Впровадження інноваційних технологій, дидактичних ігор та нетрадиційних вправ в роботі з дітьми з порушенням мовлення

Впровадження інноваційних технологій, дидактичних ігор та нетрадиційних вправ в роботі з дітьми з порушенням мовлення

Корекція порушення писемного мовлення учнів початкових класів починається з практичного засвоєння поняття про звук і букву, голосні і приголосні, тверді і м’які приголосні, склад, наголос.

Оволодіння цим матеріалом вимагає досить складних розумових операцій. Учні мають навчитися спостерігати, зіставляти і порівнювати мовні факти, знаходити в них спільне і відмінне, робити висновки та узагальнення. Це ґрунтується не на механічному запам’ятовуванні голосних і приголосних звуків (часто букв), а на зіставленні і порівнянні їх на слух, на спостереженні в дзеркалі за роботою окремих мовних органів.

Під час роботи з учнями-логопатами в третьому класі школи для дітей з тяжкими порушеннями мовлення використовую такі прийоми роботи, які б сприяли виробленню вмінь сприймати, диференціювати, порівнювати звуки мови та відчувати рухи й положення органів мовлення, працювати з текстом, розуміти його, відчувати і знаходити слова з тими звуками, над якими учень працює. Підбираю для занять вправи та ігри направлені на корекцію мовлення, враховуючи специфіку логопедичного діагнозу. Відповідно клас поділила на підгрупи: учні з дизартрією, алалією, логоневрозом, дисграфією, дислексією.

Мова дітей з дизартрією невиразна, нечітка, малозрозуміла (“каша в роті”), що зумовлено недостатньою іннервацією м’язів губ, язика, м’якого піднебіння, голосових складок, гортані, дихальної мускулатури.

Система корекційно-педагогічної роботи при дизартрії:

 - вироблення контролю за положенням роту;

- артикуляційна гімнастика;

 - розвиток голосу(його висоти, сили, рухомості, здатності до модуляції);

- корекція мовленнєвого дихання (ритму, темпу, мелодики мовлення);

- розвиток відчуттів артикуляційних рухів та артикуляційного праксису;

 - корекція процесу звуковимови (сили, точності, плавності, швидкості, співрозмірності, синхронності, симетричності, вільності артикуляційних рухів);

- корекція координаційних розладів (проявляються в порушенні точності та пропорційності артикуляційних рухів. Ці порушення зазвичай поєднуються з труднощами в чергуванні рухів, наприклад хоботок – оскал та ін.);

- усунення прояву гіпертонусу,  гіпотонусу та насильницьких рухів – тремору (дрібного тремтіння кінчика язика. Наявність гіперкінезів і оральних синкінезий в артикуляційній мускулатурі. При цьому відзначаються посмикування язика, губ іноді в поєднанні з гримасами обличчя, дрібне тремтіння (тремор) язика, у важких випадках – мимовільне відкривання рота, викидання язика вперед, насильницька посмішка);

- семантичного та емоційного звукового потоку (як говорять герої казки – сумно, весело тощо);

- фонематичного сприйняття мовлення, розпізнавання і диференціації звукової будови мовлення;

 - особистісної готовності до вдосконалення звукової системи мовлення;

 - неусвідомленого і свідомого контролю за динамічною організацією звукової програми висловлювання.

Корекційно-розвиткова логопедична робота з дітьми-дизартриками з розвитку голосу, мовленнєвого дихання, корекції процесу звуковимови ефективно проводиться під час використання нетрадиційних методів, таких як казкотерапія та пісочна терапія.

Казка викликає в дітей різноманітні переживання та почуття, інтенсивно впливаючи на емоції, надаючи їм позитивної наснаги; спонукає до активного висловлювання та діяльності. Сюжети казок, побудовані на протиставлені добра і зла, зображують конкретні приклади гуманної та антигуманної поведінки, конструктивних та деструктивних стосунків.

Казка – дієвий виховний засіб, доступний кожному педагогові. Використання елементів казкотерапії  впливає на підвищення емоційного тонусу дітей шкільного віку.

