Маленька гостя з ангелами

Дійові особи: Автор

Батьки

Валентин

Марічка

Маленький гість

Ангели

Ангелята

Марія

Йосиф

Господарі

Автор: Передріздвяний тихий вечір… В одному містечку жили собі чоловік і жінка. Були вони люди добрі та побожні, здобували свій хліб щоденною працею, славили Бога, а як потребував хто допомоги, готові були останнє віддати, щоб помогти ближньому в біді.

(телефонний дзвінок )

Валентин: Тату, хтось телефонує. (несе батькові)

(батько розмовляє, потім радиться про щось з дружиною)

Автор: Послав їм Господь двох діток, то змалку привчали їх і до праці, й до милосердя. Хлопчика звали Валентин, а дівчинку – Марічка. Хай був той дім небагатий, але затишний, а краще, ніж вогонь у печі, зігрівали його любов і злагода в родині.

Батько: Валентине, Марічко, виникла потреба їхати до бабусі, а ви залишайтеся вдома.

Мати: Будьте чемні, не бешкетуйте. Ми скоро повернемось.

Діти: Добре, їдьте спокійно, ми будемо чемні.

Автор: Батьки поблагословили діточок і від’їхали. Діти продовжили прикрашати ялинку. В хаті було тихо, у печі весело палахкотів вогонь. Коли це у двері постукали (тук-тук).

Марічка: Хто там? (шепотом і з трепетом). А ну ж бо глянемо.

Автор: На порозі стояла і плакала маленька дівчинка. Вона був худенька, легко вбрана, тремтіла від холоду.

Маленький гість: Я заблукала і змерзла! (плаче) Допоможіть мені, будь ласка!

Валентин: Якби тато з мамою були вдома (Валентин і Марічка подивилися один на одного), вони напевне допомогли б їй (потім на бідне дитя). - Заходь, ми зігріємо тебе.

Автор: Вони запросили дівчинку в господу й посадили поближче до вогню, і вона радісно почала гріти замерзлі рученята.

Марічка: Ось, візьми, я заварила для тебе гарячого чаю.

Маленький гість: (п’є) Нехай вам віддячить за мене Господь! (пауза)

Автор: У маленької гості обличчя проясніло, і усмішка на ній була гарна, ніби в Ангела, а голубі оченята сяяли невимовною радістю. (Валентин і Марічка виходять на передній план сцени, а маленький гість в цей час засинає)

Валентин: Марічко, мені так жаль цієї дівчинки. Нехай сьогодні залишиться з нами, а завтра повернуться тато з мамою і відшукають її родину.

Марічка: Так, я думаю це правильне рішення. (повертаються до гостя) Ой, дивись, наш маленький ангел уже й заснув.

Автор: Врешті діти прилягли відпочити, розділивши з маленьким гостем своє ліжко. Та брат із сестрою ще довго не могли замкнути очей.

Марічка: Знаєш, я раніше ніколи не думала, які ми з тобою багаті: в нас є тепла хата, ліжко і ковдра, кожного дня маємо що їсти. А головне в нас є тато й мама, які про нас піклуються!

Валентин: А ще ми можемо поділитися з тим, у кого не має ні домівки, ні вечері. То Бог послав нам маленького гостя, щоб зрозуміли, які ми щасливі.

Автор: Так за розмовою вони й заснули. І сниться їм…

Ангели: Хто там по дорозі

Йде до Вифлеєму?

Що це за невіста

Пречудна при нему

То Марія Діва,

Йосиф коло Неї, Йдуть шукати місця У рідні своєї.

Дармо довго ждали

В кревних під дверима,

Цілі вже дрожали

Від вітру і зимна, (Йосиф накриває Марію)

Одні хоч вчинили,

Другі не приняли, Інші перед ними Двері зачиняли.

(на сцені з’являються господарі)

Марія:

Скажіть нам, добрі люди, Де б тут знайти нічліг? Ніде тут хат не видно, Лише біліє сніг.

Йосиф:

А хоч були хатини, То відмовляють нам... І де тепер спочинем? — Уже не знаю сам...

Марія:

Ми збилися з дороги, Несила далі йти...

Господар:

Здалека, бачу, йдете В зимовий пізній час. Нічліг собі знайдете

Ось тут, в стаєнці... В нас.

(Йосиф і Марія заходять у стаєнку (за заслону)).

Господиня:

І ми, бач, знадобились

Для тих людей святих, Хоч цим добро зробили, Що прихистили їх.

Ангели: Нова радість стала,

Яка не бувала, Над вертепом звізда ясна У весь світ засіяла.

(Ангелики відсувають заслону, (де є Йосиф та Марія з новонародженим Ісусом) і співають).

Ангелята: Прилетіли Ангелята, (зангеликами)

Як пташата з неба

І співали всі Дитятку Весело, як треба:

"Гей же гей же! О Ісусе!

Гей же гей же! Слава!" За щасливу твою нічку Вічна тобі хвала!

Ангел: Над Вертепом зiрка сяє, (показує на зірку)

Де Син Божий спочиває,

Що з небес прийшов до вас,

Благовiстя вам приносить, Всьому свiтовi голосить, Що настане добрий час.

Ангели: В Вифлеємі тайна стала превелика,

Бо там народився Предвічний Владика.

Хвалу Богу даймо, весело співаймо. Слава во вишніх Богу (2р).

(діти прокидаються з колядкою на устах) Автор: Діти розплющили очі і здивувалися.

Діти: Слава во вишніх Богу.

Валентин: Марічко, і ти співаєш цю ангельську пісню?!

Марічка: Так, я бачила цей дивний сон: маленького Ісуса на руках в Марії, в холодній стайні і ангелів, які співали Йому цю чудову пісню.

Валентин: Йосиф і Марія довго шукали місця для спочинку, і лише один господар впустив їх до своєї убогої стаєнки.

Марічка: Якби Ісус народився в наш час, ми б Його напевно прийняли.

Ісус: Я дуже люблю всіх людей і прийшов на землю принести людям Божу радість. Але прийняти Мій дар може лише той, хто має чисте серце, яке вміє любити. Кожен лихий вчинок, що коїть людина, засмучує Мене, а кожен добрий – втішає. Дякую, що цієї ночі ви дали мені притулок у вашому домі та ваших серцях. Бо все, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви Мені зробили…

Всі: 1.Небо і Земля (2) нині торжествують.

Ангели й люди (2) весело празнують.

Христос родився, Бог воплотився,

Ангели співають, царіє вітають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

"Чудо, чудо!" - повідають. (2)

2. І ми рожденну (2) Богу поклін даймо, "Слава во вишніх!" (2) Йому заспіваймо.

Христос родився, Бог воплотився,

Ангели співають, царіє вітають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

"Чудо, чудо!" - повідають. (2)