ЛРК. Українські народні пісні в записах В.Гнатюка.

Література рідного краю. Українські народні пісні в записах Володимира Гнатюка

Місяць впирається срібним чолом. В синю осінню хустину.Ідемо рідним подільським селом. Знову в завітну хатину.Їдем вклонитись земле свята. Слідам величаво глибоким. Тут землю місила ріпята п’ята . Тут перші стелилися кроки. А ниви лежать,Притаївшись ниць,І села піснять Гнатюкові. Прийми наші щирі троянди сердецьІ вічне горіння Любові. В. Вихрущ . 12 листопада 1970 року

Неподалік містечка Монастириськ, у мальовничому куточку Тернопільщини розкинулось незвичайної краси село. І назва у нього неабияка. Велеснів… Прислухайтесь добре до цього слова і зачуєте відгомін віків: адже для наших пращурів Велес був богом – покровителем скотарства і торгівлі. Село Велеснів відоме тим, що виколисало вкраїнського вченого із світовим іменем – академіка Володимира Михайловича Гнатюка.

Сьогодні ми познайомимось із Володимиром Михайловичем Гнатюком - українським фольклористом, етнографом, літературознавцем, мовознавцем, письменником, перекладачем, громадсько-культурним діячем, членом багатьох наукових товариств Австрії, Німеччини, Чехо- Словаччини, Швеції.

Народився В. М. Гнатюк у с. Велеснів (нині Монастирського району на Тернопільщині) у бідній багатодітній сім’ї. Батько служив сільським дяком, тому члени родини були письменними. У п’ятирічному віці Володимир почав читати, дивував дорослих феноменальною пам’яттю: раз почуту пісню чи казку міг слово в слово повторити навіть через кілька місяців. Змалку потрапив він у захоплюючий світ народної творчості, на яку так багате Поділля, сприйняв у спадщину від діда Гілька і баби Марії Богом даний йому дар любові до казок, пісень, легенд, переказів.

Навчався Володимир спочатку в Бучацькій, а потім у Станіславській вищій гімназії. Вже в цей період почав серйозно студіювати фольклористичні та етнографічні праці. Ще в третьому класі знав близько ста фольклорних творів. А в 17 років вже мав рукописну збірку, що вміщувала понад 500 мелодій. 1894 р. він вступив на філософський факультет Львівського університету, стіни якого залишив відомим етнографом, фольклористом та громадським діячем.

Уже з першого курсу поринув у наукове, громадське життя університету, виступав зі статтями з народознавства на сторінках часописів «Житє і слово», «Народ», «Lud», уклав фольклорну збірку рідного слова, що містила близько 800 пісень і кілька десятків казок. У 1895 р. В. Гнатюк став членом польського «Народознавчого товариства» у Львові й передав туди свою збірку (на жаль, вона загубилася). Серйозне зацікавлення українським фольклором виникло у В. Гнатюка під впливом М. Грушевського, О. Колесси, І. Франка. Володимир Гнатюк (другий ліворуч у другому ряду) серед учасників з’їзду українських письменників у Львові, 1898 р.

Завдяки М. Драгоманову він звернув увагу на майже не досліджену етнографами територію — Закарпаття. Здійснивши туди впродовж 1895-1903 р. шість фольклорно-етнографічних експедицій, він зібрав матеріали, які лягли в основу фундаментальної праці — шеститомника «Етнографічні матеріали з Угорської Руси» (1898-1912), що й досі є унікальним джерелом для пізнання мови та фольклору цього регіону. Таким чином В. Гнатюк став першим професійним науковцем-україністом у Західній Україні.

Працьовитість Володимира Михайловича була гідна подиву. Утім надмірне навантаження негативно відбилося на його здоров’ї: 1902 р. у нього з’явилися ознаки туберкульозу. Однак і хворий він не випускав із рук пера. Не маючи змоги особисто їздити в експедиції, організував збирання фольклорних матеріалів через численних кореспондентів. Паралельно з редагуванням фольклорних збірників він написав серію наукових розвідок з фольклористики, які отримали в науковому світі загальне визнання.

Володимир Михайлович досліджував майже всі жанри: казки, легенди, перекази, народні оповідання, пісні, прислів’я, приказки, вивчав звичаї, вірування, демонологію, історію фольклористики, методику збирання фольклору тощо. І скрізь він залишив помітний слід. Був і етнографом у широкому розумінні цього слова, вивчаючи сільське господарство, кулінарію, ремесла й промисли, архітектуру. Крім українського, Володимир Гнатюк досліджував фольклор та етнографію майже всіх слов’янських народів: білорусів, росіян, поляків, чехів, словаків, болгар, сербів, хорватів. Уважно стежив і за розвитком фольклористики в Західній Європі.

На жаль, багатьом творчим задумам Володимира Гнатюка не судилося здійснитися: серце його восени зупинилося. Поховано В. Гнатюка у Львові на Личаківському кладовищі. 1929 р. НТШ у Львові присвятило пам’яті Володимира Михайловича спеціальний збірник зі вступною статтею Ф. Колесси. На могилі Володимира Гнатюка встановлено пам’ятник. Його ім’ям назвали середню школу в м. Бучач та одну з львівських вулиць.

