Логопедична казка "Казка про веселого Язичка"

.

Казка про Веселого Язичка ¹

Жив був Веселий Язичок. А у тебе є язичок? Покажи. У Веселого Язичка був будинок. Будиночок дуже цікавий. Що це за будинок? Здогадався? Це рот. Ось такий цікавий будиночок був у Язичка. Щоб Веселий Язичок не вибігав, його будинок завжди був зачинений. А чим зачинений будинок? Губами. Покажи, де твої губи. Бачиш їх у дзеркалі? Але у Язичковому будинку було двоє дверей. Як називаються другі двері? Зуби. Покажи свої зубки. Подивися на них у дзеркало.

Одного разу захотілося Веселому Язичку подивитися на сонечко і подихати свіжим повітрям. Спочатку відчинилися перші дверцята. Покажи, як вони відчинилися. Та так і залишилися стояти відчиненими. Не зачиняй перші двері, доки я не скажу. (У нормі дитина може утримувати таке положення 5-6 секунд без посмикувань, поштовхів, кутики губ розтягнуті симетрично.) А тепер зачинимо перші дверцята. Знову відчинимо. Зачинимо. (Повторіть цю вправу 3-4 рази. У нормі рухи виконуються дитиною з повною амплітудою, без затухань, легко, плавно, досить швидко). Відчинилися дверцята у будиночку Веселого Язичка, і він висунувся назовні, але не весь, а лише кінчик. Показався Язичок і заховався – холодно на вулиці.

У будиночку Веселого Язичка є постіль, де він спить. Подивися, як спокійно він спить. (Язик лежить на дні ротової порожнини плаский, без горбочків, спокійно, нерухомо.) Нехай твій язичок так само спокійно поспить. Не буди його. Доки я не скажу. (Таке положення також утримується дитиною у нормі 5-6 секунд без поштовхів і посмикувань, бокові краї язика розташовані симетрично). Закриємо спочатку внутрішні двері, а потім зовнішні.

Наш Язичок дуже веселий, він любить веселитися, стрибати, інколи навіть дістає до стелі. Стеля у будинку Язичка називається піднебіння. Нехай твій язичок дострибне до стелі і погладить піднебіння. А тепер нехай язичок дістане стелю і посидить там трішки. (Рухи повинні виконуватися лише язиком, без допоміжних рухів губ і нижньої щелепи. Рот широко відкритий. Спокійно, без посмикувань язик утримується зверху протягом 5-6 секунд). Потім Веселий Язичок спустився. Підстрибнув… (Вправа повторюється декілька раз. Дитина у нормі відразу знаходить правильне положення язика, рух виконує легко, швидко, з повною амплітудою). Настрибався Язичок, втомися і пішов спати. Нехай трішки відпочине.

Наступного дня Язичок вирішив ще раз перевірити, чи не потеплішало. Коли усі дверцята були відчинені, Язичок визирнув, подивився вліво, вправо, вверх, вниз (дитина повинна знати напрямки руху язика, відразу знаходити потрібне положення, намагатися виконати їх в повному об’ємі), відчув, що стало прохолодніше і заховався до свого будиночка. Спочатку закрив за собою одні двері, а потім інші. От і уся казочка про Веселого Язичка.