Матеріали до інтегрованого уроку "Світова слава Тараса Шевченка" та "Соціально-культурний розвиток українських земель у ХІХ ст."

Матеріали до інтегрованого  уроку «Світова слава Тараса Шевченка», «Соціально-культурний розвиток українських земель у ХІХ столітті»

  Тарас Шевченко усвідомлював українську націю у просторі в нерозривній єдності сучасного з минулим i майбутнім. Дослідники зазначають[3], що, існуючи i розвиваючись не тільки  в  просторі,  а  й  у чaci,  нація мусить мати не лише сучасне, а й минуле  i майбутнє.

   Уся Шевченкова спадщина доводить, що поет добре усвідомлював: основою сучасного i майбутнього є минуле. Минуле — це, власне, те, що згуртовує в один національний колектив розпорошених по світі людей, навіть тих, яких сучасність роз’єднує. Спільне минуле формує певні об’єктивні риси нації, сприяє витворенню спільності характеру, звичаїв та інших зовнішніх ознак національної духовності. Не менш важливим  для збереження об’єктивних ознак нації є усвідомлення приналежності до неї. Нація має певну систему оцінок власного минулого й на цій базі виробляє уявлення про своє місце в часі, у pyci від минулого через сучасне до майбутнього. Саме тому, відображаючи минуле буття України та сучасне йому життя, Тарас Шевченко проєктував у своїх творах майбутнє України, адже нація перед якою нема майбутнього, втрачає сенс i в сучасному вимірі.

Тарас Шевченко – поет свободи, поняття «свобода» і «воля» стали для нього синонімами до слова «життя». Для українців Шевченко – символ нації, що силою свого могутнього слова пробуджує її духовно,  скеровує на державотворення та в поетичних творах дає відповіді на запитання: як було? Що й чому сталося? Що необхідно робити? Як має бути?

На думку дослідників, прагнення віднайти відповіді на суспільно-політичні проблеми сучасності спонукали Шевченка звернутися до генетичного коду нації: традиційної системи звичаїв українців, їхньої фольклорної символіки та героїчної історії козаччини, щоб затвердити козацькі цінності в розбудові суверенної української держави[1].

Відповідь на запитання «як було?» Тарас Шевченко дає в поетичних творах, які належать до різних  періодів творчості, адже у своїй творчості письменник приділяв багато уваги  історичній тематиці. Шевченків образ історичного минулого ґрунтувався на народних уявленнях про Запорозьку Січ і козацтво. Історики стверджують, що Запорізька Січ — один зі світових феноменів, над яким замислювались, який намагалися розгадати багато поколінь дослідників. Козаків Січі називали у народі «святими лицарями», їх оспівували в думах, піснях та легендах. Звитяжні запорожці стали героями безлічі літературних і мистецьких творів[4]. У кожної людини слово «козак» асоціюється зі свободою, мужністю і незалежністю. Тому не дивно, що приналежністю до козацтва пишався і Тарас Шевченко. Саме тому він так натхненно оспівав славнозвісне лицарство у своїх численних творах. У його поетичному доробку образ козака став одним із основних. Уже в ранній період творчості Кобзаря постать козака-лицаря, захисника народу, його волі та православної віри є своєрідною тугою поета за минулим. Прикладом таких творів є поезії «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Холодний Яр», «У неділеньку святую», «Не хочу я женитися» тощо.

У поезії «Тарасова ніч» письменник сумує за тим часом, коли козаки боронили свою землю («Була колись Гетьманщина, Та вже не вернеться»),  відтворює боротьбу українського козацтва з польськими загарбниками, уславлює  мужність, героїзм, наполегливу віру в перемогу козаків на чолі з гетьманом Трясилом.

У поемі «Іван Підкова» Т.Шевченко згадує про героїчну минувшину рідного краю («Було колись – в Україні ревіли гармати; Було колись – запорожці вміли пановати. Пановали, добували і славу, і волю»), пишається  героїчним минулим України та її синами-козаками, на чолі яких були такі мудрі керівники, як І. Підкова.

 Отже, взірцем минулого українського народу для Тараса Шевченка стала Запорозька Січ, яка  сприймалася ним як осередок волі, центр національно-визвольної боротьби.

