Люби, шануй, оберігай Усе, що зветься Україна

 

Мета. Формувати в учнів уявлення про Україну як незалежну державу, усвідомлення своєї належності до держави, бажання пізнавати особливості природних умов Батьківщини. Розвивати інтерес i любов до рідного слова, до української мови. Виховувати громадянські й патріотичні почуття, інтерес до шзнання багатої  icтopiї держави, бажання вивчати та примножувати державні символи та народні традиції.

Обладнання: вишивані  рушники, малюнки дітей: "Ми любимо свою Україну", Вислів про Укранїу. Картини краєвидів рідного краю, кетяги червоної калини.

Клас святково прибраний. вислв:

 

"Красивий, щедрий рідний край

                                            I мова наша солов'їна.

                                            Люби, шануй, оберігай

                                            Усе, що зветься Україна".

Запис Петрененко «Україна»

 

1.Добрий день, всім , хто тут зібрався нині,

Добрий день, хто слухає тут нас.

Добрий день нашій славній Україні, Шановні гocтi, ми вітаєм вас!

 

Хай лине вітер крізь гори,

Хай принесе наші палкі слова,

Прийміть наш спів, сердечні побажання,

Приймітъ уклін для щастя і добра .

 

Прийміть хліб - сіль, шановні друзі,

Без хліба свята в нас нема.

Бо хліб - добробуту початок

І символ щедрого життя.

 

Пісня « Ласкаво просимо»

 

1.На землі великій

€ одна країна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

 

2.I живуть тут люди,

Добрі, працъовиті,

І скажу, до peчi,

Ще й талановиті.

 

3.Землю засіваютъ

I пiсні співають,

На бандурі грають

 I вipшi складають.

 

4.Про ліси i гори,

I про сине море,

 Про людей і квіти…

То скажіть же, діти,

Що це за країна?

 

Разом усі діти

Україна – рідний край!

Поле. Річка. Синій гай.

Любо  стежкою іти.

Тут живемо я і ти.

 

 Кожна людина любить той край, де народилася i живе. Вона пишається своєю рідною землею. Завжди із захопленням говорить про квітучі весняні сади, про чудовий спів солов'я, плакучу вербу, яка схилилась над ставком, про кущ червоної калини, що пишається біля криниці, пахуче поле пшениці, яке переливається, ніби сине море, про зелені ліси.

 

X л о п е ц ь . Батьківщина - це земля, на якій ти народився, де народилися твої батьки,  yci ми. Батьківщина — це твоє рідне село, вулиця i твій   будинок.

 

Д i в ч и н а . Батьківщина — це рідна мова, якої  навчили нас тато й мама. Батьківщина у нас єдина, як мати.

 

X л о п е ц ь . Батьківщина — це казки, які розповідала нам бабуся. Це зелена травичка i блакитна річечка. Це садок біля хати i безмежні хлібні лани.

 

Господар

Добрий день вам любі гocтi, у наші світлиці. Спасибі, що прийшли на свято.

 

Господня

-   Надворі холодно , пора року зима , а нас тут тепло i затишно, ми вітаємо вас.

 

Дитина

Татусю! наш рідний край починається iз нашого батьківського порога , стежини до хати, що ніжно стелиться до садочку.

 

 

Батько  Так, сину все починається iз отчогого порогу , з маминої колискової, дідусевої казки, бабусиної вишиванки, батькової криниці, рідної вулиці, славного села.

 

Дитина.  

Мамо! В народі кажуть, що для кожної  людини найдорожчий край де вона народилася, звідки пішла у світ.             

Мама.

Діти ми народилися i живемо на нашій чудовій землі, в нашій славній Укpaїнi. Тут народилися i жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь укранського народу, що сягає сивої давнини. Любов до нашої неосяжної Батьківщини починається з любовї до маленької Батьківщини, до пам'яті про рідний пopiг, стежки дитинства.

 

Пісня « Про Україну»

Моя батьківщина - це вишеньки цвіт,

І верби над ставом, й калина.

Моя батьківщина - це мрії політ,

Це рідна моя Україна.

 

Моя батьківщина - це наша сім'я, затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабуся, дід, я.

 Bci рідні i друзів багато.

 

Моя батьківщина - це злагода й мир,

 Це небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівнa, що лине до зip,

Й дитинство моє світанкове.

 

Моя батьківщина - люди i поля.
Від них в нас i радість i сила.
Це та найсвятіша i рідна земля, 

Що кожного з нас народила.

 

Вчитель.

Кожна країна має свою рідну державну мову. І вона у всіх одна єдина.

• Яка наша рідна мова?
• Українська.

 

Діти разом

Ми діти українського народу,

І роду нашому немає переводу.

Ми обіцяємо, що будемо гідні

Ім’я носити горде - українці.

