ЛІТЕРАТУРНО – МУЗИЧНА ВІТАЛЬНЯ  «Багрянець осені у водоспаді звуків.»

Мета: збагачувати знання про творчість митців різних країн ті часів; прищеплювати любов до поезії, музики, живопису; розвивати культуру моральних почуттів,вдосконалювати  навички виразного читання напам’ять творів різних жанрів, відомих митців поезії; розвивати міжпредметні зв*язки: література, музика, образотворче мистецтво творче мислення, уяву, уміння аналізувати прочитане; виховувати любов до поезії, «почуття часу», точність та влучність слова.

Обладнання:  вірші про поезію, вислови, презентація, книжкова виставка до дня поезії, портрети українських та зарубіжних письменників

Формат: літературна кав’ярня (учні класу, запрошені гості)

                                                                     Поезія – це завжди неповторність, якийсь

                                                                                          безсмертний дотик до душі

                                                                                                                     Л. Костенко

Відеокомпозиція «Осінній сум» М. Легран / Саксафон

Заходять учасники заходу,розміщуються в залі

Ведуча заходить з книгою в руках

Одвічний шелест книги сторінок
І потяг до премудрості і слова,
Він мов води джерельної ковток
До себе кличе знову й знову...
Ведучий заходить з свічкою

Хай палає свічка.

   Хай палає,

   Поєднає нас вона в цей час.

   Друзів голоси нехай лунають,

   Слово й музика нехай єднають нас

 

Ведучий Шановні гості, ми раді вас вітати у цьому святковому приміщенні.

Ведучий Вітаємо всіх шанувальників поезії – учителів та учнів в нашій літературній вітальні

Ведучий Мені здається, …,  що писати вірші – це все рівно, що вміти  літати, як  птах. Цьому не  можна  навчитися. 

 

Ведучий Так,….  . Але  розуміти поезію  може навчитися  кожен.   Наша  сьогоднішня  зуюстріч присвячена  поетичному  слову.  І  справжньою  господаркою цієї зали   буде поезія,  а  головними гостями  - вірші.

 

Ведучий Давайте  забудемо  про  все,  відкладемо  наші  проблеми,  негаразди  на  потім  і поринемо  у  світ  високих  почуттів  на  свято  Поезії,  Любові,  Вірності …

Ведучий Що  таке  поезія?

Це  –  мука:

Підступає,  множиться,  болить.

Іноді  візьме  тебе  за  руку,

Іноді  відпустить  і  мовчить.

 

Ведучий Що  таке  поезія?

Це  –  свято:

Грає  в  тобі  музикою  слів,

Молодечо,  радісно,  крилато

Викресає  іскру  з  почуттів.

 

Ведучий Що  таке  поезія?

Це  –  совість:

Бо  коли  несила  говорить,

То  вона  заплаче…  І  говорить,

І  сльозою  кожною  бринить.

 

Ведучий Що  таке  поезія?

Молитва.

Звернення  до  Бога  і  людей.

Це  -  любові  невимовне  світло,

Що  до  Тебе  крізь  цю  ніч  веде.

Ведучий.Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність

Відео композиція

Ведучий В’язне у тумані стиглий сад.
              І дарма, що серце весну просить,

               Вже кружля в провулках на свій лад

              У шаленім танці дивна осінь.

   Ведучий  В небі тане літо: зви не зви,

                     Поміж хмарок  ще ясніє просинь.

                    Тонку, срібну нить прошу: «Не рви!»

             Я з тобою, сестро. Здрастуй,осінь!                                                                      

                                                   Т. Микитин

Ведучий ….Чому ти раптом заговорила про Осінь?

Ведучий Тому, що  сьогодні наше зібрання буде присвячене саме цій порі року.

Осінь. Скільки чудових хвилин приносить нам ця чарівниця!.. Приваблює нас своєю мінливістю й буянням осінніх барв, балує своїм багатством і щедрістю. 

Ведучий Щемливе почуття осені живе в душі кожної людини, і щороку разом із природою кожен переживає його, переживає свій листопад.