 І якщо для українців Запорізька Січ символізувала незалежність і нескореність, то для Російської імперії вона становила загрозу. Саме тому 15 червня 1775 року за наказом цариці Катерини ІІ російські війська зруйнували Січ. Ця подія стала одним із кроків ліквідації автономії та приєднання українських земель до Російської імперії. 3 травня 1783 р. (за старим стилем) вона поставила остаточну крапку в боротьбі з  Гетьманщиною й узаконила кріпосне право на Лівобережжі й Слобожанщині. Виданий царицею указ повністю прикріплював селян до місць їхнього проживання на час останньої ревізії, проведеної 1782 року. Унаслідок указу Катерини близько трьохсот тисяч селян Лівобережжя та Слобожанщини потрапили у залежність від поміщика, на землі якого вони жили. За користування цією землею вони виконували натуральні повинності (панщину та оброк), а також сплачували подушний податок. Поміщик мав право продати кріпака або обміняти його на будь-яке майно. Натомість кріпак не міг розпоряджатися нерухомим майном, виступати в суді та складати державну присягу [4].

 Саме згадуючи минуле, Т. Шевченко замислюється над запитанням: що змінилося в Україні та чому так сталося? Відповіді на ці болючі питання письменник дає в багатьох  поезіях.

Так у поезії «Розрита могила», що композиційно нагадує діалог, на  коротке запитання автора дається  розгорнута відповідь України про причини своєї недолі. З уявної відповіді матері-Вітчизни випливає, що причиною нещасть України стала втрата нею державності й перехід з вини Богдана Хмельницького у підлеглість Московії:

Ой Богдане! Нерозумний сину!

Подивись тепер на матір,

На свою Вкраїну,

Що, колишучи, співала

Про свою недолю,

Що, співаючи, ридала,

Виглядала волю[7, с. 83].

Саме через це не український народ, а окупант-москаль господарює в нашій Батьківщині. Найстрашніше те, що ворог не поводив би себе так підло й нахабно, якби йому не допомагали перевертні й запроданці:

А тим часом перевертні

Нехай підростають

Та поможуть москалеві

Господарювати,

Та з матері полатану

Сорочку знімати[7, с. 83].

Причини поневолення України Т.Шевченко продовжує розкривати у творах  «Сон», «Холодний Яр»,  «І мертвим, і живим, і ненарожденим…».  Апогею ці роздуми досягають у поемі-містерії «Великий льох».

У поемі «Сон», яка складається з вступу й трьох частин,  поет дає відповідь на запитання, хто є винуватцем трагедії України:

От я повертаюсь…
А він руку простягає,
Мов світ увесь хоче
Загарбати. Хто ж це такий-
От собі й читаю,
Що на скелі наковано:
Первому — Вторая
Таке диво наставила.
Тепер же я знаю:
Це той Первий що розпинав
Нашу Україну,
А Вторая доконала
Вдову сиротину[7, с. 91].

Наслідки політики царської Росії Тарас Шевченко наводить у першій частині поеми,  у якій оповідач бачить Україну, що спочатку змальовано як земний рай, оповитий красою, а потім як пекло, у якому панують жорстокість і деспотизм:

Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих; а он розпинають –
Вдову за подушне, а сина кують,
Єдиного сива, єдину дитину,
Єдину надію! в військо оддають!
Бо його, бач, трохи! а онде під тином
Опухла дитина – голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне[7, с. 88].

У посланні «І мертвим, і живим, і ненарожденим…» поет звертається до української еліти. Це не тільки  земляки-сучасники, але й представники минулих (мертві) і майбутніх (ненароджені) поколінь. Тарас Шевченко критично осмислює характерні риси української еліти. Він дорікає козацьким ватажкам за зрадництво й пристосуванство, обслуговування інтересів Росії та Польщі:

Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають [7, с. 123].

У поемі «Великий льох» Тарас Шевченко відтворює  доленосні етапи національної історії. Перший з них – Переяславська рада, злука України з Москвою, присяга Богдана Хмельницького та його оточення московському цареві, що недвозначно оцінюється поетом як фатальна помилка гетьмана. Другий етап – поразка Івана Мазепи, братовбивство під Полтавою, де козаки проливали кров одне одного, третій етап, катерининський, коли  цариця Катерина II ліквідувала гетьманство, зруйнувала Запорозьку Січ, а козацьку старшину перетворила  на слухняного виконавця волі Москви.