Та головне, щоб всі у щасті жили -

Усміхнені, привітні, добрі, щирі!

 

Пісня « Молитва За Україну»

 

Презентація

Батьки i діти - родина одна,

Вчитель i учень - віночок добра.

Уci єднаймось, славимо наш край.

Квітне Яблунів, світись небокрай!

 

 Вчитель. Ми сьогодні не можемо не згадати про традиції, звичаї, обряди. У них життя, характер i душа українського народу. Запрошуємо батьків пов'язати стрічки на віночок нашої шкільної  родини.

 

Жовту - як символ сонця;

зелену - символ краси та молодості

 синю - як символ неба;

 голубу - як символ води, здоров'я;

 оранжеву - як символ хліба;

фіолетову - як символ мудрості людини;

малинову - як символ щирості;

рожеву - як символ достатку;

червону - як символ любов

 

Виступ батьків

1.Пов'язані стрічки хай будуть нашим родинним талісманом, який збиратиме в дружне коло рідних i нагадуватиме про нашу зустріч. Нехай це свято стане доброю традицією - частіше збиратися ось так, разом, вciєю родиною.

 

2. Найкращі дні для нас батьків –

Це дні, коли щасливі  наші діти.

Від нас залежить, скільки днів таких

Ми можемо для них зробити!

 

Вчитель.

Наша Батьківщина як і кожна інша  країна має свої державні символи.

• Це….

Діти разом     Герб, прапор, гімн.

 

Прапор

Прапор — це державний символ

Він є в кожної держави;

Це для всіх — ознака сили,

Це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє — небо, жовте — жито;

Прапор цей оберігаєм,

Він — святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки вже — народом,

Українським, в Україні.

 

Флешмоб( Синє небо, жовте - поле)

 

ТРИЗУБ

Наш герб — тризуб. У ньому сила         

Отця небесного і сина.                            

Уважно придивись до нього —              

На Духа схожий він Святого,                 

Що голубом злетів з небес    

І у людських серцях воскрес.

Тризуб, немов сім'я єдина,

Де тато, мама і дитина

Живуть у мирі і любові

На Україні вольній, новій.

 

Гімн України

 

Вчитель

Українці вміють співати, веселитися.

А які влучні слова, вірші та веселі усмішки

Створюють українські письменники!

До вашої уваги гуморески Павла Глазового.

 

Учень

Зубрить дід англійську мову,

Хоч йому вже близько ста.

З словником казки дитячі

Помалесеньку чита.

— Пліз гет май шюз мендід, бабо!

Раз повів він мудру річ.

Баба злиться: — Що це значить?

— Постав валянки у піч.

Вранці баба діда будить:

— Гей-окей! Шурлей-мурлів!

Дід питає: — Що це значить?

— Правий валянок згорів.

 

Вчитель.

Українці – народ веселий. Вони дуже люблять не лише жартувати, а й співати веселі пісні.

 

Пісня « А мій милий вареничків хоче»

 

Вчитель.

Красива наша Україна, щедра і багата , весела, бо співають тут  дуже гарні пісні, діти забавлять у веселий жартівливий спів.

 

 Пісня «Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела»

 

Вчитель.

Не потрібно забувати нам забувати і про народні символи України.

 

УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОЧОК

У віночку нашім

Різнобарвні квіти —

Символ України

 І дарунок літа.

Тож усім на нього

Подивитись любо:

 Гілочку зелену

Узяли у дуба,

Квіточку любистку,

Щоб усіх любили,

У барвінку листя,

Аби довго жили.

Чорнобривців квіти,

 Щоб чорніли брови,

Кетяги калини —

 Для краси й любові.

У вінок вплітають

Колосочки жита,

Щоб могли багато

 І в достатку жити.

А в червонім маку,

Що цвіте у полі,

Кров людей, пролита

У боях за волю.

 Є ще різні квіти

В нашім ріднім краї,

Їх веселе літо

У вінок вплітає.    Л. Савчук

 

Батько.

Рідне наше село! Розквітчане, уквітчане. Оксамитно-темними стрічками стеляться городи, подвір’я  й будинки потопають у сніжно - білій заметілі яблуневого цвітіння.

 

Мати.

Наше село - найрідніша маленька батьківщина, бо як каже народна мудрість:

«В гостях добре, а вдома краще.»

 

Село... Село...Для мене миле слово.

Якоюь сповнене незнаної краси.

I чуєш, ніби тиха колискова,

Бринять  краплиночки  сріблястої  роси.

 

Багато гарних сіл на світі .

Але мені миліш за все

 Мій Яблунів сонцесяйний,

Такий прекрасний, дорогий.

 

У цім селі я народилася.

У нім живуть мої батьки,

Куди не глянь - дерева й квіти,

I в їх вінку блищать ставки.

