Матеріал "Види роботи над текстом"

Початкова освіта забезпечує почат­ковий загальний розвиток дитини. Ця робота забезпечується шляхом опанування основ наук. На всебіч­ний розвиток учня впливає знання основ арифметики, вміння впевне­но читати, писати, первинні нави­чки користування книгою та інши­ми джерелами інформації, загальні уявлення про навколишній світ. Але все це неможливо, якщо дитина не має необхідних навичок читання, які їй так необхідні для опанування всієї цієї інформації.

Діти приходять до першого класу з різним рівнем підготовки, мають різні психологічні та фізіологіч­ні особливості, які впливають на швидкість та ефективність засвоєн­ня основ наук.

Немає жодної навчальної дисци­пліни, яка б не вимагала навичок читання, переказу, уміння аналізу­вати, висловлювати та відстоювати власні думки.

Найбільше уваги формуванню основ цих умінь та навичок у почат­ковій школі приділяється на уроках читання.

Деякі вчителі перетворюють уроки читання на одноманітну перевірку навички техніки читання, відби­ваючи цим охоту та зацікавленість дитини до даного виду навчальної роботи.

Пропонується перелік ви­дів роботи над виучуваним текстом на уроках читання, що сприятимуть покращенню техніки читання, умін­ню свідомо сприймати прочитаний матеріал.

Виразне читання тексту.

Використовується під час відтво­рення вже знайомого тексту, під час перевірки домашнього завдання. Вимагати виразності читання не­знайомого тексту недоречно.

Читання ланцюжком.

Учні читають в певному, установ­леному порядку (один за одним), і при цьому вчитель має можливість і перевірити ефективність підготов­ки учнів до уроку, рівень сформованості необхідних читацьких нави­чок достатньої кількості учнів. Самі ж діти мають можливість порівняти свої досягнення з іншими.

Читання складових таблиць.

Учитель може використовувати го­тові таблиці, що часто друкуються в методичній літературі, виготовлені або просто написані на дошці влас­норуч. Такі таблиці можуть готувати заздалегідь батьки та учні. Бажано, щоб таблиці допомагали у засвоєнні читання важких складів, які є в сло­вах виучуваного тексту.

Читання слів у пірамідках.

Можна складати піраміди як зі слів тексту, так і з інших слів. Головна вимога — щоб слова у піраміді були розташовані одне під одним зі збіль­шенням кількості букв. Ця вправа допомагає розширювати кут зору під час читання.

на

ніс

сини

росли

калина

виросла

Читання «Буксир».

Учитель або учень, який має добрі навички читання, читає текст вго­лос. А учні пошепки читають разом із ним, копіюючи темп читання, правильність інтонування. Учитель має можливість керувати читанням. Цей спосіб читання може називати­ся «Диктор».

Читання «Хвилею».

Читають за заданою керівником схемою: повільно, швидко, дуже швидко і навпаки. Такий вид робо­ти викликає інтерес до виконуваної роботи та розвиває навички читан­ня із різною швидкістю.

Зразкове читання.

Такий вид роботи використовуєть­ся, коли діти мають добрі навички читання даного тексту. Виховується бажання продемонструвати зразкове читання.

Читання із замірюванням прочитаного.

Учитель заміряє певний час читання учнями (1 хв). Діти за командою починають читати і за командою зупиняються. Потім рахують кількість прочитаних слів: свої власні, або обмінюються і рахують кількість слів у сусіда по парті. Результати записують у спеціальний читацький щоденник.

Вибіркове читання.

За завданням учителя або іншого учня діти, використовуючи швидке читання та зорову пам'ять, знахо­дять певні частини тексту та зачиту­ють їх.

Знайти в тексті та прочитати:

• слово — найдовше, найкоротше двоскладове, трискладове...;
• розповідні, питальні, окличні речення;
• речення, що складаються з од­ного, двох, трьох слів;
• діалог;
• пестливі, згрубілі слова;
• слова, що рідко використову­ються в нашому мовленні;
• складні слова;
• речення, що потрібно читати голосно, тихо, сумно, весело піднесено;
• характеристику дійової особи;
• опис, пейзажі.

Читання за особами.

Учні вчаться розпізнавати слова автора та дійових осіб, засвоюють правила запису діалогів; формуєть­ся вміння власним голосом переда­вати інтонацію, характер, настрій персонажу.

Театральне читання.

Діти виконують завдання: зобрази­ти, як би цей твір читала Мишка. Ведмідь, Лисичка,...

Читання скоромовкою.

