Поема Т. Шевченка «Кавказ»- відгук на тогочасну імперську політику росії

Поема Т. Шевченка «Кавказ»- відгук на тогочасну імперську політику росії Гімн воліГаврилюк Галина , вчителька української мови і літератури

По силі вибуховості, безпосередності «Кавказ» не має собі рівного твору. Ця поема валить, трощить, палить, вбиває іронією, морозить правдою, сліпить блискавками порівнянь, поки в сердечнім спомині друга не знайде тихого кінцевого акорду. Це зовсім виїмкова річ». Б. Лепкий

У першій половині ХІХ століття імперський розподіл світу був фактично узаконений. Усі сильні тогочасні держави зазирали «за край світу… Чи нема країни, щоб загарбать». Загарбували хто як хотів і хто як міг. Домовлялися між собою про сфери впливу, відтісняли одна одну від найласіших шматків, аби захопити якнайбільше.

Царська росія постійно вела загарбницькі війни, проводила жорстоку колонізаторську політику. Однією з таких воєн була загарбницька війна 1840 – 1845 років проти народів Кавказу. Волелюбні горці не підкорялися, чинили опір самодержавству. Особливо загострилася боротьба в Північному Дагестані та Чечні, де її очолив талановитий воєначальник Шаміль. Нерівними були сили – і війна закінчилася насильницьким приєднанням Кавказу до росії.

У цій неправедній війні загинув друг Т. Шевченка , художник Яків де Бальмен - граф, рід якого походив із Шотландії. Як художник він брав участь в оформленні рукописного альбому “Wirszy T. Shewchenka”. Його смерть і стала для поета імпульсом до написання поеми «Кавказ».

У поемі йдеться не лише про смерть друга. Шевченко пише твір, у якому порушує питання про право на волю і щастя всіх народів. «Кавказ», за висловом І. Франка, побудований на широкій, загальнолюдській основі. Захоплений мужністю горців, палаючи гнівом не до тих, хто вбив хто вбив його друга, а до хижих колонізаторів, які змусили де Бальмена воювати за імперські інтереси. Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а крові? Напоїть Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов’їх.

Поема має складну композиційну побудову. І глибокий філософський зміст. Вона складається з окремих змістових частин, кожна з яких є цілісною композиційною одиницею, яка має свою тему, художню ідею – умовних 5 частин, які відділені одна від одної ліричними відступами. Отже, кожна така частина є певною мірою цілісною композиційною одиницею, яка інтенсивно «працює» на загальну художню ідею твору і його емоційно-естетичну насиченість.

У поемі «Кавказ» відсутні конкретні образи-персонажі, проте твір розкриває ряд яскравих образів-символів: Прометея, орла й тюрми.

Міфологічний Прометей – один із титанів, борець за свободу. Він викрав на Олімпі вогонь, віддав його людям і навчив користуватися ним. За протидію богам Зевс наказав прикувати Прометея до скелі. Щоранку орел клював титану печінку, яка за ніч знову відростала, аж поки Геракл не визволив Прометея.

До образу Прометея зверталися митці багатьох народів у різні епохи.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Есхіл«Прикутий Прометей». Титан Прометей служить людям, приносить їм вогонь, навчає ремесла і землеробства. Шеллі«Визволений Прометей». Прометей – символ борця, який не примирився із Зевсом. Байрон«Прометей». Через образ титана автор висловлює віру в торжество гуманізму і справедливості. Леся Українка«У катакомбах». Головний герой драми – раб, який схиляється перед Прометеєм, який завзято боровся проти рабства за волю

Тарас Шевченко також звернувся до популярного в літературі образу Прометея. Картиною страждань прикутого до гірської скали титана розпочинається поема: За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день Божий довбе ребра Й серце розбиває. У Т. Шевченка Прометей – це народ. Безсмертя Прометея – це безсмертя народу. Це узагальнений символ нескореності народу, невмирущості його прагнень. Символом російської імперії був двоголовий орел – недвозначний прозорий натяк на загарбницьку політику царського самодержавства.

