МАТЕРІАЛ ДЛЯ УРОКІВ РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ (ТВІР-ОПИС)
ТВІР-ОПИС «БЕРІЗКА»
Матеріал для уроку
Красунею лісів називають берізку люди. Струнка, з білою корою та тоненькими похиленими гілочками, вона завжди викликала у людей захоплення та радість. З давніх часів береза слугує символом всього найсвітлішого, уособленням юності, краси. Слово «береза» латинською мовою звучить як «бетула» - тобто, білий колір. Багато пісень, віршів, оповідань складено про берізку, створено багато картин ( І. Левітан «Березовий гай», М.Глущенко «Березовий гай взимку» та ін.). У старивину про берізку співали, як про дерево, що виконує чотири справи:
1 – світ освітлювати;
2 – голос втихомирювати;
3 – хворих виліковувати;
4 – чистоту підтримувати.
Нараховується двадцять видів берези. В Україні на Поліссі поширена бородавчаста або плакуча береза. Живе береза 50 років. За 25 років вона виростає на висоту п’ятиповерхового будинку – на 10 – 20 метрів. Цвіте береза в кінці квітня, на початку травня. Її квіточки – скромні сережки.
З бруньок берези виготовляють ліки. Із гілочок роблять віники, мітли, з деревини – меблі, лижі. З березової деревини виготовляють також скипидар, оцет, дьоготь, березовий сік та різні поробки – хлібниці, кошики тощо. Берізки саджають на честь знаменних дат, берези є чудовими пам’ятниками воїнам, які загинули у роки війни. Тому берізки слід любити та оберігати.
Загадки.
Що за дерево таке? Відгадайте, діти. (Береза)
Вийшла дівка погуляти,
Кучері зелені має.
Хто з вас назву відгадає? (Береза)
В чорних латках біла льоля. ( Береза)
Навесні зелені коси розпустили. (Берези)
План
Робочий матеріал
Берізка – струнка, білокора, ніжна, тендітна, кучерява, молоденька.
Віти – тоненькі, гнучкі, довгі, тремтливі, золотаво-жовті.
Стовбур – високий, стрункий, білокорий, тонкий.
Твір-опис «Берізка» (зразок)
Берізка
Стоїть на узліссі струнка, білокора, тендітна берізка. Вона схожа на молоду дівчину, яка кружляє в хороводі. У берези тоненькі гілочки, ніби дівочі коси звисають донизу. Біла кора з чорними цяточками. Особливо гарна берізка ранньою весною, коли на ній з’являються ніжні клейкі листочки. З давніх-давен люди люблять та шанують березу за її чарівність та корисні властивості.
Картка з деформованим текстом ( для роботи з відстаючими учнями)
ТВІР-ОПИС «КАЛИНА»
Матеріал для уроку
Калина – особлива рослина, кущ, про неї складено багато віршів, оповідань, казок, пісень, прислів’їв, загадок. З давніх-давен була найулюбленішою рослиною, яка росла біля кожної хати українця. Кущ давно став символом України. Зустріти калину можна у вологих тінистих лісах, на вирубках, у заростях чагарників. Росте вона і біля річок, на луках. Кущ любить вологі грунти.
Ніби наречена в білосніжній сукні, на початку літа калина вкривається безліччю білих суцвіть серед зеленого листя, привертаючи погляд кожного. Калина стала символом дівочої краси. Влітку її плоди нелегко помітити серед густого лапатого листя. Ховаються вони, ніби соромляться потрапити на очі людям. І тільки наприкінці серпня рум’яніють, наливаються гірким соком, визирають з листя. А восени кущ вкривається яскраво-червоними кетягами ягід, що нагадують корали. Ягоди залишаються свіжими всю зиму.
Наукова назва походить від слова, що означає «в’язати» або «плести». Адже молоді гілки використовують для плетіння кошиків. Калина широко використовується в медицині. Цілющими є її квіти, плоди і навіть кора. Ранньою весною кору збирають, подрібнюють на порошок. Вона використовується як кровоспинний засіб. Із плодів калини господині варять смачні киселі, компоти, печуть пиріжки. Ще роблять повидло, варення, мармелад, соки, приправи до м’ясних страв. Також калину використовують як природний барвник. Так, відваром плодів фарбують шерсть у червоний колір, а відваром кори – в чорно-зелений. Сік плодів – це харчовий барвник. Деревина калини – хороший матеріал для виготовлення музичних інструментів.
Загадки
У зеленому віночку
Та в червоних намистах
Стала пава молода.
І збігаються всі діти,
Щоб на неї поглядіти:
За намисто кожен – смик,
Та й укине на язик. (Калина)
Восени червоні коралі наділа. (Калина)
У вінку й на рушниках,
Давній символ України,
Називається… (калина).
Всі дерева голі.