 Отже, для Тараса Шевченка очевидно, що руйнівниками долі України, причиною трагічного становища українського народу є московський царат,  його загарбницька політика та ті українці, які сприяли здійсненню його загарбницьких планів. 

 Аналізуючи в поетичних творах сучасне йому життя України,  Тарас Шевченко дає відповідь на запитання, що треба робити, аби ситуація змінилася й Україна стала вільною та незалежною державою. Безперечно, Шевченкове життя – символ тернистого шляху боротьби за свободу. Поет був активним членом Кирило-Мефодіївського братства – таємної політичної організації, заснованої на початку 1846 р. Серед цілей товариства – національне і соціальне визволення України, ліквідація російського царату, скасування кріпацтва, станових привілеїв, проголошення свободи совісті, утворення спілки слов’янських народів під моральним лідерством України[4]. Такі цілі були дійсно близькими для Тараса Шевченка, і саме тому в багатьох його творах звучить заклик до боротьби проти соціального й національного гніту.

 Дослідники стверджують, що свобода була головним заповітом Шевченка Україні і всім людям[5, с.80]. Зокрема, у поезії «Заповіт», яку Кобзар написав у  грудні 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби,   усе ніби дихає свободою та говорить про свободу – широкий степ, лани широкополі, Дніпрові височини, синє море. У поезії звучить заклик повалити існуючий лад і побудувати вільну державу, ідеалами в якій буде воля:

 Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте[7, с.129].

 Поет уважає, що без активних дій нічого в країні не зміниться. «Сподіваної волі» не буде, поки люди не повстануть. Такими думками сповнена поезія «Я не нездужаю, нівроку…»:

А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;

Та добре вигострить сокиру —
Та й заходиться вже будить[7, с.229].

 Узагальнений заклик до боротьби звучить у поемі «Кавказ». Головним поштовхом до написання цього  твору стала смерть близького друга Якова де Бальмена, який загинув 26 липня 1845 року на загарбницькій війні, що проводила царська Росія проти народів Кавказу.  У поемі звучать ідеї вселюдського братства, ствердження національної неповторності будь-якого народу на противагу загарбницькій політиці московського царату.

Недарма Шевченків заклик: «Борітеся – поборете,/Вам Бог помагає!/ За вас правда, за вас слава/І воля святая!»  прозвучав з вуст Сергія Нігояна – учасника Революції Гідності, одного з бійців 3-ї сотні Самооборони Майдану, вбитого під час протистояння на вулиці Грушевського в Києві

(https://www.youtube.com/watch?v=SRm4ShgeedU). А українські військові, очищуючи звільнені території від російської пропаганди, побачили на білборді у Балаклії під жалюгідною рашистською пропагандою ці ж самі пророчі слова Кобзаря та продекламували їх як знак того, що рашисти більше ніколи не повернуться на священну українську землю (https://www.youtube.com/watch?v=HD8s2Xv7Cn0).

Кидаючи  палкі гасла боротьби за Україну проти гнобителя — Московщини, Тарас Шевченко розуміє, що боротьба за Україну немислима без любові до своєї землі, тому закликає «і чужого научатися, і свого не цуратися», а головне – щиро любити рідну країну:

Свою Україну любіть,

Любіть її… Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть[7, с.138].

Отже, на думку Тараса Шевченка, запорукою існування вільної та незалежної України є готовність боротися і безмежна любов до своєї Батьківщини. Саме завдяки такому поєднанню

Церков-домовина
Розвалиться… і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти! [7, с.113].

Безумовно, спрямованість у майбутнє, ідея майбутнього — це найважливіше у творчості геніального Кобзаря. Поетична уява Шевченка творить картини майбутнього і свого народу, і всього людства. У багатьох  творах творчості Тарас Шевченко дає відповідь на запитання, якою він бачить свою Україну.

Прообразами цього майбутнього є картина звичайного людського щастя, поетично оспівана в чудовій  поезії «Садок вишневий коло хати»;  вільна праця і вільне життя, відображене в мріях ліричної героїні вірша «Сон»; «вільна, велика, нова сім’я», про яку згадує поет у вірші «Заповіт». Звичайно, усе це можливе, якщо не залишиться «сліду панського на Україні» (поезія « І виріс я на  чужині»).

