Літературно-музична композиція "Рідна мова - серця мого подих"

Літературно-музична композиція

Рідна мова – серця мого подих

(Діти виходять з хлібом на рушнику)

1.  Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде.

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

2. Є у нас предмет чудовий –

Урок української мови.

Ласкаво просимо ми вас

На свято рідної мови до нас!

(Ставлять хліб на стіл біля ікони)

Ведуча: 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Це свято є спільним. І водночас вузько родинним для людей. Яких об’єднала спільна історична доля.

Ведуча: Святкуємо ми цей день із присмаком гіркоти. Дату 21 лютого обрано тому, що саме цього дня 1952 р. загинули 5 студентів, які брали участь у демонстрації за надання рідній їм бенгальській мові статусу державної в тодішньому Пакистані, частина якого пізніше стала незалежною державою Бангладеш. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні. Тож запрошуємо вас на свято рідної мови. Яке має назву «   »

Пісня «Мова єднання»

Ведуча:  Україна – золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди. Щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

Ведуча: Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися, живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.

Пісня «Синє небо»

Ведуча: У світі налічується близько 3-х тисяч мов. І серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті 0 українська мова. Її багатство і краса. Витонченість і мелодійність визнана світом. Не вірите? Зараз переконаєтесь.

(Під звуки поїзда заходять пасажири)

Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе першого класу швидкого потягу Львів – Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови – чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.

Першим заговорив англієць:
– Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.

– Ні в якому разі, – гордовито заявив німець. – Німецька мова – це мова двох великих імперій – Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля. Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова мас світове значення.

Італієць усміхнувся і тихо промовив:
– Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Дайте, Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.

Українець довго думав і нарешті промовив:
– Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої самої літери?

• Ні . це неможливо!
• Це на вашій не можливо. Назвіть якусь букву.
• - нехай буде «С»
• Сонно сипляться сніжинки,
  Струмінь стомлено сичить.
  Стихли струни, стихли співи,
  Срібні співи серенад
  Сріблом стеляться сніжинки
  Спить самітній сонний сад…

Сипле, стелить сад самітній
Сірий смуток – срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.

• – Геніально! Незрівнянно! – вигукнули англієць й італієць.
• Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

 

Ведуча: Мова рідна – з пісні та любові,

Це народ мій викохав таку.

Сотні літ несла вінець терновий,

Птахом билась в клітці на замку.

Ведуча: Яких тільки гонінь не зазнала наша мова за свою історію. Видавались укази про заборону книгодрукування та викладання українською мовою. Закривалися українські театри, скасовувалась українська преса, заборонялася українська дитяча книга.

(звучить музика. Виходять дівчата з датами)

1720 – російський цар Петро І забороняє друкувати книги укр.. мовою.

1769 – видано розпорядження про вилучення у населення України українських книг та українських текстів церковних книг..

1775 – зруйновано Запорізьку Січ і закрито укр.. школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 – закрито українські національні школи, які безкоштовно організували видатні українські діячі.

1863 – указ російського міністра Валуєва про заборону видавання книжок українською мовою.

1884 – закрито всі українські театри.

1914 – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу – газети і журнали

1938 – сталінський уряд видає постанову про обов’язок вивчення російської мови, чим підтинає коріння української мови.

1989 – видано постанову. Яка закріплювала російську мову, як офіційну загальнодержавну.

Ведуча:  я поклик правди і з трибуни віча.

Мій гнівний вирок – вбивцям і катам.

Тобі я все віддам двадцяте віче.

І тільки мову рідну не віддам.

(виходить дівчина зі свічкою під музику. Кладе свічу на стіл перед іконою і читає молитву)

Молитва

Україно, молюся за тебе.

Як за матір гріховно-святу.

За блакить твого вічного неба

І за ниву твою золоту.

Україну, молюся за славу,

За твою непокору століть,

За столицю твою злотоглаву,

Що по груди в каштанах стоїть.

Україну, молюся за мову,

За божественну мову твою,

І за вроду твою калинову,

Від якої добрішим стаю.

Україно, молюся за пам'ять

Убієнних за волю синів

І за тих, що у душах запалять

Промінь правди, щоб край заяснів.

Україно, лише в милосерді

Час єднання синів настає.

