Матеріал до презентації "Застосування дискусійних методів на уроках української мови"

Застосування дискусійних методів на уроках української мови

Підготувала учитель української мови та літератури

Білицької ЗОШ І-ІІІ ст.№ 9 Добропільської міської ради

Т.Л.Климовець

 

 

Для того щоб удосконалити розум,

треба більше роздумувати, ніж заучувати

                                                                                                               Рене Декарт,                            

                                                                                               французький філософ,                        математик

 

     Істина народжується в суперечці, вважав Сократ. З часів його життя дискусія займає неабияке місце в освітньому просторі. Але у нашому колі (чесно кажучи) цей метод не дуже розповсюджений, бо потребує багато зусиль під час підготовки та проведення цієї надзвичайно ефективної освітянської дії. Учитель, який бере на себе сміливість проводити дискусії, повинен мати широку ерудицію та світогляд, досвід та знання і не тільки зі свого предмета. Повинен бути наділений даром критично-конструктивного мислення, бути позитивно орієнтованим і толерантним.

        Існує декілька варіантів дидактичного визначення терміна «дискусія»:

• Публічне обговорення будь-якого суперечливого питання, проблеми;
• Цілеспрямований і впорядкований обмін думками, ідеями, поглядами і судженнями заради пошуку істини;
• Дослідження та колективне обговорення проблемного питання, що передбачає обмін думками між учнями або вчителем та учнями;
• Відстоювання своєї думки, свого погляду на те чи інше питання шляхом обґрунтування.

     Силі слів у нашому суспільстві часто не надають належного значення. Наша здатність до самовираження часто сприймається як щось само собою зрозуміле. Вважається, що якщо у людини більш-менш багатий словниковий запас і є поняття про граматику, то він автоматично зможе вимовити хорошу промову.  Уміння  доводити  власну  думку  в    процесі  застосування  групи  дискусійних  методів  є  надзвичайно  важливим  на  сучасному етапі  розвитку  педагогічної  науки. Участь  у таких  ситуаціях  передбачає  володіння  всіма видами  монологічного  мовлення;  уміння  брати  участь  у  діалозі,  бесіді,  дискусії,  уміння  формулювати    і  доводити  власні  думки; розуміння  висловлювань  наукового  характеру,  що  стосуються  вищевказаних    ситуацій спілкування.  О.Пометун  та  Л. Пироженко  визначають велику  освітню  й  виховну  цінність  використання  дискусійних  методів  як  таких,  що  виконують  освітню,  розвивальну  та  виховну функції. Тому дискусія    повинна  стати обов’язковим  елементом  уроків  української мови.  Застосування в навчальному процесі технологій опрацювання дискусійних питань обумовлена соціальними й ідеологічними перетвореннями в Україні, які викликають необхідність виховання творчої особистості та переосмислення сформованої системи навчання і виховання (Державна національна програма "Освіта" (Україна в ХХІ ст.)).           

    Використання  на  уроках української  мови  дискусійних  методів  допомагає  учням  проявити  себе,  репрезентувати свої  здібності,  таланти.  Метод  дискусії  допомагає  раціонально  спрямовувати  розумову  активність  школярів,  активізувати  їх  готовність переборювати  труднощі  під  час  розв’язання складних  завдань,  заохочувати  ініціативність учнів,  розвивають  їх  творчу  активність.  Під час  дискусії  виникає  можливість  поспілкуватись  з  однолітками,  вислухати  те,  що  думають інші,  продемонструвати  свої  думки  та  знання, але  в  менш  напруженій  атмосфері.

    У  процесі  обговорення  увага  учнів  спрямовується  на  те,  які  дії  могли  б  бути  застосовані  для  досягнення  конкретної  мети,  а  від яких  можна  було  б  відмовитися.  Предметом особливої  уваги  вчителя  є  самостійність  суджень  учнів;  неможливість  будь-якого  відкритого  або  опосередкованого  тиску  з  боку вчителя,  підтримка  ним  тієї  чи  іншої  точки зору;  можливість  для  учнів  самостійно  прийняти  рішення. Тому, використовуючи в роботі технологію розвитку критичного мислення, часто звертаюся до такого прийому як дискусія. Це одна з дуже складних форм мовлення, для оволодіння якою необхідна попередня підготовка, тому ще з середньої ланки слід знайомити учнів з правилами ведення дискусії, з мовними штампами, що допомагають висловлювати свої думки.

