Зарубіжна література. 5 клас

 Тема: Ернст Сетон-Томпсон. Оповідання «Лобо»

Мета:  познайомитися з творчістю письменника-натураліста,

            формувати навички самостійної роботи,

            вміння висловлювати свої думки;

             виховувати любов до природи і тварин.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: презентація до уроку, уривок з мультфільму.

Хід уроку

1. Слово вчителя

   Вісімдесят шість років життя - термін чималий. Саме стільки прожив чудовий канадський письменник, художник, натураліст Ернест Сетон-Томпсон. Слайд№1

   Але ким же він був у першу чергу? Рідкісний випадок - в ньому щасливо поєдналися всі три професії. Сетон-Томпсон народився в Англії в 1860 році, з дитинства мріяв стати натуралістом (Вчений-природознавець). Проте у батьків були із цього приводу інші плани. « Натураліст... Хіба це професія"? - міркував батько. І він вирішив: син неодмінно повинен стати художником, тим більше що у хлопчика дійсно неабиякі здібності до малювання.

  У 1866 році сім'я переїжджає в Канаду. (слайди  №2-6)

 Тут від сусідки-художниці Сетон-Томпсон отримує початкові знання в живописі. Назавжди запам'ятав він свою першу картину, написану олією, - портрет яструба. На його виконання хлопчик витратив два тижні, старанно виписуючи усі деталі. Шкільні малюнки Томпсона вигідно відрізнялися від робіт однолітків. Вже в юні роки він зображує тварин, як правило, з натури. Його малюнки були цікаві, але ще нічим особливо не виділялися. Слайд№7

  Пропрацювавши після школи два роки учнем у молодого процвітаючого художника в Торонто, Ернест починає відвідувати вечірні класи Торонтського коледжу мистецтв і закінчує його першим учнем. Слайд№8.

   Продовжувати свою художню освіту Сетон-Томпсон їде в Лондон, де в 1880 році вступає до Школи живопису і скульптури при Королівській академії, потрапивши за конкурсом до числа шести стипендіатів зі ста.

  Студентський квиток, вигравіруваний, до речі сказати, на слоновій  кістці, давав ряд привілеїв, у тому числі безкоштовне відвідування зоосаду. Там майбутній художник, письменник і натураліст проведе чимало днів, знайомлячись з його мешканцями, багато малюючи з натури. На жаль, через рік за  станом здоров'я він буде змушений покинути Лондон і повернутися додому. Слайд№ 9.

  У середині вісімдесятих років Томпсон починає писати розповіді про тварин, але тільки писати. Їх ще ніхто не друкує.

  Восени 1890 він приходить  в художню школу в Парижі, відвідуючи вечірні заняття. А вдень, як і в Лондоні, пропадає в зоопарку, малюючи улюблених тварин. Скількох же з них він зобразив? На це запитання ніхто ще не відповів. Але відомо, що в його будинку і сьогодні зберігається папка з трьома тисячами малюнків! Написано і чимало картин. Всі свої розповіді Сетон-Томпсон ілюструє власними малюнками, в безлічі поміщаючи їх на полях сторінок. Слайд№10

2. Пошукова робота для 3 груп учнів.

Завдання для 1 групи:  знайти легенду про вовка.

Учень : Легенда про вовків і шакалів

Колись, за давніх часів, люди вміли розуміти мову птахів і тварин, довжина життя вимірювалася не роками, а сторіччями, та зірки, що бачили ті події, посивіли від часу.
     Тоді люди виживали завдяки полюванню, й одного разу гурт мисливців оточив старого білого вовка. А був той звір останнім у своєму роді, єдиним з тих, хто зберігав мудрість давніх. Але не вистачило б йому сил битися за життя і волю.

  І тоді він ліг на землю і заговорив: "Якщо хто-небудь з вас зчервонить руки моєю кров’ю, то отримає дар, який потім назвуть прокляттям, дар винятковості, несхожості на інших, вигнання і самітності, що наділяє владою і чарівністю таланту створення. Хоча платою за нього буде неприйняття суспільством, бо ви станете іншими. Ви будете, як вовки у володіннях шакалів".
      Але люди насміялися з його слів і вбили вовка, а троє найсміливіших напилися за давнім звичаєм багряної крові жертви, і коли озирнулися до товаришів, на них щирилися шакалячі морди.
      І з того часу суспільство поділяється на талановитих і пересічних, на оригінальних і тих, що наслідують, на вовків і шакалів. Культ вовка як предка племені й вождя бойової дружини дуже поширений у багатьох народів Євразії та Північної Америки.