У другій умовній частині поеми «Кавказ» Т. Шевченко звернувся до Бога. Коли одпочити Ляжеш, Боже утомлений? І нам даси жити! Ми віруєм твоїй силі І духу живому. Встане правда! Встане воля! І тобі одному Помоляться всі язики Вовіки і віки. В цих рядках з’являється легкий докір за байдужість до тяжкої долі народу, породжений відчаєм і любов’ю до поневолених.

Умовна третя частина поеми розкриває високе мистецтво Шевченкового сатиричного слова, яке, як казав Б. Лепкий, «валить, трощить, палить, вбиває іронією, морозить правдою». Російська імперія , як на звіра, полювала на волю, що виявилася ще живою, не до кінця знищеною на Кавказі. Тож було вирішено її добити, зацькувати «людьми муштрованими», потопити в крові. Вражаюча картина наслідків загарбницької війни не потребує коментарів. Звернемо увагу на слово «Слава!». Слава! Слава!Хортам, і гончим , і псарям,І нашим батюшкам-царям. Слава. Звичайно, це сарказм, майстерно вжитий Тарасом Шевченком. Бо всі ми з упевненістю цим «героям» можемо вигукнути «Ганьба!»

А ось лицарям великим, які борються за свободу, дійсно «слава!». І вам слава, сині гори Кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті. Саме в цій частині звучить невмирущий могутній заклик, який актуальний і нині, і буде актуальний завжди: Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!

Четверта умовна частина поеми присвячена Кавказу. Загарбницька політика росії, замаскована офіційною пропагандою міфом про бажання просвітити «дикі» кавказькі племена. Щоб краще розкрити справжню сутність російського самодержавства, Т. Шевченко використовує сарказм, іронію, сатиру.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Сарказм Сатира Іронія Градація обурення і гніву, викликаних винуватцями трагедії народу. Монолог колонізатора, який навчить «як тюрми муровати, кайдани кувати». Оксиморон поєднання різко контрастних понять: «На всіх язиках все мовчить, бо благоденствує»Викриття царських прислужників, їхнього людиноненависництва і лицемірства: «Ви любите на братові шкуру, а не душу»Слово «благоденствує» – гірка іронія на офіційну царську лексику. Бажання загарбників кинути кавказькому народові їхній же чурек (по-особливому спечений хліб). Глузування з офіційних царських актів: «Ми не гішпани, крий нас, Боже, щоб крадене перекупать, як ті жиди. Ми по закону!»

Саме в четвертій умовній частині поеми Т. Шевченко зобразив символ колоніальної політики російської імперії - Сибір, тюрму, яка для всіх інакодумців мала місце на каторзі, на засланні, а для національних меншин не було створено належних умов культурно-освітнього розвитку. Саме за це росію називали «тюрмою народів». З часу написання поеми минуло чимало років, а сутність росії залишилася і понині такою ж самою. Ми християни; храми, школи, Усе добро, сам Бог у нас! Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас Не нами дана; чом ми вам Чурек же ваш та вам не кинем, Як тій собаці! Чом ви нам Платить за сонце не повинні!

П’ята, остання, умовна частина поеми присвячена Якову де Бальмену. Це елегія щемкого прощання з дорогою людиною: О друже мій добрий, друже незабутий!.. Заплач з козаками дрібними сльозами І мене з неволі в степу виглядай. Яку неволю мав на увазі Т. Шевченко? Можливо, неволя для нього – це життя в уярмленій Україні, а можливо ту, яка почнеться для нього з квітня 1847 року? Після «Кавказу», цього могутнього удару по ненависній російській імперії, він очікував помсти з її боку. Але це все лише здогади… а поки що ми бачимо, що всяка боротьба за волю, усяке змагання проти «темного царства» знаходить прихильника у нашому Т. Шевченку.

Узагальнюючи аналіз поеми, визначимо її тему та ідею. Тема: викриття загарбницької політики російського самодержавства, показ страждань поневолених народів Кавказу, зображення реакційної ролі церкви і прогнилої дворянської культури.Ідея:  співчуття поневоленим, схвалення патріотичної і мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу, гнівний осуд самодержавства, кріпосництва і православ’я — душителів свободи, носіїв темноти, страждань та звироднілої панської моралі, полум’яний інтернаціональний заклик об’єднаної боротьби всіх народів проти спільного ворога — російського царизму.

Дякую за увагу!