Основні завдання дискусії:

• обмін первинною інформацією;
• виявлення суперечностей;
• переосмислення отриманих відомостей;
• порівняння власного бачення проблеми з іншими поглядами і позиціями

Учням пропонується поділитися один з одним знаннями, міркуваннями, доказами. Обов'язковою умовою при проведенні дискусії є:

• повага до різних точок зору її учасників;
• спільний пошук конструктивного вирішення виниклих розбіжностей.

    Дискусія може бути проведена на самому початку уроку для активізації пізнавальної діяльності учнів як варіант проблемного завдання.  Можлива і при підведенні підсумків проблемного викладу для закріплення знань. Якщо в ході проблемного викладу вчитель представив дві або більше точки зору на проблему, початковим питанням для дискусії буде: «Чия точка зору видалася вам більш обгрунтованою?» Критерій ефективності дискусії - в актуалізації основних аргументів, викладених вчителем. Якщо викладалася одна версія - можливе питання: «Чи згодні ви з даною думкою? » Дуже важливо після вивчення теми організувати обговорення її місця у всій системі знань людини, її зв'язки з іншими проблемами предмета, з життям. Якщо таке обговорення відсутнє, ефективність уроку, за даними психологів, може істотно знизитися. Зазвичай таке обговорення проходить у формі бесіди, але можлива і вільна (не направляється викладачем) дискусія.

Залежно від навчально-виховної мети й характеру здобутих знань з-поміж уроків-дискусій вирізняють такі типи:

• дискусія-роздум (узята за основу обговорення проблема має кілька способів розв’язання, що дає змогу сформулювати різні варіанти висновків, які ґрунтуються на суб’єктивних позиціях учнів);
• дискусія-доказ (метою є обґрунтування і практична перевірка певної тези,суми знань, сформульованої під час вивчення теми);
• дискусія-узагальнення (в основі - проблема, розв’язання якої дає змогу узагальнити, систематизувати знання учнів);
• дискусія-імітація (моделювання фрагментів наукових дискусій, наприклад, захист учнівських наукових доповідей, де відбувається полеміка з опонентами).

    У процесі організації уроку-дискусії доцільно виділити три етапи.

1. Підготовка до дискусії. Презентація теми, розподіл випереджувальних завдань, постановка орієнтовних завдань, проведення інструктажу.

• З чого слід починати підготовку до дискусії?

    З вибору теми, її правильного формулювання. Учитель має подбати, щоб тема була актуальною, зрозумілою й цікавою, а в її назві містилися елементи дискусійності.

• Як обрати тему для розмови? Насамперед потрібно з’ясувати, про що учні хотіли б поговорити, і в цьому контексті формулювати запитання до літературної теми.

2. Проведення уроку. Додержання встановлених правил дискутування, щоб урок не перетворився на хаотичну суперечку. Учитель повинен керувати розвитком думки, робити узагальнення, стежити за часом, виділяти ті аргументи, які потрібно записати. Він має також аналізувати мовне оформлення учнівських виступів.

3. Підсумки обговорення. Учитель має скористатися такими видами і формами роботи, як узагальнювальний семінар, твір полемічного характеру, письмове анкетування, тестування за результатами дискусії.

   Окрім спеціально організованої вчителем  дискусії на уроці можлива і спонтанна, не запланована дискусія. У цьому випадку педагог повинен постаратися вести її так, щоб вона не перетворилася в порожню і безплідну суперечку. Уроки-дискусії варто проводити, як підготовчі до написання творів, адже під час обговорення учні мають нагоду з’ясувати сильні і слабкі сторони власних позицій, помітити те, що було поза увагою, по-новому осмислити прочитаний художній твір.

