Матеріал для уроків музичного мистецтва

Про матеріал

Свобода і можливість вибору улюблених занять без переживання , викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіу, навичок самостійної діяльності і поведінки, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовимти творчої особистості

Перегляд файлу

Ігрові вправи при розспівуванні.

Одним з продуктивних етапів музичного заняття, є розспівування.

Воно особливо необхідне для дітей, коли закладається фундамент музично-співацьких навичок,

відбувається інтенсивний розвиток голосу дитини. Розспівування займає мінімальний час : від 2 до 5

хвилин. Вправи підібрані для розспівування повинні швидко запам'ятовуватися, носити

ігровий характер і передбачати спеціальні наочні посібники, доступний ігровий зміст. Добре, коли

проспівані вправи злагоджуються з рухами, оскільки ритмічні рухи тіла — це перша реакція, яку діти

виявляють сприймаючи музику, й ігнорувати це — означає позбавити дитину природного відгуку на

неї. Тому ігрові вправи для розспівування мають притягальну силу. Правильно організована робота

над формуванням голосних, сприяє розвитку голосового апарату.

Наприклад, використання голосного [а] є ефективним засобом звільнення голосового апарату від

затиснення і напруги. Перед проспівуванням звуку [а] проводиться коротка бесіда.

Дівчинці подарували на день народження красиву ляльку. Ось ця лялька. (Показ ляльки дітям).

Дівчинка дуже любила її, гарно гралася з нею, а потім вкладала її спати, наспівуючи:

Вії опускаються, очі закриваються. А-а, а-а, а-а... Давайте, діти, проспіваємо разом, як заколихувала

ляльку дівчинка. Всі діти співають даний звук, поклавши руки під щічки.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Ві – ї о – пус – ка- ють – ся о – чі за – кри – ва – ють – ся. А – а. А – а. А – а . А

Звук [а] розкріпачує артикуляційний апарат, бо є так званим «гучним» голосним і при його вимові язик

займає вільне положення, а повітря надходить з легенів через голосові зв'язки, без перешкод проходить

ротову порожнину. Звук [а] більше ніж інші голосні потребує заокругленості звучання.

А - а - а . Вже вес - на при - йшла. А - а - а . Сні - гу вже не - мА.

Голосний [у] зберігає як у вимові так і під час співу незмінні положення артикуляційного апарату,

у порівнянні з іншими голосними, забезпечує більш швидкий перехід від мовної до співацької

подачі звука. Звук [у] сприяє вирівнюванню звучання голосних, які стоять поруч. Перед

проспівуванням даного звуку, нагадати дітям, що у дівчинки Оленки була вередлива лялька, вона

не хотіла спати і кричала: у-у-у-у-у!

А - а. А - а . А – а - а, у - у у - у - у.

Дівчинка співала ляльці, а лялька не хотіла спати. Проспіваємо, як вона вередувала.

У – у - у - у . У - у - у . Ду - же гар - но на лу - гу. У – у - у - у . У - у - у .

Квіт - ки я на нім збе – ру.

На наступних музичних заняттях бажано з'єднати два голосні звуки. Дівчинка у лісі заблукала і

вона кликала свою подругу: «Ау! — ау-ау-ау!». Подруга відгукнулася: «У-у! у-у! у-у! Я до тебе

вже іду».

А - у! А - у ! А - у! А - у ! У – у ! У - у ! У – у ! Я до те - бе вже і – ду !

Формування співацьких навичок слід починати у такій послідовності: [а], [у], [о], [і]. Проспівуючи

звук [о], голосовий апарат звільняється від напруги і відбувається заокруглене звучання, повітря без

перешкод заходить у ротову порожнину.

Зима.

О – о о - о . Ось зи - ма при – йшла в се – ло .О – о, о – о, скіль- ки сні – гу на – ме – ло.

Сонечко

О – о - о, со – неч – ко зі - йшло . О – о - о, те –пло – при - нес - ло .

З метою усунення меркнучого глухого звучання голосу корисно виконувати вправи зі звуком [і].

Відлітають журавлі.

І – і , і – і . Від - лі - та - ють жу – рав – лі . І – і , і – і , і кур - ли – чуть у го – рі.

Коник.

І - і - і, ї - ду на ко - ні, І - і - і, ду - же ве - се - ло ме - ні.

Пізніше на заняттях діти проспівують: а, е, у, і, о у наступній вправі.

Котик.

А - а - а - ко- ти –ка не - ма . Е - е - е - де наш ко - тик, де ?

У-У-У — мишку з'їв малу. І-і-і — і спить на печі. О-о-о — не будіть його. Велику користь приносять

вправи на використання словосполучень з [йа], [йу], [йо], [йе] та звука [й], особливо при млявості

вимови, характерної для розумово відсталих дітей і зумовленої пасивним станом м'язів їхнього м'якого

піднебіння, рота, язика. Це сприяє не тільки подоланню меркнучого звучання, а й допомагає

ліквідувати інтонаційну розпливчатість звуку. З іншого боку гостра вимова [й] з наступним голосним

дає змогу уникнути його затискування. Наприклад, вправа «Грушечка». Одночасно із приспівуванням

складів «ай», «ой» добре римуються слова з показом відповідних рухів (присідання, поступово

піднімають руки — «росте», «поливають» руками, показують ліхтарики — «цвіте», зривають,

пригощають).

Грушечка.

