Сценарій свята "Андріївські вечорниці"

ВЕДУЧА: День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. Серед осінньо-зимових празників він найбільше виділяється поетичністю й неповторністю. Його іще називають у народі — Калита. Він вважається парубоцьким святом. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних ґуль, де юнаки і дівчата обирали одне одного для майбутнього подружнього життя.
Уявіть собі подорож. Відвідувати будемо інший часовий вимір, ну хоч би 19 ст. Задля цього досить перевтілитися в наших прабабусь та прадідусів і піддивитися, як саме їм вдавалос без телевізорів, дискотек, музичних центрів та комп’ютерів цікаво та весело проводити дозвілля?

(українська хата. Мати ходить коло столу. Донька сидить вишиває.)

МАТИ: Ой лишенько, що ж це я так забарилася, поки все повимітала, самій же ніколи в дзеркало глянути…..А зараз вже і почнуть люди сходитися…

(стукають дівчата)

1 ДІВЧИНА: Добрий вечір вам у хату.

2 ДІВЧИНА: Добрий вечір, тітонько! Чи можна в вашу хату?

МАТИ: Заходьте дівчата, сідайте! Зараз вареників на всіх наліпимо. Може ще гості будуть…(Порається)

ДОНЬКА:Давайте, дівчата, не роздягайтеся, побіжимо по воду. Принесемо її в роті і замісимо тісто на калиту. Тільки на хлопців не звертайте уваги.

(вибігають по воду. Приносять і стають біля столу)

1 ДІВЧИНА; Знаєте, дівчата,  всі ворожіння в цей вечір починаються з ночі

2ДІВЧИНА: Ну що, дівчата, наберемо водиці святої, дістанемо свічки.

(Дівчата наливають воду в миски, запалюють свічки) (Всі дівчата ходять по колу приказуючи) :

                                             Андрію, Андрію!

                                             Андрію, Андрію!

                                             На тебе маємо надію,

                                             Долю хочемо знати,

                                             Просимо допомагати.

                                             Прийди до нас у цей вечірній час,

                                             У цю годину –

                                            Та обдаруй кожну дівчину.

ДІВЧИНА: Хто перший нареченого буде роздивлятися?

ДІВЧИНА: Я зараз.

ДІВЧИНА: Якого хочеш побачити? Білявого чи чорнявого?

ДОНЬКА(дивиться) Бачу, бачу, який красень!

ДІВЧИНА: Бачу, бачу, он вже обіймається!

(всі сміються)

ДІВЧИНА: Я знаю ворожбу зі стрічкою. Потрібно написати імена хлопців на стрічках. Покласти їх на край великої тарілки, запалити свічку. І до якої стрічки підпливе свічка, такий і буде суджений.

(стають кругом тарілки і ворожать)

ДІВЧИНА: А я вмію так ворожити. Для цього треба 2 сірники. Взяти по одному сірнику в дві руки запалити їх. Якщо головки нахиляться одна до одної, то ми любимо один одного. А якщо ні то не любимось.

(ворожать)

ДІВЧИНА: Дівчата, давайте поворожимо ще так. Для цього треба 4 тарілки, намисто, чарку, мотузку, книжку.
Книжка – розумний чоловік
Намисто – буде дівувати
Чарка – чоловік п’яниця
Мотузка – чоловік буде бити.
(мати розкладає  речі під тарілку, дівчата ховаються, щоб не бачили тоді, заходять по одній вказують на тарілку, що вибрали. Сміються, жартують).

   МАТИ:   Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так чобіт за чоботом і до самого порога.

(Дівчата, сміючись, переставляють чоботи до самого порога, поки вітають першу і другу «відданиць»)

ДОНЬКА: Та ще на вулицю дівчата вибігають і першого зустрічного зупиняють, у нього ім'я питають. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка. Досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні, або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива.

МАТИ: А поки ми ворожили, вже й калита спеклася. Але й смачна буде!

 1 ДІВЧИНА: Ой, дівчата, щось за дверима грюкнуло!
2 ДІВЧИНА: То, мабуть, хлопці бешкетують.
        ВИХОДЯТЬ ЗА ДВЕРІ. ЗАШТОВХУЮТЬ ДО СВІТЛИЦІ ХЛОПЦЯ.
3 ДІВЧИНА: Та це ж ___________! Він хотів двері підперти і віника до стріхи прив’язав !
4 ДІВЧИНА: А давайте його сажею вимажемо!
ХЛОПЕЦЬ: Ой, відпустіть мене! Що хочете зроблю!
ДІВЧИНА: Ану відгадай  загадку: Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться?
ХЛОПЕЦЬ: Коза!
ДІВЧИНА: Добре, а така: стоїть півень над водою з червоною бородою?
ХЛОПЕЦЬ: Калина!
ДІВЧИНА: А ще таку : біле, як сорочка, пухнасте, як квочка?
ХЛОПЕЦЬ (чухає потилицю): не знаю.
 ДІВЧАТА: Ех ти, та це ж сніг!
    (ЗНОВУ ХОЧУТЬ ВИМАЗАТИ ЙОГО САЖЕЮ)
 

ХЛОПЕЦЬ: не карайте мене! Краще відпустіть, а я вам хлопців приведу, повеселимося!
ДІВЧАТА: правду кажеш?
ХЛОПЕЦЬ: Їй-богу, не підведу!
    ( ВИХОДИТЬ)
1 ДІВЧИНА: Дівчата, а давайте заспіваємо!
        (СПІВАЮТЬ « ОЙ, У ВИШНЕВОМУ САДУ»
    Стукають у двері і заходять хлопці.)
1 ХЛОПЕЦЬ: Добрий вечір! Чули ми в цій хаті вечорниці?
2 ХЛОПЕЦЬ: А ви нас зустрічайте з варениками смачними та масними,
           Бо ми прийшли до вас з танцями, піснями голосними!

3 ХЛОПЕЦЬ: Добрий вечір, добрим людям!

МАТИ:А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

ХЛОПЕЦЬ:Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.

ХЛОПЕЦЬ:А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки не перебивати і не казати «брешеш».

ХЛОПЕЦЬ: В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники:пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче – рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього – таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: «Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?» а він – луп очима та й каже:  «А ти хто такий, твій батько чим займався?»

- Та звісно, хлібороб. А він як визвірився на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать!»

ХЛОПЕЦЬ:Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Дивлюся – сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю,  що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою варяться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара? – питаю. «А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали.» Я  як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріше до вас, на вечорниці.

ХЛОПЕЦЬ:Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чогось з,їсти?

МАТИ:Дівчата, пригощайте хлопців пиріжками.

(Звучить пісня «Чорнії брови, карії очі»)

(Голос з коридору «Хлопці, допоможіть мені. » Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках  Максим. В, язанка бубликів у нього на шиї)

МАКСИМ:От і клята та дівка Оксана, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз, та ще й новомодній. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я люблю.

ДОНЬКА: Не сумуй, Максиме!

МАКСИМ:Я не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.

Чи я, тату, не доріс,

Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,

Чом не люблять дівчата?

ДІВЧИНА:Ой, Максиме, любиш ти гарбузову кашу, а не Оксану.

ДІВЧИНА:Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.

(Лунає пісня «Із сиром пироги»)

ДОНЬКА. Та ми ж пекли калиту!   Які ж вечорниці без поїдання калити.

МАТИ. Так де ж калита?

ДІВЧИНА: Ось вона. (Калита підвішена на довгій палиці)

Охоронятиме її «Пан Калитинський». Бажаючі  «сідають верхи» на коцюбу та «їдуть» кусати калиту.

Мета «Пана Калитинського»- розсмішити «пана Коцюбинського»

Мета «Пана Коцюбинського» - не розсміятися. Якщо він хоча б посміхнеться – то «пан Калитинський » помаже його сажею.

(Входить пан Калитинський з калитою і квачем. Дівчата тримають на мотузці підвішену калиту).

-         Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!

(Коцюбинський їде на коцюбі).

-         Добрий вечір, пане Калитинський!

-         Дорого здоров'я, пане Коцюбинський!

-         Куди ідете?

-         Іду калиту кусати.

-         А я буду по писку писати!

-         А я вкушу!

-         А я писну!

-         А я мазну!

(вмикається легенька музика, гра продовжується)

ДІВЧИНА:А наша калита нам набила живота.

А тепер ми її з'їли і за пером полетіли.

А наша калита та й з маком і медом.

Йди до неї, кусай її, сторожа не бійся.

Кусай, кусай калиту, але не засмійся.

Йди до неї, кусай її ,і назад не вертайся,

МАТИ:Є у мене ворожба і для хлопців. Ось вам тарілки з водою, а оце персні. Хлопцям треба спробувати дістати ротом перстень. Хто швидше?

(Хлопці ворожать. Дівчата сміються)

МАТИ:Так гарно хлопці ворожили, що я пропоную їм позмагатися.

(Хлопці поїдають пиріжки на швидкість)

МАТИ:Дівчата, а як будете додому йти не забудьте «паркан» порахувати. Розказую як : підходите до паркана і якнайширше розставляєте руки. Чи більше дощечок обхватите тим багатшими будете у майбутньому. Тільки будьте уважні, бо хлопці можуть паркан вимазати варенням – це щоб дівчину до себе приклеїти

.ХЛОПЕЦЬ:Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

ДІВЧИНА:Ми гуляли, веселились,

                  Усім весело було.

                 Вечорниці завершились

                 І здається все пройшло.

ХЛОПЕЦЬ:      Ні, так просто не проходить,

                   В серці струночка бринить.

                   Про шкільні ці вечорниці

                   Спомин в серці буде жить.

ВЕДУЧИЙ:Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам,ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пом,яті!