    Також досить ефективно використовувати в навчальному процесі «Дебати».   Поняття «Дебати» вужче, ніж дискусія. Під дебатами розуміють дебати, обмін думками; дебати, як правило, мають неформальний характер і ведуться без правил. Але ми гворимо про «формальні» дебати - особливу форму дискусії, інтелектуальну гру, яка ведеться за певними правилами. У грі беруть участь дві команди, одна доводить справедливість тези, запропонованої для обговорення, інша спростовує цю тезу; журі присуджує перемогу команді, чиє доказ виявиться більш переконливим. Відомо: змагальння стимулює творчу, пошукову діяльність учнів, ретельне опрацювання досліджуваного матеріалу, дебати розвивають у їх учасників навички, необхідні для спілкування; за допомогою дебатів виробляється критичне мислення.

Організація дебатів на уроці

  Зазвичай дебати для учнів старшого шкільного віку (9-11-ті класи) організовуються таким чином:

- в дебатах беруть участь 2 команди по 3 людини в кожній; обговорюється задана тема, при цьому одна команда підтверджує тезу, а інша - спростовує;

 - Обговорення відбувається відповідно до регламенту гри, за дотриманням якого стежить спеціально призначений людина;

 - Кожна команда для доведення своєї позиції створює систему аргументів, підтримок і доказів, за допомогою яких намагається переконати суддю у своїй правоті;

 - Кожному учаснику надається можливість відповідати на перехресні питання опонента.

 - Кожен раунд дебатів судить суддівська колегія, що складається з непарного числа суддів. По ходу гри заповнюється суддівський протокол, в якому фіксуються всі аргументи і контраргументи команд, а по закінченні дебатів - перемога однієї з команд.

   Вважається, що дебати найбільш доречні у викладанні історії та літератури. Однак, дебати органічні й на уроках української мови, причому не тільки з риторики або розвитку мовлення. Вони, як всякий вид ігрової діяльності, можуть ефективно використовуватися на будь-якому етапі систематизації знань.

   Зрозуміло, проведенню дебатів повинна передувати велика підготовча робота. Перший етап підготовки - це формулювання теми. Тема повинна зачіпати значущі проблеми, бути актуальною, представлятиме інтерес для сторін і, нарешті, бути придатною для спору.

Приклади дискусійних тем для обговорення на уроках української мови

1. Для того щоб стати грамотною людиною, не обов'язково вивчати фонетику (морфеміка, морфологію, синтаксис).

 2. Українська орфографія: хороша чи погана?

 3. Сучасний стан української мови характеризується «забрудненням мовного середовища».

 4. Необхідно «викинути» з української мови всі запозичені в останнє десятиліття слова.

 5. Неможливо вважати себе українцем без знання української мови.

 6. Цілком допустимо вживання жаргонної і нецензурної лексики на сторінках художніх творів.

7. Не потрібно виділяти займенник (числівник) як частину мови.

   Наприклад, ви обрали для дебатів тему «Українська орфографія: хороша чи погана?». Ця тема природно вписується в курс мови 10-го класу, розглядати її найдоречніше на початку року, коли йде повторення курсу дев'ятирічної школи. Обговорення переваг та недоліків української орфографії може зайняти цілий урок, а може бути включено в урок як його елемент. Все залежить від охоплення обговорюваного матеріалу.

      Готуючись до дискусійного уроку учитель обов’язково має враховувати  вікові,  психологічні  особливості  і механізми мовлення.   Інакше,  учитель  не  зможе  дібрати  найдоцільніші  дискусійні  форми  і  методи  організації  діяльності,  ефективно  організувати  навчальний  процес.

    Так, школярі  5–7  класів  (11 – 13  років)  належать  до  молодшого  підліткового  віку,  який  є органічним    продовженням  молодшого  шкільного  віку  і  водночас  відрізняється  від  нього, адже  з  п’ятого  класу  значно  змінюються  умови  навчання,  що  потребує  від  учнів  призвичаєння  до  нових  способів  роботи    і    руйнування  звичних  стереотипів. Учені  відзначають,  що  в  цей  період  в учнів  підвищується  рівень  абстрагування  й узагальнення,  формуються  системи  прямих і  зворотних  логічних  операцій,  міркувань  і умовиводів,  що  стають  більш  свідомими,  обґрунтованими,  досконалішими  логічно.  Учні  краще  розрізняють  правильне  і  помилкове,  безсумнівне  і  сумнівне, реальне  і  можливе.  Водночас,  вони  бувають схильні  до  «поквапливої  категоричності  суджень»  Учні  6– 7  класів  відрізняються  підвищеною  активністю,  швидкістю  реакції,  високою збудливістю,  бажанням  показати  свою  силу, у  них  спостерігається  тяжіння  до  самостійності,  вони  бояться  відстати  від  дорослих  і однолітків,  здаватися  маленькими.