Ведучий Бажаємо вам отримали велику естетичну насолоду від нашого свята,від  дотику до краси слова, музики та живопису.

Виразне читання учнем поезії

Ганна Верес.

Осене, про тебе стільки сказано.

Стільки переспівано пісень,

Та щораз неждано і негадано

Ти новий даруєш чудо день.

 

То багряний, то дощем оплаканий,

То зігрітий сонечком скупим,

То морозом трішечки наляканий,

То покритий листям золотим…

 

Загадкова й водночас розгадана,

Тимчасова в вічності своїй,

Ще не всі слова про тебе сказані

На фоні музичної  осінньої презентації

 Ведучий Осінь завжди приходить так плавно, непомітно, ніби запливає у наше життя.

   Ведучий У  житті  все  починається  з  чогось : річечка  із  струмочка,  дерево  із  коріння.  Так  і  в  поезії.  Багато  славних  імен  хочеться  назвати  Т. Шевченко  і  Леся Українка,  І Франко  і  С .Єсєнін,  О.Пушкін і  М. Цвєтаєва,  Л.Костенко  і  В. Стус П.Верлен, Р.Бернс…  Вони ввійшли  в  наше  життя  з  дитинства  і  залишаться  з  нами  до  кінця. Кожний  знаходить  в  них  щось  своє,  близьке  і  зрозуміле.

Презентація Слайд 004. Портрет Пушкіна в Болдино.

Ведучий. Улюблена пора року великого російського поета О. С. Пушкіна - осінь.Болдинська осінь - найбільш продуктивна творча пора в житті поета. «Осінь підходить, - писав поет. - Це моє улюблена пора  року, пора моїх літературних праць.

Ведучий

 Унылая пора! Очей очарованье!

 Приятна мне твоя прощальная краса —

 Люблю я пышное природы увяданье,

 В багрец и в золото одетые леса

С . Єсєнін

 Ведуча. Осінь - це пора, в якій приховані і ніжний смуток, і таємна надія на прекрасне. Великі художники: Левітан, Шишкін, Ван Гог, Клод Мане, українські художники Віталій Бараненко, Тетяна Книш та інші не залишалися байдужими до яскравих фарб цієї пори року.

. ВІДЕОРОЛІК «Осень в живописи …»  під музику Мішеля Леграна

Ведучий Серед робіт Ісаака Ілліча Левітана своїм оптимізмом, мажорними нотами і світлістю сприйняття виділяється картина «Золота осінь».

На картині зображена золота осіння пора. Сонце висвітлює приємний погляду пейзаж: тиха, спокійна річка з порослими високою травою берегами, жовтий, червоний, помаранчевий ліс. Від слабкого вітерцю листя на деревах тріпоче, переливається сонячним блиском. Небо ясне, блакитне, але на горизонті воно світлішає, з'являються хмари.

Ведучий На задньому плані можна розгледіти сільські будиночки, широке зелене поле. На цій картині чільне місце відведено природі, село не пригнічує її, а навпаки, гармонійно вписується в навколишню дійсність.

В цілому, полотно справляє найприємніше, радісне враженняНа фоні останнього слайда і під музику, зроблену тихіше…. 

Ведучий: «Поезія. Таке  коротке  і таке змістовне слово! Вона і втішить, і пригорне, і приголубить. Часто спогади ніжним серпанком оповивають душу, та на серці тихий сум  за втраченим.. «Мої  вірші є своєрідним поетичним щоденником. Усі свої болі, все, що почула, побачила, виливаю на папері. З поезією стає легше на душі». Це вислів поетеси Ліни Костенко, яку вважають найправдивішою поетесою сучасності.

Ведуча: На нинішньому поетичному олімпі України серед інших майстринь слова живе вона як «нерозгадане чудо», «голос народу» зі своєю   долею. А що ж таке людська доля?

Ведучий: Можливо, вона намальована на долоні кожного  з нас  або позначена зорями на нічному небі? 

 Ведуча: А може, при народженні людина опиняється на роздоріжжі і сама мусить вибирати стежку, якою йтиме?

