Матеріал для практичних психологів для виступів на педагогічних консиліумах

Стаття

Розвиток пізнавальної активності молодших школярів

Молодший шкільний вік є ключовим в оволодінні дитиною навчальною діяльністю. Саме в початковий період навчання у дітей закладається фундамент системи знань, які поповнюються в подальші роки, і одночасно формуються розумові і практичні операції, дії і навички, без яких неможливі подальші навчання та практична діяльність. Головною ланкою в процесі освоєння знань молодшими школярами є рівень розвитку їх пізнавальної сфери, і особливо таких психічних процесів як сприймання, увага, пам’ять, мислення. Однією із основних проблем шкільного навчання, на думку А.Ф.Ануфрієва та С.Н. Костроміна [1], є ряд труднощів, що виникають у дітей в процесі оволодіння новими знаннями, основними психологічними причинами яких є недостатня розвиненість основних пізнавальних психічних процесів (довільної уваги, пам’яті, сприймання та мислення). За даними різних досліджень складнощі в навчанні відчувають від 15% до 40% дітей початкових класів загальноосвітніх шкіл. Причому, кількість труднощів в навчанні школярів постійно росте. Цю ситуацію, при відсутності грубих порушень в психічному розвитку дитини, можна вирішити, надавши своєчасну і адекватну її проблемам психологічну допомогу, зокрема шляхом діагностування та цілеспрямованого розвитку пізнавальної сфери молодших школярів. Згідно з сучасними психологічними даними розумовий розвиток молодших школярів має великі резерви, які в загальноосвітній школі практично не використовуються. Багаторічні дослідження під керівництвом Д.Б. Ельконіна і В.В. Давидова, показали, що у сучасних дітей, в силу принципово нових соціальних умов їх становлення, можливо сформувати багатші розумові здібності [15]. Тому, вивчення особливостей розвитку пізнавальної сфери молодших школярів, і зокрема, основних психічних процесів як основи їх пізнавальних здібностей, є перспективною проблемою, дослідження якої сприятиме активізації загального психічного та розумового розвитку дітей молодшого шкільного віку. Психологічні особливості молодшого шкільного віку змістовно вивчались в роботах Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова та їх співробітників і послідовників. Психокорекцією порушень в розвитку пізнавальної сфери молодших школярів займались Ю.В. Пахомов, Н.В. Цзен, А.Ф. Ануфрієв, С.Н. Костроміна, І.В. Дубровіна та інші. Проте, не дивлячись на велику кількість досліджень з особливостей пізнавальної сфери молодших школярів, вказана проблема залишається актуальною, і особливо з практичної точки зору. Так, практика свідчить, що пріоритетною для психологів, які працюють в системі сучасної освіти, є проблема діагностики та розвитку пізнавальної сфери дітей, і особливо у початковій школі.

Пізнавальна сфера – це складне за своїм змістом поняття, що є важливою характеристикою інтелектуального розвитку особистості. Переважна більшість авторів у її змісті виділяє такі пізнавальні психічні процеси, як відчуття, сприймання, пам’ять, увага, уява та мислення [4; 8 10; 13; 14]. Пізнавальна сфера особистості на кожному новому віковому відрізку має свої індивідуальні особливості, які пов’язані зі специфікою розвитку основних пізнавальних процесів на певному віковому етапі. Більшість вчених зазначає, що загальною особливістю молодшого шкільного віку є переважна нерозвиненість довільної сфери дитини, оскільки в неї ще недостатньо сформовані внутрішні засоби саморегуляції [9]. П.Я. Гальперін [2] підкреслює, що характерними особливостями сприймання дітей молодшого шкільного віку є слабка диференційованість, ситуативність та емоційність. О. Пелешко [12] відмічає, що пам’ять дітей цього віку поступово розвивається у двох напрямках – довільності і усвідомлення, причому у них краще розвинута зорова, ніж слухова пам’ять, але, переважання в навчальному матеріалі словесного змісту стимулює розвиток уміння запам’ятовувати словесний, часто абстрактний матеріал. Серед характерних особливостей мислення дітей молодшого шкільного віку є перехід від наочно-образного до словесно-логічного (понятійного мислення), завдяки чому відбувається перебудова всіх інших психічних процесів [15]. Але при цьому абстрактні, формально логічні висновки дитині цього віку ще не доступні. За даними М.В. Савчин та Л.П. Василенко, основна тенденція розвитку уяви молодших школярів полягає в переході від репродуктивної її форми до творчої [14]. Більшість вчених зазначають, що увага молодшого школяра переважно мимовільна, але поступово зміцнюється, стає більш стійкою та зосередженою, але обсяг її ще вузький [3; 5]. З’ясовано, що серед чинників та умов, які впливають на розвиток пізнавальної сфери молодшого школяра, вчені виділяють:

 1) біогенетичний, згідно якого розвиток психічних процесів дитини відбувається на основі генетичних передумов [14];

 2) соціогенетичний, основною ідеєю якого є переважний вплив зовнішнього середовища на розвиток дитини [7];

3) конвергенції двох чинників – визнання впливу на розвиток дитини як внутрішніх (генетичних), так і зовнішніх (соціальних) факторів [7].

