МЕТА:через характеристику головних героїв дослідити тему протиставлення сили дружби і кохання світу насильства; визначити роль картин природи в змалюванні образів; вдосконалювати вміння виразного читання прозового твору;виховувати кращі людські якості – вірність, наполегливість, мужність.
Народився в селі Бичках Вітебської області в 1924 році. У 1941 році знаходився в Україні, коли Німеччина напала на СРСР. Спочатку сімнадцятирічний Биков копав траншеї, потім подався добровольцем до Червоної Армії. Кілька років після війни він продовжував служити і повернувся до СРСР тільки в середині 50-х років. Там він почав працювати як журналіст для газети «Гродненська правда». Також у цьому десятилітті почали виходити його перші повісті, найзнаменитіші з яких — «Сотников», «Обеліск», «Піти і не вертатися» та «Дожити до світанку».
Літературні досягнення Бикова лежать у його описах боїв Другої світової війни, переважно з невеликою кількістю персонажів. Повісті Бикова не відповідали офіційній версії війни. Це призвело до звинувачень автора в «брехливому гуманізмі» від деяких червоноармійських генералів. У 1980 році він був нагороджений почесним званням Народного письменника Білорусі.
Твори1960 — «Журавлиний крик» 1960 — «Хід конем»1962 — «Третя ракета»1964 — «Альпійська балада» 1965 — «Одна ніч»1970 — «Сотников»1971 — «Обеліск» 1973 — «Дожити до світанку» 1974 — «Вовча зграя» 1975 — «Його батальйон» 1978 — «Піти і не повернутися»1983 — «Знак лиха»1989 — «У тумані»1999 — «Трагедія Білорусі»
Телефільми «Третя ракета» (1963) - за однойменною повістю «Альпійська балада» (1966) - за однойменною повістю «Пастка» (1966) - за однойменною повістю «Довгі версти війни» (1975) «Дожити до світанку», (1975) - за однойменною повістю «Вовча зграя» (1975) - за однойменною повістю «Обеліск» (1976) - за однойменною повістю «Сходження» (1976) - за повістю «Сотников» «Знак біди» (1985) - за однойменною повістю «Одна ніч» (1989) - за однойменним оповіданням «Його батальйон» (1989), 2 серії - за однойменною повістю «Кар'єр» (1990) - за однойменним романом «Піти й не повернутися» (1992) - за однойменною повістю «Приречені на війну» (2008) - за повістю «Піти й не повернутися» «Бліндаж» (2011) «В тумані» (2012) - за однойменною повістю
Історія написання повісті «Альпійська балада»Василь Биков згадував: “Це сталося наприкінці війни в Австрійських Альпах. Тут був глибокий тил німецького рейху, і тут, як повсюди в його тилу, було багато працюючих на війну промислових підприємств, в тому числі всіляких таборів. Одного разу ми зайняли якесь містечко і чекали нової команди. Довжелезна колона артполку завмерла на вуличці. І раптом біля однієї з дальніх машин на очі потрапила дівчина – худорлява, чорноволоса, в смугастій куртці і темній спідниці, вона перебирала поглядом обличчя бійців і заперечно хитала головою.
«Хто є Іван?» — запитувала вона. Звісно, Іванів у нас було багато, але ні один з них не здався їй тим, кого вона шукала. Ми запитали, якого саме Івана вона розшукує. Дівчина розповіла приблизно таке: її звати Джулія, вона італійка з Неаполя. Рік тому, влітку 44-го, під час бомбардування воєнного заводу вона втекла в Альпи, де зустріла російського військовополоненого. Кілька днів вони блукали в горах, голодні та холодні, перейшли гірський хребет і одного туманного ранку напоролись на поліцейську засідку. Її схопили і знову кинули до табору, а що сталося з Іваном, вона не знає. Я згадав про цю історію через 18 років, коли почав літературну діяльність. І тоді я написав все те, що ви прочитали в «Альпійській баладі»
ПОЄДИНОК СОБАКИ І ЛЮДИНИСОБАКАЛЮДИНАДряпнув, тріснуло, поривався, шарпнувся, гавкнув, заскавчав, вискнув, підкинув задом, шарпнувсь, вирвався, розпластався, наїжачив хребет, вдарив хвостом, скавулів, підвів голову, посунувся. Стрибнув, не встояв, покотився, схопив, крутнув, перекинув, почав душити, придавив, закрутив, викинув ноги, намагався вилізти, наліг, напружився, боявся, звівся на ноги, метнувся в бік.
Словникова робота. Художній час - спосіб існування мистецтва, один із засобів оволодіння соціальним та індивідуальним часом. Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є художньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Ретроспективний час - коли сюжетна лінія твору відхиляється від оповідання в сьогоденні і переноситься в минуле. Кульмінація - найвище напруження, піднесення у розвитку чого-небудь. У більшості випадків кульмінація - це найцікавіша частина твору.