   Вовк — символ хороброго воїна. Він є першопредком, охоронцем роду. У багатьох народів вождь-предок роду володіє потаємними знаннями, що дають йому змогу ставати вовком. 

 Завдання для 2 групи:  знайти українську легенду про вовка.

 Учень. Українські легенди про створення світу і всього живого в ньому оповідають, що вовка створив чорт. Якось він прийшов до Бога й поскаржився, що люди зовсім не стережуть своєї худоби. Бог, аби люди боялися пускати корів та овець без нагляду, звелів чортові зліпити із глини вовка. Та спочатку вовк вийшов завеликим, і Бог наказав обстругати його. Чорт узявся обстругувати вовка, і з великих стружок стали шершні, з менших — мухи, а з найменших комарі. Обструганий же вовк страшенно розлютився з болю і сказав Богові, що їстиме не тільки худобу, а й людей. Чорт привів вовка до людей і нацькував його на першого ж чоловіка, який зрештою вовка перехитрив, випросившись перед смертю помитися та "витертися" вовчим хвостом. Побитий вовк зрештою кинувся на чорта. Тепер, коли вовк біжить із роззявленою пащею, люди не чіпають його, інакше чорт утече від вовка — й кинеться знову на людину. Українці також вірили, що вовки їдять чортів — і якби не вовки та грім, від якого часто гинуть чорти, то їх розвелось би стільки, що й "світу Божого не було б видно". Дуже давно були такі люди, які могли набувати звіриної подоби або ж робити інших вовками. Називали їх вовкулаками.

Завдання для 3 групи:  знайти казки про вовка і прізвиська вовка у фольклорі.

Вовк, вовцюга, вовчик-братик, сіроманець – епітети, які   заслужив вовк  в українському фольклорі.

У 78 казках згадується вовк.

3. Учитель.

- А за мотивами якої української  казки знятий цей мультфільм? («Жив-був пес») Казка «Сірко».

4. Памятники вовкам у різних країнах.

 Місто  Томськ, столиця Сибіру.

 

Київ,  вулиця Гончара,15/3

 

 Литва, місто  Вільнюс . Слайд№ 11-12.

 

 5. «Вовки завжди були улюбленою темою моїх малюнків», - визнає письменник. Дійсно, до вовків він плекав особливу пристрасть. Їм присвятив чотири самостійних великих розповіді: «Лобо» (улюблений вовк автора), «Вінніпегський вовк», «Бедлендський Біллі, або Вовк-переможець» і «Тіто. Історія лугової вовчиці ». Кожна з розповідей багато ілюстрована малюнками і репродукціями картин.   Слайд№ 13-14.

  Під час відвідування Томпсоном Паризького зоопарку в 1890 році його увагу привернув один з вовків - великий, красивий звір, з якого він написав картину.  Вона була представлена ​​в Великий художній салон Парижа. Картину прийняли.

  Одного разу, стоячи біля своєї роботи в Салоні, автор почув від випадкового відвідувача розповідь про те, як в Піренейських горах у південній межі Франції вовки роздерли мисливця, який жив у відокремленій хатині і займався полюванням саме на вовків. Сетон-Томпсон задумує писати на цю тему картину.

  Виконавши її на полотні розміром 1,4 x2, 1 метра, він називає нову роботу «Помста вовків», але один з його друзів-французів запропонував іншу назву: «Марне очікування», пояснивши, що воно більше відповідає змісту трагедії, що сталася. Фрагмент полотна ви бачите на ілюстрації. Правда, тут відсутній вид будиночка на задньому плані, з труби якого йде дим, ймовірно, в будинку хтось дійсно очікує повернення невдалого мисливця. Цього разу журі Салону відхилило картину, зазначивши, що вона «ображає людську гідність», а «автор, мабуть, симпатизує вовку».

  Пізніше Томпсон вирішив показати картину на Міжнародній виставці в Чикаго. І знову вона була відхилена. Але в пресі з'явився лист голови канадської секції виставки, в якому говорилося: «У нас, на жаль, досить набрано маловиразної мазні, і мені особисто хотілося б бачити сміливу, мужню манеру письма - ось таку, як у картині « Марне очікування » . Вибухнув скандал. У результаті полотно посіло одне з центральних місць в експозиції канадської секції.

