Математична казка "Перші-менші"

Т. В. Канащук

Перші-менші

Колись дуже давно жили числа. І великі жили і малі. Жили числа у хатинках, які називались «рядками».

Одного разу у суботу пішли всі числа на ринок, в магазини, щоб купити собі чогось смачненького. Дуже багато чисел було на вулицях міста. І пройти було ніяк.

Підійшло багато чисел до одного магазину. Черга була велика! Всі хотіли зайти до магазину першими. Почали числа штовхатися, ображати один одного! А так не можна!

І тут, із натовпу, наймудріше, найбільше число Сто закричало: «Досить! Досить! Не можна битися! Не можна штовхатися й ображати один одного! Подивіться-ми всі різні! Є серед нас – найменші числа! Вони- маленькі і ми їх можемо не помітити і затоптати. Тому – давайте найменші числа пропустимо вперед! А ми – більші, станемо за ними. І це буде правильно!»

Всі слухали уважно число Сто. І погодилися всі числа пропускати у перед менші числа.

Менші числа  одразу зраділи! Вмить стали один за одним в рядок. Казали більшим числам «дякую».

З тих пір числа 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 завжди стоять попереду. Менші числа – найперші! І називають найменших чисел – одноцифровими числами.