Фольклор. Усна поетична народна творчість, характерними ознаками якої є колективність творення, масовість побутування, анонімність та багатоваріантність у виконанні. Усна народнопоетична творчість — це художньо-словесна творчість народув сукупності її видів і форм, де засобами мови збережено знання про життя іприроду, давні культи і вірування; а також відбито світ думок, уявлень, почуттів іпереживань, народно-поетичної фантазії. Народнопоетичні твори є дуже цінним матеріалом для розумового,морального й естетичного розвитку підростаючого покоління, вони збагачують іпоглиблюють знання, впливають на формування світогляду, моральних переконань,виховують естетичні почуття у дітей.

В основу класифікації пісень В. Гнатюк поклав жанрово-тематичний принцип, розділивши їх на 12 груп. Духовні пісні і колядки. Баляди і романси.Історичні пісні. Різні долі. Дівоцькі пісні. Утрата вінка. Парубоцькі пісні. Вояцькі пісні. Пісні про подружнє життя. Місцеві пісні. Жарти і дотепи. Пісні про звірів.

Прекрасні зразки творчості народу Володимир Михайлович записав від своїх рідних, а найбільше від матері, що була для нього першою співачкою До нас дійшло 30 пісень, які проспівала йому мама. І всі вони мають поетичну вартість. З поміж них виділяються «Ой гаю ж, мій гаю», «Ой, у лузі край дороги зацвіла калина», «Ой, попід гай зелененький».

Великий вплив праці В. Гнатюка мали на композитора Володимира Івасюка. Ось уривок із листа батька, адресованого директору музею п. О. Черемшинському. Уривок з листа. Вельмишановний Остапе Степановичу!Володя завжди линув до праць Володимира Гнатюка, був добре обізнаний з ними. В його бібліотеці є монументальна праця Володимира Гнатюка – «Коломийки», видані ще в 1906 р…Вона зіграла велику роль у творчій біографії мого Сина, композитора. Він її читав уважно, вдумливо вивчав про «червону рутоньку». Ось та коломийка: Назбирала троєзілля, червону рутоньку,Та схотіла счарувати мене сирітоньку.

Коломийки у записах В. Гнатюк на ТернопільщиніПерекину бадилину через бистру воду,Подивлю сє на дівчину, та й на її вроду. Там то врода, там то врода, хідочок тихенький,Там то личко, як яблочко, як мід солоденький. А я свого миленького пізнаю з далека,Як високий, так тоненький, як в гаю смирека. А я свого миленького пізнаю, пізнаю,Як високий, так тоненький, як смирека в гаю. А я свого миленького пізнаю по дусі,Їди польом, сивим коньом, в чорнім капилюсі. А я свого миленького пізнаю по ході,Як вбире сє в чиривички, ходит по городі. Одна гора високая, а другая низька,Одна мила далекая, а другая близька. А я тую близенькую людєм подарую,А до тої далекої пішки помандрую. А у тої близенької воли та корови,А у тої далекої чорненькії брови.

ЗЛЕ У СВІТІ, ЗЛЕ ЧУВАТИЗле у світі, зле чувати,Тепер правди не видати. Тепер правду б’ють, карають,А неправду величають. Тепер правду б’ють, катують,А неправду гонорують. Тепер правда хліба просить,А неправда срібло носить. Тепер правда край порога,А неправда конець стола.І п’є правда гірке пиво,А неправда — зелен вино. Тепер правда й а в болоті,А неправда ходить в злоті. Ой ми поле виорем, виорем. Просо (хоровод)— Ой ми поле виорем, виорем. Долею-ладом виорем, виорем. А ми проса насієм, насієм.— А ми кіньми випасем, випасем.— А ми коні займемо, займемо.— А ми коні викупим, викупим.— А ми плати не схочем, не схочем.— А ми дамо тисячу, тисячу.— А ми тисячі не приймем, не приймем.— А ми дамо хлопчика, хлопчика.— А ми хлопчика не приймем, не приймем.— А ми дамо бабочку, бабочку.— А ми бабочки не приймем, не приймем.— А ми дамо дівочку, дівочку.— Ой ми дівочку приймемо, приймемо,Ми її в наряди знарядимо, знарядимо,У колясочку посадимо, посадимо,Долею-ладом посадимо, посадимо!

Пісня-гра “Мак” Горобчику, шпачку, шпачку,Чи бував же ж ти в нашім садку,Чи видав ти, як сіють мак?Ой так, так сіють мак. (2) Горобчику, шпачку, шпачку,Чи бував же ж ти в нашім садку,Чи видав ти, як сходить мак?Ой так, так сходить мак. (2) Горобчику, шпачку, шпачку,Чи бував же ж ти в нашім садку,Чи видав ти, як росте мак?Ой так, так росте мак. (2)  Горобчику, шпачку, шпачку,Чи бував же ж ти в нашім садку,Чи видав ти, як цвіте мак?Ой так, так цвіте мак. (2)  Горобчику, шпачку, шпачку,Чи бував же ж ти в нашім садку,Чи видав ти, як торгуть мак?Ой так, так торгуть мак. (2)  Горобчику, шпачку, шпачку,Чи бував же ж ти в нашім садку,Чи видав ти, як їдять мак?Ой так, так їдять мак. (2)

Домашнє завдання. Пошукова робота-  «Творчі взаємини В. Гнатюка з композитором М. В. Лисенком»;-  «Мотиви збірки В. Гнатюка «Лірники».