Матеріали до уроків " Мовні розбори на уроках української мови"

Загальноосвітня школа №14  м .Ізмаїл Одеської області

Види розборів на уроках української мови в 5-11 класах

                                                                                      Учитель  української мови та літератури

                                                                                                         Христєва Любов Михайлівна

2020 рік

Актуальність теми

 В роботі  вчителів української мови  існують  суперечливі питання, а саме:

• послідовність оформлення  всіх видів мовного розбору;
• узгодження з вимогами початкових класів в рамках наступності.

Завдання розробки

 Відповідно до сучасної  методики  викладання української  мови виробити єдині вимоги до всіх  видів мовного розбору.

Теоретична частина

     Мовний розбір – це один з найбільш ефективних видів тренувальних вправ, у процесі якого знаходять ,виділяють у тексті окремі слова (звуки, морфеми), словосполучення чи речення, відносять їх до певної категорії (розряду, групи) і дають їм характеристику потрібної докладності.

      Відповідно до вимог методики проведення сучасного уроку  української  мови  мовні розбори за обсягом  можуть бути частковими або повними, за формою проведення – усними або письмовими.

      Повний – це розбір,при проведенні якого визначаються й характеризуються всі ознаки кожного аналізованого слова чи речення в повній відповідності до схем.

      Частковий – розбір ,при проведенні якого визначається тільки певна, тематично обмежена кількість ознак аналізованого явища.

     Письмовий розбір – досить ефективна форма роботи, що зміцнює знання й навички, після повного та глибокого усвідомлення  теоретичного матеріалу.  

      Відповідно до визначеного об'єкта або аспекту аналізу розрізняють: фонетичний (фонетико-графічний), лексичний, морфемний, словотвірний, морфологічний, синтаксичний, орфографічний, пунктуаційний, стилістичний та ін.

     Основні види розборів:

     Фонетичний розбір — передбачає вироблення в учнів навичок сприймати на слух особливості звуків мови і закріплення навичок запису транскрипцією.

     Морфемний розбір (за будовою) — розбір, покликаний поглибити знання про значущі частини слова — корінь, суфікс, префікс, закінчення та ін. афікси, розширити уявлення про морфемний склад самостійних і службових слів, створити ґрунт для засвоєння багатьох орфографічних правил, вивчення морфології і синтаксису.

      Словотвірний розбір — розбір, що дає змогу простежити словотвірні зв'язки слова і процеси словотворення в кожній частині мови. При цьому розборі виділяють твірну основу і словотворчий засіб та з'ясовують спосіб словотворення .

     Лексичний розбір — розбір, який покликаний закріпити теоретичні знання про слово як лексичну одиницю мови, виробити навички роботи над словом у контексті та роботи з тлумачним словником, із словниками синонімів, паронімів, антонімів тощо.

      Морфологічний розбір — розбір, покликаний посприяти засвоєнню і систематизації ознак частин мови, їхніх граматичних категорій, виробленню міцних практичних навичок словозміни іменних слів і дієслова, підготовці до вивчення синтаксису як учення про зв'язки слів у словосполученні й реченні. При морфологічному розборі слова визначають його початкову форму (для змінюваних), морфологічні ознаки і синтаксичну функцію.

     Синтаксичний розбір — розбір, покликаний виробити уміння аналізувати структуру простого, простого ускладненого і складного речення, розкривати характер синтаксичних зв'язків слів у словосполученні й реченні та синтаксичних відношень, що сприяє розвиткові зв'язного мовлення учнів.

Практична частина

Фонетичний розбір слова

Алгоритм розбору

1. Поділити  слово на склади, визначити місце наголосу.
2. Записати  кількість складів і їх характеристику (закритий, відкритий), який із них наголошений.
3. Записати  слово звуками (звуковий запис – фонетична транскрипція).
4. Поставити  наголос у звуковому записі.
5. Дати  характеристику звуків (голосні – наголошені, ненаголошені; приголосні – за дзвінкістю і глухістю; за твердістю і м'якістю).
6. Підрахувати кількість звуків і букв у слові.
7. Звукові процеси, що відбуваються  в слові (асиміляція, чергування тощо) – усно.