    У старших  класах  технології  опрацювання  дискусійних  питань  є  надзвичайно ефективними, адже учні мають активний і творчий характер мислення, бажання висловити свою точку зору, довести  її  правильність.  Використання  методів  і  прийомів  опрацювання  дискусійних  питань  сприяє розвитку  комунікативних  умінь,  глибокому  розумінню  проблеми,  навичок  оперування  аргументами, критичного мислення. Під час такої роботи у старшокласників удосконалюються також  навички зважати на думки  інших,  визнавати  вдалі  аргументи,  краще  розуміти  іншого,  уточнювати  власні  переконання  й формувати позицію.

     У науковій літературі широко представлені форми дискусій. Досить часто дослідники на позначення однакових форм дають різні поняття, що ускладнює їх засвоєння. Так, метод обговорення дискусійного питання, при якому учасники розподіляються на дві групи, утворюють кола й розміщуються навпроти, називають "крутилка" (рос. – "вертушка", М. Єрохіна, М. Короткова), "концентричними колами" (В. Рудиня, К. Баханов), "каруселлю" (О. Пометун, Л. Пироженко). Метод, який ґрунтується на обговоренні проблеми в невеликій  групі  з  подальшим  викладом  позицій  у  вигляді  коротких  виступів,  називають  "панельною дискусією"  (В. Рудиня) або "засіданням експертної групи"  (М. Короткова). Серед інших форм дослідники пропонують такі варіанти обговорення дискусійних питань, як "судові засідання"  (К. Баханов), "ток-шоу" (О. Пометун), "дискусія з елементами ігрового моделювання"  (М. Короткова). Варто зазначити, що всі зазначені форми дискусії мають спільні риси: в їх основі лежить елемент гри та драматизації, а також погляд на проблему з позиції "учасників подій". Тому для цих форм доцільно використона проблему з позиції "учасників подій". Тому, на наш погляд, для цих форм доцільно використовувати  назву "дискусія з елементами ігрового моделювання". 

"Засідання експертної групи"  ("панельна"  дискусія)  є такою формою  дискусії, коли  окремі учасники (4-6 чоловік) разом з головуючим, роль якого виконує, як правило, учитель, утворюють "експертну групу", яка обговорює проблему спочатку між собою, а потім кожен експерт висловлює свою думку всім іншим учасникам. Зазначена форма дискусії потребує компетентності й ретельної підготовки основних учасників  ("експертів").  Також  треба  контролювати,  щоб  найбільш  активні  учні  не  перехопили  всю ініціативу, та суворо дотримуватись регламенту (тривалість однієї доповіді – 3-5 хв.). 

"Круглий стіл"  –  форма публічного обговорення тих чи інших питань, якій притаманні певний порядок і черговість висловлювань його учасників, а також рівні права і позиції всіх присутніх. Це простіша й м'якша форма обговорення, ніж дебати, "мозковий штурм", диспут тощо. Проводити його можна у різних ситуаціях і з різною метою: перед  постановкою проблеми, для генерування нових ідей,  обговорення існуючих, щоб підбити підсумки, після якогось заходу.

"Концентричні кола"  –  дискусія невеликої групи учнів, котру залучають до спілкування інші  учасники. Група обговорює дану тему, інші слухають, потім здійснюється обмін позиціями. Концентричні кола рекомендується використовувати в роботі з великими групами (15-30  учасників). Така дискусія проводиться два рази по п’ятнадцять хвилин.

   Г.П’ятакова й О.Глотов рекомендують використовувати й інші форми, послуговуючись при цьому терміном "інтерактивні прийоми організації обміну думками":

– "форум" (обговорення нагадує "панельну дискусію", включається обмін думками з аудиторією);

– "засідання суду" (імітація слухання справи в суді, ролі всіх учасників чітко розподілені);

– "дебати"  (обговорення проблемних питань на основі заздалегідь підготовлених виступів учасників двох команд-суперників);

– "техніка  акваріума"  (створюються  2-4  групи,  які  по  черзі  займають  місце  в  –– "акваріумі"  й обговорюють запропоновану ситуацію, діяльність кожної групи обговорюється також класом).

