Лялькова вистава "Буквені пригоди на святі Букваря"

                     Лялькова вистава

      «Буквені пригоди на лісовій галявині»

Владик:

Одного разу в лісі чарівному,

Де на кожному кроці безліч див.

Вітер з дерев листя по одному

Зірвав і в повітрі закрутив.

 

Настуня:

У лісі крона дерев аж до хмар досягали.

Там навіть читати уміли пташки.

А звірі одні одних ніколи не повчали

Їх дружби й поваги навчали книжки.

 

Владик:

Квіти чарують всіма кольорами

Веселкових. Яскравих барв.

Живуть усі зі щирими серцями

І роблять безліч добрих справ.

                      

                        Настуня:

Удалині лісу, де сонце промінням грає,

Пробиває з-під землі цілюще джерело.

Кожен знання швидко здобуває

І не зупиняється, як би важко не було.

 

 

Владик:

День за днем, за тижнем тижні.

Непомітно лине час.

У лісі, на галяві, звірі дружні

Вчаться невпинно повсякчас.

 

Настуня:

Там і комашки-трудівниці навчались.

І швидко в склади складались, слова.

Вже й було чути речення. Ну й дива!

 

Владик:

А хто ж у лісі всі букви вивчав?

Спробуєш, Настуне,  відгадати?

 

Настуня:

Ну, що ж, Владику, починай!

Скільки можна вже чекати?

 

Владик і метелик:

В мене довгий хоботок,

З квітів збираю я пилок.

Ще яскраві крильця маю.

Безтурботно я літаю.

 

Настуня:

Хто це? Хто це каже?

 

Владик:

Що каже?

 

Настуня:

Ну як що? Ти загадку казав?

 

Владик:

Казав. І що?

 

Настуня:

Я ще когось чула. Давай ще раз.

 

Метелик:

В мене довгий хоботок,

З квітів збираю я пилок.

Ще яскраві крильця маю.

Безтурботно я літаю.

 

Настуня:

Чув?

 

Владик:

Та чув, чув. Дивина. Хто це?

 

Метелик:

Це я!

 

Настуня:

Метелик! Метелик!

 

Владик:

Тепер ти знаєш, хто перший вивчав на лісовій галяві абетку. Продовжуємо? Будеш далі відгадувати?

 

Настуня:

Так! Звичайно!

 

Владик:

Я - пухнастий клубочок.

Виліз на дубочок.

Жолуді зриваю

І в дупло ховаю.

 

Настуня:

Білченя! Я знаю!

 

Білченя:

Привіт! Яка ти, Настуне,  розумна! Відгадала зразу.

 

Владик і Настуня:

Привіт!

 

Владик:

Друге було білченя на лісовій галяві. Рухаємося далі! Слухай уважно, Настуне!

 

Ведмежа:

Взимку міцно сплю в барлозі.

Влітку ж маю стільки втіхи-

Мед, малина і горіхи.

 

Владик:

Ой! Та Це ж…

 

Настуня:

Ведмежатко!

 

Ведмежатко:

Привіт! Привіт! Це я!

 

Владик:

На голові корона з гілля,

Копитця топчуть буйне зілля.

На спинці плями у звірятка.

Це малесеньке …(оленятко).

 

Настуня:

Це оленятко?

 

Оленятко:

Так! Так! Це я! Привіт!

 

Совеня:

Вдень я лягаю спати,

Бо всю ніч мені літати.

Ловлю мишу, гризунів.

Зі мною їм не до снів.

 

Владик:

Хто це? Хто це?

 

Настуня:

Совенятко!

 

Совеня:

Привіт! Привіт!

 

Владик:

А хто в нас тут забарився? У річці біля лісу свої крила мив.

 

За горами у ставочку

І до лісу аж сюди.

Жовті м'ячики-клубочки

Довго бовтались в воді.

Здогадалась, то малята-

Жовтенькі каченята.

 

Каченята:

То ми! То ми!

 

Владик:

І вони абетку вивчали.

