Матеріал до уроку на тему «UKRAINIAN ANTHEM»

UKRAINIAN ANTHEM

The Ukrainian anthem, «Shche Ne Vmerla Ukraina» («Ukraine Has Not Yet Perished»), is of quite recent origin. In Western Ukraine after 1848 there were usually two songs which enjoyed popularity at national celebrations and patriotic demonstrations. In 1848 the verse of Ivan Hushalevych — We Bring You Peace, Brothers — was recognized by The Supreme Ruthenian Council in Lviv as the national anthem of the Galician Ukrainians. The Carpatho-Ukrainians, on occasion of popular celebration, sang the sdng by Alexander Dukhovych (1803—1865) — «ІWas, Am and Will Be a Rusyn». In the central and eastern Ukrainian lands the «Testament» of Taras Shevchenko was used for many years as a national anthem at manifestations and demonstrations.

In 1863 the Lviv journal Meta (the Goal) published the poem of Paul Chubynsky «Shche Ne Vmerla Ukraina», which was mistakenly ascribed to Taras Shevchenko. In the same year it was set to music by the Galician composer Michael Verbytsky, first for solo and later choral performance. This song, as a result of its catchy melody and patriotic text, rapidly became popular and gained broad acceptance among the Galician population as well as among the Ukrainians within the Russian empire. In 1917 it was officially adopted as the anthem of the Ukrainian State.

QUESTIONS

1.    What is the Ukrainian anthem?

2.    How many songs were there after 1848?

3.    What song was sung by the Carpatho-Ukrainians?

4.    What song was used in the central and eastern Ukraine?

5.    What poem was published in 1863 in Lviv journal?

6.    Why did it become popular?

VOCABULARY

anthem — гімн

on occasion — з нагоди

manifestation — маніфестація

to ascribe — приписувати

ГІМН УКРАЇНИ

Гімн України «Ще не вмерла України...» має недавнє походження. У Західній Україні після 1848 р. було за звичаєм дві пісні, що користувалися популярністю на національних святах і патріотичних демонстраціях. У 1848 р. вірш Івана Хушалевича «Мир вам, брати» було прийнято Верховною Руською радою у Львові як національний гімн галицьких українців. Карпато-українці з нагоди важливих подій співали пісню Олександра Духовича (1803—1865 pp.) — «Я був, є і буду руським». У центральній і східній українських землях використовували «Заповіт» Тараса Шевченка протягом багатьох років як національний гімн маніфестів і демонстрацій.

У 1863 р. львівський журнал «Мета» опублікував вірш Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», який помилково було приписано Т. Шевченку. У той самий рік до нього написав музику галицький композитор Михайло Вербицький, спочатку для сольного, потім для хорового виконання.

Пісня, завдяки її красивій мелодії та патріотичному тексту, швидко стала популярною і завоювала широке визнання серед населення Галичини і серед українців Російської імперії. У 1917 р. вона офіційно була прийнята як гімн Української держави.