Цікавим є також "метод ПРЕС". Цей  нескладний метод варто застосовувати з метою навчити аргументувати власні думки. Суть його полягає в покроковому проходженні чотирьох етапів:

1.  ПОЗИЦІЯ. Висловити свою точку зору, пояснити, у чому вона полягає ("Я вважаю, що…").

2.  ОБГРУНТУВАННЯ. Пояснити причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази

("…тому, що…").

3.  ПРИКЛАД. Навести приклади, додаткові аргументи на підтримку своєї позиції, назвати факти, які

демонструють Ваші докази ("…наприклад…").

4.  ВИСНОВКИ. Узагальнити свою думку, зробити висновок ("отже,…", "таким чином,…"). 

     За поданою  схемою можна запропонувати проаналізувати мовні явища. Наприклад, "Просте чи складне речення",  "Словосполучення чи ні",  "Двокрапка чи тире"  –  11 клас; "Яким стилем написаний текст", "Який розряд прикметника", "Запозичене чи власне українське слово" – 10 клас. 

    "Метод ПРЕС" розвиває вміння чітко й стисло формулювати та аргументовано висловлювати думку з дискусійного питання, сприяє усвідомленню чіткої будови творів, що, у свою чергу, ефективно впливає на розвиток комунікативних умінь як в усній, так і в писемній формі. 

     Прийоми  "методу  ПРЕС"  входять  і  до  іншої  форми  обговорення  дискусійних  питань,  яку  ми використовували в експериментально-дослідному навчанні, – "Займи позицію". Перш ніж висловити свою думку з приводу оголошеного дискусійного питання, кожному учневі пропонували підійти до однієї з табличок "ТАК",  "НІ", "НЕ ЗНАЮ"  й обґрунтувати вибір. Після того, як усі висловлювали свої аргументи класу, дозволялося змінити точку зору й підійти до іншого плакату, пояснивши причину свого переходу й назвавши найбільш переконливу ідею чи аргумент протилежної сторони. 

    У 6 класі  у  процесі  систематизації  знань  учнів  про іменник   як  частину  мови можна використати  такі  дискусійні  запитання та  вправи  (метод  «Мозкова  атака»,  метод  неперервної  шкали  думок):

• Про  що  ви  дізналися  при  вивченні  теми «Іменник»  у  початковій  школі  та  5  класі?
• Що  нового  ви  хочете  дізнатися?
• Навіщо  нам  потрібні  відомості  про  іменник як  частину  мови?

2.  Виберіть  правильне  написання  слів:  Земля,  земле,  «Земля»;  «Кобзар»,  кобзар,  Кобзар; Каменяр,  «каменяр»,  каменяр;  кіт,  Кіт,  «Кіт».

• З  якими  проблемами  ви  зіткнулися?
• Які  знання  вам  необхідні,  щоб  не  помилитися  у  виборі?

3.  Визначте  рід  іменників  хвилина,  озеро, брат,  степ,  тонкослізка.

• Як  ви  це  зробили?  З  якими  проблемами  ви зіткнулися? 
• Чи  легко  однозначно  визначити рід  останнього  іменника?
• Яких  знань  вам  не  вистачає?

4.  Поясніть,  чим  різняться  власні  і  загальні назви  (іменники),  пригадавши  ролі,  в  яких виступає  слово  у  мовленні  (називна,  узагальнювальна,  зображувальна).  Як  служать людям  власні  назви?

5.  Прочитайте.  Чи  однаково  виділяються  на письмі  власні  назви?  Спробуйте  пояснити,  на групи  розподілено  власні  назви,  що  пишуться  з  великої  літери.  Які  з  них  беруться в  лапки?  Для  чого?  Чому  в  складі  власних назв,  виражених  словосполученнями,  деякі іменники  пишуться  з  малої  букви?

