Літературно-мистецьке свято «Причасти мене розмовою українською мовою»
Літературно-мистецьке свято
«Причасти мене розмовою українською мовою»
Мета: подати учням відомості про походження української писемності, актуалізувати знання школярів про мову як джерело духовного зростання нації; розвивати культуру мовлення, чуття слова, навички сценічного мистецтва, виразного читання поезій, пам'ять; виховувати пошану до рідної мови, ціннісне ставлення до її мистецьких надбань.
Обладнання: портрети українських письменників, рушники, стіннівки, вислови про мову, аудіозаписи пісень, мультимедійні презентації («Причасти мене розмовою українською мовою», «Від Кирилиці до «Кобзаря», «Скорботний календар української мови»).
Перебіг заходу
Звучить пісня Т. Петриненка «Україно». Ведучі виходять під музику на фоні мультимедійної презентації «Причасти мене розмовою українською мовою».
Українець. Шановні діти, учителі, гості! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб, сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято наше — торжество рідної мови.
Звучить Гімн України.
Виходить козак із наказом, зачитує його.
Наказ
Вельмишановна громадо та гості нашої шкільної держави! Нині світлеє свято зібрало нас у цьому залі, свято рідної мови. І прославимо в цей день мову.
Нехай же у віках живе творіння славне — українське слово. По цьому бути!
Українка. Щасливі ми, що народилися й живемо в такій чудовій, багатій, мальовничій землі — у нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки — тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово.
Звучить бандура.
Учні читають вірш С. Сапеляка
1-й ведучий
І йшли віки, І були українці, І створилося Слово Українське.
2-й ведучий
І як сталося так, То сказало собі слово По-своєму І благословилося.
1-й ведучий
І прилетіли птиці, І вродилася калина, І було солодко, І було гірко.
2-й ведучий
І стало все називатися І земля, І матір, І Вітчизна По-вкраїнському.
1-й ведучий
Мова наша, мова — Пісня стоголоса, Нею мріють весни, Нею плаче осінь, нею марять зими, Нею кличе літо. В ній криваві рими й сльози «Заповіту».
2-й ведучий. Рідна мово!
Українка. Мудра Берегине!
Українець. Пресвятая Богородице!
2-й ведучий. Судилася їй терниста доля.
1-й ведучий. Вона, як і Україна, дивиться в душу кожного з нас очима рідної мами, батьківським словом промовляє до нашого серця.
Українка. Слово рідної мови, увінчане терновим вінком страждання, не раз топтане і зневажене, заборонене і зраджене.
Українець. Щоразу воскресало, аби відродитися в терновому вінку страждання, краси і слави.
2-й ведучий. 1996 рік — Верховною радою України прийнято Конституцію України, у якій українській мові надано законодавчої конституційної сили у 10 статті.
1-й ведучий. 1998 рік — Указом Президента України 9 листопада проголошено Днем української писемності та мови.
А 21 лютого відзначається Всесвітній день рідної мови.
Українка. Мова... Вона існує, живе, бореться незалежно від того, думаємо ми про неї чи ні, турбуємося чи забуваємо, шануємо чи зраджуємо.
Українець. Слово безсмертне. Адже ніхто не заперечить давню біблійну істину: (разом) «Спочатку було Слово, і Слово було Бог».
Незнайко. Рідна мова! Що таке мова?! Як сформувалася українська писемність?! Хто її створив?!
1-й ведучий. Постривай, друже! Як тебе звати? Щось ми не пам'ятаємо тебе серед мешканців нашої шкільної держави.
Я веселий невгадайко,
Люди звуть мене Незнайко.
Коли чогось не вгадаю,
Зразу кажуть — він не знає,
Я хочу дітей про рідну мову розпитатись
І все про неї дізнатись.
1-й ведучий. Ти, Незнайко, з нами залишайся — й обов'язково знайдеш відповіді на свої запитання. Про рідну мову в нашій школі тобі можуть розказати навіть молодші школярі.
Звучить бандура. Виходять школярі молодших класів.
Що за диво — наша мова!
Слово тягнеться до слова!
Речення сплітається,
Думка розцвітається.