 

Моє село - земля мого коріння

З тобою ми зріднились недарма.

Порогу отчого благословення

Ріднішого й дорожчого нема!

 

Пісня « Моє село»

 

Вчитель

Село Яблунів. Воно немов чарівний дзвін, звучить для кожного з нас. Bci ви колись станете дорослими, пролетять над вами лебеді дитинства, i помахуючи своїми крилами помандруєте в iнші країни. Залишите свою домівку, i де б ви не були i ким би ви не стали, вигляд свого рідного куточка на все життя залишиться у серщ кожного з вас.

-    Спішіть до отчого дому. Вас завжди будуть чекати ваші батьки.

Варт пошани сивий волос

I старенький голос

Ви тим зморшкам придивтъся

Станьте ближче i вклоніться.

 

Тут кожна травинка i кожна билинка Вигойдують крила на теплих вітрилах,

Під вікнами мальви, в саду материнка, Оспівана щедро в піснях.

 

Пісня  «

 

Тут мамина пісня лунає у тиші,

Її підхопили поля i гaї

вечерами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

 

Пісня «

 

Вчитель

Батківська хата - це родинне вогнище. Звідси ми мандруємо в широкі  світи з пінею, повчаннями. Кожну людину вci стежини повертають до рідної хати. У  ній були nepші радощі i турботи, клопоти.

 

Батьківська хата, ти рідна колиско, Спогад про тебе я в душі бережу. Батьківська хата, чаруюча пісня,

Про тебе я всім розкажу.

 

Батківська хато, ти наша домівко,

Ти рідна, чарівна, свята.

Не можу забути тебе я домівку, Казкова країно моя золота.

 

Вузенька стежечка до рідного дому

Мене над ставками щоранку веде.

I я цю дорогу, цю стежку ніколи,

Повік не забуду й не зраджу ніде.

 

Сценка « Стежина»

-А яка стежина найкраща?

-До крамнички, бо там цукерки.

-Hi, до школи, бо там е дітки.

-Може до piчки, там можна скупатись.

-А може, в садок, там яблуш, груші... (Підходить мама)

-   Додому,  Діти додому до отчого порогу, до рідної хати , до батьювської
криниці
 

Криниця на дорозі край села,
I журавель, похилений над нею.

 Куди о мене дорога завела, 

      Я буду завжди з рідною землею.

 

Я все люблю в своїм краю: Криницю, звідки  воду п'ю,

I повні гомону ліси

Пекучий день, щебечуть птиці,

Де яворів шумлять ряди,

Я із прозорої криниці

Нап'юсь солодкої води.

 

Пісня ««Вдалині за річкою»

 

Криниця воду кликала,

Щоб та десь не пропала.

Не дай-бо, доле, зникнути

Щастям, що мати насшвала.

Не дай з добром забути,

3 яких джерел я воду п'ю,

Щоб пам'ятати, не забути

I на якій землі стою. 

 

Батько.

Кажуть люди: скільки криниць на землі, стільки зірок на нe6i. I якщо вам доводилося бачити, як падає небесниця, знайте - то десь замулилось джерело. Отже, дорог діти,  щоб не згасали зірки, обергайте живі батьківські криниці.

 

Пісня «Дзвони батькових криниць» (слова О. Богачука, музыка В. Лелеки).

 

Мама.

Як важко вибирати в житті свою стежину. Від того, яку ти стежину вибереш, як ти підеш по нійй, з ким , хто тебе поведе, затежить твоя доля. I яку б ви не вибрали стежину, кожна починається з маминої хати.

 

 

 

Чому, сказати й сам не знаю,

Живе у серці стільки літ

Ота стежина в нашім краї

Одним-одна біля  воріт.

Повертайтесь до рідного дому,

Хоч манить безліч доріг.

Не забудьте стежину ніколи

Де  чекає вас рідний  поріг.

 

Господар.

Нам дуже хочеться діти щоб сьогоднішне свято запам'яталося у ваших сердечках хоча б маленький вогник гордості за те, що ми укранці.

 

Господина.

Саме вам, діти, вивчати, берегти, шанувати i звершувати все задумане. Хай буде щасливою ваша стежина мрій i щаслива дорога до майбутнього! Будьте горді чесні, розумні. Любіть свій рідний край!

 

Вчитель

Дорослішають діти, сивіють батьки - такий закон життя, але ніколи не

старітиме наша квітуча земля. Її майбутнє у ваших руках .

Будь вічно молода й благословенна,

Радуй нас своїми голосами дітвори,

Золотою пшеницею,

Синім небом, спокоєм та миром

Наша piдна земля!

Нехай для Bcix нам сонце світить

I квіти ніжності цвітуть

Нехай в добрі, i в щасті,

й мирі yci роки наші пройдуть.

 

Пісня « Де така ще є земля»