Літературно-музична композиція "Весняний розмай"

Ведучий 1

Весна вже йде. Вона змінює зиму - дов­гу, сонну, неквапливу. Погляньте навколо: лагідно світить сонечко, від його теплого поцілунку розкриваються повіки перших квітів, весняний вітерець грайливо пестить ніжні коси берізки і плакучої верби, в го­лубому небі пропливають легенькі хмар­ки.

 

Ведучий 2

Повітря наповнюється безліччю п’ян­ких ароматів. А довкола щасливим співом заливаються птахи. У веселім танці круж­ляють журавлі. Це їм перший весняний мі­сяць відчинив двері у рідний край.

 

Читець 1 (Бунин И.А.)

Догорел апрельский светлый вечер,

По лугам холодный сумрак лег.

Спят грачи; далекий шум потока

В темноте таинственно заглох.

 

Но свежее пахнет зеленями

Молодой озябший чернозем,

И струится чище над полями

Звездный свет в молчании ночном.

 

По лощинам, звезды отражая,

Ямы светят тихою водой,

Журавли, друг друга окликая,

Осторожной тянутся гурьбой.

 

А Весна в зазеленевшей роще

Ждет зари, дыханье затая, -

Чутко внемлет шороху деревьев,

Зорко смотрит в темные поля.

 

Ведучий 1

Справжня поезія — як ті ко­штовні перли, якими можна безперестан­но милуватися. Якщо їх сховати, то вони збліднуть, втратять свій шарм, принадність. Тож насолоджуймося поетичними перлинами світової поезії,  і нехай звучить велична весняна симфо­нія у віршах!

 

Ведучий 2

Перегортаючи сторінки світо­вої поезії, помічаєш, як багато поетів змальовували, оспівували весну, різні явища природи. До весняної теми зверталися митці, що належали до різних літературних напрямів, течій, епох. Тож послухаймо, якою пишнобарвною володаркою постає перед нами весна.

 

Читець 2 (Некрасов М.)

Скоро, скоро из мёртвых холодных оков

Вырвет лес молодая весна,

И с ветвей опадёт седина

Побеждённых лучами снегов...

 

Скоро, скоро, смеясь, разбегутся ручьи

На широкий зелёный простор,

И раскинет земля разноцветный ковёр,

И в кустах запоют соловьи...

 

Скоро, скоро черёмух душистых цветы

Серебром забелеют в саду...

И навстречу весне я с надеждой пойду

В царство солнца, тепла и мечты!

 

Ведучий 1

 Весна - це не просто пора року. Вже сама згадка про неї будить у серці щемну радість і тривогу. Коли приходить вона, здається, що народжуєшся вдруге, що вес­на ця особлива, краща, ніж були попередні.

 

Читець 3 («Весенние воды»  Ф.И. Тютчев)

Ещё в полях белеет снег,

А воды уж весной шумят —

Бегут и будят сонный брег,

Бегут, и блещут, и гласят...

 

Они гласят во все концы:

"Весна идёт, весна идёт,

Мы молодой весны гонцы,

Она нас выслала вперёд!"

 

Весна идёт, весна идёт!

И тихих, тёплых майских дней

Румяный, светлый хоровод

Толпится весело за ней.

 

Ведучий 2

Весна — це особливий стан душі, коли ди­хаєш на повні груди, а споглядаючи, як пробивається крізь асфальт травинка, така ніжна, беззахисна і сильна водночас, коли розгортаються, як зі сповиточка, липкі лис­точки бузку і жасмину, хочеться співати, радіти життю.

 

Ведучий 1

Бо позаду залишилися за­метілі, холоди, морози, а натомість при­йшло тепло, надія, життя, нові сподіван­ня. Ми помічаємо ці зміни в природі, але не в силі передати їх, на це здатний лише поетичний геній.

 

 

Читець 4 (Афанасий Фет)

Я пришёл к тебе с приветом,

Рассказать, что солнце встало,

Что оно горячим светом

По листам затрепетало;

 

Рассказать, что лес проснулся,

Весь проснулся, веткой каждой,

Каждой птицей встрепенулся

И весенней полон жаждой;

 

Рассказать, что с той же страстью,

Как вчера, пришёл я снова,

Что душа всё так же счастью

И тебе служить готова;

 

Рассказать, что отовсюду

На меня весельем веет,

Что не знаю сам, чтó буду

Петь, — но только песня зреет.