Найвиразніше мрії про майбутнє Тарас Шевченко втілює в поезіях «Ісаія. Глава 35» та «І Архімед, і Галілей…»

Поезія «Ісаія. Глава 35» написана в 1859 році і є інтерпретацією біблійного пророцтва для створення гімну вільним людям на вільній землі.  На початку твору автор звертається до землі із наказом розквітати, оновлюватися. У другій частині поет упевнений, що буде Божий суд, коли справедливість переможе. Зло буде покаране, а  поневолені кріпаки стануть вільними:

І спочинуть невольничі
Утомлені руки,
І коліна одпочинуть,
Кайданами куті!
Радуйтеся, вбогодухі,
Не лякайтесь дива, —
Се бог судить, визволяє
Довготерпеливих
Вас, убогих [7, с.230].

Обов’язковою умовою для створення нового суспільства поет вважає покарання злочинців ( «І воздає/ Злодіям за злая!»).

Третя частина вірша  змальовує ідеальне життя нещасного народу-мученика, який заслужив цей рай. Поет зображує народне щасливе життя у майбутньому, показує до чого доводить рабство людину. Провідною умовою для процвітання суспільства, на думку поета, є також свобода слова, свобода отримувати освіту:

Незрячі прозрять, а кривії,
Мов сарна з гаю, помайнують.
Німим отверзуться уста;
Прорветься слово, як вода,
І дебрь-пустиня неполита,
Зцілющою водою вмита,
Прокинеться…[7, с.230].

У поезії «І Архімед, і Галілей…»(1860) змальовано образи шукачів правди  - Архімеда і Галілея. Ці образи  змінює образ апостолів,  з якого постає перший образ гармонійних людей, що виростуть у найближчому майбутньому, а завершує усе образ гармонійного суспільства:

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі [7, с.253].

 Отже, Україна для Тараса Шевченка – це вільна й незалежна держава, де панують справедливі закони, звучить рідна мова, люди вільно працюють на благо своєї країни та щасливі у своїй родині.

Тарас Григорович Шевченко – постать, безперечно,  велична та унікальна.  Знайомство з творчістю геніального Кобзаря для українців починається зі школи. Упродовж життя досвідчені читачі неодноразово звертаються до паперових чи електронних сторінок творів поета. Однак, протягом останніх років все частіше можна почути Шевченкові вірші, виконані під гучну рок-музику чи танцювальні мотиви. Таким чином  ми по-новому або ж взагалі вперше по-справжньому відкриваємо для себе Шевченка - актуального та модного. З початком війни росії проти України у 2014 році й повномасштабного вторгнення у 2022 році твори Тараса Шевченка звучать ще більш пророче, а кожне слово віддається в серці. І саме в ці важкі часи українці звертаються до його слів за підтримкою. Уже сама по собі назва «Кобзар» натякає, що це могутнє джерело для натхнення музикантів. А надзвичайна мелодійність і ритмічність поезій Тараса Шевченка зробили його одним із наймузичніших поетів світу[6]. До творів Шевченка зверталося кілька поколінь композиторів — вони стали піснями та романсами, симфонічними поемами, операми, ораторіями та балетами. Звичайно ж, на твори з Кобзаря звертають увагу і сучасні українські композитори та виконавці. Найбільше драматизм творів Шевченка припав до душі рок-музикантам, зокрема рок-балади є у творчості таких гуртів, як «Скрябін», «Кому вниз», «Мертвий півень», «Фата Моргана» тощо. А у селі Моринці Звенигородського району Черкаської області, де народився Шевченко, щорічно з 2014 року відбувається мистецький фестиваль Ше.Fest.

Легенди українського готичного року «КОМУ ВНИЗ» випустили альбом під назвою «4: Шевченко». Основою для створення композицій альбому стали відомі твори письменника. Досі гурт мав п’ять творів на слова Тараса Шевченка: «Микита Швачка», «До Основ’яненка», «Розрита могила», «Не нарікаю я на Бога» та «Суботів», що став першим широковідомим твором команди. До нової ж збірки «4» увійшли уривки: з «Княжни», «Хустини», «Холодного Яру», «У казематі» та з «Осії. Глави XIV»:

https://www.youtube.com/watch?v=xAYA8by2Es0

https://www.youtube.com/watch?v=mRXIBpC0D94

https://www.youtube.com/watch?v=Y_e6zMLRwSU

«Знайомство з шевченковою творчістю за посередництва сучасної музики може багатьох байдужих спонукати по-новому глянути на Тараса Шевченка, його творчість та й поезію взагалі»,  - казав Кузьма Скрябін. Гурт записав пісню «Мені однаково» на слова однойменного вірша Кобзаря: https://www.youtube.com/watch?v=xQbBTs6xP-A&t=1s