У червоних намистинах
Тішить око кущ… ( калини).
Наче полум’я горить.
Мов сердечка насінини,
Називають кущ … (калина).
Тече вода з-під явора
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тарас Шевченко
План
Робочий матеріал
Невисокий але пишний кущ. Вологі місця у лузі, в лісі, біля хати.
Запашний цвіт, неначе дівчина в білій хустині.
Важкі соковиті кетяги. Кислувато-терпкий смак, наче налиті кров’ю, цілющий сік, палахкотять мов ліхтарики.
З давніх-давен лікувальні властивості.
Твір-опис «Калина» (зразок)
Калина
Калина – це невисокий, але пишний кущ. Він росте на вологих місцях у лісі чи лузі, поблизу річок. Люди садять калину біля хати. Навесні вона зацвітає запашним білим цвітом. Кожна квіточка, ніби дівчина у білій хустині.Восени важкі кетяги калини червоніють, ягоди наливаються цілющим соком. Взимку кущ калини особливо гарний. Навкруги біліє сніг, а червоні кетяги калини палахкотять, мов ліхтарики. Калину люди здавна шанують і люблять за її красу та лікувальні властивості.
Картка з деформованим текстом (для роботи з відстаючими дітьми)
ТВІР-ОПИС «КАШТАН»
Матеріал для уроку
Кінський каштан – величне дерево. Стовбур у дорослих дерев великий, здебільшого прямий. Висота дерева може сягати 25-30 метрів. Каштан вважається одним з найкрасивішим паркових дерев. Його часто висаджують у парках і садах, біля будинків і на дачах. Ранньою весною на каштані з’являються великі клейкі зеленувато-рожеві бруньки. Через кілька днів на них з’являються великі листки, розділені на 5 – 7 листочків. На початку травня каштан цвіте. Квітки в нього красиві – пірамідальні вінички висотою до 30 сантиметрів, які складаються з великих білих квітів із жовтуватими чи червонуватими краплинами соку.
Привабливими виглядають і плоди каштана: зелені з багаточисленними шипами кулясті коробочки, в кожній з яких міститься 1-3 блискучі темно-коричневі насінини. Деревину кінського каштана використовуютиь у меблевій промисловості, для виготовлення високоякісних бочок. Екстрат, приготований із кори, використовують для дублення шкіри, забарвлення шерстяних і шовкових тканин у темно-коричневий і оливковий кольори. З молодих гілок плетуть кошики.
Загадки
Їжачки ростуть малі.
В них гостренькі колючки
Та зелені кожушки. (Каштан)
Стукотять вони тук-тук
І скидають кожушки.
Що це за плоди такі? (Каштани)
У колючих кожушках. (Каштан)
Глянув карим оком. (Каштан)
Зацвіли каштани
Зацвіли каштани у моєму місті,
Золотистим цвітом зарясніли в листі.
Цвіт такий хороший, аж вбирає очі,
Зацвіли каштани вчора опівночі.
А під ними ходять вулицею люди.
Зацвіли каштани тут і там, усюди.
Холодку багато, пахощів багато.
У моєму місті гарно, як на свято.
Марія Познанська
План
Робочий матеріал
Найкрасивіше паркове дерево. Кремезний, прямий стовбур. Великі клейкі зеленувато-рожеві бруньки. Білий запашний цвіт. Свічки на новорічній ялинці. Плоди схожі на зелених їжачків. Коричневі насінини.
Твір-опис «Каштан» (зразок)
Каштан – одне з найкрасивіших паркових дерев. Стовбур у нього кремезний, прямий, листки великі і розділені на п’ять листочків, гілки тягнуться вгору. Ранньою весною на каштані з’являються великі клейкі зеленувато-рожеві бруньки з яких розпускається листя. На початку травня каштан вкривається білим запашним цвітом. Його квіти нагадують свічки на новорічній ялинці. Плоди у каштана схожі на зелених їжачків всередині яких знаходяться коричневі насінини. З давніх-давен люди люблять каштан за його красу та корисні властивості.
Картка з деформованим текстом для роботи з відстаючими учнями
ТВІР-ОПИС КОРОВИ (за спостереженням)
Необхідна умова. За тиждень перед уроком твору-опису діти отримують завдання провести спостереження за планом:
Матеріал для уроку
Породи корів: голландська, холмогорська, костромська, українська.
Загадки
Дати молочка кому?» (Корова)
Дітям молоко дає. (Корова)
Голосно говорить: «Му»,
Молоко дає чудове?
Знають всі, що це … (корова).
Спереду вила, ззаду мітла. (Корова)
Я люблю траву зелену.
Для маляток і для киці
Молочка дала дійницю.
Пийте, будьте всі здорові
І подякуйте … (корові).
Щоб чобітки топтати.
Чотири чвиркуни,
Щоб дітям втіху дати.