 

Ведучий 2

Навесні природа пробуджується від зимового сну. Поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. Тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки.

 

Ведучий 1

На водоймах швидко тане лід. Крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. Весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі  хмаринки, схожі на тварин - лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.

 

Читець 5 (А.Фет)

Ещё весны душистой нега

К нам не успела низойти,

Ещё овраги полны снега,

Ещё зарёй гремит телега

На замороженном пути.

Едва лишь в полдень солнце греет,

Краснеет липа в высоте,

Сквозя, березник чуть желтеет,

И соловей ещё не смеет

Запеть в смородинном кусте.

Но возрожденья весть живая

Уж есть в пролётных журавлях,

И, их глазами провожая,

Стоит красавица степная

С румянцем сизым на щеках.

 

Ведучий 2

Як художник, поет помічає ледь помітні порухи світла, повітря, найменші зміни кольорової гами пейзажу і, відібравши необхідні фарби, фіксує свої враження, перетворює мить у вічність.

 

Читець 6 (А.Фет)

Еще светло перед окном,

В разрыве облак солнце блещет,

И воробей своим крылом,

В песке купаяся, трепещет.

А уж от неба до земли,

Качаясь, движется завеса,

И будто в золотой пыли

Стоит за ней опушка леса.

Две капли брызнули в стекло,

От лип душистых мёдом тянет,

И что-то к саду подошло,

По свежим листьям барабанит.

 

Ведучий 1

А згодом починається справжня краса. Усюди розпускаються квіти – проліски, фіалки, кульбабки…

 

Ведучий 2

Звідусіль лунає спів та щебет птахів, які повернулися з далеких країв і тепер, здається, розповідають одне одному про свої пригоди. Навесні все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами, і стає весело на душі.

 

Читець 7 (Алексей Плещеев)

Уж тает снег, бегут ручьи,

В окно повеяло весною...

Засвищут скоро соловьи,

И лес оденется листвою!

 

Чиста небесная лазурь,

Теплей и ярче солнце стало,

Пора метелей злых и бурь

Опять надолго миновала.

 

И сердце сильно так в груди

Стучит, как будто ждет чего-то,

Как будто счастье впереди,

И унесла зима заботы!

 

Все лица весело глядят.

"Весна!" - читаешь в каждом взоре;

И тот, как празднику, ей рад,

Чья жизнь - лишь тяжкий труд и горе.

 

Но резвых деток звонкий смех

И беззаботных птичек пенье

Мне говорят - кто больше всех

Природы любит обновленье!

 

Ведучий 1

Весна – то пора квітів. Найперші підіймають до сонця свою голівки проліски. Вони тендітні, проте такі сильні, що зуміли пробитися крізь товщу снігу.

 

Читець 8

Вместе с первыми зорьками алыми

На прогалине чащи лесной,

У берёз, меж сугробами талыми,

Распустился цветок голубой.

Помнит он, как за стужей томительной,

Оковавшей надолго луга,

Солнца луч золотой и живительный

Растопил на полянах снега.

Перед этою силой победною

Зашумели в долинах ручьи,

И с улыбкою нежной и бледною

Лепестки развернул он свои.

И волнуем надеждою сладостной,

Притаясь у подножья корней,

Полуробко он ждёт, полурадостно

Этих солнечных ясных лучей…

 

Ведучий 2

А найпрекрасніше навесні – то квітучі дерева у дрібних ароматних квіточках. Здається, що вони закутані в легкий пахучий туман. То справжня  казка!

 

Читець 9 ( С.Есенин)

Черемуха душистая

С весною расцвела

И ветки золотистые,

Что кудри, завила.

Кругом роса медвяная

Сползает по коре,

Под нею зелень пряная

Сияет в серебре.

А рядом, у проталинки,

В траве, между корней,

Бежит, струится маленький

Серебряный ручей.

