Т1. Творчість митців-політичних емігрантів. “Празька школа” в українській літературі та громадському житті. Життєвий і творчий шлях Євгена Маланюка – поета-симфоніста. Утвердження державності України – центральна ідея поетичного Універсуму Євгена Маланюка. Т2. “Один вечір” – взірець інтимної лірики; художні засоби вираження почуттів ліричного героя. “Напис на книзі віршів…” - ліричний роздум про призначення поезії , важливості місії поета закарбувати свій час для нащадків.
Література української діаспори (еміграційна література) (с.56)Діаспорна література - результат переселення літераторів через численні політичні репресії на території України у ХХ ст. Коли в СРСР єдиним офіційним стилем мистецтва було проголошено соціалістичний реалізм. Перша хвиля української еміграції на межі ХІХ-ХХ ст. уважається трудовою. Друга хвиля еміграції була пов'язана з поразкою національно-визвольних змагань. До них належала Празька школа Третя хвиля еміграції спричинена Другою світовою війною. У післявоєнній Німеччині від 1945 до 1948 р. активно діяла організація українських письменників "Мистецький український рух" МУР
"Празька поетична школа"«Празька школа» охоплює творчість Юрія Липи, Юрія Клена, Олекси Стефановича, Олександра Олеся, Оксани Лятуринської, Галини Мазуренко, Олега Ольжича, Олени Теліги, Леоніда Мосендза, Євгена Маланюка. За своїм стилем "пражани" були неоромантиками, але філософської заглибленістю й любов'ю до класичних форм споріднювались з київськими неокласиками. Волелюбність, мужність, почуття відповідальності перед поневоленою батьківщиною, щирий патріотизм - основний пафос їхньої творчості
Батько Є. Маланюка, Филимон Васильович, працював учителем, а згодом повіреним у містечковому суді, захоплювався просвітницькою діяльністю, був режисером аматорських театральних вистав, співав у церковному хорі, друкувався в часописах, виступав ініціатором відкриття гімназії. Євгенова мати Гликерія Яківна була донькою військовика Стоянова, чорногорця з роду осадчих на землях Нової Сербії, заснованої ще за часів Катерини ІІ.
У Єлисаветграді закінчив реальну школу (навчався разом із Юрієм Яновським), був студентом Петербурзького політехнічного інституту. В роки Першої світової війни служив офіцером у царській армії, закінчив Київську військову школу. В період УНР (1917–1921) стає старшиною петлюрівської армії.
Після падіння української держави перебував у таборі інтернованих у Каліші, де в 1922–1923 рр. разом із М. Селегієм видавав щомісячник «Веселка». У 1923 р. переїздить до Чехословаччини. У цьому ж році у м. Подєбради закінчив Українську господарську академію і працює інженером на роботах у Варшаві й Празі. Активно друкується в галицькій та еміграційній періодиці, зокрема, в «Літературно-науковому віснику», «Віснику», часописі «Ми» тощо. Стає найбільш одіозною постаттю в культурному житті української еміграції. Після Другої світової війни входить до МУРу (Мистецький Український Рух) і деякий час мешкає у Німеччині, викладає математику в Українській гімназії в м. Реґенсбурґ. Наприкінці 40-х переїздить до США і мешкає в Нью-Йорку. Помер 1968 р. і похований в «українському пантеоні» у Баунд Бруку.
Творча спадщина Творча спадщина поета, визнаного за українського класика, ідейно та тематично досить розмаїта. Збірки поезій та есе були видані у багатьох містах Європи й Америки:«Стилет чи стилос» (Подєбради, Чехословаччина, 1925)«Гербарій» (Гамбург, 1926)«Земля й залізо» (Париж, 1930)«Земна мадонна» (Львів, 1934)«Перстень Полікрата» (Львів, 1939)«Вибрані поезії» (Львів, Краків, 1943)«Влада» (Філадельфія, 1951)«П'ята симфонія» (Нью-Йорк, 1953)«Поезії в одному томі» (Нью-Йорк, 1954)«Остання весна» (Нью-Йорк, 1959)«Серпень» (Нью-Йорк, 1964)«Перстень і посох» (Мюнхен, 1972)«Поезії з нотатників» (Кіровоград, 2003)
Літературна премія ім. Євгена Маланюка Премія є творчою відзнакою, якою нагороджуються літератори Кіровоградської області за високохудожні твори, спрямовані на ствердження гуманістичних ідеалів, збагачення історичної спадщини народу, державотворення та демократизацію суспільства. Премія встановлюється у трьох номінаціях:художня література (поезія, проза, драматургія);літературознавство та публіцистика;переклад (з української мови на інші мови, з інших мов на українську мову). Вручення відбувається щорічно до 2 лютого — дня народження Євгена Маланюка.