Ліна Костенко

КРИЛА

 

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
 
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
 
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
 
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
 
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
 
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
 
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
 
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
 
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!

 

Ведучий Осінь, чародійка кольорів,швидко малює декорації до прощального грандіозного карнавалу природи, чарівного балу падолисту, увертюра до якого вже бринить у повітрі.

Ганна Верес.

Я намалюю осінь,

Над річкою схилю журливі верби,

Вони іще в красі, хоча й сумні,

Хмаринки білі кину в воду з неба

 

Я намалюю осені лице:

Очиці з терну, губоньки з калини.

Все інше домалюю олівцем.

Берізок насаджу серед долини.

 

Я намалюю осінь і засну,

Порину в тихий стан напівказковий,

Омріяну чекатиму весну

Під килимом м’якесеньким листковим…

Я намалюю осінь

Ведуча.

Російський поет,представник «чистого мистецтва» Ф. Тютчев так писав…

Есть в осени первоначальной

 Короткая, но дивная пора —

 Весь день стоит как бы хрустальный,

 И лучезарны вечера...

 Ведуча.

  Василь Сухомлинський говорив: «Важко знайти слова, щоб передати безмежне багатство відтінків барв листу в тихі сонячні години «бабиного літа», особливо в сонячні ранки після дощової або росяної ночі, коли прозоре повітря немовби розкриває нові відтінки осіннього забарвленого лісу, саду, лугу.»

Ведучий В вірші шотландського поета и письменника  Роберта Льюїса Стівенсона переплелись яскраві образи, повязані з перетворенням літа в осінь. Літом — квіти, восени — багаття!

Robert Louis Stevenson
Autumn Fires (1885)

In the other gardens
And all up the vale,
From the autumn bonfires
See the smoke trail!

Pleasant summer over
And all the summer flowers,
The red fire blazes,
The gray smoke towers.

Sing a song of seasons!
Something bright in all!
Flowers in the summer,
Fires in the fall!

 

Роберт Льюис Стивенсон

Осенние огни (1885 г.)

Там, в садах, далеко, 

По лугам седым, 

От костров осенних 

Восходящий дым. 

 

Лето миновало, 

Стебля нет с цветком, 

Над костром багряным 

Серый дым столбом. 

 

Пойте песню часа! 

Всюду - знак есть чар: 

Летом цвет расцветший, 

Осенью - пожар!

(Перевод К. Бальмонта)

Ведучий:   Осінь – незвичайна пора року, що збурює в душах людей різні почуття: від захвату до світлої печалі.

Ведучий:А ще -це час розважливого спокою і роздумів про власне життя… Визрівають нотки кохання, які хочеться з щемом у серці довірити білому аркушу…

                     На фоні музики учні читають діалоги.

 

Перша пара :

- Я подарую тобі найменшу зірку зі всіх, які можна побачити на небі.

- Чому? Я люблю великі, яскраві зірки.

- Інші уже давно подаровані, в них сотні імен, їм не вистачить сили дарувати всім радість. А ця маленька, тільки твоя, тому що її більше нікому не дарували, і вона буде світити тільки для тебе, і тільки ти зможеш знайти її серед всіх інших і будеш щаслива.

 

Друга пара:

- Я подарую тобі квітку, що ще не розпустила свої пелюстки.

- Чому? Я люблю розквітлі.

- Тому, що ця квітка хоче твоєї любові, твоєї турботи, вона хоче цвісти тільки для тебе. Тільки ти побачиш, як проб´ються її пелюстки, і посміхнешся, а вона посміхнеться тобі у відповідь, і ти станеш щасливою.

 

Четверта пара:

- Я подарую тобі холодний вітер.

- Чому? Я люблю теплий вітер.

- Тому, що він не знає ,куди летить і вистигає. Він хоче твого тепла, він хоче ним зігріти тебе, коли буде сумно і самотньо. Подаруй йому тепло, і перестань бути самотньою. Стань щасливою.

 

П’ята пара:

- Я подарую тобі захід сонця.

- Чому, я люблю, коли воно над головою.