Черемуха душистая

Развесившись, стоит,

А зелень золотистая

На солнышке горит.

Ручей волной гремучею

Все ветки обдает

И вкрадчиво под кручею

Ей песенки поет.

 

Ведучий 1

Після зимової тиші весна приносить безліч радісних дзвінких звуків. Спочатку бринять об підвіконня краплі від бурульок, що тануть, шумлять весняні потоки, тріщить, ламаючись, крига на річці.

 

Ведучий 2

Потім повітря наповнюють пісні птахів, що повернулися з теплих країв та починають будувати собі гніздечка. От уже й вітер не гуде серед голих віт дерев, а м’яко шумить новеньким молодим листям. А потім йде перший весняний дощ, рясний, щедрий, гримить перший грім.

 

Читець 10 (Федор Тютчев)

Люблю грозу в начале мая,

Когда весенний, первый гром,

как бы резвяся и играя,

Грохочет в небе голубом.

 

Гремят раскаты молодые,

Вот дождик брызнул, пыль летит,

Повисли перлы дождевые,

И солнце нити золотит.

 

С горы бежит поток проворный,

В лесу не молкнет птичий гам,

И гам лесной и шум нагорный —

Всё вторит весело громам.

 

Ты скажешь: ветреная Геба,

Кормя Зевесова орла,

Громокипящий кубок с неба,

Смеясь, на землю пролила.

 

Ведучий 1

А зараз від такої непогамованої стихії перенесімося у полон величного весняного вечора.

 

Читець 11  (С. Єсенін «Весенний вечер»)

Тихо струится река серебристая

В царстве вечернем зелёной  весны.

Солнце садится за горы лесистые,

Рог золотой выплывает луны.

Запад подёрнулся лентою розовой,

Пахарь вернулся в избушку с полей,

И за дорогою в чаще березовой

Песню любви затянул соловей.

Слушает ласково песни глубокие

С запада розовой лентой заря.

С нежностью смотрит на звезды далёкие,

И улыбается небу земля.

 

Ведучий 2

 Такої чудової пори народжуються бурхливі почуття, нестримність польоту мрії, різ­ні прояви життя і сприйняття його таким, яким воно є насправді — всебічним.

 

Читець 12 (О.Блок)

О, весна без конца и без краю —

Без конца и без краю мечта!

Узнаю тебя, жизнь! Принимаю!

И приветствую звоном щита!

Принимаю тебя, неудача,

И удача, тебе мой привет!

В заколдованной области плача,

В тайне смеха — позорного нет!

 

Принимаю бессонные споры,

Утро в завесах тёмных окна,

Чтоб мои воспалённые взоры

Раздражала, пьянила весна!

 

Принимаю пустынные веси!

И колодцы земных городов!

Осветлённый простор поднебесий

И томления рабьих трудов!

 

И встречаю тебя у порога —

С буйным ветром в змеиных кудрях,

С неразгаданным именем бога

На холодных и сжатых губах...

 

Перед этой враждующей встречей

Никогда я не брошу щита...

Никогда не откроешь ты плечи...

Но над нами — хмельная мечта!

 

И смотрю, и вражду измеряю,

Ненавидя, кляня и любя:

За мученья, за гибель — я знаю —

Всё равно: принимаю тебя!

 

Ведучий 1

Весна в розпалі: все навкру­ги буяє, живе, квітує, все вище й вище піді­ймається сонце і зігріває своїм теплом усю землю, все живе і суще на ній.

 

Читець 13

І віра стука нам у груди,

Що завтра вибруниться віть,

Що більше сивих зим не буде,

Що буде лиш весна дзвеніть.

Що світ добра по вінця повен,

Що в морі сонця і тепла

Пливе земля, немовби човен,

У царство щастя, а не зла.

 

Ведучий 2

Нехай поезії, які сьогодні прозвучали, пробуджують у ваших душах жагу до життя, наснагу, бажання робити лишень добро, дають старт новим благородним по­чинанням, мріям, бо весна у природі — це щось незбагненне. Тож на завершення ба­жаємо вам нових зустрічей, мрій, дерзайте «на цій чудовій, радісній землі».

 

Ведучий 1

Дякуємо за увагу!