А вила над собою
Несе усім на страх,
А ззаду мухобоєм
Хлясь – мах! Хлясь – мах! Хлясь – мах! (Корова)
Вірші
Пастись на травицю,
Нам корівонька дала
Молока дійницю.
Вані і Тетянці,
Вийде всім по склянці
Всім попить дістанеться
І коту зостанеться.
Все говориш «му» та «му»!
Певно, їсти хочеш, Лиско?
На лужок піди, він близько,
Та гляди, не заблукай!
Молочко, корівко, дай!
План (складається колективно)
Твір-опис «Корова» (Складається разом з вчителем. Вчитель записує на дошці, учні – в зошитах)
Корова
Корова – свійська тварина. У неї великий важкий тулуб. Корови бувають різної масті. Є корови сірої, рудої, чорної масті, білі з рудими або чорними плямами. Голова в корови широка, довгаста. Вуха рухливі, очі великі, язик довгий шорсткий. На голові у корови є роги. Вона ними захищається від небезпеки. У корови чотири ноги. Кінці ніг називаються ратицями хвіст у корови довгий, тонкий. Корова їсть траву, сіно, овочі. Вона дуже корисна тварина. Корова дає молоко. Люди п’ють молоко. Готують з молока сметану, масло, сир, кефір, ряжанку, йогурт. М’ясо корови іде на їжу людям. Ми знаємо такі породи корів: голландська, холмогорська, костромська, українська.
ТВІР-ОПИС КОЗИ (за спостереженням)
Необхідна умова. За тиждень перед уроком твору-опису діти отримують завдання провести спостереження за планом:
Матеріал до уроку
Загадки
Гуля біля хати,
«Ме-ме-ме» співає,
Весело стрибає. (Коза)
Хвицає ногами, буцає рогами,
Бородою трясе, молочко несе,
Ласує лозою,називається… (козою).
Кору здирає, а кошиків не плете. (Коза)
Трясе бородою, називається… (козою).
Бородата, ще й вухата.
Вимовляє: «Ме-ке-ке!»
Слід додати ще й таке:
Вона так само, як корова
Молоко дає чудове.
Молочко це – справжні ліки,
П’ють його малі й великі,
Щоб здоров’я краще мати…
Як же цю тварину звати? (Коза)
Вірші
Кізонька-козуля гарненька.
Підійшла козуля до річки,
Чистої попити водички.
Г.Бойко
2. Кізонько рогата,
Сива, бородата!
Розкажи нам, де була?
Що ти їла? Що пила?
Подружись із нами,
Не бийся рогами:
М-мее.
М. Познанська
План (складається колективно)
Твір-опис «Коза» (Складається разом з вчителем. Вчитель записує на дошці, учні – в зошитах)
Коза – тварина свійська. У неї невеликий тулуб. Шерсть у кіз буває різного кольору. Є кози білі, сірі, чорні, плямисті. Голова у кози продовгувата. Вуха рухливі, довгі. Очі великі, язик довгий, жорсткий. На голові у кози є ріжки. Вона ними захищається від небезпеки.
У кози – чотири ноги. Хвіст у кози коротенький і майже завжди задраний угору. Коза їсть траву, сіно, листя, овочі. Але, якщо господиня забариться, коза й сама щось поцупить. То віника поскубе,на кухні хліба ухопить, у городі розсаду поїсть, у садку кору з яблуні здере… ось яка злодійкувата, бешкетлива тварина!
Молоко у кози смачне, мабуть смачніше за коров’яче. З козячого молока роблять сметану, бринзу. М’ясо кози люди вживають у їжу, а шкіра йде на одяг та взуття.
ТВІР-ОПИС КОТИКА (за спостереженням)
Необхідна умова. За тиждень перед уроком твору-опису діти отримують завдання провести спостереження за планом:
Матеріал до уроку
Прапредок домашньої кішки – лівійська плямиста кішка, яка в дикому вигляді живе і нині в північній частині Африки. Кішку приручили в Древньому Єгипті, а звідти вона в перші століття нашої ери потрапила в Європу і розповсюдилась по всьому світові. Кішка має порівняно сильне та гнучке тіло. Ноги її закінчуються широкими закругленими лапами на яких є втяжні кігті. У кішок добре розвинені всі органи чуттів. Вуха у них прямостоячі і можуть повертатись в напрямку звука. Вони здатні ловити найтихіші звуки. В темноті кішка орієнтується за допомогою нюху та слуху. Очі кішки можуть максимально звужувати або розширювати зіниці, що дозволяє їй добре бачити при любому освітленні. Колір очей може бути від жовтого до мідно-коричневого, від голубого до зеленого. Язик вкритий ороговівшими бородавками, які повернуті до гортані, що дозволяє захвачувати і переміщати їжу і одночасно служать для догляду за шерстю. Люди використовують кішку виключно для знищення шкідливих гризунів та як тихого супутника в житті.
