" Марко Вовчок" " Інститутка"

Про матеріал

Ознайомити 9 - ків зі змістом повісті «Інститутка», мотивувати здобувачів освіти до кращого пізнання глибинного змісту творів Марка Вовчка, збагачувати думки й почуття,поглибити знання учнів про літературознавчий аналіз твору

Перегляд файлу

Тема уроку Марко Вовчок. Життєвий і творчий шлях письменниці. Повість «Інститутка»

Мета:

- Формувати предметні компетентності:

поглибити знання учнів про літературознавчий аналіз твору, ознайомити зі

змістом повісті «Інститутка», мотивувати здобувачів освіти до кращого пізнання глибинного змісту творів Марка Вовчка, збагачувати думки й почуття.

- Формувати ключові компетентності:

1. Спілкування державною мовою: володіти всіма видами

мовленнєвої діяльності.

2. Інформаційну: застосовувати інформаційно -комунікаційні технології, алгоритмічне мислення, аналізувати

мовні явища, розвивати медійну грамотність.

3. Комунікаційну: формувати мовленнєву компетентність

особистості, уміння аналізувати життєві ситуації, давати їм оцінку, доводити власну позицію, робити висновки.

4. Уміння навчатися впродовж життя: здатність до

пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і

навичок, уміння визначати навчальні цілі та способи їх

досягнення.

5. Соціальну й громадянську: уміння працювати з іншими

на результат, учитися будувати відносини між людьми, учитися ставитися до близьких із повагою та розумінням, усвідомлювати важливість збереження звичаїв та традицій українців.

6. Загальнокультурну грамотність: глибоке розуміння

власної ідентичності.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь

Обладнання: відеоролик про життя й творчість письменниці, онлайн - вікторина

Перебіг уроку

I. Мотиваційний етап

Забезпечення емоційної готовності до уроку (обмін побажаннями)

Вступне слово вчителя:

Доброго ранку, діти!

Рада вас вітати. Сподіваюсь, що на урок прийшли з добрим настроєм. Подаруйте усмішку однокласникам, налаштуйтесь на творчу працю й побажайте один одному успіху.

ІІ. Актуалізація й корекція опорних знань учнів

Дайте відповіді на питання:

Що таке повість?
Чим вона відрізняється від оповідання та роману?

Повідомлення теми, мети та завдань уроку

У 1859 році Тарас Григорович Шевченко написав такі рядки:

Недавно я поза Уралом

Блукав і Господа благав,

Щоб наша правда не пропала,

Щоб наше слово не вмирало;

І виблагав. Господь послав

Тебе нам, кроткого пророка

І обличителя жестоких

Людей неситих. Світе мій!

Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая!

Світи на мене, і огрій,

І оживи моє побите

Убоге серце, неукрите,

Голоднеє. І оживу,

І думу вольную на волю

Із домовини воззову.

І думу вольную… О доле!

Пророче наш! Моя ти доне!

Твоєю думу назову.

Хто ж ця доня, якій присвятив Кобзар цей твір? Сьогодні ми з вами поговоримо про видатну українську письменницю, яка зробила для української прози те, що Тарас Григорович зробив для поезії. Вона не була українкою за походженням, але стала нею, бо віддала своє серце нашій рідній країні, розповіла про неї світові. Пропоную переглянути невеличке відео, і ви зрозумієте, про кого йде мова.

https://www.youtube.com/watch?v=gu_o7w6na_Q

ІІІ. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу

Учитель. Група учнів отримала завдання – підготувати розповідь про життя й творчість Марка Вовчка, а також - інсценізацію.

Біографи. Марко́ Вовчо́к ( справжнє ім'я — Марія Олександрівна Вілінська) - народилася 22 грудня 1833р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім'ї. У збіднілої дворянської сім'ї змалку дівча виявляло хист до мов і, кажуть, вільно спілкувалося російською, польською, французькою та українською. Це й не дивно, Марійчині батьки були людьми освіченими, любили спів і музику. Тож у родині, разом із братами, дівчинка здобула початкову освіту.

