Логопедична гра як засіб корекції мовлення у дітей з порушенням інтелектуального розвитку МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Логопедична гра як засіб корекції мовлення у дітей з порушенням інтелектуального розвитку

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

На сучасному етапі розвитку України відкрилися нові перспективи у розвитку спеціальної освіти, пов'язані з новим ставленням до дітей з обмеженими психофізичними можливостями, з вирішенням питань по їх інтеграції у суспільство.

Освітній корекційний процес орієнтований на роботу з дітьми із порушенням інтелекту має свої особливості. Але головне - це цілісність навчально-виховного і корекційного процесів, що орієнтовані на кінцевий результат - розвиток особистості та її соціальну реабілітацію.

Аналіз наукової літератури засвідчує, що пріоритетними новими технологіями навчання у спеціальній освіті є: особистісно-орієнтована технологія навчання, інтегроване навчання, проєктивно-рефлексивна технологія навчання. Основним завданням таких технологій є створення умов для успішного життєвого самовизначення дитини. Цього можна досягти шляхом залучення дітей до різноманітних видів діяльності: пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, художньо-образної, організаційно-побутової, комунікативно-довільної, проективно-рефлексивної, адаптивно-розвивальної, активно-перетворювальної і, звичайно, ігрової.

Гра посідає одне з головних місць серед різноманітних видів діяльності в корекційно-виховному процесі. Ігротерапія доцільна при корекції психоемоційного та особистісного розвитку дитини з порушенням інтелектуального розвитку і впливає на розвиток усіх структурних компонентів мовленнєвої системи (фонетико-фонематичних процесів, лексики, граматики та зв’язного мовлення). Як відомо, у симптоматичному комплексі психічних порушень при інтелектуальній недостатності завжди помітні порушення мовлення, які мають системний характер. У дітей даної категорії виявляються несформованими в тому чи іншому ступені всі операції мовленнєвої діяльності: має місце слабкість мотивації, зниження потреби в спілкуванні, грубо порушене програмування мовленнєвих дій, реалізація комунікативного мовлення та контроль за ним. Тому поєднання інноваційних прийомів виправлення порушень усного мовлення засобами гри та традиційних методів логокорекції є актуальною проблемою.

Ігрові технології є складовою частиною педагогічних технологій.

Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор.

Педагогічна гра має чітко поставлену мету навчання і характеризується пізнавальною спрямованістю.

Ігрові технології мають величезний потенціал з точки зору пріоритетності освітнього завдання: формування суб'єктної позиції дитини щодо власної діяльності, спілкування і самого себе.

Метою використання ігрової технології в логопедичній практиці з дітками, що мають порушення інтелектуального розвитку, є підвищення мотивації до занять, збільшення результативності корекційно-розвивиткової роботи, розвиток допитливості, інтересу до української мови.

При організації мовних ігор та вправ варто керуватися такими правилами:

•          ігри не повинні бути тривалими по часу (5-10хв.);
•          вони мають проводитися у неспішному темпі, для того, щоб дитина мала можливість зрозуміти завдання, свідомо виправити помилки;
•          гра повинна бути цікавою, живою, заманливою для дитини, тому треба, щоб у ній був присутній елемент змагання, нагороди за успішний виступ, барвисте та кумедне оформлення;
•          у грі треба домагатися активної мовної участі усіх дітей, при цьому за можливістю використовувати і рухову активність;
•          у грі треба розвивати у дітей навички контролю за чужим та власним мовленням ;
•          у процесі гри логопед приймає участь (ступінь участі визначається мовними можливостями дітей, завданням та умовами гри); по ходу гри він вносить необхідні корективи та поправки у мовлення дітей, а в кінці гри обов’язково заохочує усіх дітей, відмічаючи найбільш успішних.

Для проведення корекційно-розвивиткової роботи з використанням ігрових технологій в логопедичній практиці доцільно використовувати підібрані іграшки.

Іграшки використовуються на заняттях, як герої, що створюють мотивацію, ігрову ситуацію і сюрпризний момент. Це може бути динозаврик, ведмежа, що вміє грати на барабані, песик, який грає на дудочці, лялька, яка розповідає дітям про частини тіла, котеня, яке шукає друзів та ін. У більшості випадків ці іграшки занурюють дітей у якусь казкову або ігрову ситуацію, де діти повинні допомогти героям або запрошують їх пограти, навчити тому, чому навчаються самі діти. В кінці заняття вони дякують їм за допомогу. Така ігрова ситуація виховує моральні почуття дітей з порушенням інтелектуального розвитку, вони не просто вчаться вимовляти будь-який звук, а й допомагають ведмедику.
Одна з улюблених іграшок дітей - це м'яч. Він використовується для проведення динамічних пауз і дидактичних ігор.

