистенційна проблема вибору, віра в себе, надія на здолання всіх перешкод.

Мета (формувати компетентності): предметні (знати основне з творчої біографії поета; розуміти суть екзистенціалізму в поезіях; аналізувати засоби художнього увиразнення, які визначають високу естетичну вартість; ключові (осмислювати естетичну вартість художнього твору; визначати ціннісні пріоритети життя на засадах громадянського суспільства; загальнокультурні (формувати ствердження рис «стоїцизму», активної життєвої позиції; усвідомлення понять честі, людської гідності, мужності, сили духу на прикладі життя і творчості В. Стуса).

Очікувані результати: учні вміють характеризувати тематику й проблематику творів поета, виразно та вдумливо читати вірші, робити їх ідейно-художній аналіз, висловлювати власну думку про поезію митця.

Обладнання: портрет письменника, підручник, літературознавчий словник.

Тип уроку: формування вмінь та навичок.

 Перебіг уроку: 

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1.  Перевірка домашнього завдання. Технологія «Так – Ні»

1.В. Стус народився 6 січня 1939 року в с. Рахнівка  Гайсинського району  на Вінниччині. (ні)

2. Батьки його були селянами. (так)

3. Дитинство його минуло в атмосфері добра та любові. (так)

4. Перші уроки поезії – бабусині.  (ні)

5. Василь  Стус навчався у Вінниці? (ні)

6. Перша  половина  60-х років була позначена розквітом духовного життя на Україні? (так)

7. Вищу освіту Стус здобув на історико-філологічному факультеті Донецького педагогічного інституту. (так)

8. У 1959 - 1961р., перебуваючи в армії,  Стусу легко писалося. (ні)

9.У 1965 році Стуса  виключили з аспірантури. (так)

10. У 1972 році Стуса арештовують. (так)

11. В Україні за життя В. Стуса виходять дві збірки «Зимові дерева», «Свіча в свічаді». (ні)

12. У 1985 р. Генріх Белль висунув Стуса на здобуття Нобелівської премії. (так)

2. Постановка проблемного запитання. Прийом «Фішбоун» (риб’яча кістка). Робота в парах.

Чи можна сказати, що В. Стус був справжнім стоїком?

Робота зі словником

Стоїцизм – учення однієї з шкіл античності. Стоїки ставили мету: досягнути душевного спокою, духовної незворушності, бути мужніми і стійкими під час життєвих випробувань.

Екзистенціалізм – течія модернізму, яка підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації.

Голова. Чи можна сказати, що В. Стус був справжнім стоїком?

Верхні кістки. Виступ у кінотеатрі з протестом проти арештів, прагнення справедливості; виступ над могилою Алли Горської, друк за кордоном збірки «Зимові дерева»; відстоювання власної гідності; вступ до Української Гельсінської спілки.

Нижні кістки. Відчислення з аспірантури; звинувачення в антирадянській агітації; арешт 1972 рік; покарання – позбавлення побачень, штрафний ізолятор, карцер; арешт 1980 рік.

Хвіст. Борець за зневажені людські права, за зганьблену національну гідність.

IІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Друг В. Стуса, письменник Ю. Покальчук так оцінював його особистість і творчість:«У Василя Стуса найбільшим злочином було те, що він був українцем, просто справжнім українцем; любив свою мову, свою землю, свою культуру і хотів бачити Україну нормальною українською землею, а не витоптаним полем. Поезія Василя Стуса виходить далеко за межі того експериментального бунтарства, часто дилетантської, показової інтелектуалізації вірша, що були притаманні творам багатьох його ровесників.

По-блоківськи виточений і холоднуватий його вірш, природний український сентимент тут приборканий і палає всередині кристала. Якщо ж торкнешся, гріє, мов серце.

Дисципліна слова, лаконізм виразу, надзвичайно широкий словник, що постійно збагачується, ще й незупинне власне словотворення — ось шлях його поезії».

У цьому ми переконаємося на сьогоднішньому уроці.

ІV. Формування вмінь та навичок

1. Слово вчителя. 26 січня 1972 року, уже після пред’явлення звинувачення, Василь Стус пише вірш  «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…», в якому вияскравлюється той шлях самоусвідомлення, що його проходить ліричний герой.

2. Прослуховування  поезії «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…». Обмін враженнями щодо прочитаного.

3. Словникова робота.

Щовб — сходинка, перекладина драбини;

хлань — безодня;

врочить — передрікає;

запрагла — захотіла.