На жаль, свого батька, полковника у відставці Олександра Олексійовича Вілінського (1801-1840), дочка любила, але майже не пам’ятала: у червні 1840 р. той помер, коли малій минуло сім рочків. За півтора року мати Парасковія Петрівна (1811-1876), із дворянського роду Данилових, аби дати раду двом малим дітям, удруге пішла заміж. Женихів черга не стояла, тож вітчимом виявився картяр та п’яничка, відставний унтер-офіцер Дмитро Дмитрієв, якого навіть їхній кріпак, кравець Михайло жадав скарати на смерть.

Не дивно, що мати, побоюючись за дочку-підлітка, вирядила Марію на виховання до приватного пансіону в Харкові (1845-1847). На формування поглядів майбутньої письменниці з великими сірими очима та довгою русою косою вплинуло тривале перебування в інтелігентних сім’ях її російських родичів, зокрема в батьків Дмитра Писарєва, відомого критика.

Ось як писала про враження майбутньої письменниці від перебування в Україні Оксана Іваненко в книзі «Марія»: «З дитячих років найдужче вона любила весну з її гомоном неспинної води, цвіріньканням перших пташок, жадобою цвіту, росту кожного дерева, кожного кущика, кожної билинки. І її також особливо охоплювала жадоба росту, життя.

На мить здалося — саме з цього відчуття,— вона знову дівчинка — Маша Вілінська — їде з пансіону на великодні канікули до родичів. Степова весняна ніч. Коні чвалають по калюжах, у повітрі

свіжа вогкість, де-не-де блимають далекі вогники. Хлопці-«студенти» — дядько Микола і його товариші — починають пісню. Раптом спалахує розмова, сперечання про ті віковічні світові питання, які неминуче треба розв’язати саме зараз, негайно, саме їм, і вона прислухається до них і ще не наважується втрутитися, висловити свою думку. Але палкі розмови для неї, як цей весняний дощ для першого цвіту. І вона то відчуває стільки сили в собі, то раптом проймають сумніви, навіть розпач, наче ті хмарки, що закривають, пропливаючи, молодий місяць, побачивши вперше якого, треба щось загадати, обов’язково загадати!

А хлопці сперечаються до сварки, майже до образ, уже лячно,

що вони посваряться насправді. І раптом знову виринає пісня,

і сміх, і жарти, поки коні не дотягнуть до якогось хуторка на перепочинок. І все ще попереду — і веселі канікули з цією галасливою молоддю у милих її серцю родичів».

Літературознавці

У салоні тітки К. Мардовінової в Орлі познайомилася з майбутнім чоловіком Опанасом Марковичем, який відбував заслання за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Упродовж 1851-1858 років родина мешкала в Чернігові, Києві, Немирові, завдяки чому Марія досконало вивчила життя, культуру та мову українського народу. Разом подружжя ходило по базарах і селах, слухала кобзарів та лірників, вивчала селянський побут, обряди й повір’я, записувала цікаві казки, прислів’я й загадки. Вісім років визрівала росіянка Марія Вілінська, наполегливо опановуючи українську мову, фольклор та історію: нізвідки українки не беруться. А потім почала писати… І чоловік був першим її критиком.

«Вона сидить і пише. Уночі пише. Не переписує зібрані ним

прислів’я та перекази, а пише щось своє, і коли потім, хвилюючись, сама не розуміючи, що ж це сталося, читає йому.

Перше його почуття неймовірна радість! Це ж талант! Яка

мова! Рідна його мова Наче коштовним різнобарвним бісером

розшито дорогоцінні речі І як коротко, стисло, у кількох сторінках вилите всеньке гірке життя людини 3 ким її порівняти? Та ні

з ким! Хто так писав? Талант і все!

«Марієчко, Марусенько, Манічка моя, як я тебе погано знав!

Ти ж перша українська письменниця! Українська!»

Так, найпершим почуттям була щира, чиста радість. Хіба це

почуття змінилось зараз? Ні, ні, радість за кожну нову річ була,

є й буде.