Проведення пісочних ігор допомагає учневі здобувати знання, формувати вміння та навички, які передбачені програмовим змістом у режимі зацікавленості, психологічного комфорту, самодостатності. Використання пісочної терапії вчителем початкових класів сприяє розв’язанню основних завдань особистісно орієнтованого навчання, вона володіє величезними дидактичними можливостями щодо її використання  на уроках читання, письма, розвитку мовлення, природознавства, малювання тощо.             

Дизартрикам з наявним проявом гіпертонусу (гіпотонусу)  чи тремором  проводжу сеанси логопедичного масажу.

Логопедичний масаж – це активний метод механічної дії, що змінює стан м`язів, нервів, кровоносних судин і тканин периферичного мовного апарату.   

 Мета логопедичного масажу: нормалізація м`язового тонусу, загальної, мімічної та артикуляційної моторики, зниження проявів парезів і паралічів м`язів артикуляційного апарату, зменшення патологічних рухових проявів м`язів мовного апарату (судоми),   стимулювання    відчуттів, що дають, інформацію про рух і положення людського тіла в просторі, активізація груп м`язів периферичного мовного апарату, у яких була недостатня скоротлива активність, формування довільних координованих рухів органів артикуляції.

При моторній алалії відзначається виражена дисоціація між станом імпресивної й експресивної мови, тобто розуміння залишається відносно збереженим, а власна мова у дитини розвивається з грубими відхиленнями або не розвивається зовсім. Всі етапи становлення мовних навичок (белькотання, монологічне лепетання, слова, фрази, контекстна мова) відбуваються із запізненням, а самі мовні реакції значно скорочені. При еферентній моторній алалії провідним мовним дефектом є неможливість виконання серії послідовних артикуляційних рухів, що супроводжується грубим перекручуванням складової структури слова. Несформованість динамічного мовного стереотипу може призвести до появи заїкання на тлі моторної алалії.

Словниковий запас при моторній алалії значно відстає від вікової норми. Нові слова засвоюються з труднощами, в активному словнику — головним чином ужиткові терміни. Малий лексичний запас зумовлює неточне розуміння значень слів, їх недоречне вживання в мові, заміну за семантичною і звуковою подібністю. 

Запорукою успіху корекційної роботи при алалії є її ранній (з 3–4 років) початок, комплексний характер, системний вплив на всі компоненти мови, формування мовних процесів в єдності з розвитком психічних функцій.  Великий вплив на подолання недоліку має музично-ритмічний метод.

 За свідченням провідних спеціалістів і галузі музикотерапії, гармонійна приємна  музика здатна коригувати процеси кровообігу, обміну речовин та електричну активність мозку. Зменшується навантаження на органи зору та напруженя кісково-мязової системи, залучаються компенсаторні механізми організму, врівноважуються процеси збудження і гальмування в центральній нервовій системі, задовольняються життєво необхідні потреби в русі. Під час роботи з корекції мовлення з дітьми, що мають діагноз «алалія» впроваджую методику Т. Н. Новикової-Іванцової, яка розробила метод для роботи з дітьми алаліками, він  не просто «включає» мовленнєвий апарат неговорящим дітям, а також допомагає  оволодіти складовою структурою слів, темпо-ритмічною стороною мовлення, роботою голосом, а також вимовою звуків. В процесі корекції мовленнєвого развитку діти проспівують голосні та приголосні звуки, склади, слова, пісні в комплексі з ритмічними рухами та наочними картками з символами. Даний метод дозволяє задіяти одночасно зорову пам'ять та дрібну моторику, що допомагає логопатам швидше подолати мовленнєвий недолік.

Ще одним логопедичним діагнозом є заїкання — це порушення темпу, ритму та плавності усного мовлення, зумовлене судомним станом м'язів артикуляційного апарату. У логопедії прийнятий комплексний підхід до корекції заїкання в дітей, що передбачає проведення лікувально-оздоровчої та психолого-педагогічної роботи. Основна мета лікувально-педагогічного комплексу полягає в усуненні або ослабленні мовних судом і супутніх розладів; зміцненні ЦНС, впливі на особистість і поведінку пацієнта.