4. Евристична бесіда.

— Яку мету ставить перед собою ліричний герой твору — автор? (Домагатися добра й справедливості для свого народу чи хоча б прокласти дорогу прийдешнім поколінням.)

— Який пафос поезії? (Піднесений — «душа запрагла неба», «в буремнім леті», «держить путь на стовп високого вогню».)

— Що відчуває ліричний герой на цьому шляху? (Сумніви, зневіру і разом із тим — тверде переконання у своїй високій меті «предтечі».)

— Який цікавий синтаксичний прийом використовує автор у творі? (Перенесення рядка.)

5. Коментар учителя.

В. Стус свідомо обрав свою життєву дорогу — це шлях добра і правди. Але там чекають його «сотні сумнівів», «сто зневір» і треба вперто, наполегливо долати щабель за щаблем («йти з щовба на щовб»), щоб досягти мети або хоча б прокласти дорогу іншим, бо він — «предтеча».

Екзистенційна лірика – вірші, у яких розкривається внутрішня суть людини, те глибинне, внаслідок якого кожна особистість є неповторною.

         6. Паспорт твору «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе»

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: патріотична і філософська.

Тема: показ свідомого вибору ліричним героєм свого життєвого шляху, де панує світло, добро, краса; усвідомлення того, що повести його зможе лише правда! Це своєрідна поетична декларація митця.

 Ідея: уславлення цілеспрямованості ліричного героя, який у своїх духовно-етичних домаганнях правди зазнає хитання і перешкод, але не зневіряється і вибирає духовну висоту.

Провідний мотив: незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин.

Віршовий розмір: ямб.

Художньо-виражальні засоби епітети: буремний лет, високий вогонь, смертні грані, людські дерзання, чорна порожнеча, шлях правдивий; метафори: добро і правдо віку, душа запрагла неба, душа держить путь, не ступали людські сліди, поза смертні хлані, врочить подив; гіпербола: крізь сотні сумнівів…, через сто зневір; алітерація звуків Р, С, Щ звертання: добро і правдо віку; символ: предтеча.

 7. Виразне читання поезії «Господи, гніву пречистого…». Обмін враженнями щодо прочитаного.

Евристична бесіда.

-        Яким настроєм сповнений ліричний герой твору? (Твердим переконанням, що вистоїть, мужньо сприйматиме всі випробування долі; біда загартовує волю, дух.)

- Як називаються такі риси людини? (Стоїчні.)
-          Що говорить ліричний герой про те, звідки у нього такий стоїцизм? (Від матері, від роду, від народу.)

Коментар учителя.

За жанром  твір – віршована молитва. Характерним для неї є звернення до Бога з проханням потрібного. Мужня, стоїчна поезія «Господи, гніву пречистого…» В. Стуса утверджує впевненість ліричного героя в тому, що він зможе вистояти, не зрадить себе й своїх переконань. Він свідомо йде «на амбразуру», на біду, щоб відкрити людям очі на правду, показати приклад боротьби за людську гідність і силу людського духу.

Паспорт твору «Господи, гніву пречистого…»

Жанр: медитація (віршова молитва).

Вид лірики: філософська.

Тема: звернення ліричного героя до Всевишнього з проханням не осудити його за глибоку віру і надію, бо утверджує безсмертя людського духу.

Ідея: утвердження сили людського духу, прагнення не загубити у тяжких випробуваннях своєї самототожності, неповторності своєї долі.

Віршовий розмір: дактиль.

Римування: перехресне.

Художньо-виражальні засоби: епітети: гнів пречистий; мале людське життя; риторичне звертання: Господи, гнiву пречистого; метафори: думою тугу розвіюю; надiєю довжу його в віки.

Бога, як символа совісті людської, віри в справедливість та добро, Стус згадує досить часто: в часи, коли йому нестерпно важко, шукає опори, дивиться на своє життя крізь призму Божих заповідей. В основу вірша покладено канон, запропонований християнським богословом VІІІ ст. Іоаном Дамаскіном, як «сходження розуму до Бога, прохання потрібного в Бога».

V. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Займи й обґрунтуй позицію».

- Чи можна В. Стуса назвати справжнім героєм України?

VI. Домашнє завдання

Вміти виразно читати поезії В. Стуса, аналізувати їх, характеризувати творчість поета в цілому; письмово — дібрати приклади художніх засобів, пояснити їхню роль у творі.

Скласти сенкан до образу митця.