«Лунай, величне наше слово» (Сценарій конкурсу читців поезій про мову)

«Лунай, величне наше слово»

 (Сценарій конкурсу читців поезій про мову)

1 Ведуча: 

Доброго дня, шановні гості ! Вітаємо Вас на святі поетичного слова «Лунай, величне наше слово»   

2 Ведуча:

Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

1 Ведуча:

Рідна мова! Мудра Берегине! Пресвята Богородице!

2 Ведуча:

Судилась тобі терниста дорога! Слово рідної мови, увінчане терновим вінком страждання, не раз топтане і зневажене.

                           8 клас.  1-й читець.  

Діти: 

1.Такий гарний край, сонячний, багатий,а вона йде та плаче, сльози витирає.

Українська мова:

Так багато хат, так багато шкіл, церков, а для мене немає  місця.

Діти: 

Що ти робиш тут, бідна дівчино?

Українська мова:

Прогнали мене. Може, ви мене шануватимете і не дозволите, щоб мене забули?

Діти:

Яка бідна і заплакана! Яка сумна сирота! Куди вона йде? Чому так гірко плаче? Хто ти, дівчино?

Українська мова:

Я – українська мова. Мене виганяють з України. Я блукаю і не маю спокою.

Діти:

Бідна мово, заходь до нас. Ти будеш з нами жити, оповідати вірші, казки, байки. Будеш співати нам пісні. Ти допоможеш пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чиї діти.

Українська мова:

Бачу, що ви мене шануєте, любите, не забуваєте.

Тоді я буду жити у ваших серцях і устах.
Діти, дружіть із мовою
І вивчайте її гаразд.
Не вважайте мене примусовою,
Полюбіть, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається,
А хто любить, той легко вчить
Все, як пишеться і вимовляється,
Все, як пісня, в мені звучить.
Я журлива, а також піднесена.
Тільки фальш для мене чужа.
В мені – душа Шевченкова й Лесина,
І Франкова в мені душа.

1 Дівчинка:

Боже, Отче милостивий,
Ти, нам дав ту мову красну.
Поміж іншими найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

2 Дівчинка:

Мова - краса спілкування.
Мова – як сонце ясне.

3 Дівчинка:

Мова – то предків надбання.
Мова – багатство моє.

4 Дівчинка:

Мова – то чиста криниця,
Де б’є, мов сльоза джерело.

1 Дівчинка:

Мова – то наша світлиця,
Вона – як добірне зерно.

2 Дівчинка:

Мова – державна перлина,
Нею завжди дорожіть.

3 Дівчинка:

Без мови немає країни,
Мову, як матір любіть.

1 Ведуча: Терниста дорога стелилась як нашій державі так і нашій мові, але вона піднімалася з колін, розвивалася, квітла.

6  клас.  2-й читець:Валентин Бичко

Мово моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана
І аж до скону залишена
В серці моїм.
Ти звеш сюди
Добрих людей до бесіди.

2 Ведуча:

Багато років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого.

      5 клас.  3-й читець. Сергій Цушко

В тому, певно, є й наша є провина,
Що для тебе був не кращий час
Наша мово, мово журавлина,-
Повернись із вирію до нас.

Зазвучи! Хай серце відпочине,
Спів хай зачарує рідний край.
Наша пісне, пісне солов’їна,-
Своїх слів крилатих не втрачай!

Причасти всіх нас розмовою -
Українською мовою.
Зачаруй усіх славнозвісною
Українською піснею

1 Ведуча:

Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку називаємо поезією. Поетична грань живе у слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води.

10 клас.  4-й читець Зоя Кучерява «До української мови»

Трембітна мово. Музико. Калино.
І споконвічно й назавжди моя.
До тебе завше я душею лину.
Марія… мрія… Мамине ім’я.
Зорею, казкою ти снила тихо,
Коли в колиску клала немовля,
Вела за ручку, берегла від лиха
І вчила перше слово вимовлять.
І хліб пекла, замішаний на слові,
Журба твоя в хлібині запеклась,
Як за село виходила ти знову,
А суджений з походу не вертавсь.
Ти вишивала рушники на долю,
Червоний хрестик, чорний – як життя.
Надії, згадки, радощі і болі
В піснях лягали на твоє шиття.
Ну де ще є така чарівна пісня,
Серед яких на світі славних мов?
То серце від журби аж наче стисне,
А то навіє радість і любов.
О мово рідна! Золота колиско,
В яких світах би не бувала я, -
З тобою серцем, і по-українськи
Я вимовляю мамине ім’я

2Ведуча:

Яка чудова поезія про багатство рідної мови і, здається, така переконлива. Та звернімо увагу на нашу повсякденну мову. Чому вона така бідна, засмічена?