Так, як душі є наші безсмертні,

За безсмертя молюся твоє.

Отче наш. У твоїм часоплині

Все минає – ридай не ридай.

Прости, боже, гріхи Україні

І надалі грішити не дай.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

 

(Звучить музика. Виходить дівчина-мова)

• Я ваша рідна українська мова. Я зіткана з вашого тепла і любові, із сонячного усміху і ранкової роси. Співу жайворонка і соловейка. Із річок та струмочків. Я ваша рідна мова! Я йду до вас, повертаюся з небуття, лечу на дужих крилах. Я зайду в кожну хату. В кожну родину, щоб збудити заснулу, збайдужілу душу, щоб зігріти її ласкою. лобов’ю до рідного слова. Я ваша рідна мова, іду до вас! Не зачиняйте, люди, переді мною двері ваших будинків. Ваших родин і сердець… відчиніть їх! Бо ж ми – українці! Шануйтеся. Люди, любіть себе і світ, у якому живете! Не дозволяйте збити себе з толку, принизити, ф йдіть сміливо і гордо українцями у великий і складний світ.

                                                  Танець «Черевички»

Виступ учнів 5 класу

1. О мово рідна, ти для нас. як мати,

З тобою відкриваєм дивосвіт.

І українською вчимося розмовляти

З колиски самої з маленьких літ.

2. Ми – українці з мовою своєю.

У нас держава й мудрий є народ.

І поки стежко ідемо однією.

Ми з мовою досягнемо висот.

3. Ми з мовою звемося українці.

Вона нам інформацію несе.

Які б життя не кидало гостинці,

Ми разом з мовою здолаємо усе.

4. Народів на землі є так багато.

І мова в кожного звучить своя.

Для мене українська – в будні й свято.

Горджуся тим, що українець я.

5. Учу, звичайно. Мову я англійську,

Російську розумію, польську теж...

Мені цікаво знати італійську,

Та найрідніша – українська все ж.

6. Бо рідна мова, наче рідна мати.

Вона завжди пригорне до грудей.

Важливо дуже різні мови знати,

Та рідна – найрідніша для людей.

7. Так, рідна мова – це душа народу.

Його поезія і пісня. І казки.

Оспівує він нею всю природу.

Несе в своєму серці залюбки.

8. Мово рідна моя, ти як сонце ясне!

Бо слова твої серце уміють зігріти,

Приголубити, втішити можеш одна.

Мово рідна, ну як нам тебе не любити!

Ти весела і ніжна, неначе весна!

Пісня «Батьківська мова»

Ведуча: українці сміялися споконвіку. Загальновідомо, що саме українці – творці найтоншого гумору. Вони сміються відкрито, відколи себе пам'ятають. Час іде, мудра ріка веселих народних усмішок не міліє, талановитих гумористів не меншає. До вашої уваги усмішка М. Глазового «Кухлик». Читає учень 6 класу Стокальський Іван.

Кухлик

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші - не мина жодної крамниці.
Попросив він: - Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця: - Что? Чево? Я нє панімаю.
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова.
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.
І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

Ведуча: Розвивайся, звеселяйся, рідна моя мово!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,

Як з дитячої колиски мову покохали.

Пісня «Наша мова»

Ведуча: Ми дякуємо щиро всім присутнім!

Вперед, школярство, до нових надбань!

Із мовою радіти світу будемо,

Без мови ми ніхто – куди не глянь!

Ведуча: Всім школярам я зичу перемоги

І знань глибоких, творів пречудових.

Хай стеляться у світ життя дороги,

І не забудьмо маминої мови!

Ведуча: Говоріть, як колись вас навчила матуся,

Говоріть, як навчив у дитинстві татусь.

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожен з них, лиш торкни, - як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –

Мелодійні, дзвінкі українські слова.

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться.

Говоріть і продовжуйте мові життя.

Ведуча: хай буде з хлібом кожен дім,

Хліб пахне сонячно, медово.

А поруч з ним – струмком дзвінким

Натхненне слово!

Візьміть з собою усмішку, бажання,

Візьміть на згадку пісню на прощання.

І ким би не були. Та знайте лиш єдине.

Що ви є на землі – Людина!

Пісня «Рідна Україна»