По – са – джу я гру - ше - чку. Ай – ай - ай. Пі – ді – ллю я гру – ше –чку . Ай - ай - ай.

Рос - те , рос - те гру – шеч - ка ой –ой – ой . Ой за – цві – ла гру – шеч - ка, ой –ой - ой.

Ой вро – ди – ла гру – ше – чка, ой – ой – ой . Ой, зі – рву я гру – шеч ку, ай –ай –ай.

На спів «ай», «ой» діти похитують голівками, «пригощу я діточок» — діти плескають у

долоні. Добре ритмуються зі словом і показом рухів співанки «Сойка», «Сопілочка», «Зайчик»,

«Узяла лисичка скрипку».

Сойка.

На вер - шеч -ку ду –ба сой –ка ці – лий де- нь си - дить і ой –ка. Ой –ой йде зи –ма

В ме – не ва – ля – нок не - ма.

Цілий день сидить і ойка Ой-ой-ой, іде зима, В мене валянок нема. Ой ти, Сойко, Ой ти,

Сойко, Менше треба айкать, ойкать. Ай-ай, ай-ай, ай швидше валянки взувай.

Сопілочка.

Ой – со –пі – лоч – кА грай – ли ва, до нас сон – це за – сві – ти – ло . Ой – ой, ай – ай,

Грай со – піл - ко ви – гра – вай.

Зайчик.

Ай – ай, ай – ай, зай – чик вов – чи – кА зля – кав – ся, ой- ой – ой – ой у ку- щі він за хо вав

Ся, ий –ий-ий-ий, йде по лі- сі вов – чик злий, ій -ій- ій- ій зай- чи- ку ті- кай мер- щій.

Узяла лисичка скрипку.

У – зя – ла Ли –сич –ка скрип – ку сі – ла з нот – кА ми під лип – ку. Йо – йо , є – є - є

Гра – є скрип – ка ви – гра - є.

Під час роботи над артикуляцією у процесі розспівування доцільно застосовувати ігрові сюжети.

Наприклад «прогулянки до лісу», коли діти проспівують звукові сполучення наслідуючи тварин і

Птахів:

Ой! Ай! Ой! Ай! Швидше, зайчик, утікай.
О-о-о! Е-е-е! Ось ведмідь до нас іде.
І-і-і! И- и- и! Утікайте, хто куди.

Ой – ай, ой - ай, швид – ше зай – чик у – ті кай.

О – о - о, е – е – е . Ось вед – мідь до нас і – де.

І – і - і , и – и – и . У – ті – кай - те, хто к у – ди.

Стан слухового сприймання і готовності до звукового аналізу перебуває у тісній залежності від стану

вимови. Тому використовуємо фонематичний метод, який є надійним засобом корекції і сприяє

виправленню мовних недоліків дітей. Розспівки допомагають правильно керувати вдихом і видихом,

що є необхідною умовою правильного співу і мовлення. Процес дихання тісно пов'язаний з роботою

серця й легенів. У грі «Який запах у квітів» діти підносять до носа долоньку, на якій намальована

квітка «понюхати» її і зробити при цьому вдих (ніби вдихаючи аромат квітки), затримати на короткий

час повітря, насолоджуючись чудовим запахом. Потім повільно, обережно видихати набране повітря

через рот, освіжаючи вітерцем так, щоб не здмухнути її з долоні. Працюючи над вдихом-видихом,

музичний керівник реалізує й пропедевтичні цілі розвитку зв'язного мовлення.

Квітка.

Пах – не кіт – кА на – вес – ні, а –ро- мат дих – нем ї ї, ох, я – кий дух – мя – ний за пах

Той вес – ня – ний.

Під час розспівування доцільно застосовувати вправи на дихання: проспівування невеликих фраз

із закритим ротом, на різні склади, подовжених за звучанням фраз, зміна дихання на паузах та між

фразами без пауз. Добираючи розспівки для розучування, слід обов'язково враховувати ступінь

сформованості у дітей тієї чи іншої дихальної навички, а при достатньому рівні засвоєння

закріплювати їх на пісенному матеріалі. Варто стежити, щоб засвоєння глибокого дихання про

ходило при повному спокої та рівності вдиху і видиху не лише під час співу, а й мовлення, коли

діти дають відповіді на запитання. Це сприятиме закріпленню навички правильного дихання під

час мовної діяльності дитини, що є важливим корекційним засобом.

Уміння співати зв'язно, красивим, округленим і рівним звуком залежить перш за все від правильного формування голосних. фонетичний метод передбачає управління якісною стороною

звукоутворення, опирається на дані фонетики і сприяє розвитку артикуляційної діяльності

звукоутворюючого апарату, оскільки між артикуляцією та якістю звучання існує причинно-

наслідковий зв'язок.

Середня оцінка розробки

Структурованість

4.0

Оригінальність викладу

4.0

Відповідність темі

4.0

Загальна:

4.0

Всього відгуків: 1

Оцінки та відгуки

Єрмак Марина Миколаївна 16.11.2019 в 16:10

Загальна:

4.0

Структурованість

4.0

Оригінальність викладу

4.0

Відповідність темі

4.0

doc

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Ніколаєнко Валентина Олександрівна

Пов’язані теми

Музичне мистецтво, Матеріали до уроків

Додано

28 серпня 2019

Переглядів

882

Оцінка розробки

4.0 (1 відгук)