Велична, щедра і прекрасна мова!
Прозора й чиста, як гірська вода, —
То України диво барвінкове,
Багата мова й вічно молода.
Вона, як тиха пісня колискова,
Приходить в серце нам із ранніх літ!
То мова — ніби пташка світанкова,
Що гордо лине у стрімкий політ!
Я — калина,
Я — краплина
Твого серця, Україно!
Я — тонесенька стеблинка!
Я — дівчинка-українка!
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній.
Вона барвиста і чудова.
І нищити її не смій!
Сьогодні я ще в школі вчусь:
Добром світитись завше буду.
Я слову рідному клянусь —
Його ніколи не забуду.
То ж мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить!
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить.
Мова! Українська мова...
Вона співуча, лагідна, дзвінка.
Мова! Українська мова!
Єдина, рідна й дорога така!
Розцвітай же, слово,
І в родині, і в школі!
І на заводі, і в полі.
Пречудесно, пречудово
Розцвітай же, слово!
Ми — українці — велика родина,
Мова і пісня у нас — солов'їна.
Квітне в садочках червона калина.
Рідна земля для нас всіх — УКРАЇНА!
Читці: Купана-цілована хвилями Дніпровими.
Люблена-голублена сивими дібровами.
З колоска пахучого, з кореня цілющого,
Із усмішки і сльози, сонця вітру і грози.
Виплекана веснами і серцями чесними
Всі: Наша мова!
(На сцені з’являються «Мова» і її помічники- «Частини мови»)
Мова: Як путівець між нивами – проста.
Барвиста, наче далеч веселкова,
Такою увійшла до вас в уста
І в долі заясніла Ваша мова.
З роси, проміння, шуму колосків
Я Вам дарую чисте перщослово,
Аби з ясних слов’янських берегів
У світі засвітитися дніпрово.
Іменник: Є в світі слів багато,
Але дорожче всіх
Іменники: син, мати,
Оселя, дім, поріг.
А ще слова-«родина» і «ненька Україна».
Не забуваймо їх.
Прикметник: Мово, моя мово! Мово кольорова!
Ой яке барвисте кожне твоє слово:
Синій, червоненький, любий, дорогенький,
Щирий, добрий, золотий-
Ось прикметник я який.
Дієслово: Трудитись, працювати.
Любити і чекати, сіяти,
Ростить, збирати,
Вирости- до зір дістати.
Скільки різних дієсправ
На сьогодні я почав.
Займенник: Є добрий друг іменника,
Числівника й прикметника.
А звуть його займенником-
Така ось арифметика.
Як втомляться іменники
У реченнях стояти,
До себе звуть займенників
Від втоми рятувати.
Числівник: Можу вам порахувати
Скільки є озер, морів.
Скільки є зірок на небі,
Скільки в морі кораблів.
Прислівник: Зустрілося слово,
Спинилося слово:
Полюби мене калиново.
Зникло в степу
І з’явилось як марево,
Полюби мене тополево.
Виходило вдаль
І поверталося знову:
Полюби мене ще й кленово.
Усі: Всі ми любим нашу мову,
Наче пісню вечорову.
І служити будем їй,
Нашій мові дорогій.
(Пісня «Рідна мова» , виконує гурт дівчаток )
2-й ведучий. Щодо походження української писемності сьогодні існує кілька цікавих версій.
1-й науковець. На території України жили найдавніші племена — пелазги. Вони мали свою звуко-буквенну азбуку, яка претендує на те, щоб вважатися першою в світі. Із другого тисячоліття до нашої ери, на думку вчених, пелазги переселилися до Італії та Малої Азії й занесли сюди свою абетку. В Італії нащадками пелазгійських племен стали етруски, відомі високим рівнем розвитку культури й писемності.
2- й науковець. За допомогою алфавіту етрусків учені розшифрували пелазгійські написи Трипілля. У зв'язку з цим можна припустити, що писемність України походить не з кирилиці IX ст. до н. е., а витоки її сягають періоду другого тисячоліття до н. е. Учені вважають, що це перший етап розвитку слов'янської писемності, коли слов'яни користувалися рисками та зарубками для письма. Тоді слов'яни були язичниками.