В корекційній роботі практикую метод музикотерапії - це  спосіб лікування та корекції таких психоневрологічних розладів, як: порушення самосприймання, неадекватна реакція на переживання, неврози, депресії, істерії, нав'язливі стани, які є характерними для дітей із заїканням. Під час співу діти розслабляються, заспокоюються. Процес співу відбувається на протяжному видиху. Це є основою для плавного дихання  під час мовлення.

В початковій школі, як наслідок, важкі логопедичні діагнози мають продовження – це вторинні порушення: дислексія (порушення в оволодіюванні навичками читання) та дисграфія (порушення в оволодіюванні навичками письма). Традиційна система логопедичних занять з корекції дислексії передбачає роботу над усіма порушеними аспектами усного мовлення та немовними процесами. Так, при фонематичній дислексії основну увагу приділяю корекції дефектів звуковимови, розвитку повноцінних фонематичних процесів, формуванню уявлень про звуко-буквену і звуко-складову структуру слова. При наявності семантичної дислексії звертаю увагу на розвиток складового синтезу, уточнення та збагачення словника, засвоєння дитиною граматичних норм мови. При аграматичній дислексії формую в дітей граматичні системи словотворення і словозміни.

Мнестична дислексія вимагає розвитку слухо-мовної і мовно-зорової пам’яті. При оптичній дислексії проводжу роботу з розвитку зорово-просторових уявлень, зорового аналізу і синтезу; при тактильній дислексії — з диференціації тактильно сприйнятих предметів і схем, розвитку просторових уявлень.

Під час корекції дислексії практикую нестандартний підхід, який пропонує методика Рональда Д. Дейвіса, що полягає в наданні друкованим словам і символам уявного образного вираження, за допомогою якого усуваються прогалини в сприйнятті.

Письмо є складним багаторівневим процесом, у реалізації якого беруть участь різні аналізатори: мовно-руховий, мовно-слуховий, зоровий, руховий, котрі здійснюють послідовний переклад артикулеми в фонему, фонеми в графему, графеми в кінему. Запорукою успішного оволодіння письмом є досить високий рівень розвитку усного мовлення. Однак, на відміну від усного мовлення, письмове мовлення може розвиватися тільки за умови цілеспрямованого навчання.

Відповідно до сучасних уявлень, патогенез дисграфії у дітей пов’язаний з несвоєчасним становленням процесу латералізації функцій головного мозку, в тому числі встановлення домінантної з точки зору керування мовними функціями великої півкулі. У нормі ці процеси повинні бути завершені до початку шкільного навчання. У разі затримки латералізації і наявності у дитини прихованої ліворукості кірковий контроль над процесом письма порушується. При дисграфії наявна несформованість вищих психічних функцій (сприйняття, пам’яті, мислення), емоційно-вольової сфери, зорового аналізу і синтезу, оптико-просторових уявлень, фонематичних процесів, складового аналізу і синтезу, лексико-граматичного аспекту мовлення.

З точки зору психолінгвістики механізми дисграфії розглядають як порушення операцій породження письмового висловлювання: задуму і внутрішнього програмування, лексико-граматичного структурування, поділу пропозиції на слова, фонематичного аналізу, співвіднесення фонеми з графемою, моторної реалізації письма під зоровим і кінестетичним контролем.

Логопедичну роботу з корекції дисграфії вибудовую з урахуванням механізмів і форми порушення писемного мовлення. Використовую різноманітні підходи до подолання цього розладу, що передбачають заповнення прогалин у звуковимові і фонематичних процесах; збагачення словника і формування граматичного аспекту мовлення; розвиток зв’язного мовлення. Передбачаю в структурі логопедичних занять із корекції дисграфії розвиток аналітико-синтетичної діяльності, слухового і просторового сприйняття, пам’яті, мислення, рухової сфери. Отримані навички усного мовлення закріплюю за допомогою письмових вправ.

З урахуванням основного захворювання особам з дисграфією і дислексією можна призначити курси медикаментозної терапії та реабілітаційного лікування (фізіотерапію, масаж, ЛФК, гідротерапію).

Отже, корекція усного та писемного мовлення у дітей-логопатів відбувається успішніше під час комплексного впливу на дефект мовлення через впровадження в роботу нових методик, інноваційних технологій, дидактичних ігор та нетрадиційних вправ.