Певну частину тексту читають ско­ромовкою (дуже швидко), але до­бре запам'ятовуючи та відтворюючи зміст прочитаного.

Прогнозоване читання:

• за заголовком;
• за початком тексту;
• за прочитаною частиною тек­сту;
• за ілюстрацією до тексту;
• за прізвищем автора.

Читання частинами.

Читають логічно закінченими час­тинами і визначають головну думку кожної частини.

Читання «Біг по доріжці».

Діти читають склади, слова з різним темпом та силою голосу:

• повільно й тихо;
• швидко й тихо;
• швидко й голосно;
• повільно й голосно.

Читання пошепки.

За невеликий проміжок часу всі учні мають можливість самостійно познайомитись із певним матеріа­лом. Учитель має можливість чути та контролювати роботу кожного.

Читання мовчки.

Учні читають, не рухаючи губами, без відтворення звуків.

Читання із різною інтонацією.

За індивідуальними чи груповими завданнями вчителя учні читають: весело, сумно, здивовано, сердито.

Читання із зупинками.

Діти читають даний текст. За умов­ним сигналом учителя зупиняють­ся, піднімають очі від тексту. За другим сигналом знаходять місце, і де закінчили роботу, продовжують. Розвивається зорова пам'ять.

Діалогічне читання.

Діти, розподіливши, хто буде чи­тати слова автора, певних дійових осіб, відтворюють діалог із даного тексту.

Читання «Вовк та Заєць».

Читають два учні. Перший прочи­тує речення з певною швидкістю, інший читає те ж саме речення, «до­ганяючи» за швидкістю першого.

Читання певного абзацу.

Учитель пропонує прочитати пер­ший (другий, останній, найкоротший, найдовший, в якому немає діалогів...) абзац та виконати певне творче завдання. Діти закріплюють знання частин тексту.

Читання в парах.

Один учень читає, інший слухає, аналізує якість читання товариша, допущені помилки.

Самостійне читання.

Діти самостійно читають твір або його частину, готуються дати від­повіді на заздалегідь поставлені запитання (записані на дошці, картці).

Читання хором.

Учні намагаються читати з пев­ною швидкістю, щоб не відстати від товаришів. Учні, які володіють кращою технікою читання, мають можливість звернути більше уваги на виразність свого читання.

Читання «Блискавка».

Читають дуже швидко. Потім пере­казують прочитане. Даний вид ро­боти розвиває швидке читання.

Творче читання.

Читання творів без початку та кін­цівки. Учень розповідає власне ба­чення відсутніх частин тексту.

«Знайдіть слово».

Учитель чи один із учнів читає ре­чення з тексту. Але, не закінчивши його, зупиняється. Діти повинні знайти це речення та назвати слово, перед яким була зупинка.

«Знайдіть помилку».

Учитель читає текст, припускаючись помилок та неточностей. Діти уваж­но стежать. Вони повинні помітити та виправити ці помилки.

«Сніжинка».

Учитель називає слово, а учні до­бирають інші слова за даною тема­тикою з даного тексту. (Свято — ві­тання, листівка, подарунок, ра­дість...)

Хорова декламація.

Діти хором, за зразком учителя, читають окремі фрази (складні по­єднання складів, буквосполучень, словосполучень; для засвоєння пра­вильної декламації певних речень, частин тексту).

«Пошуковці».

Учні виконують завдання:

• знайти в тексті речення, в яких є дані вчителем слова;
• знайти слова, що підказують ін­тонацію та темп читання даного тексту, певної частини.

«Впізнайте слово».

На дошці написані складні слова з виучуваного тексту, але з пропу­щеними буквами. Діти впізнають їх, доповнюють та знаходять їхнє місце в тексті.

Читання з певними завданнями.

• Прочитати уривок, який най­більше сподобався, вразив. Пояснити свій вибір.
• Знайти і прочитати слова, в яких міститься головна думка твору. Пояснити свій вибір.
• Поділити текст на логічно за­вершені частини і поставити до них запитання (про Найголовні­ше в цій частині).
• Знайти, прочитати в тесті си­ноніми, антоніми, омоніми. Поясняти доцільність їх вико­ристання. Що вони допомага­ють передати?
• Знайти в тексті роздуми, мір­кування, описи, прочитати. Довести правильність свого ви­бору.

«Хто швидше».

Проводиться конкурс щодо швид­кості та правильності відповіді на запитання вчителя або учня речен­ням із тексту.

Конкурс «Чомучок».

Діти ставлять запитання авторові твору, дійовим особам.

«Торбинка запитань».