У часи ті Бог великий Не сховавсь в небесній млі, А усі боги родились І вмирали на Землі. Рано вдосвіта на сході
Прокидавсь ясний Дажбог І ходив-блукав до ночі Синім степом без дорог.
По зелених пишних луках Велес пас овець гладких, Грів їх вовною м'якою, Одганяв вовків від них. Над дрімучими лісами По пустелі степовій Бог Стрибог літав на крилах, грав на кобзі золотій.
1-й науковець. Найзагадковішим витвором того часу є так звана «Велесова книга» — пам'ятка дохристиянської стародавньої культури, що захищає віру предків-язичників, розповідає про передісторію слов'ян, про їхню боротьбу з ворогами. її таємницю ще не розгадано. Але будемо сподіватися, що саме
з її начал восходить соборові Під небеса слов'янський родовід. І пророста смаглява наша мова Із первослів про Ігорів похід.
2-й науковець. Другий етап — після прийняття християнства, коли наші пращури почали писати римськими й грецькими письменами. Але це письмо було непристосоване до слов'янської мови. Так було до того часу, поки великими просвітителями слов'ян — братами Кирилом і Мефодієм — не був створений алфавіт. До речі, давню грецьку абетку, яку використали Кирило й Мефодій для створення кирилиці, еліни одержали від пелазгів.
1-й науковець. Існує два різновиди старослов'янських писемних знаків: кирилиця (названа на честь пер- шовчителя слов'ян) і глаголиця. Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовується в літературі східних слов'ян. В Україні перша книга кирилицею була надрукована в Львові 1547 року друкарем Іваном Федоровим. І нині кирилиця лежить в основі нашого алфавіту.
Незнайко. Дякую вам за розповідь. Тепер я знаю, що писемність України походить ще з II тис. до н. е., а найдавнішою пам'яткою дохристиянської культури є «Велесова книга».
І ще я знаю, що в основі нашого сучасного алфавіту лежить кирилиця, яку створили два брати Кирило й Мефодій. А правда, що дуже давно мову, якою писалися книжки, розуміли не всі українці? Чому так було? Може, вони просто не вміли читати?
1-й науковець. Дійсно, Незнайко, не всі розуміли. Азбукою, що склали Кирило й Мефодій, спочатку володіли лише церковнослужителі. З'явилась писемна церковнослов'янська мова. Саме цією мовою легендарний монах Нестор почав писати славнозвісний літопис «Повість временних літ».
2-й ведучий. Сучасна ж українська літературна мова остаточно сформувалася на початку XIX ст. І зачинателем її був Іван Котляревський.
Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий,
І вогник, ним засвічений, не вгас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий».
1-й ведучий (говорить на фоні пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»). Після появи першої ластівки, «Енеїди» Івана Котляревського, над Україною сходить велика зірка українського відродження, яка своєю поетичною творчістю освітила не одне покоління. Ймення їй — Тарас Григорович Шевченко.
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б'ється-ожива,
Як їх почує!..
Знать од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть між люди!
Т. Шевченко
1-й ведучий. Мова наша! Уся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Кожне слово твоє бринить у наших серцях неповторною мелодією.
2-й ведучий. Українському слову з часів його виникнення на всіх історичних шляхах доводилося нелегко.
1-й ведучий. Але на його гордо піднесену голову сипалися процеси, циркуляри, укази про обмеження, навіть заборону.
(Учні по черзі зачитують дати з історії української мови у супроводі мультимедійної презентації «Скорботний календар української мови»)
- 1720 рік – російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.
- 1769 рік – видано розпорядження Російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
- 1775 рік – зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
- 1862 рік – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організували видатні діячі української культури.
- 1863 рік – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
- 1876 рік – указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.
- 1884 рік – закрито всі українські театри.
- 1908 рік – уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.
- 1914 рік – російський цар Микола ІІ забороняє українську пресу – газети і журнали.
- 1923 рік – початок відродження української мови після проголошення XII з’їздом РКП(б) українізації.