 Отже, рівень розвитку пізнавальних можливостей дитини, залежить не лише від отриманих при народженні задатків, але більшою мірою від характеру її навчання і виховання в сім’ї, в школі, від власної діяльності по саморозвитку. Тому, важливим є розуміння необхідності цілеспрямованого та своєчасного розвитку отриманих при народженні психічних процесів [3; 7], адже упущений сенситивний період спричиняє значне ускладнення в подальшому їх становленні. За думкою багатьох вчених найважливішим серед соціальних чинників, який значно активізує розвиток різних пізнавальних процесів в молодшому шкільному віці є навчальна діяльність у школі [7].

Варто наголосити, що одним із найбільш ефективних та доступних засобів розвитку творчого потенціалу учнів є казка. Вона активізує дитячу фантазію, розвиває логічне мислення, пам'ять, мовленнєво-комунікативні здібності, творчу уяву, художньо-естетичний смак. В українській педагогічній науці роботу із застосуванням казкових мотивів та образів запровадив В. Сухомлинський, який приділяв значну увагу використанню казки при роботі з дітьми: «Я не уявляю навчання у школі не тільки без слухання, але і без створення казки». Вчений уважав казку сферою і джерелом мислення дитини: «Естетичні, моральні та інтелектуальні почуття, які народжуються в душі дитини під враженням казкових образів, стимулюють потік думки, який пробуджує до активної діяльності мозок, зв’язує повнокровними нитками острівці мислення».

Відомою є «Школа радості» В. Сухомлинського, в якій успішно функціонувала кімната казки. Педагогом використовувалися різноманітні прийоми роботи з казковими образами. Діти брали участь у виготовленні ляльок, за твердженням педагога, позитивно впливало на їх розвиток. Така спільна праця дозволяє розвивати в дітей комунікативні вміння, створювати атмосферу доброзичливості й спонукання до творчості; створення дітьми власних казок. Цей прийом, за словами В. Сухомлинського, «є одним з найцікавіших для дітей видів поетичної творчості». Разом із цим, це важливий засіб розумового розвитку інсценування дітьми відомих і вигаданих казок з використанням власноруч виготовлених, намальованих ляльок є фактично логічним продовженням використання згаданих вище прийомів роботи з казкою. Він стимулює творчість дитини, підвищує її самооцінку, дозволяє розвивати емпатію та комунікативні навички.

Отож, практика показує, що адекватна організація навчального процесу, правильна побудова уроку та використання найрізноманітніших розвивальних вправ сприяють прискореному становленню пізнавальної сфери дитини. Тому, для сучасної початкової школи дуже перспективним напрямом психологічних досліджень є знаходження ефективних шляхів розвитку пізнавальних психічних процесів молодших школярів та розробка спеціальних програм для його активізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекознания. — М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК»,

1996. —384с

2. Аnaniev B.G.  Man as the object of cognition. — Publishing house of Leningrad, 2001. — 340p .
3. Арт-терапия. Хрестоматия. А.И. Копитина., Питер, Москва-Харьков-Минск, 2001г. — 320с.
4. Александр Берзин. Работа с чувством страха.,  март 2002 г.
5. Большой психологический словарь/Сост. и общ. ред. Б. Г. Мещеряков, В. П. Зинченко. — Спб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007.
6. Б.Д. Парыгин. Анатомия общения. — СПб: изд. Михайлова, 1999. — 301 с.
7. Б.Д. Парыгин. Общественное настроение. — М.: Мысль, 1966. — 328 с.
8. Белобрикына О.А. Диагностика развития самосознания в детском возрасте.  В 8 т. Т. 1. – СПб. : СПбГУ, 2006. –. С. 391с.
9. Базовий компонент дошкільної освіти 2012р.
10. Варій М. Й. Загальна психологія : навчальний посібник. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Центр учбової літератури, 2007. — С. 968.
11.  Волженцева І. В. Методологічні і теоретичні проблеми станів у психологічній науці // Проблеми сучасної психології. 2011. Випуск 11
12.  Васіна Є.  Барибіна  А. Арт-альбом для семейного консультирования, Детский СПб Речь, 2006г
13.  Гринь О., Зора К. Особливості психоемоційних переживань у спортсменів, які отримали травму опорно-рухового апарату // Молода спортивна наука України, 2010, Т.1. С 58-63
14.  Изард К. Эмоции человека : пер. с англ. — М. : Изд. Моск. ун-та, 1980. — С. 440.(рос.)
15.  Изард, Кэррол Эллис - Психология эмоций ... Издательство: Питер, 2008 г. ISBN 5-314-00067-9 ... Психология эмоций : пер. с англ..
16.  Любов // Психологічна енциклопедія. — К., 2006. — С. 190с.
17.  Л. Д. Лебедева Практика арт-терапии: подходы, диагностика, система за­нятий. - СПб.: Речь, 2003. - 256 с. Серия – психологический практикум.
18.  Немов Р.С. Н50 Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. — 4-е изд. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - Кн. 1: Общие основы психологии. — 688 с
19.  Рыбакова С.Г. Аот-терапия для детей,  учебное пособие СПб.: Речь, 2007. 144 с.  
20.  Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка,. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
21.  Тарарина Елена,  Практикум по арт-терапии: шкатулка мастера,  Элтон-2 2013г.
22.  Українська психологічна термінологія: словник-довідник. За ред. М.-Л. А. Чепи. — К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. — 302 
23.  Якобсон П. М. Психология чувств. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980
24. Эмоциональное развитие дошкольника, Пособие для воспитателей ДНЗ,  А.В. Запорожец. –М.:Просвещение 1985г