 

Настуня:

Скільки вас усіх багато! Які ви вже вивчили букви?

 

Всі звірята:

Всі!

 

Владик:

Розкажіть Настуні!

 

Совеня:

Я -совеня! Найбільше люблю букву «С».

 

Буква «С», як місяць в небі.

Як маленький серпик в полі.

Як окраєць хліба теплий,

Кавуна шматок солодкий.

 

Метелик:

Я – метелик! Найбільше люблю букву «М».

 

Дві сестрички невеличкі

Одягли нові спіднички.

Узялись міцніш за руки

І гулять мерщій на луки.

Біжимо – не доженеш.

Не сестрички – буква «М».

 

Ведмежа:

Я-ведмежа! Найбільше люблю букву «В».

 

Буква «В» така цікава.

Стовпчик вверх,

Дві дужки справа.

Так в алфавіті живе

Всім потрібна буква «В».

 

Оленя:

Я – оленя! Найбільше люблю букву «О».

 

Буква «О» така от кругла.

Хто не бачив, подивись!

Наче сонце, наче бублик.

Мов обручик, хоч котись.

 

Білченя:

Я – білченя! Найбільше люблю букву «Б».

 

Подивись, прошу тебе!

Ключ в траві, як буква «Б».

Тут веселик походив,

Ключ від азбуки згубив.

 

Каченята разом:

Ми – каченята! Найбільше любимо букву «К».

 

Каченя 1:

Буква «К», буква «К»,

Ой, яка вона швидка.

Наче хлопчик, знявши руку,

Витинає гопака.

 

Каченя 2:

А ще ми знаємо усі голосні звуки. Коли їх читаємо читати з приголосними звуками, то утворюються склади, а потім слова. Так можна прочитати всі книжки на світі.

 

Чому так весело мені?

Бо вчу я звуки голосні .

Їх рівно шість. Я всі назву:

[а], [о], [і], [е], [и], [у].

 

Владик:

Ти знала про це, Настуне?

 

Настуня:

Про це я знала, але ж цей ліс дійсно чарівний і на галявині відбуваються справжні дива. Щоб звірі, птахи, комахи знали звуки і букви, я вперше чую.

 

Владик:

А вони ще й заспівати можуть. Правда?

 

Всі разом:

Так! Можемо!

 

Пісня «Хмарка в небі, а по лузі…»

Хмарка в небі, а по лузі

По траві тінь пливе.

Ляльки вчать старанно букви:

«А, бе, ве, а, бе, ве».

Вітре, нам не заважай

І сторінки не гортай.

Ти всіх зіб’єш.

 

Підійшло кача поважно,

Підійшло, кря-кря-кря.

І давай щипать відважно

Корінець букваря.

Ти, кача, не заважай,

Ляльок з толку не збивай.

Не «Кря-кря-кря!»

А як?

«А, бе, ве!»- ось так!

 

Ось коза стук-стук копитцем.

Тут хіба ждуть тебе? Я коза. Я хочу вчитись!

Бе-бе-бе, бе-бе-бе.

Ти, коза. Не заважай!

Ляльок з толку не збивай!

Не «Бе-бе-бе!»

А як?

«А, бе, ве!» - ось так!

 

Причепилося телятко

І собі: «Му-му-му!».

Ой, телятко-недоглядко.

Що ти скажеш йому?

Ти, теля, не заважай!

Ляльок з толку не збивай!

Не «Му-му-му!»

А як?

«А, бе, ве!» - ось так!

 

 

Владик:

Так усі, хто в тому лісі побував,

Вже може безліч казок прочитати.

Кожен старанно там все вивчав.

Про це точно може Настуня

 

Настуня:

І Владик розказати.

 

Мешканці лісу:

 

 

Совеня:

Вивчайте всі голосні і приголосні звуки.

 

Метелик:

Читайте уважно склади.

 

Ведмедик:

І тоді вам не буде муки

 

Оленя:

З абеткою по життю йти.