Тому, що воно хоче, щоб ти вірила, що воно зійде завтра, а проводжаючи увечері, ти сумувала за ним аж до ранку, і щаслива зустрічала його знову.

 

Ведуча

Кохати, віддавати частину свого тепла.

                                    **

Осінній вечір тихо впав на місто,

Легенький вітер хмари розігнав...

Мені не спиться, хоч вже дуже пізно,

Бо місяць з неба весь мій сон прогнав.

 

В невпинному танку танцюють зорі:

Одна згорить, засяє інша знов,

Вони немов людськії наші долі,

А в нас є все: і зрада, і любов...

 

І споглядає він на все звисока,

Чарує своїм оком, ворожбит.

Хоч інколи він дивиться впівока,

Та все ж таки він бачить, він не спить.

 

Замріяно вдивляюся у небо –

Пізнати хочу долю я свою,

Та, може, запитати це у тебе,

Мій місяцю, шукати де зорю

Ведучий Осінь - пора ліричного настрою, і приємного смутку Саме в осінні місяці у переважної більшості поетів і письменників народжувалися найкращі твори. Особлива містична атмосфера осінніх місяців не може не впливати на людей, яких рукою торкнулася муза творчості.

Ведучий Навіть якщо вам чужа поезія, то спостерігаючи за тим, як навколо тебе світ перетворюється в яскраво-вогняні тони, мимоволі замислюєшся про щось філософське, вічне, нетлінне.

Є.Доги із кінофільма «Мій ніжний і ласкавий звір»)

                  

                        Послушайте!
Послушайте!
Ведь, если звезды зажигают -
значит - это кому-нибудь нужно?
Значит - кто-то хочет, чтобы они были?
Значит - кто-то называет эти плевочки
                                           жемчужиной?
И, надрываясь
в метелях полуденной пыли,
врывается к богу,
боится, что опоздал,
плачет,
целует ему жилистую руку,
просит -
чтоб обязательно была звезда! -
клянется -
не перенесет эту беззвездную муку!
А после
ходит тревожный,
но спокойный наружно.
Говорит кому-то:
"Ведь теперь тебе ничего?
Не страшно?
Да?!"

Послушайте!
Ведь, если звезды
зажигают -
значит - это кому-нибудь нужно?
Значит - это необходимо,
чтобы каждый вечер
над крышами
загоралась хоть одна звезда

                                                                   В.Маяковский

 

Ведучий Осінь - це прекрасна пора, що перетворює природу до невпізнання. Пожовклі з багрянцем листя, які падають з дерев, по-осінньому ласкаве сонце, освіжаючий вітерець - що може бути прекрасніше?

Ведучий Ця пора року по-особливому надихала поетів , які присвятили їй  безліч красивих творів. Підібрати цитати про осінь можна на будь-який смак, підкресливши свій душевний стан і настрій

Отговорила роща золотая
Березовым, веселым языком,
И журавли, печально пролетая,
Уж не жалеют больше ни о ком  

     Есенин Сергей

Уильям Блейк 

О Осень, плодоносный дух
Кровавым виноградом обагренный,
Войди под мирный кров; здесь отдохни.
Твой звучный глас моей свирели в лад
Пусть о цветах расскажет, о плодах,
И пусть творенья года в танце кружат

 

Пишу листи на акварелях осені 
І з вітром відпускаю у політ. 
Стара верба над берегами босими 
Пряде клубок печалі журавлів. 

Ще пам’ять не цілована морозом, 
Ще джерело в прадавній хащі б’є. 
По парасолі крапельками Морзе 
Далекий Хтось привіт передає.
               Наталка ПОЗНЯК  

                                 В.Сосюра
 

 Облітають квіти, обриває вітер

пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

осінь жовтокоса на баскім коні.

 

 Ліна Костенко,

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: – Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.

 

Ведучий В місто завітала осінь. Наче свої візитки, порозкидала скрізь багряний лист. Повипроводжала пташині зграї до чужих країв, бо не любить пані Осінь великого шуму. Їй ліпше слухати тихий шепіт дощу.

                                 Дощ тихо стука у моє вікно.

                                 Це осінь плаче гірко і невтішно.
                                 Холодний вітер вже розніс давно

                             Пожовкле листя, мов журбу торішню.

                                                                    Т.Микитчу

Ведучий : –Заблищать павутинки бабиного літа і натягнуться між гіллям, мов срібні струни, а вітер зачепить їх і зазвучить чарівна симфонія осені  

 Ведучий Музика, як казка, музика — жива.
І не треба серцю будь-які слова.
В музиці — найвищі ніжні почуття.
В ній любов і туга, та саме життя

Ведучий Осінь-це буяння золотаво-багряної краси, прекрасної, але такої скороминучої і тлінної. Осінь - це підсумок, це невблаганний вечір, це прощання.

.

 Гра на фортепіано-

Летний день заметно убывает…

Летний день заметно убывает.
Августовский ветер губы сушит.
Мелких чувств на свете не бывает.
Мелкими бывают только души.
Даже ревность может стать великой,
если прикоснётся к ней Отелло…
А любви, глазастой, многоликой,
нужно, чтобы сердце пламенело,
чтоб была она желанной ношей,
непосильной для душонок хилых.

Что мне делать, человек хороший,
если я жалеть тебя не в силах?

Ты хитришь, меня же утешая,
притворяясь хуже и моложе:
дескать, мол, твоя любовь большая,
а моя поменьше, – ну и что же?

Мне не надо маленькой любови,
лучше уж пускай большое лихо.
…Лето покидает Подмосковье.
На минуту в мире стало тихо. М.Аллигер

Ведучий: Осінь - це холод, що пронизує не тільки тіло, але й душу, це самотність... А тому так хочеться тепла, тепла людських сердець, щирості і задушевності.                      

 Ведучий А ще це час розважливого спокою і роздумів про власне життя… Визрівають нотки кохання, які хочеться з щемом у серці довірити білому аркушу 

                                         
«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…»

Леся Українка

Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя де щастя і горе так божевільно сплелись… А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки,! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині.

Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів’ялі троянди?

Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, своїми гарячими слізьми?

О, візьми мене з собою, і нехай над нами в’януть білі троянди!

Візьми мене з собою.

. Я так боюся жити! Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже…

Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!

І нехай в’януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.

7.11.1900

 

Ведучий Осінь затишна, притихша, утихомирена . Ах, цей бал, цей вихор різнокольорових листочків --  вітер навмисно, як господар, розкидав їх : на доріжках, лавочках, в альтанках. І здається , що хтось навмисно зібрав ці купи листя,  порозкидав їх та й забув.

Ведучий Знаєш….Я думаю,яка б не була погода зовні, головне, щоб усередині було літо ...

Ведучий... Між іншим, Еріх Марія Ремарк  вважав,що квітів у осені більше, ніж у літа, але вмирають вони раніше ...

Ведучий  Осінь - це друга весна, коли кожен лист - квітка.

Ведучий Ти так гадаєш?

Ведучий Ні не я .Так вважав фр письменник Альбер Камю

Ведучий Осінь - остання, сама чудова посмішка року.(Вільям Каллен Брайант)

Ведучий …Психологи довели, що за допомогою квітів можна багато чого сказати про настрій, характер людини.

Ведуча:п ропонуємо вашій увазі тест-настрій  

Ведучий:  (на фоні презентації)Якщо ви обрали…

-Троянду - це улюблені квіти творчих натур; сильні, вольові люди,що заради кохання готові на будь-які вчинки. Невпевнені в собі люди недолюблюють троянди.

-Айстри. Айстри  любять люди, що обожнюють свою роботу, мають цікаві хобі; досить часто схильні до песимізму, меланхолії, паніки. Але у коханні дуже віддані.

-Гвоздики. Це улюблені квіти життєлюбів, реалістів. Ці люди завжди йдуть у ногу з часом, люблять бути в центрі уваги; може, трохи далекі від романтизму, але постійні в своїх почуттях.

-Ромашку. Це люди з тендітною, роматичною душею; досить часто з неврівноваженою психікою, настроєм; вірять у прикмети, і це частенько збурює їх почуття.

.

  -Жоржину. Розкішна жоржина повинна завжди триматися золотої середини.Максималізм часто заважає досягти бажаного. Жоржині слід більш виважено, ніж іншим, розраховувати свої сили. Не варто цілком покладатися на удачу. Це стосується і особистого життя.

-Гладіолус.Людина, народжена під цим знаком, особливими талантами не відрізняється, але дуже працьовитий і старанний. Під вмілим керівництвом може досягти багато чого.

Ведучий. Дуже цікаво.А може в тебе щось є для тих ,хто зависає у віртуальному просторі?

Ведучий. Будь ласка. З приходом холодної, але барвистої і загадкової пори, більшість активних користувачів соціальних мереж хочуть зробити свою 

сторінку воістину затишною і романтичною. Створити потрібний настрій допоможуть вислови про осінь,які ми пропонуємо

1 А, може, осінь для того і створена в помаранчевих тонах, щоб нам було яскраво і тепло…

2.Осінь - пора року, коли люди повинні зігрівати один одного своїми словами, своїми почуттям... І тоді ніякі холоди будуть не страшні ....

3.Найбільше я люблю осінь і дощ, тому що коли на вулиці дощ - ти йдеш по дорозі і ніхто не помітить твоїх сліз ...                     

       Ведучий  Магія поезії…. Чи існує вона?.  Часто поет виражає найщиріше, найінтимніше у ліриці. В  ній ніби відбувається найближчий контакт серця поета  з серцем читачів. Поет розкриває свою душу – ліричні вірші  є її монологами                 

Осінній сон – солодка отрута,

Де так дзвенить прозорих ранків синь.

 Осінній сон – життя квітуча рута

Мій дивний злет у світ прозрінь.

Ведучий Поети — це не просто люди, які займаються римуванням, вони ніби обрані,незвичайні люди.

Ведучий Я сама пишу вірші. Поезія для мене — це стан душі. Кожен вірш —ніби сповідь, якийсь незабутній епізод життя.

Ведучий  За Ліною Костенко “Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі...”.

Ведуча Багато століть поспіль люди намагаються розумом пояснити феномен поезії та марно.

1.Гадання  на поетичній збірці

Ведуча Усі, хто хоча б раз потрапляв на заходи Старого Лева, знають, як там люблять поетичні гадання. Долучитися до них можна навіть, не виходячи з дому – просто візьміть з полиці улюблену збірку поезії, загадайте номер сторінки і рядка – і, може, саме ці слова дадуть вам якусь підказку, наштовхнуть на правильне рішення чи просто надихнуть провести вечір із поезією цього автора

Ведуча А давайте спробуємо? Ось візьму збірку поезії …….

Загадую… Нехай буде сторінка 17, рядок 3… «Завжди будуть твоїми». Нічого собі. Дивина та й годі, але з першого разу натрапила на улюблений свій вірш у цій збірці.

Ведучий  А може нехай спробують  наші гості.

(проводиться гадання)

Ведучий На питання: "Хто такий поет, панове?» іспанський поет Гарсія Лорка відповідав: «Мандрівник, який знає шлях у вічність…".

Пісня «Човен»

  Ведучий  А листя все  падає з дерев і падає, приємно шурхотить під ногами. Падолист посилюється, вітер жбурляє листя цілими оберемками.

    Ведучий  Дихається вільно і легко, а на серці так гарно, що хочеться читати вірші…

Ведучий: Стихають останні акорди музики, змовкають прощальні слова віршів...

Ведуча: Дорогі друзі!Несіть у життя поезію, романтику й вогонь творчості... Ведучий Бо це - вічне серед суєтного.

Ведучий Бо це - в душі кожної людини...

Ведучий Шановні наші гості, ми вдячні Вам за  участь та увагу!!

Ведучий .  Бажаємо Вам  всього найкращого у житті!

Ведучий   Бажаємо миру і світлої долі,
Запалу, енергії, сили доволі.
Творчого вогнику, віри й наснаги,
Щедрості серця, людської поваги.
Ведучий На довгих стежках Вашої ниви
Будьте завжди Ви здорові й щаслив