Виховний захід на тему « Матері, що народжують Героїв».
Ведучий: Поспішають нині квіти проростати,
І спішать додому журавлі вертати,
Поспішає сонечко теплішать,
Поспішають діти розумнішать.
Що ж за свято, що за диво,
Все навколо так змінило?
Я скажу: це свято мами,
Йде планетою віками.
Ведуча: Розпочинати свято час,
Сюди ми запросили вас.
Аби всім разом у дружнім колі,
В домівці нашій – рідній школі –
Сердечно й щиро привітати.
Мамусь із цим весняним святом!
Ведучий: Дорогі наші, шановні присутні, ріднесенькі матусі і бабусі, всі хто носить таке величне ймення – жінка!
Ведуча: Вітаємо вас на нашому святі. Сьогодні ми зібралися, щоб сказати свої найщиріші слова подяки жінці – матері, жінці – берегині, жінці – заступниці. Адже у травні, коли прокидається від сну природа і повітря наповнюють пахощі весняного цвіту, теплий весняний вітерець приносить до нас свято – День матері.
Ведучий: Це вона подарувала нам перший подих, перший удар нашого серця, допомогла зробити перший крок на землі, зупинила перші сльози, зрозуміла перші слова
Ведуча: Все найкраще, що є в нас, все від неї, від рідної неньки. У мами найдобріші і найласкавіші руки. У мами найвірніше і найчутливіше серце – в ньому ніколи не згасне любов. І скільки не було б нам років, нам завжди потрібна мама, її увага, її погляд.
Ведучий: Це – найдорожча нам людина,
Рідна для донечки і сина.
Ведуча: Хто найкраща й ніжна сама?
Та це ж звичайно наша – МАМА.
Ведучий: І добра, й щира, й позитивна,
Весела,мудра, креативна!
І в радості, й в біді із нами,
Та це ж звичайно наша – МАМА.
Ведуча: Привітна, лагідна, ласкава,
Ці всі слова про нашу – МАМУ.
Ведучий: Ми маму любим, щиро й ніжно,
Вона наш ангел дивовижний,
Любов не передать словами,
Розпочинається все з МАМИ!
Ведуча: Щасливі ми, що народились і живемо на чудовій, зеленій, багатій і славній Україні. Дуже гарна традиція у нас святкувати День матері у другу неділю травня.
Ведучий: Так, але наші мами заслуговують на свято кожного дня. Пам’ятаймо про це!
На сцену виходять учні молодших класів з повітряними кульками на фоні музики.
До учнів підходять юнаки у військовій формі.
Разом: Матусю рідненьку за це я люблю!
Виходять діти у одязі того кольору, про який говорять.
Вона одна, неповторна, вона моя плоть і кров.(червоний)
Коли вона заговорить, починають дерева цвісти.
Коли вона заговорить, то дає надію на злагоду, ми та спокій.(зелений)
Ведуча: Мама... тільки вона нічого не пожалкує для своєї дитини. Тільки вона у хвилини небезпеки ніколи не згадає про себе, все віддасть для того, щоб захистити свою дитину, зазнає будь - яких труднощів, щоб жилося їй краще. Тільки вона віддасть всю свою мудрість, тепло свого серця, своє здоров’я.
Ведучий: Мати...Матуся...Ненька... З цим іменем у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це той дужий птах, який розкрив нам крила, дав дорогу в життя. Мати - це Берегиня домашнього вогнища, яка зігріває душі дітей теплом, ласкою, щирою любов’ю.
Ведуча: Материнська любов не знає кордонів страху, сумнівів, розрахунків. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє нас перед безоднею. Мама тяжко страждає, якщо її дітей спіткало лихо, і розцвітає, коли бачить, що її діти виросли порядними людьми. Мама – захист і притулок для дитини, вона її опора і совість. Все-все, що є у нас найкращого,- все від неї, від рідної неньки.
Учень: Дарунків дорогих не маю
У цей святковий день.
Тому до ніг твоїх складаю
Повагу і любов дітей.
Учень: Любов над нами сонцем світить,
Ми гріємось в її теплі.
Вклонімось вдячно мамам, діти,
Низенько, аж до землі!
Ведуча: Сьогодні 1 рік і майже три місяці, коли мами нашої країни відчайдушно борються за життя та майбутнє своїх дітей, коли мільйони мам нашої країни не поряд зі своїми чоловіками, синами.
Ведучий: Хтось на території України під постійною загрозою життя, хтось за кордоном у повній невідомості, але всі з однаковими страхами та молитвами за майбутнє своєї країни.
Ведуча: Сьогодні українська жінка перестала бути просто тилом для свого чоловіка, сина, який воює. Сьогодні жінка підбори змінила на берці.. Залишаючи вдома дітей, вона теж іде на війну – теж захищати країну.
(Звучить повітряна тривога)
Учень . Всі на світанку мирно спали,
Ніч танула,неначе тінь!
І українці ще не знали,
Який настав страшенний день!
Учень . Не знали,що в двадцять першому столітті
Він стане чорним, смертним днем!
Від крові почервоніють ріки,
Земля обпалиться вогнем!
Пісня «Хай буде весна»
Учень . Кожна війна має своїх героїв! Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки.
Учень . Серед них наш односелець,колишній випускник нашої школи Прокопчук А. А..
Учень . В одну мить яскраві кольори грудневого дня стали тьмяними й невиразними — двері в дім Андрушівки навстіж розчинила ще одна непрохана смерть. Андрій загинув. ( Танок під пісню «Журавлі)
Сценка Мама і син- солдат.
Мати: Похмурий день, туман усе укрив
І сльози котяться щоками
Мій син вкраїну боронив,
Тепер він спатиме роками.
Синочку, чуєш, не іди
Я так люблю тебе без тями.
Ти всім нам дуже дорогий
Проснись, торкнись мене руками.
Солдат. Мамо, не плач, ти ж знаєш, я герой..
А пам'ять про героїв горить нетлінно,
Торкнуся я до тебе і щокою..
Відчуєш ти свого героя неодмінно.
Учень . Уклін тобі, юначе золотий,
Який поклав життя за Україну
Учень . Ти в грізний час для неї непростий
Пішов на бій як і належить сину.
Вірш про маму, яка померла.
Єдиній
Я дякую за те, що народила,
Дала життя у цей чудовий світ,
А ще людей любить навчила
І берегти пахучий білий цвіт.
Дорогою вела до знань науки,
Учила буть терплячою в житті
І зносити страждання всі і муки,
А також мати роботящі руки.
У Господа молить благословення,
В душі з собою мати одкровення,
Прощення вміти попросити,
А іншого навчила ти простити.
Ще дякую за все, що досягла я,
За все, що маю у житті.
Хороше і погане – все змішалось,
Любов і страждання – усе мені дісталось.
Тому люблю і вічно пам’ятаю,
Та про одне лише тебе благаю:
«Прости, що не сказала я спасибі
За всю науку та радість у житті,
Що рано відпустила твою руку
І віддала Йому на небесі».
І знов люблю і завжди пам’ятаю
Мою рідненьку мамочку одну
І в Господа єдиного благаю,
Щоб Він прийняв тебе в свою сім`ю.
Ведучий: Та особлива подяка сьогодні тим матерям, які зазнали невимовно гірких втрат.
Ведуча: Матусям, що не матимуть змоги обійняти своїх діток уже ніколи.
Ведучий:У них лишилися тільки спогади. Про маленьких діток, які ніби й з пелюшок були уже героями.
Ведуча: А для них саме так і було. Вони – наші славні герої!
Ведучий: Просимо хвилиною мовчання вшанувати всіх героїв, які віддали своє життя за вільне майбутнє України і всіх матерів, які відійшли у вічність.
Хвилина мовчання.
Сценка дівчина і солдат.
Дівчина: Коли ти не виходиш на зв‘язок,
у мене серце тихо завмирає...
І б‘ється так, як ніби світ замовк,
Порушити цю тишу не бажає.
До тебе на край світу йти готова.
«Привіт, все ок»… І сльози як горох.
І знову кров по венах оживає.
Я так чекаю кожен твій дзвінок!
Вертайся якнайшвидше...я чекаю.
Солдат:
Привіт, сестричко, в мене все нормально,
От тільки “Гради” били цілу ніч.
Як будеш близько, поцілуй від мене маму.
І запали у церкві кілька свіч.
Ти не кажи їй все, що я говорю,
Скажи, що тихо й мирно на посту.
Я знаю, ти хвилюєшся за мене,
Ночами молишся, – я чую шепіт твій.
І, як в дитинстві, мені хочеться до мами,
Сказати кілька сокровенних слів.
Усе мине, повернемось весною,
Як заберемо у ворога свій край. Презентація «Наші герої»
Учень . Герої сьогодення – це ті, що на полі бою захищають мир та спокій України, серед них 34 випускників нашого закладу та односельців.
Учень . Дорогі захисники, ваші вчинки вражають самовідданістю та сміливістю, ваші імена невідомі широкому загалу, але надважливі для нас, земляків.
Учень . Кожен день, не вагаючись, ви ризикуєте власними життями, робите впевнені кроки до Перемоги. Повага та шана вам, наші герої!
Учень . О Боже, змилуйся над нами,
Спаси нас грішних, порятуй.
Закрий нам небо молитвами
І мир, як благо подаруй.
Учень . Нехай розквітне Україна,
Нехай відродиться земля.
Велика, мужня і єдина,
Така стражденна та СВОЯ. (Виходить дівчина - Україна. )
Україна: Ти думаєш - я стала на коліна?
Я тільки зав'язала берці!
Ім'я жіноче в мене - УКРАЇНА!
Любов і гордість оповили серце!
Ти думаєш - мене здолати? -
І грози, й гради ранять мої груди...
Не раз приходилось мені вмирати,
Щоб знову відродитися і бути!
Та вірю я, що зацвіте калина,
І кануть в небуття на схід тумани...
Що мати дочекається на сина!
А я схилилася перев'язати рани..
Стою на краю прірви і молюся -
І сум, і віра, і надія в серці!
А ти чекаєш, що я похитнуся?!
Ні! - Схилилась тільки зав'язати берці. Пісня «Свіча»
Ведучий: Шановні наші мами , жінки! Наше свято наближається до кінця. Ми щиро вітаємо вас із святом Днем Матері. Бажаємо щастя, здоров’я, достатку, сонячної долі, миру та перемоги! Хай ваші діти і онуки завжди приносять вам тільки радість. І хочу звернутися до вас, діти! Вмійте цінувати любов ваших матерів! Будьте лагідними. Бережіть своїх мам .
Ведуча: Дорогі мами, пам’ятайте завжди, що ви – неповторні у своїй красі, мудрості та любові. Тож нехай ніяка хмаринка чи яскраве сонце не закривають вас і не зрівняються з вашою красою та ніжністю.
Ведучий: Нехай зло і горе не знайдуть дороги до вашого серця. А якщо раптом на вашому обличчі коли-небудь з’являться сльози, то нехай це будуть сльози радості.
1