а)  Микола  Коваленко,  Галина  Петрівна,  Вірин  зошит;

б)  Мурка,  Рябко,  Дід-Мороз;

в)  Кримські  гори,    Україна,  Чернігів,  Полтава,  Чорне  море,  Альпи,  сузір’я  Чумацький Шлях;

г)    Коліївщина,  Новий  рік,  Різдво,  День  учителя,  День  Конституції  України;

д)  газета  «Освіта  України»,  журнал  «Соняшник»,  балет  «Лісова  пісня»,  медаль  «Золота  Зірка».

6.  Поміркуйте.  Уявіть,  що  в  українській  мові так  само,  як  і  в  англійській,  зникла  ознака роду.  Розкажіть,  які  зміни  тоді  сталися  б  у граматиці.

7.  Пофантазуйте!  Уявіть,  що  під  час  космічної  подорожі  ви  зустрілись  з  істотами,  у мові  яких  не  дві  форми  числа  іменників,  а багато.  Так,  наприклад,  один  предмет  вони позначають  формою  однини,  два  —  формою двоїни,  три  —  формою  троїни  і  т.  д.  Чи  зручно користуватися  такою  мовою?  Розкажіть,  що ви  порадили  б  меш  канцям  далекої  планети, щоб  удосконалити  їх  мову.

8.  Прочитайте.  Зверніть  увагу  на  виділене слово  і  вкажіть,  які  закінчення  воно  має.  Поясніть,  чому  в  мовленні  слово  вживається  не  в одній,  а  в  різних  формах.  Як  називається  зміна  форм  іменників  за  відмінками  і  числами?

Був  у  нашому  загоні  голова .

Ми  обрали  його  тому  тижнів  з  два.

Та  як  стали  головою   його  звать,

став  він  дуже  носа  вгору  задирать,

і  тому  на  нових  зборах,—  так  бува!  —

полетів  із  голови   наш  голова!  (Г.  Бойко)

9.  Дайте  відповіді  на  запитання:

• З якими  граматичними  поняттями  ми  працювали  на  сьогоднішньому  уроці?
• На  скільки    відмін    поділяються    іменники в  українській  мові?
• Що  ми  враховуємо  при  віднесенні  іменника до  певної  відміни?
• Які    іменники    належать    до    першої    відміни?    До    другої,  третьої,  четвертої?
• Що  означає  «група  іменників»?  У  яких  відмінах  виділяють  тверду,  м’яку  та  мішану  групи?
• Навіщо  кожному  з  нас  треба  знати  правила поділу  іменників  на  відміни?  Як  це  може  допомогти  при  побудові  усного  чи  письмового висловлювання?
• Які  помилки  можуть  виникнути,  якщо  забути  правила  поділу  іменників  на  відміни?
• Чи  приємно  буде  читати  або  слуха  ти  таке висловлювання?
• Що  нам  допомогло  опанувати  складний  граматичний  матеріал?
• Що  сподобалося  вам  при  роботі?
• Які  труднощі  виникали  у  вас  протягом уроку?
• Що  ви  порадите  однокласникам  для  подолання  таких  труднощів?

    Виконуючи  такі  завдання,  учні  краще  засвоюють  матеріал,  у  них  розвивається  логічне мислення,  формується  вміння  доводити  власну  думку,  розширюється  діапазон  пізнавальних  можливостей.

    Щоб  навчити  учнів  аналізувати  життєві ситуації  спілкування,  комунікативно  доречно використовувати  мовні  засоби,  у  тому  числі й  невербальні,  пропонуємо  метод  дискусії  з елементами  ігрового  моделювання.   Подаємо приклади  таких  завдань:

• Ви  відвідуєте  заняття  школи  дизайнерів  інтер’єрів.  Вам  запропонували  оформити  класну  кімнату.  Продумайте  кольорову  гаму,  декор,  меблі.  Опишіть  кімнату, яку  ви  уявляєте.  Переконайте  фахівців  і у  доцільності  оформлення  кімнати  в  запропонованому  варіанті.  Використовуйте у  своїй  відповіді  складні  іменники  та  прикметники.
• Ваш  товариш  переконаний,  що  найцікавіше  заняття  –  комп’ютерні  ігри,  вам  подобається  волейбол.  Переконайте  його,  що волейбольна  секція  –  це  не  лише  місце,  де можна  цікаво  провести  час,  але  й  важливе джерело  здоров’я,  школа  самодисципліни. Використовуйте  іменники,  прикметники, числівники.