Породи кішок: персидська, європейська, британська голуба, сіамська, гаванська, російська голуба, турецька та інші.
Загадки
Утікайте, сірі мишки!
Пазурі залізні має,
Не відпустить, як спіймає. (Кішка)
В нього скрипочки нема,
Та муркоче, як захоче
Вип’є блюдце молока. (Кіт)
Відгадайте, хто це?.. (Котик)
Ще й лапочки з подушками?
А як ступа, ніхто не чує,
Тихенько, крадучись полює.
Тікайте геть, маленькі мишки,
Щоб не попати в лапи … (кішці)
Сидить у кожусі,
Біля пічки гріється,
Без водички миється. (Кіт)
Молочко, сметану їсть.
Стерегтися мишам слід,
Якщо є у хаті… (кіт).
І не гарну звичку:
Спершу добре він поїсть,
Потім – миє личко. (Кіт)
Кігті гостренькі,
Вночі бродить,
На лови ходить. (Кіт)
План (складається колективно)
Твір-опис «Котик» (зразок)
1.У мене вдома є котик. Його звати Пушок. Котик – це свійська тваринка. В нього досить міцне і гнучке тіло. На круглій голові розташовані рухливі вушка. А очі в нього жовті з чорними зіницями. Язик - жорсткий, ним він вилизує свою шерстку. Сам Пушок чорний, лише на лапках має біленькі шкарпеточки. Хвіст у нього пухнастий. Мій котик дуже любить їсти молоко і м’ясо. Пушок добре ловить миші. Він не їсть їх. Зловить мишку і грає з нею. Я дуже люблю свого котика.
2.У нас вдома живе котик Мурко. Він сірий, тільки кінчик хвостика білий. Шерсть у нього пухнаста, м’яка, тепла. Спить Мурко на килимку. Їсть суп, картоплю, ковбасу, любить молоко. Коли поїсть, ляже на килимку і співає: «Мур-мур-мур!»
ТВІР-ОПИС ЛИСИЧКИ (за малюнком)
Матеріал до уроку
Лисичка-сестричка
У лисички зубоньки гострі, мордочка тоненька. Вушка в неї на маківці, хвостик довгенький, кожушок тепленький.
Добре лисичка вбрана: шерсть пухнаста, золотиста. На грудях у неї жилет, а в на шиї біленький комірець…
Ходить лисичка тихесенько, до землі пригинається, ніби вклоняється. Свій пухнастий хвіст лисичка носить обережно. Дивиться вона ласкаво, усміхається, зубки білі показує.
Риє нори розумниця глибокі. Багато в них ходів і виходів. Комори є і спаленьки. М’якою травичкою підлоги встелені.
( За К. Ушинським).
Загадки
І не велика, й не маленька.
У казці – Вовчику сестричка,
А називається… (лисичка).
Хвіст рудий пухнастий має,
Їй на місці не сидиться,
Називається … (лисиця).
Вбрана пишно, як на свято.
Стережіться, зайченята,
Коли вийду полювати. (Лисиця)
На бесіду із нашим півником.
Схопила півня на обід
І замела мітлою слід. (Лисиця)
План
Твір-опис «Лисиця» (зразок)
Це лисиця. Живе вона в лісі. Має руду шубку, довгий пухнастий хвіст. Мордочка в неї гостренька. Любить ласувати мишами, курятиною.
ТВІР-ОПИС ПІВНИКА (за малюнком)
Матеріал до уроку
Давній предок домашніх курей, їхня дика форма, і нині водиться на окраїнах джунглів Південно-Східної Азії, на островах Ява, Борнео, Суматра та ін. Окрім банківських курей, від яких пішли домашні кури, в природі зустрічаються і інші форми диких курей, які різняться один від одного окрасом або малюнком оперення, або формою гребінця. В наш час кури – дуже корисні сільськогосподарські тварини. Вони дають нам такі продукти харчування, як м’ясо та яйця. Використовують люди і куряче перо. Сучасне число порід разом з різновидами курей за окрасом та малюнком оперення перевищує 1000.
Загадки
Спати нам не дає. (Півень)
Ходить пан
В червонім сюртуку (Півень)
А про час сповіщає. (Півень)
Червоний маю гребінець,
Уранці всіх вітаю,
До праці закликаю. (Півень)
План
Твір-опис «Півник» (зразок)
Це півник. Його тіло складається з голови, шиї, тулуба, ніг, хвоста. Його голову прикрашає червоний гребінець. У півника круглі очі. Дзьобом він клює зерно, п’є водичку, чистить пір’ячко. Має він ще червону бороду, барвистого хвоста і крила. Все тіло вкрите різнокольоровим пір’ям. М’ясо півника смачне. З пір’я роблять подушки.