Літературно - музична композиція "На крилах весни"

Літературно-музична композиція «На крилах весни»

Мета: пробуджувати інтерес до традицій рідного краю та вивчення української літератури; розвивати уяву, пам'ять, образне та творче мислення здобувачів освіти; завдяки дібраному матеріалу сприяти формуванню естетичного смаку підростаючого покоління; виховувати любов до рідного слова та почуття гордості за багату духовну культуру української нації.

Обладнання: презентація, відеоролики та фрагменти з кінофільму, на сцені – панно «Дівчина-весна».

Хід свята

Учні читають вірш "Про Україну пам'ятай"

1-й учень.

У всьому світі – кожен зна:

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина –

Це наша славна Україна.

Не забувай Шевченка спів

Про горду славу козаків. 

Не забувай, що ти дитина

Землі, що зветься Україна.

2-ий учень.

 Україно мила, краю мій чудовий!

Чи є в цілім світі ще така краса?

Весно наша рідна, в запахах бузкових,

в голубім серпанку дівчини коса.

3-ій учень.

Вся в садах вишневих, у пахучих м'ятах,

в розлогих долинах яблунь пахне цвіт.

Земле ти вродлива, земле ти багата,

де такої вроди знайдеш дивоцвіт?

4-ий учень.

Скрізь хати біленькі, наче на малюнку,

в мальвах, чорнобривцях, наче у вінку,

дай, кохана земле, цілющого трунку,

вірною я буду тобі до віку

ВЕДУЧИЙ 1. Доброго дня, вельмишановні пані і панове! У кожного з нас є своє родинне вогнище, є дім, в якому ми живемо. А от коли скласти наші маленькі батьківщини, вийде велика держава – Україна. Це наша земля, наш рідний край, наша країна з мудрими, талановитими людьми, з чарівною піснею, що дивує весь світ, з мальовничою природою, багатющими народними традиціями.

ВЕДУЧИЙ 2. Весна! Уже саме згадка про неї будить у серці щемливу радість, нові надії. Це пора пробудження життя, оновлення природи. Дорослі та діти, тварини, рослини – усе, що є живого на землі, по своєму переживають весняну пору. З перших весняних днів все частіше збиралась молодь просто неба, щоб урочисто закликати молоду красуню гаївками та веснянками.

ДІВЧИНКА 1.

Благослови, Ладо-мати, весну закликати,

Весну закликати, зиму проводжати.

Зимонька в візочку, веснонька в човночку.

ДІВЧИНКА 2.

Прийди до нас, весно,

Із радістю, із великою,

Із житом зернистим!

Із пшеничкою золотистою!

Із вівсом кучерявим!

Із ячменем вусатим!

Із просом багатим

ДІВЧИНКА 1. Із калиною, малиною!

Із порічками , смородиною!

Із грушами, із яблуками!

Із усякою садовиною!

ВЕДУЧИЙ 1. Веснянки – так називали пісні для закликання і хвали весни. Вони прийшли до нас іще з давніх часів, коли люди вірили в сили природи і поклонялися їм, вірили також у силу слова, пісні, танцю. Люди шанували сили природи, обожнювали їх і зверталися до них як до живих істот.

ВЕДУЧИЙ 2.

Зеленая весняночка в гості йде,

Пташечок із вирію нам веде.

А ще про Весноньку нам рядки

Подарує Подоляночка залюбки.

Пісня «Подоляночка»  LAUD (відео)

https://www.youtube.com/watch?v=ZMdrJfAykSc

 

ВЕДУЧИЙ 1. Навесні, коли прилітали з вирію журавлі, їх журавлями не називали, бо вважали, що будеш цілий рік журитись, а називали веселиками, аби весело провести рік.

ВЕДУЧИЙ 2. Птахів вважали священними. За уявленнями наших предків, весну приносили птахи з теплих країв. Тому перших птахів називали теж веснянками. Ранньою весною матерí пекли обрядове печиво у вигляді птахів: лелек, перепілок, жайворонків, голубів – і давали їх дітям. Діти носили «птахів» селом і співали, славлячи й закликаючи весну, дякували за неї птахам.

ВЕДУЧИЙ 1. Люди вірили, що пташки – жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими замикають холод, Зиму і відмикають Весну.

ХЛОПЧИК. Прямо над нашою хатою пролiтають лебедi. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар i струшують на землю бентежнi звуки далеких дзвонiв. Дiд говорить, що так спiвають лебединi крила. Я придивляюсь до їхнього маяння, прислухаюсь до їхнього спiву, i менi теж хочеться полетiти за лебедями, тому й пiдiймаю руки, наче крила. I радiсть, i смуток, i срiбний передзвiн огортають та й огортають мене своїм снуванням.