     Для  учнів  7  класів  рекомендуємо  завдання і  вправи,  які  сприяють  виробленню  навичок та  умінь  дискутувати,  вільніше  висловлюватися  щодо  запропонованих  тем,  допомагають відпрацьовувати  вміння  говорити  стисло,  але по  суті  й  переконливо,  розв’язувати  конкретні проблеми  чи  ситуації.

Підготуйте  повідомлення  про  особливі  форми  дієслова.

1.  «Учителі».  Розкажіть  про  особливі  форми дієслова,  попередньо  склавши  план  розповіді.

2.  «Мовознавці».  Пригадайте,  за  якими ознаками  розрізняють  дієприкметники  й  дієприслівники.  Складіть  (усно)  алгоритм  розпізнання  цих  особли  вих  форм  дієслова.

 Успіх дискусії визначається виконанням наступних вимог:

-питання дискусії повинні бути сформульовані цікаво, бути актуальними; викладач повинен володіти широкою громадською і науково-технічною ерудицією, здатністю тривалий час перебувати у великому розумовому напруженні;

-керівник дискусії повинен відмінно знати не тільки свій предмет, але і суміжні предмети, що вивчаються учнями, пов'язувати зміст предмета  з актуальними питаннями сучасного життя;

-обов'язковою умовою успішного проведення дискусії є особливості мови викладача: вона повинна бути художньою, яскравою, емоційною, сприяти створенню емоційно-моральної ситуації.

    Проблема організації дискусії на уроках української мови мови в середній школі досліджена недостатньо. Аналіз теорії і практики шкільного навчання переконливо показує, що є чималі резерви для підвищення ефективності цього аспекту навчально-виховної роботи, оскільки дискусія виступає і як метод інтелектуальної діяльності особистості, і як форма засвоєння знань, і як засіб підвищення ефективності навчання в цілому. Дискусія дає інформацію, розширює знання, формує вміння логічно мислити. Дискусійні методи  спираються  на  самостійну  пізнавальну  активність учнів,  орієнтовані  на  розвиток  здатності розв’язувати  навчальні  завдання  колективно,  залучаючи  учнів  до  групових  дискусій, проектної  діяльності,  забезпечують  реалізацію  комунікативно-діяльнісного  підходу.

    Епікур говорив, що в суперечці виграє переможений, бо він помножує свої знання. Бернард Шоу дотепно зазначав, що якщо у двох людей є по яблуку, то, обмінявшись ними люди так і будуть мати по одному плоду. Коли у співрозмовників є по одній ідеї, то, здійснивши обмін, кожен з них володітиме вже двома ідеями.

 

 

 

 

                                                        ЛІТЕРАТУРА

1.  Баханов К.  Інтерактивне  навчання  //  Історія  в  школах  України.  –  1998.  -  №2.  –  С.  31  –  36.

2.  Біляєв  О.   Сучасний  урок  української  мови  / О.М.Біляєв.  –  К.: Радник.,  1981.  –  223  с.

3.  Ісаєва О.  Інтерактивні  види  та  форми  робіт  при вивченні  зарубіжної  літератури  в  школі  / О.  Ісаєва //  Всесвітня  література  та  культура  в  навчальних  закладах  України.  –  2002.  -  №3.  –  С.  53  –  55.

4.  Пометун  О.  Енциклопедія  інтерактивного  навчання  / О. І. Пометун.  –  К.,  2007.  –  144  с.

5.  Пометун  О. та  ін. Сучасний  урок.  і нтерактивні технології  навчання:  Наук.-  метод.  Посіб  /  О.  Пометун.   –    К,  2004.  –  112  с.

6.  Cавченко  О.   Дидактика  початкової  школи  :  під -руч.  для  студ.  пед.  фак.  /  О.  Савченко.  –  К.  :  Генеза,  1999.  –  368  с.

7.Садкіна В.І. 101 цікава педагогічна ідея. Як зробити урок.-Х.: Вид.група «Основа», 2009.-88с.-(Серія «Золота педагогічна колекція»)