У новий альбом «Ввічність», який гурт «Тартак»  презентував у грудні 2022 року, увійшло 15 треків, які просякнуті соціальною тематикою та є певним творчим відображенням подій в Україні останніх років. Приємний подив у шанувальників викликала пісня «Косар». Це єдина пісня в альбомі, автором тексту якої є не Олександр Положинський. «Косар» – це вірш Т.Г. Шевченка, який завдяки гурту «Тартак», отримав рок-звучання: https://www.youtube.com/watch?v=czeOwkGKDqc&t=10s

«Бандурбенд» – український музичний гурт, заснований у 2005 році в місті Харкові.  Грає у стилі роко-хопо-фанко-фолк з елементами рок-н-ролу, рейву, реггі та етніки українською мовою. Вони популяризують призабуті українські народні пісні, надаючи їм нового сучасного звучання. Музиканти вирішили виконувати й вірші Шевченка в рок -обробці, тому що дуже люблять свою країну та хочуть її прославити. Вони виконують пісні «Думи мої думи» та «Тече вода з-під явора»:

https://www.youtube.com/watch?v=6xbCJAiyjJA&t=2s

  «Kozak System» – український гурт, що виник у лютому 2012 року. Тоді в музикантів відкрилося нове дихання та з гурту «Гайдамаки2» вони перетворилися на «Kozak System». У своєму дебютному альбомі «Шабля» музиканти ставлять поряд вірші культових сучасників з народними текстами і творчістю Тараса Шевченка. До альбому ввійшла пісня під назвою «Гайдамацька» на слова Кобзаря: https://www.youtube.com/watch?v=JP3bIbHkwDA&t=6s

У червні 2014 року, на початку російської агресії в Україні, мережу підірвало відео виступу солістів грузинського національного хору «Тбілісі». Відомим на весь світ багатоголоссям вони виконали пісню «Реве та стогне Дніпр широкий» – за класичним твором Кобзаря.

https://www.youtube.com/watch?v=pnaojmzinO4&t=3s

Отже, багатобарвна й усеосяжна шевченківська поезія у всі часи надихає композиторів і виконавців до  всебічного розкриття її багатства: від класичної форми до літературно-музичних вистав і рокових композицій, які поєднують у собі шевченківське слово з творами різних музичних жанрів. Іван Дзюба зазначав, що «волею історії  Шевченко ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі»[2, с.693]. Саме тому так пристрасно звучать поезії Кобзаря, покладені на музику, вони надихають українців на нові звершення, а найголовніше – ведуть до Перемоги над російськими окупантами.

Список використаних джерел:

1. Гончаренко О. Концепція державотворення за поетичними творами Т.Г. Шевченка. URL: http://conference.nbuv.gov.ua/report/view/id/459 (дата звернення 11.09. 2023 )
2. Дзюба І. Тарас Шевченко. Життя і творчість. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 720 с. URL: http://kobzar.ua/item/show/4660 (дата звернення 15.09.2023)
3. Ісаєвич Я. Минуле, сучасне і майбутнє народу: проблема спадкоємномті української культури у творчості Шевченка. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/ (дата звернення 18.09.2023)
4. Історія України: підручник/ Бут О.М. та ін. Черкаси: ЧТДУ,2016. 644 с. URL: https://repo.knmu.edu.ua/bitstream/123456789/13039/1/020063092.pdf
5. Конончук М. Шевченкові заповіти у трактуванні Юрія Лавріненка. Шевченкознавчі студії. 2011. Вип.13. С.73-82. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Shs_2011_13_13. (дата звернення 18.09.2023)
6. Радомська Л. Тарас Шевченко в сучасному мистецтві. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/9284-32842-1-PB%20(2).pdf (дата звернення 22.09.2023  )
7. Шевченко Т. Усі твори в одному томі. Київ: Ірпінь, 2007. 822 с.