Ігрова форма занять створюється ігровою мотивацією, яка виступає як засіб спонукання, стимулювання дітей до навчальної діяльності. Реалізація ігрових прийомів і ситуацій на заняттях проходить за такими основними напрямками:

• дидактична мета ставиться перед дітьми в формі ігрової задачі;
• навчальна діяльність підкоряється правилам гри;
• навчальний матеріал використовується в якості її засобу;
• в навчальну діяльність вводиться елемент змагання, який переводить дидактичну задачу в ігрову;
• успішне виконання дидактичного завдання зв'язується з ігровим результатом.

Логопедичні заняття рекомендовано проводити в ігровій формі. На початку заняття ставиться дидактична задача в ігровій формі. Наприклад: з'являється гість, приходить лист із завданням для дітей або занурення в казковий сюжет. В процесі заняття, шляхом виконання вправ за завданням героя. Діти так само можуть виконувати ролі (спортсмени, мандрівники, космонавти, пасажири і ін.). За успішне виконання завдань діти можуть оцінюватися фішками, зірочками і т.п., що вносить елемент змагання.

            Актуальні також заняття в формі конкурсу, вікторини, змагання. Але в цьому випадку логопеду треба продумано поставитися до розподілу дітей в команди або підбору дітей для виконання різних занять, щоб дитина комфортно себе почувала на занятті, не замикалася, не соромилася взяти участь в конкурсі. Необхідно створити доброзичливу атмосферу в групі, в команді, щоб діти підтримували один одного, діяли спільно, дружно.

Особливо слід згадати дидактичні ігри, які створюються і організовуються дорослими і спрямовані на формування певних якостей дитини. Дитину привертає в грі не навчальна задача, яка закладена в ній, а можливість проявити активність, виконати ігрові дії, домогтися результату, виграти. Однак якщо учасник гри не опанує знаннями, розумовими операціями, які визначені навчальною завданням, він не зможе успішно виконати ігрові дії, домогтися результату.

Дидактичні ігри з предметами дуже різноманітні за ігровим матеріалами, змісту, організації проведення. Рекомендовано використовувати: іграшки, реальні предмети (предмети побуту, знаряддя праці, твори декоративно-прикладного мистецтва та ін.), об'єкти природи (овочі, фрукти, шишки, листя, насіння).

Ігри з предметами дають можливість вирішувати різні виховно-освітні завдання:

 • розширювати і уточнювати знання дітей,

• розвивати розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, розрізнення, узагальнення, класифікація),

 • удосконалювати мову,

• розвивати всі психічні процеси.         

Серед ігор з предметами особливе місце займають сюжетно-дидактичні ігри та ігри-інсценівки, в яких діти що мають порушення інтелектуального розвитку, виконують певні ролі, наприклад продавця, покупця в іграх типу «Магазин». В таких іграх виховується терпіння, наполегливість, кмітливість, розвивається вміння орієнтуватися в просторі.

Настільно-друковані ігри, які зараз набули широкого поширення, також є іграми з правилами. Всі ці ігри зазвичай носять змагальний характер: на відміну від ігор за участю в них є виграли і ті, хто програв. Головне завдання таких ігор - неухильно дотримуватися правил, тому вони вимагають високого ступеня довільної поведінки і, в свою чергу, формують його. Такі ігри характерні в основному для дітей з порушенням інтелектуального розвитку молодшого шкільного віку. 

Настільно-друковані ігри різноманітні за змістом, навчальними завданнями, оформлення. Вони допомагають уточнювати і розширювати уявлення дітей про навколишній світ, систематизувати знання, розвивати розумові процеси. Види настольно-друкованих ігор: лото, доміно, лабіринт, розрізні картинки, пазли, кубики та ін.     

      Словесні ігри відрізняються тим, що процес вирішення навчальної задачі здійснюється в розумовому плані на основі уявлень і без опори на наочність. Тому словесні ігри проводять в основному з дітьми середнього і старшого шкільного віку.

Ігрова діяльність учнів - важливий корекційний засіб формування особистості дитини з особливими потребами. Логопедична гра має змістовий, мотиваційний, операційний та контрольно-оцінний компоненти.

 При поєднанні традиційних методів навчання з сучасними новітніми технологіями, в основі яких лежить ігрова діяльність, можна досягти значного успіху у корекції психофізичного розвитку у дітей з порушенням інтелектуального розвитку. Адже, гра, з одного боку, улюблена дитяча діяльність, а з іншого - це педагогічний засіб, спрямований на розв'язання багатьох завдань освіти, серед яких провідне місце займає розвиток, навчання і виховання учнів.