Матеріали для стенду "Культура мовлення"

 

   Культура мовлення – це система вимог ,

регламентацій  стосовно вживання мови  в

мовленнєвій діяльності ( усній і писемній ).

 

 

 

       Належна    культура   мовлення   -   це

свідчення розвинутого інтелекту і  високої

загальної культури особистості .  Одним  із

завдань культури мови є подолання мовних

стереотипів :  стереотипи  мовлення  -  це

стереотипи мислення .

 

 

     Тільки через високу культуру мовлення

виявляються   невичерпні   потенції   мови ,

гармонія її функцій .

 

 

     Культура     мовлення    має     велике

національне і соціальне значення : вона забезпечує     високий      рівень       мовного

спілкування , ефективне здійснення всіх

функцій мови , ошляхетнює стосунки між

людьми , сприяє підвищенню загальної

культури особистості та суспільства в цілому. Через культуру мовлення відбувається культивування самої мови , її вдосконалення .

 

 

 

    Культура мовлення суспільства – це чи не найяскравіший показник стану його моральності , духовності , культури загалом. Словесний бруд , що заполонив мовлення наших співгромадян, мовленнєвий примітивізм,  вульгарщина  –  тривожні симптоми   духовного   нездоров’я   народу .

 

 

    Культура        мовлення     несумісна       з

багатослів’ям , словоблуддям , фальшивою

патетикою , славослів’ям , одержаними  в

спадок  від  радянського суспільства.  «Де

багато слів, там панує бідність» (Ф. Бекон) .

 

    Культура мовлення – не  мета , а засіб  в

утвердженні правди життя. « Господь

домагається  від  кожної людини трьох речей :

від душі  –  щирої віри , від мови  –  правди,

від  тіла –  стриманості »   ( О.   Григорій -

пустельник).

 

    Шляхів до  мовної  досконалості  безліч , усі

вони  починаються  з  любові  до  рідної мови,

 бажання майстерно володіти нею, з відчуття власної  відповідальності  за  рідну  мову.

 

 

       Способи  підвищення  особистої  культури

мовлення – різноманітні.  Для  початку  слід:

    *виробити   стійкі   навички   мовленнєвого         самоконтролю  і  самоаналізу , не  говорити

квапливо – без пауз, «ковтаючи»  слова;

 *частіше «заглядати у словник» (М. Рильський),

правопис , посібники  зі  стилістики  тощо;

   *вивчати   мовлення   майстрів   слова;

   *читати  вголос  (особливо  прозові  тексти),

додержуючи   всіх   аспектів   нормативності;

   *заучувати  напам’ять  художні  твори, причому  не  тільки  віршовані;

  *оволодівати   жанрами , видами   писемного

мовлення , зокрема   ділового   мовлення;

 *привчити себе до систематичного записування

власних думок та спостережень , щоденникових

записів,  сімейної  хроніки  тощо;

 *  виробити   звичку   читання  з  «олівцем

у  руках» -  жоден  цікавий  і  вартісний  вираз

не  повинен  бути  втрачений  для  вас.