Діагностувальна робота

ДІАГНОСТУВАЛЬНА РОБОТА за розділом «Мова і мовлення»

 І. Прослухайте уважно текст

ІІ. Виконайте завдання

1. Де відбуваються події?

а) на подвір’ї; б) у класі; в) вдома.

2. Який Василько?

а) жвавий, рухливий, дуже балакучий;

б) жвавий, сором’язливий, мовчазний;

в) рухливий, дисциплінований, непосидючий.

3. Куди сів метелик?

а) на парту; б) на шибку; в) на підвіконня.

4. Що лежало на колодязі? 

а) щоденник; б) зошит; в) кошеня.

5. Визнач головну думку твору.

а) Не кажи не вмію, а кажи навчусь.

б) Завжди говори те, що думаєш.

в) Вмій сказати, вмій і змовчати.

6. Чому хлопчик плакав?

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

7. Встанови послідовність подій у творі В. Сухомлинського «Говорити без дозволу  не можна».

 Якось на уроці арифметики.

 - Он на колодязі чийсь щоденник лежить...

 - Коли треба тобі щось сказати — підніми руку.

 За хвилину Василько повертається до класу з кошеням.

 Діти аж здригнулися від тривожного Василькового шепоту.

8. Яку пораду можна дати Василькові?

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

ГОВОРИТИ БЕЗ ДОЗВОЛУ НЕ МОЖНА

  Є в першому класі жвавий, рухливий, дуже балакучий хлопчик Василько. 

Часто він не може стримати свого хвилювання або цікавості й вихоплюється говорити.

  Учителька терпляче йому пояснює:

— Коли треба тобі щось сказати — підніми руку. Як дозволю — встань і говори.

  Василько добре це розуміє, та одразу ж забуває, як тільки щось його хвилює.

  Якось на уроці арифметики вчителька пояснювала приклад.  Аж тут чується схвильований голос Василька:

— Маріє Іванівно, дивіться, який метелик сів на шибку!

  Усі діти повертаються до вікна. На шибці сидить великий барвистий метелик. 

  Діти забули про приклад і розглядають метелика. Марія Іванівна тяжко зітхає, й, насупивши брови, суворо каже Василькові:

— Ти розумієш, що говорити без дозволу не можна?

  Василько добре розуміє, але не може стримати своєї думки, своїх почуттів. Вони рвуться в слово.

  Наступного дня посеред уроку письма, коли всі зосереджено працювали й у класі запанувала тиша, діти аж здригнулися від тривожного Василькового шепоту:

— Маріє Іванівно, он на колодязі чийсь щоденник лежить...

— Ой, нещастя моє, — подумала вчителька, — як він побачив той щоденник аж на колодязі?” 

  А вголос вона сказала:

— Іди, Васильку, до дошки, постій трохи, тоді знатимеш, що без дозволу говорити не можна.

  Василько став біля дошки. А в його очах були й подив, і сором. Похилив голову й простояв так до дзвінка.

  Через день учителька пояснювала на дошці, як складати із букв нове слово.

Закінчивши пояснення, Марія Іванівна глянула на клас.

  Василько сидить, піднявши руку, й благаючими очима дивиться на вчительку.

— Чому ти плачеш, Васильку?

— Бо говорити ж не дозволяється.

— Кажи мерщій, у чому річ, — стурбувалася вчителька.

Василько повертає голову до вікна й схвильовано каже:

— Кошеня ж... Кошенятко он яке маленьке посеред двору. Наїжачилося, страшно бідному, а собака стоїть перед ним, ось-ось кинеться на кошенятко.

— Біжи, прожени собаку... — каже вчителька.

За хвилину Василько повертається до класу з кошеням. (294 сл.) В.Сухомлинський