До дошки виходить один учень, пара або група учнів. Однокласники ставлять по черзі йому запитання за змістом даного тексту. Учень (учні) відповідають. Хто з дітей (пар, груп) дав більше правильних відповідей, той «повніше наповнив свої тор­бинки».

«Аукціон запитань».

Діти ставлять запитання один од­ному, пара — парі, група — групі. Потім колективно з'ясовують, яке і чиє запитання було найцікавішим.

Робота в парах.

• Діти ставлять один одному запитан­ня та стежать за правильністю від­повіді.
• Відповіді на запитання, що дані після тексту.
• Найбільш ефективно їх можна ви­користати для домашньої та само­стійної роботи.
• Відповіді на запитання до тексту, що поставив учитель.

Учитель ставить такі запитання, які б допомогли виявити рівень розу­міння учнями змісту прочитаного.

Різні види переказу тексту.

• Близько до тексту.
• Стислий переказ.
• Переказ у парі (взаємоперевір­ка, доповнення).
• Переказ за допомогою міміки, жестів.
• Переказ зі зміною особи автора (я, він, ми...).
• Переказ із власним продовжен­ням.
• Переказ певної частини.
• Творчий переказ (можна змі­нювати перебіг подій, дійових осіб...).

Характеристика дійових осіб.

Характеристика дійових осіб може проводитись за таким планом:

• назва дійової особи;
• опис зовнішності (з викорис­танням цитат);  
• характер, вчинки (з викорис­танням цитат);
• особисте ставлення учня до даного персонажу. Пояснити його.

Словесне малювання.

Розповісти, який малюнок викона­ли б ви до даного епізоду тексту.

Визначити головну думку твору, тему, мету.

Учні обов'язково пояснюють своє рішення.

Визначити жанр твору. Назвати, пояснити свою думку.

Скласти план.

Розповідними реченнями.

Питальними реченнями.

Цитатний план.

Малюнковий план.

Стислий план.

Поширений план.

План може бути складений кожним учнем окремо, в парі, групі. Можна проводити «Захист плану».

Гра «Фантазія».

Гра-конкурс може проводитись ін­дивідуально, між парами, групами. Учні фантазують, якими епізодами вони б доповнили твір, як би його змінили,...

Зіставлення.

• Учні зіставляють зміст даного твору із:
• певними ілюстраціями до нього, поданими в підручнику;
• малюнками, виготовленими учнями;
• іншими творами;
• назвою твору;
• темою цілого розділу.

Театралізація.

Учні обирають певну частину тво­ру та інсценізують її. Можлива ро­бота з:

• нетривалою підготовкою на да­ному уроці;
• домашньою підготовкою.

Робота з прислів'ями.

Робота може проводитись кожним учнем окремо, в парі, групі. Учні добирають прислів'я, що за змістом відповідають даному твору.

Види роботи:

• без попередньої підготовки, на уроці. Можуть використову­ватись збірки прислів'їв, інші книги, посібники;
• підготовка може проводитись вдома. Можливою є допомога батьків, використання різнома­нітної літератури.

Складання кросвордів за змістом твору.

Частіше використовується як до­машнє завдання.

Гра «Автор».

Учень виконує роль автора. Він про­понує свій варіант бачення твору, його змісту. Діти можуть ставити йому запитання. «Автор» дає відпо­віді.

Гра «Впіймайте звук».

Учитель чи учень читають певне ре­чення чи частину тексту, даючи за­вдання: сплескувати в долоні, якщо в слові буде певний звук (перед початком гри вчитель називає цей звук).

Тонограма тексту, речення.

Тонограма відображає емоційний стан змісту твору в певних части­нах.

Проводиться пряма горизонтальна лінія. Потім креслиться ламана лі­нія: лінія йде вгору — радість, підне­сення; лінія вниз — горе, сум; лінія збігається із прямою, горизонталь­ною лінією — звичайний перебіг подій.

«Аукціон думок»

Діти діляться своїми почуттями, роздумами, які викликав твір.

«Коло ідей»

Діти індивідуально або групами висловлюють свої думки стосовно певного запитання чи завдання — висловлюють свої ідеї.

«Презентація»:

• твору. Учні заздалегідь отри­мують завдання і готуються до презентації твору (представ­лення);
• автора. Діти готують цікавий додатковий матеріал про автора даного твору;
• ідеї;
• відповідей.

Робота в «бджолиних групах».

Учні об'єднуються в групи, які отримують певне завдання. Кожний учасник групи виконує своє «підзавдання», що є складовою основного завдання.

Мозаїка.

Друкований варіант твору розрі­зають на частини, і діти складають його, визначаючи послідовність по­дій.