Він, правда, уважно перечитав, порадив, підчистив адже

що-що, а мову він знає, чує, це не те, що його «служба», ба навіть викладання географії та історії в молодших класах Немирівської гімназії

І він знав, переконаний був: не було ще таких оповідань,

написаних рідною українською мовою — такою мальовничою

та мелодійною, як написала його Марусенька. Його! Його дружина!

Він пишався нею!»

Настав час, і на початку 1857 р. Марія Маркович два свої твори українському письменнику, фольклористу і видавцеві Пантелеймону Кулішеві. Обізнаний на європейських літературних новинках прозаїк подумав:

– А чому б нам не завести свою, українську Жорж Санд? – і… надрукував. Оригінальні твори викликали у літератора щире захоплення. Виникло жваве листування, а взимку 1859 р. – дебютна збірка україномовної письменниці “Народні оповідання”. Одинадцять невеличких за обсягом новел: “Сестра”, “Козачка”, “Чумак”, “Одарка”, “Сон”, “Панська воля”, “Викуп” тощо – швидко набули популярності серед національно свідомої інтелігенції.

Учитель. А тепер ми перевіримо, чи добре ви все засвоїли.

Вікторина https://learningapps.org/watch?v=pf8u6jqsa24

Учитель. А сьогодні ми ознайомимось із однією найкращих повістей письменниці. Вона називається «Інститутка».

Як ви гадаєте, кого називали інститутками? (Відповіді учнів) Так, інститутками називали молодих дворянок, які навчалися або вже закінчили інститут шляхетних панянок.

Які у вас виникають асоціації з цим навчальним закладом? Вишукані, ввічливі дівчата, розкішно вбрані, які розмовляють іноземними мовами, ходять на бали.

Так ось, усього цього не буде. Навіть більше скажу: героїнею буде зовсім інша дівчина.

Інсценізація

Виходить учениця в образі Устини.

Ось наша героїня, проста дівчина Устина. Попросимо її розповісти трохи про себе.

Устина. А що розповідати? Батька-матері не знаю: сиротою зросла я, при чужині, у людях. На десятоліттях взяли мене в двір. Працюю у майстерні. Разом з іншими дівчатами у дівочій працюю. Хазяйкою у нас була старенька пані. Мала вона собі унучечку, — у Києві обучалась у якомусь там... от коли б вимовити... ін-сти-ту-ті... Було частенько до старої листи шле; а стара тії листи щодня вичитує, — і попоплаче над ними, і попосміється. Коли пише унучечка, щоб уже приїздити за нею та додому забирати... Мати божа! увесь будинок зворухнувся: білити, мити, прибирати!.. Панночки сподіваємось! Панночка буде! Діждали панночки, приїхала... І що ж то за хороша з лиця була! Але зовсім не добра! Як потрапила я до неї в покоївки – світу божого не звиділа!

Учитель. Ось такою виявилася ця красуня! Так доля поєднала двох зовсім різних дівчат, кожна в книзі знайшла своє кохання, але чи довелося їм хоч трохи бути щасливими? Як вдавалося Устині та іншим кріпакам виживати в умовах кріпацтва? Чи терпіли вони, чи спробували змінити свою долю на краще? Про все це ви дізнаєтеся, коли прочитаєте цю невелику, але захоплюючу та хвилюючу повість.

IV. Домашнє завдання

Прочитати повість «Інститутка», підготувати порівняльну характеристику Устини та панночки.

Подумайте, чи можна володіти кріпаками й залишатися моральною людиною? Чи може бездіяльність приносити зло? (на прикладі чоловіка панночки) ( за необхідністю прослухати аудіокнигу).

Аудіокнига https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=457

V. Рефлексивно-оцінювальний етап.

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

• Продовжити речення

 «Я відкрив (відкрила) для себе…»

 «Мене вразило…»

 «Марко Вовчок, на мою думку, близька нашому часові тим…»

 Мій настрій на уроці