- 1938 рік – сталінський уряд видав постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
- 1983 рік – видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови в школах і поділ класів на дві групи – російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
- 1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на задній план, що позначається ще й сьогодні.
Тебе зачиняли в клітку,
Заковували в кайдани,
Топтали, як топчуть вітку,
Гонили з міського майдану.
Вогнем, залізом холодним
Тобі язика виривали.
Неначе вовки голодні,
Жертву свою шматували.
Тобі закривали дорогу укази і циркуляри.
Стогнала, в журбі вмирала,
Вже ледь живою була,
Та силу життєву дістала
Ти з вічного джерела...
Недовго п'янка свобода бентежила душу нам.
Ярлик «вороги народу»
Вчепили твоїм синам...
Трагічні прийшли тридцяті,
Просіяли смерть і злість.
Назвав хтось Вкраїну — мати,
У відповідь — «націоналіст»!
А потім сини-бюрократи
Втоптали тебе в багно,
Послужливо і завзято
Гонили із школи, з кіно...
Та свіжий вітер повіяв
Квітневим весняним днем,
Тугу твою розвіяв,
Умив тебе теплим дощем.
Цвіти, розвивайся, мово,
Слова-пелюстки розкривай
І в душах людей веселково,
Повноголосно, мов пісня, лунай!
1-й ведучий. Багатий український народ на перлини народної творчості — казки, прислів'я, пісні.
2-й ведучий. А я хочу нагадати про гуморески.
Багато слів казали ми про мову, Чудову нашу материнську, калинову, Яка для нас — життєвий старт. Адже ж у нас сьогодні свято, Тож доречний тут і жарт.
Звучить бандура. На сцену виходять учні, які виконують гумореску П. Глазового «Дід приїхав».
Дійові особи: Дід (чоботи, куртка, за плечима мішок); продавщиця (перука, макіяж, фартух).
Дід приїхав із села, Ходить по столиці. Має гроші — не мина Жодної крамниці. Попросив він:
Покажіть
Кухлик той, що скраю.
что? чєво? Я нє понімаю.
Кухлик, люба, покажіть, Той, що збоку смужка.
Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка?
Дід у руки кухлик взяв І нахмурив брови:
На Вкраїні живете й не знаєте мови...
Продавщиця теж була гостра та бідова.
У меня єсть свой язик, Ні к чему мнє мова!
І сказав їй мудрий дід...
цим пишатися не слід, Бо якраз така біда В моєї корови: Має бідна язика — І не знає мови.
Незнайко. Я все зрозумів. Наша мова одна із найдавніших у світі. Вона могутня, глибинна, співуча. Нам її заповіли наші діди й батьки, і ми повинні берегти цей найцінніший скарб.
Коли до серця крадеться тривога,
За долю України я боюсь.
З молитвою звертаюся до Бога
І мовою вкраїнською молюсь.
Прошу для України в Бога щастя
І захисту для всіх її дітей
А мова українська, мов причастя,
Теплом своїм торкається грудей.
О Боже мій великий, всемогутній,
Мою вкраїнську мову порятуй
І в день свого пришестя, в день майбутній
Вкраїні щастя й долю подаруй
Коли до серця крадеться тривога,
За долю України я боюсь
З молитвою звертаюся до Бога
І мовою вкраїнського молюсь.
- 1-й ведучий. Рідна мово!
- 2-й ведучий. Пресвятая Богородице!
Українець. Мудра Берегине!
Українка. Воскресни! Возродися! Забуяй вічним і віщим словом від лісів — до моря, від гір — до степів.
1-й ведучий. Рідна мова — це наша гордість. Бережімо її, гордо всім заявляймо: (разом) «Я — українець, син (донька) цієї землі. Я пишаюся цим. Я люблю свій народ, свою землю, свою мову!» Звучить пісня Т. Повалій «Україно, моя любов».
2 ведуча: От і добігає кінця наше свято, свято української писемності та мови. Бажаємо вам, любі друзі, бути гордими з того, що ми є громадянами своєї країни, належимо до такого прекрасного, такого дотепного народу, маємо таку мальовничу Батьківщину, таку співучу, багату мову. Шануймося, будьмо дбайливими господарями того, що маємо.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку