Літературно-музична композиція присвячена до дня народження Т.Г. Шевченка «Ми маємо Тараса у серцях І просимо : « Дай милість йому,

Про матеріал

Тарас Григорович Шевченко прошив непросте життя. Випробування посилала йому доля з самого дитинства: круглий сирота, кріпак, розлучений із Батьківщиною. Та він попри все вистояв, не зламався, став гранітною скелею для України. Як хочеться більше дізнаватися про цю людину, заглянути хоча б через малу шпарину в далеке минуле і доторкнутися до палкої душі Великого Кобзаря.

Перегляд файлу

Літературно-музична композиція присвячена  до дня народження

Т.Г. Шевченка

                «Ми маємо Тараса у серцях

                              І просимо : « Дай милість йому, Боже»

 

 Зала розбита на  секції – періоди життя  Тараса Шевченка ( «Дитинство». «Життя у Петербурзі».  «Роки заслання») . Кожний куток оформлений відповідно тематиці.

Ведуча. Сьогодні ми зібралися у цій залі, щоб ушанувати пам’ять генія українського народу, чоловіка, який усім серцем уболівав повсякчас за долю Батьківщини, борця, який вирвався з пут кріпацтва та не забув про співвітчизників, намагаючись  своїми діями полегшити стан простого люду.

Ведучий. На знак пошани у багатьох домівках, державних установах, освітніх закладах побачиш заквітчаний вишитим рушником портрет Тараса Григорович,а  поруч обов’язково знайдеться його невмирущий « Кобзар», рядки якого перекладено на багато мов світу.

Ведуча. Щоб відчути всю красу і велич Шевченкового  слова, вашій увазі пропонуємо декламування вірша    « Заповіт»  українською, російською, англійською та французькою мовами.

Декламування вірша Т.Г. Шевченка « Заповіт».

Ведучий. Т.Г. Шевченко – це митець, що пройшов нелегкий шлях свого становлення.

Маленький козачок, який за допомогою своєї силі волі,  геніальному таланту та українському походженню, став взірцем дивовижного слова та неповторного пензля.

      Дія переходить до секції « Дитинство». Інсценування фрагменту книги С.Васильченка «Широкий шлях» («Залізні стовпи»)

 

Маленький стіл, стільці, на столі миска, дерев’яна ложка, хліб. Тарас, батько та брат одягнені у білий полотняний одяг; мати – у вишиту сорочку, спідницю, фартух; сестричка – у вишиту блузку, спідничку; на голові – стрічка. Тарас у солом’яному капелюсі.

 

Ведуча. Невесела вечеря – зморений батько, зажурена мати, сестричка Катерина, брат.

Сусід. Слава Ісусу Христу!

Всі. Слава навіки.

Сусід. Це тільки вечеряєте? Що так пізно?

Мати. Та у нас клопіт, що й вечеря не в вечерю: хлопець десь дівся, – зранку як пішов, то й досі немає. Бігали і до ставка, і до греблі, всі бур’яни обшукали, – як у воду впав!

Батько(сердито). Догляділи!

Сусід. Нічого, знайдеться. Може, заснув десь у бур’яні. Проспиться – прийде…

 

Мати. Ну йде дітись вражій дитині?

Ведуча. Раптом чути: «Чумаки! Чумаки!»

Сестричка. А ось і наш волоцюга з’явився!

Брат. Нарешті прийшов!

Мати. Де ти волочився?

Батько. Де ж ти був оце – питаю? Чому не кажеш?

Тарас. Був у полі та й заблудив.

Батько. Бачили таке? Хто ж це тебе привів додому?

Тарас. Чумаки.

Всі. Хто?

Тарас. Стрінувся з чумаками, питають: «Куди йдеш-мандруєш?» А я кажу: «В Кирилівку!» А вони й кажуть: «Це ти ідеш в Моринці, а в Кирилівку треба назад іти. Сідай, кажуть, з нами, ми довеземо». Та й посадили мене на віз. І дали мені батіг волів поганяти.

Батько. Бачили такого? Чумакувати надумав уже! І як воно згадало, що з Кирилівки?

Сусід. Я ж казав, що знайдеться. Такий лобатий не пропаде.

Батько. Ну, почумакував, тепер бери ложку та й сідай вечеряти.

Мати. Ну чого тебе понесло в поле? Чого? Як мотає! Наче три дні не їв.

 

Тарас швидко їсть і пошепки розповідає братові та сестричці, а вони уважно слухають.

Мати підслуховує.

Мати. Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує, старий того не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч. Розповідає, ніби справді сам теє бачив. Ой, Тарасе, що з тебе буде?

Сусід. Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряче вийде!

 

Звучить пісня "Садок вишневий коло хати"

Ведуча. Пан Енгельгардт, у якого Шевченко був кріпаком, переїздить до Петербурга, а щоб мати користь із потягу хлопця до малювання, віддає Тараса в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. На той час було модою у багатіїв мати власного "покоєвого художника".

Ведучий. Саме у той період, коли український  юнак ночами,  вільний від роботи , у Літньому саду змальовує елементи архітектури північної столиці Росії, з’являються перші поетичні  рядки.

Виходять читці

Читець 1

Поет, художник. Критик, драматург –

Борець незламної свободи,

Ще юнаком відправили у Петербург,

І не питали нічиєї згоди.

Читець 2

Він став служителем усіх народних дум,

Знайшов шляхи, як побороти ката.

Хоча життя наводило на сум:

Шевченко знав, що брат іде за брата.

Читець 3

Та хлопець не зламався, ще й зміцнів,

І голос задзвенів в пері та пензлі.

І волі більш за все Тарас хотів,

Хотів, щоб вороги за мить всі щезли.

Читець 4

Ми -  незалежні. Слава Кобзарю

За подвиг, що здійснив він для народу,

Що дав надію вірити в зорю,

Яка вказала шлях, як вибороть свободу.

Дія переходить до секції « Життя у Петербурзі»

Інсценування « Викуп з кріпацтва»

Цей період життя Великого Кобзаря міг би виглядати так:

  • Знайомтеся - Тарас Григорович Шевченко, українець, дуже талановита людина. Я його зустрів у Літньому саду за цікавим заняттям – малюванням, - із захопленням  представив молодого чоловіка  Карлу  Брюллову.
  • А які ще таланти маєте?
  • Та які там таланти, так захоплення , та хочу навчатися, хочу пізнати всі тонкощі малювання, оволодіти різноманітними техніками цього мистецтва, із захоплення промовив Шевченко.
  • Шановний учителю, Тарас прекрасно пише вірші, це людина, яка  може подарувати світові багато шедеврів мистецтва, - сказав Іван Максимович Сошенко, - і відійшовши трохи подалі тихо промовив:

-     Його треба визволити з кріпацтва.

Закрутилося …Після того , як І.Сошенко звернувся до    свого вчителя Карла Брюллова з проханням - звільнити Шевченка  від тяжкої долі, Брюллов передав це прохання  російському поету В.А.Жуковському. Цю зустріч можна вважати доленосною для української культури, адже саме вона подарувала Шевченкові свободу. Брюллов сам вирішив зустрітися з паном  Енгельгардтом:

 

  -    Много хотите, Павел Васильевич, за простого крепостного.

  • Да за простого, наверное, не просили бы. И какой же он простой, я на него целое состояние отдал, чтоб его научили малярству.
  • Сколько хотите?
  • Не обессудьте, Василий Андреевич, но за даром не отдам. У  меня свои планы на этого невольника: не каждый может себе позволить иметь личного художника.
  • Вы просто не понимаете. Его огромный талант нельзя держать взаперти , отпустите.
  • Мы не договоримся.

Не витримавши тупості поміщика, Брюллов, украй роздратований, залишив Енгельгардта, а на запитання Сошенка про успіх переговорів презирливо назвав кріпосника «найбільшою свинею в торжковських туфлях» і сказав, що більше до нього не звертатиметься. Наступного  разу до Енгельгардта пішов Венеціанов. Розмова була дуже короткою:

  •   Меня интересуют только деньги . 2500 рублей Вас устроит?
  • Вот и договорились.

Це були великі гроші , заробити її Брюллов вирішив, написавши портрет Жуковського, і розіграти його у лотерею.

22 травня 1838 року геній українського народу став вільним.

 

Ведуча. Після викупу оселився на 4-й лінії Васильєвського острова у будинку № 100 .

Незабаром Шевченко став студентом Академії мистецтв, а вже там - улюбленим учнем Брюллова.

Ведучий. Будучи вже неабияким портретистом, упродовж навчання він опанував також мистецтво гравюри й виявив нові видатні здібності як графік та ілюстратор.

Звучить пісня « Зоре моя вечірняя…»

Інсценізація уривка з поеми Т.Г.Шевченка "Наймичка" від слів: "Іде Марко з чумаками..."до кінця.
Наймичка (виходить на сцену).
А я ледве додибала
До вашої хати.
Не хотілось на чужині
Одній умирати!
Коли б Марка діждатися...
Так щось тяжко стало!.
(Стоїть, сумно схиливши голову).
Автор. Іде Марко, не журиться. Прийшов — слава Богу ! І ворота одчиняє, І молиться Богу...
Наймичка. Чи чуєш ти, Катерино?
Біжи зустрічати!
Уже прийшов. Біжи швидше.
Швидше веди в хату!..
Слава тобі, Христе-Боже!
Насилу діждала!
Автор. І "Отче наш" тихо-тихо, Мов крізь сон, читала, Ввійшов Марко в малу хату І став у порогу... Аж злякався... Ганна шепче:
Наймичка. "Слава... слава Богу!..
Ходи сюди, не лякайся...
Марку! Подивися,
Подивися ти на мене :
Бач, як я змарніла?
Я не Ганна, не наймичка,
Я...
Прости мене ! Я каралась
Весь вік в чужій хаті...
Прости мене, мій синочку!
Я... я твоя Мати".
Автор. Та й замовкла... Зомлів Марко, Й земля задрижала. Прокинувся... До матері — А Мати вже спала.
Марко сідає біля матері, схиляє голову їй на плече. 

 

Ведуча. Після викупу з кріпацтва Шевченко не міг насититися  свободою: багато часу проводив у бібліотеці, жадібно читаючи твори класиків, знайомиться зі світовою історією, культурою.

Ведучий. Та душа лине до України. Під впливом побаченого і пережитого на Батьківщині Тарас Григорович стає на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи Російської Імперії.

Ведуча. Активна участь у Кирило-Мефодіївському братстві, таємної політичної організації, «вільнодумні» вірші, любов до українського народу – ці аспекти стали головною причиною  арештів Великого Кобзаря. Під час допитів поет виявив неабияку мужність і незалежність: він не зрікся своїх поглядів і не виказав нікого з товаришів. На вироку Микола І власноручно дописав: «Під найсуворіший нагляд і з забороною писати й малювати».

      Дія переходить до секції « Роки заслання». Тут знаходяться мистецькі та літературні  твори , які побачили світ  за ґратами. ( Знайомить з матеріалами  бібліотекар).

Звучить пісня « Наш Кобзар»

Ведучі проводять вікторину.

Ведучий. Кожне ім’я має своє значення: Віктор – переможець, Олексій – захисник. Батьки Тараса Шевченка, ніби передбачили його характер, долю.

Як ви гадаєте, що означає ім’я Кобзаря?

Відповідь: Бунтівник, непокірний, безстрашний.

Ведуча. З якого походження прізвище Шевченко?

Відповідь. У селі Кирилівці у 1600 році проживав Іван Швець (шив чоботи), саме Шевченко і є продовжувачем цього роду – Шевченків.

Ведучий.  Художник-земляк, з яким зустрівся Т.Г. Шевченко у 1835 році в Петербурзі в Літньому саду.

 Відповідь. І.М. Сошенко

Ведуча.  Кому саме з українських кобзарів у 1860 р. Т. Шевченко подарував збірку «Кобзар»?

 Відповідь. Остапу Вересаю.

Ведучий.  До претендентки на яку роль поет, художник, драматург Шевченко ставив такі вимоги: « Тільки українка, не панського роду, сирота і наймичка»?

Відповідь: До дружини.

Ведуча.  Л.Косач – Леся Українка, Рудченко – Панас Мирний, Віліньська – Марко Вовчок, Шевченко - …

Відповідь: Дармограй.

Ведучий.  Тарас Шевченко багато творів присвятив непростій жіночій долі: « Катерина»,       « Наймичка», « Причинна», « Відьма» тощо.

Скажіть з якого твору Шевченка ці рядки:

Рученьки терпнуть,

 Злипаються віченьки.

Боже, чи довго тягти?

Відповідь: Цей твір « Швачка» написав Павло Грабовський, у Т.Шевченка теж є вірш            « Швачка» , та він зовсім інший.

Ведуча. Вірш-перевертень

Лісок дубовий далеко від льоху,

Граки під дубами мовчать.

Відповідь: Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть.

Виходять читці

Читець 1

Кобзареві слова бринять  в серцях,

Вони співають пісню солов’їну,

Ми прославляєм велетня в віршах

У цю щасливу, радісну годину.

Читець 2

Важку стежину кроками пройшов,

Відчув весь біль, все горе України.

Хоч і свободу на чужині він знайшов

Та не забув кріпацтво Батьківщини.

Читець 3

Більш за десяток років у тюрмі,

А жити не виходило все ж тихо.

Як можна жить, коли народ в ярмі,

Коли спіткало всіх безмірне лихо?

Читець 4

Він наш серпанок і наша зоря,

Шевченко – нескінченая билина.

Сильніше слово, лиш у Кобзаря,

Бо патріот, митець він і Людина.

Читець 5

Людина ,що увінчана в віках,

Із неба дивиться на нас він може.

Ми маємо Тараса у серцях

І просимо : « Дай милість йому, Боже»

Ведучий. Тарас Григорович Шевченко прошив непросте життя. Випробування посилала йому доля з самого дитинства: круглий сирота, кріпак, розлучений з Батьківщиною. Та він попри все вистояв, не зламався, став гранітною скелею для України. Як хочеться більше дізнаватися про цю людину, заглянути хоча б через малу шпарину  в далеке минуле і доторкнутися до палкої душі Великого Кобзаря.

Ведуча. Наше завдання – дотримуватися заповіту, що залишив Тарас Григорович: зберегти мову народу, розвивати культуру, не забувати своє коріння , свою історію.

 

Хор виконує пісню Тараса Петриненка «Україна».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
27 травня 2018
Переглядів
849
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку