Сучасний етап історичного розвитку України характеризується істотними змінами в житті її народу, оновленням усіх сфер діяльності та утвердженням у свідомості людей нових світоглядних орієнтацій.
Концепція розвитку педагогічної освіти визначає право школи й учителя на суверенність, автономність у виборі форм і методів навчання та виховання учнів, забезпечення максимального врахування й розвитку їхніх індивідуальних здібностей, нахилів, талантів, реалізацію демократичних прав дітей.
Новий час висуває нові вимоги до школи. Школа повинна сформувати творчу особистість, найважливішими якостями якої є ініціатива, свобода вибору, самореалізація.
Згідно із законом України «Про освіту», Державною національною доктриною розвитку освіти України в XXI столітті, Концепцією загальної середньої освіти школа має здійснити перехід до особистісно розвивального, спрямованого не тільки на засвоєння знань, а й на способи навчальної діяльності, створення умов для формування освіченої, творчої особистості громадянина, реалізації та самореалізації його природних задатків та можливостей в освітньому процесі.
У таких умовах, зростає потреба в оволодінні іноземною мовою як засобом спілкування. Реалії сьогодення ставлять перед нами проблему оволодіння мовою як засобом спілкування та взаємодії.
Сьогодні головне завдання перед вчителем – навчити дитину вчитися й переконати її в тому, що вона сама визначає свою долю, навчити використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур різних країн світу.
Шляхи удосконалення змісту, форм, методів і засобів навчання англійської мови передбачають запровадження сучасних інформаційних технологій, які зумовлюють формування пізнавальних інтересів, глибше сприйняття й розуміння навчального матеріалу. Традиційні методи навчання паралельно використовуються або замінюються інноваційними, що передбачають всебічний інтелектуальний розвиток учнів.
Вчитель повинен постійно удосконалювати процес навчання, що дозволить дітям ефективно і якісно засвоювати програмний матеріал. Для цієї мети потрібно перебудовувати урок у напрямку активізації та оптимізації вивчення іноземної мови, який спрямований на практичне застосування діалогічного мовлення в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування.
Дослідженням проблеми щодо шляхів активізації навчання діалогічного мовлення займалося багато вчених-методистів, психологів, творчих педагогів та педагогів-новаторів. А обставини сучасного світу вимагають ретельнішого дослідження цієї проблему, у зв’язку із запровадженням інформаційних технологій у систему освіти.
Кожен з засобів навчання має певні переваги і недоліки. Ефективність їх застосування визначається специфікою конкретного процесу навчання. Універсальних рекомендацій щодо складу і застосування засобів навчання не існує. Педагог самостійно приймає рішення про використання того чи іншого засобу на основі свого власного досвіду, врахування особливостей учнівської аудиторії з метою максимальної ефективності процесу навчання.
Навчання діалогічного мовлення дає можливість вчити учнів правильно реагувати на ту чи іншу мовну ситуацію. При цьому важливу роль відіграють різноманітні рольові ігри,пісні. Виконуючи їх, учні набувають досвіду спілкування і мають можливість активувати і поповнювати словниковий запас. При цьому вчитель повинен створювати різноманітні ситуації для спілкування і підбирати необхідні вербально-зорові опори для ефективного навчання англійської мови. Вони дозволяють забезпечити достатньо міцні навички говоріння, на які можна спиратися в роботі над удосконаленням мовленнєвих умінь, а також будувати діалогічне мовлення.
На уроках англійської мови слід навчати учнів спілкуватися в типових ситуаціях навчально-трудової, побутової та культурної сфер спілкування, а досягнення цієї мети можливе лише через створення життєвих ситуацій у класі.
Стійка динаміка якості знань учнів є підтвердженням ефективності впровадження досвіду та обґрунтовує доцільність використання запропонованих засобів формування комунікативної компетенції у діалогічному мовленні.
В наш час загальна стратегія навчання іноземної мови визначається потребами сучасного суспільства та рівнем розвитку лінгвістичних, психолого педагогічних та суміжних наук. Активізація навчання зумовлює практичну мету навчання іноземної мови, а саме оволодіння іншомовним, міжкультурним спілкуванням шляхом формування розвитку вмінь діалогічного мовлення в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. Під діалогічним мовленням ми розуміємо процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування, який характеризується певними комунікативними, психологічними та лінгвістичними особливостями. Одиницею навчання діалогічного мовлення є діалогічна єдність. Під час навчання діалогу можливий шлях «зверху вниз» і «знизу вверх».
Одним із ефективних шляхів активізації навчання на уроці є використання рольових ігор. Ефективність навчання значною мірою залежить від того наскільки його методи та прийоми зорієнтовані на вікові психологічні особливості дітей. Оскільки підлітки прагнуть до спілкування, до «дорослості», то рольова гра може сприяти розширенню предметного змісту спілкування, зробити його цікавим і значущим. Учасники рольової гри не тільки роблять повідомлення з певної теми, але й невимушено вступають в бесіду, намагаються підтримати її, цікавляться думкою інших, обговорюють різні точки зору, кожен прагне висловити свою думку, і таким чином розмова стає невимушеною, що власне і є реалізацією комунікативно-ситуативного підходу. Адже створена умовна ситуація, в якій «відбувається невимушене спілкування з обіграванням соціальних ролей», тобто моделюються реальні умови комунікації. Всі вищезазначені положення були закладені в основу комплексу вправ для навчання діалогічного мовлення на середньому етапі. Комплекс включає в себе два основних етапи, в яких здійснюється поступовий перехід від жорсткого рівня керування мовленнєвою діяльністю до мінімального. I етап - мовленнєвопідготовчі вправи, які відтворюють специфіку жорсткого рівня керування мовленнєвою діяльністю та включають в себе найпростіші імітаційні вправи, пов'язані з подоланням труднощів фонетичного та інтонаційного характеру, різні навчально-комунікативні вправи, спрямовані на формування навичок оперування лексико-граматичним матеріалом. II етап - мовленнєві вправи, які вирішують складні комунікативні та творчі завдання, розвивають здібності до породження мовленнєвих витворів з метою спілкування, формують готовність до включення в реальну комунікацію. Вони складаються з двох серій вправ:
• Перша серія включає в себе вправи, спрямовані на оволодіння мікродіалогом, які відтворюють специфіку часткового рівня керування мовленнєвою діяльністю.
• Друга серія - рольова гра, яка характеризується мінімальним рівнем керування мовленнєвою діяльністю яка виконує функцію контролю сформованості вмінь діалогічного мовлення.