Я стаю нiби меншим, а навколо бiльшає, росте i мiниться увесь свiт: i загачене бiлими хмарами небо, i одноногi скрипучi журавлi, що нiкуди не полетять, i полатанi веселим зеленим мохом стрiхи, i блакитнава дiброва пiд селом, i чорнотiла, туманцем пiдволохачена земля, що пробилася з-пiд снiгу.

I цей увесь свiт трiпоче-мiниться в моїх очах i вiддаляє та й вiддаляє лебедiв. Але я не хочу, щоб вони одлiтали вiд нас. От коли б якимсь дивом послухали мене: зробили круг над селом i знову пролетiли над нашою хатою. Аби я був чародiєм, то хiба не повернув би їх? Сказав би таке таємниче слово! Я замислююсь над ним, а навколо мене починає кружляти видiння казки, її нерозгаданi дороги, дрiмучi пралiси i тi гуси-лебедята, що на своїх крилах виносять з бiди малого хлопця.

Уривок із кінофільму «Гуси-лебеді летять» за повістю Михайла Стельмаха

https://www.youtube.com/watch?v=6haDhpuWSBc

ВЕДУЧИЙ 1. З давніх-давен люди прагнули літати. Як відомо, літати можна реально й уявно: у небесних просторах і душею, помислами. Тому образ крил є багатозначним. Він має давні традиції в літературі. Образ людини з крилами зародився ще в античній літературі. Адже відомо, що крила у Давній Греції символізували любов і перемогу. Недарма давньогрецький бог торгівлі Меркурій зображувався у взутті з крильцями, що означало здатність до величезного духовного піднесення...

А особливо крила виростають  навесні, коли скресає крига – і ніби оживають усі душевні поривання, усе найкраще, найвеличніше, найніжніше, що є в людині. Адже, як стверджувала геніальна Ліна Василівна Костенко, яка народилася, до речі, 19 березня: «Людина нібито не літає...А крила має…»

Поезія Ліни Костенко «КРИЛА» у виконанні Богдана Ступки (відео)

https://www.youtube.com/watch?v=kkHMxXsnE5k

 

ВЕДУЧИЙ 2.  Іде весна. Пробуджується природа і народжується в серцях найсвітліше, найсильніше і найвище на Землі почуття — кохання!

А все найкраще в світі — від любові. Бо душа співає і виростають ті незбагненні дужі крила, хочеться летіти в небесну синяву на хвилях радості і щастя. І на папір лягають перші рядочки віршів і перші нотки найчарівніших пісень, бо йдуть вони від самого серця, зігріті ніжним і щирим почуттям любові.

ВЕДУЧИЙ 1. Весна – щедра, багата пора року, багата на почуття, сонце, тепло, як і багата на таланти наша матінка Україна.

Ми не могли не згадати сьогодні геніального українського композитора Володимира Івасюка, якого подарувала нам також весна, адже народився він 4 березня 1949 року.

Сьогодні молоде покоління, на жаль, можливо і не знає цього імені, але  ми впевнені, що немає жодного українця, який би не знав його безсмертної  «Червоної рути».

 Пісня «Червона рута» у виконанні Василя Зінкевича та Софії Ротару

(відео)

https://www.youtube.com/watch?v=2Kp4aj6JEnQ

ВЕДУЧИЙ 2.

До весни не так вже й багато.

Рідко сніг, все частіше дощить.

Вийти хочеться раптом із хати,

Як від сонечка все заблищить.

А від сонця сніжок підтопився

І калюжі — морями в дворі.

Промінь сонця в воді відбився —

І роздолля тепер дітворі.

 

Бо кораблики можна пускати...

Ну, а мріям — немає меж!

Горобці будуть крильця купати

І безмежно радіти теж!

 

А повітря прозоре й чисте —

Ароматом весни п’янить.

Небо синє, а сонце іскристе...

І у серці весна бринить.

ВЕДУЧИЙ 1.

За зимою нікому не шкода,

Відгула, бо зробила своє.

Йде весна, оживає природа,

Більше радості в світі стає,

 

Дива, світла, тепла і любові

На землі і в людській душі.

Дні і довші стають, і чудові —

Дивуватись, любити спіши!

 

І захоплюйся диво-красою,

Слухай чари — пташині пісні.

І прозорою вмийся росою —

Хай воскресне любов навесні!

 

Серце юне нехай стрепенеться,

Дивне вогнище хай спалахне,

Бо ж, насправді, нам тільки здається,

Що весна ця безслідно мине.

 

А вона вже над нашим краєм

Розтопити сніги спішить.

І з тобою ми вдвох відчуваєм,

Як у серці весна бринить.

ПІСНЯ «Красива пара»

ВЕДУЧИЙ 1. Дякуємо за увагу!

ВЕДУЧИЙ 2. Бажаємо вам весни в душі.