1 Ведуча:

Дійсно! Друзі! Давайте разом поміркуємо про причини нелюбові до мови. Їх багато, правда? Але одна з перших, напевно, це відчуття меншовартності, а ще наше недолуге наслідування і копіювання когось моднішого.

 9 клас.  5-й читець Віолетта Дворецька

Мова… Давнє джерело
Спілкування і натхнення.
Чом же наше сьогодення
Бруд у мову занесло.

Як почую «Я тащусь»-
Перша думка: що комусь
Важко йти, спочить він прагне,
Мабуть, ноги ледве тягне…
Виявляється, «тащусь -
То радію, веселюся.
Ще й «приколююсь» лунає,
Чим? До кого? Я не знаю…
«Кльово». Хто кого клює?
Скільки слів хороших є:
«Добре», «гарно» і «чудово».
Викинь же жаргонне слово!

 «Блін». Це що – смачний млинець,
Що його спекла хазяйка?
Ні, тут смакові кінець.
Слово це - брутальна лайка.
А прилипло до людей!
Сварка чи розмова йде -
«Блін», як гострая приправа.
Поверніть його до страви!

Ну, а «бабки»? Просто сміх.
Це ж бабусі наші любі,
І за що ж ви, добрі люди,
Берете на душу гріх?
Не чіпайте ж старість, прошу!
Хай грошима будуть гроші.

А слова з первинним змістом,
Щоб звучали ясно, чисто,
Без пояснень додаткових,
Люди! Не плюндруйте мови!

2 Ведуча:

У такий непростий для нашої України час, до нас українське слово. Саме до нас! Це від нас залежить зараз чи джерело рідної мови замулиться у ваших душах, а чи пружно і вільно дихатиме!

 7 клас.  6-й читець Леся Пилип'юк

Якби тобі, доню, в світі не було,
Не скупись ніколи людям на добро.
Бо і так доволі хтось насіяв зла,
І холонуть душі наші без тепла.

Забувають діти мову матерів.
Глянь, від того болю світ аж посірів.
Стогне від розпуки зранена земля,
І сивіти стала матінка моя.

Доню моя, доню, синьоока зірко,
У житті буває солодко і гірко.
Як би твої очі не манили зваби,
Не посмій вчинити Батьківщині зради.
Не посмій зламати гілку калинову –
Сиротою станеш, як забудеш мову.
Можеш призабути запах рути–м’яти,
Але рідну мову мусиш пам’ятати.
Можеш не впізнати голосу діброви,
Та не смій зректися маминої мови!

1 Ведуча:

Заборонене і зганьблене ,зраджене і забуте, рідне слово щоразу воскресало.

2 Ведуча:

І зараз нам треба зробити все, щоб воно  вознеслося до небес у піснях, поетичних рядках, у повсякденному житті.

 11 клас.  7-й читець . Надія Красоткіна

 Співай, моя мово,у пісні чудовій
І смійся, у жартах звучи!
Світися щасливо у Зірці ранковій
І в побуті теж не мовчи!

Здіймайся у славі у небо високе,
Багатою будь, як земля.
Глибокою будь, наче море широке,
Щоб чули тебе звіддаля.

Квітуй, як весна, у чарівнім суцвітті,
Весело по світу йдучи.
Звучи, моя мово чарівна, у світі
І в серці людськім не мовчи!

Не дай занедбати себе і забути,
До кожного серця дійди.
У миті біди і найважчої скрути,
Як мати рідненька прийди.

І тихо – тихенько співай колискову,
Щоб серце в дитинство вернуть.
Щоб більше ніколи свою рідну мову
Не міг українець забуть!

1 Ведуча:

Гідність, відданість, патріотизм сьогодні засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття.

2 Ведуча:

На все вам добре! Щастя, добра,миру та світлого майбутнього всім ! До нових зустрічей!