  У 1895 році Сетон-Томпсон задумав для чергової виставки в Парижі ще одну велику картину про вовків. Про новий задум художник писав: «Ліс, по свіжому шляху мчать російські сани, а позаду за ними женеться зграя з дванадцяти вовків». Почалася робота: ретельно обмірковувалася композиція, був виконаний етюд кожного вовка. Художник трудився з натхненням, і картину свою назвав «Погоня».

  Але ... знову невдача. Правда, на цей раз журі Паризького салону, відхиливши саме полотно, прийняло шість етюдів. Коли пізніше картину побачив президент США Теодор Рузвельт, який сам захоплювався полюванням, він вигукнув: «Я ще ніколи не бачив картини, де б так прекрасно зображені були вовки!» Незабаром на його прохання Сетон-Томпсон робить копію центральної частини картини, пізніше вміщену в галерею імені Теодора Рузвельта.

6. Робота з підручником.

 - Знайдіть у підручнику, які нагороди отримав Сетон-Томпсон за свою діяльність? ( Волощук Є. Світова література, 5 клас. с.132)

(За дослідження в області зоології він отримав у Канаді посаду «Державний натураліст», а за наукові праці у США йому  вручили найвищу нагороду Золотого «Еліота»)

 7. А ось портрет знаменитого улюбленця Сетон-Томпсона вовка Лобо. Написана маслом голова звіра вкрай виразна і динамічна. Подивіться: ось він розумний, сильний герой диких набігів на гурти худоби, що наводив жах на місцевих фермерів. Втративши пильність після смерті своєї подруги білої вовчиці Бланки і потрапивши в капкан, він сміливо зустрічає своїх ворогів. Слайд№ 15

 .Ми будемо працювати над оповіданням «Лобо».

Зняті кінофільми:

Легенда о Лобо / The Legend of Lobo Год выпуска: 1962. Страна: США.

Лобо. Волк, который изменил Америку. Год выпуска: 2007. Страна: США.

 8. Сетон-Томпсоном написано чимало й інших полотен, що відображають життя вовків, причому всі вони ілюструють те чи інше його літературний твір. Багато картин репродуковані в книгах письменника, виданих у різні роки.

  Ставши дорослим, Сетон-Томпсон засновує першу в Америці юннатівську організацію «Ліга лісу й лісового полювання», Протягом довгого життя Сетон-Томпсон вів щоденник. Він склав 50 товстих томів у шкіряних палітурках. І у всіх - незліченна кількість малюнків. Олівці, пензлі, фарби, чорнило супроводжували письменника-художника всюди. Перша збірка його оповідань «Тварини, яких я знав» вийшов у світ в 1898 році. Про тварин писали і до Томпсона. Звірі і птахи часто були героями казок та байок, але зазвичай це були персонажі, мислячі і діючі як люди. Сетон-Томпсон перший, хто писав саме про самих тварин, про їхні дії, характери, настрої. Оповідання ведеться  не від першої особи. Ви читаєте розповідь про тварину, а не підказані фантазією думки тварини про саму себе.

8. Домашнє завдання:

  Виписати портрет Лобо і пояснити, чому він змінюється на протязі твору.

 9. Підсумок уроку

   Ми живемо в стрімке століття все прискорюється розвиток науки і техніки. На жаль, у багатьох країнах через поганий контроль за станом навколишнього середовища все більше бідніє природа, змінюються (і не в кращу сторону) місця проживання тварин. «Нехай же ці місця будуть для нас священними, - писав Томпсон, - щоб там в безпеці, хоча від нас, могли насолоджуватися живі істоти, вид яких здатний доставляти тільки одне задоволення кожному, хто уважно і з чистим серцем спостерігає їх».

  Юні читачі завжди будуть вдячні великому гуманісту Сетон-Томпсону за ті теплі почуття, які він пробудив у них своїми розповідями про наших менших братів.

   Сетон-Томпсон писав:«Своїми творами я не тільки хотів відкрити людям очі на тих, хто живе поряд з ними на луках і  в лісі, але й зупинити по можливості бездумне знищення диких тварин»