Письмовий запис:

Віддзеркалення – від/дзер/ка́/ле/ння – 5 складів; 1 – закр., ненагол., 2 – закр., ненагол., 3 – відкр., нагол., 4 – відкр., ненагол., 5 – відкр., ненагол..

[в’і д д з е^и р к а́  л е^и н': а]

в – [в’] – приголосний, дзвінкий, пом’якшений;

і –  [і] – голосний, ненаголошений;

д – [д] – приголосний, дзвінкий, твердий;

е – [е^и] – голосний, ненаголошений;

р – [р] – приголосний, дзвінкий, твердий;

к – [к] – приголосний, глухий, твердий;

а – [а] – голосний, наголошений;

л – [л] – приголосний, дзвінкий, твердий;

е – [е^и] – голосний, ненаголошений;

н – [н':] – приголосний, дзвінкий, м’який;

я – [а] – голосний, ненаголошений;

            14 б., 12 зв.

Морфемний розбір ( за будовою)

Алгоритм розбору

1. Виділити закінчення, змінивши форму слова
2. Позначити основу слова.
3. Знайти корінь, підбираючи спільнокореневі слова.
4. Виділити суфікс, з’ясовуючи його значення (за можливістю).
5. Виділити префікс, з’ясовуючи його значення (за можливістю).

Письмовий запис:

Словотвірний розбір

Алгоритм розбору

1. Визначити твірне слово (із споріднених — найближче).
2. Виділити в ньому твірну основу.
3. З ’ясувати словотворчі компоненти (афікси).
4. Визначити спосіб словотворення.

Зразок усного розбору:

Світиш світлом ясним любові й величі (Р. Іванченко).

 Велич — означає «велике значення чогось»; найближче спільнокореневе слово — великий; словотворчий засіб відкидання закінчення. Отже, слово велич утворене безафіксним способом.

Письмовий запис:

Велич←великий — безафіксний спосіб.

Славний←слава — суфіксальний спосіб.

Лексичний розбір

Алгоритм розбору

1. Слово, що аналізується, назвати в початковій формі.
2. Визначити, до якої частини мови належить.
3. Розкрити лексичне значення слова в реченні чи в контексті.
4. Пояснити, в якому значенні  вжите в реченні (контексті) – у прямому чи в переносному.
5. Чи має слово омонім (якщо має, вказати).
6. Дібрати до аналізованого слова синонім (якщо є).
7. Дібрати до аналізованого слова антонім (якщо це можливо).
8. З’ясувати походження слова. Якщо слово іншомовне, визначити, з якої мови воно запозичене.
9. Чи належить слово до загальновживаних ? Чи є професійним, діалектним?
10. Чи належить слово до пасивної лексики (є застарілим або неологізмом).

Письмовий запис:

Ніжна душа твого народу бринить у слові (І. Вихованець).

Бринить —  багатозначне, у переносному значенні, синоніми — вібрує, лунає, антонім — мовчить, власне українське, загальновживане.

                                                      Морфологічний розбір

 Алгоритм розбору іменника

1. Частина мови.
2. Початкова форма іменника (називний відмінок однини).
3. Власна чи загальна назва.
4. Назва істоти чи неістоти.
5. Рід.
6. Відміна.
7. Група.
8. Число.
9. Відмінок.
10. Синтаксична роль.

Письмовий запис:

У кімнаті не вистачало стільця.

Стільця – іменник, поч.ф. – стілець, заг. назва, неістота, чол. рід, ІІ відміна, м’яка група, однина,  родов. відмінок, додаток.

Алгоритм розбору прикметника

1. Частина мови.
2. Початкова форма (прикметник у називному відмінку однини чоловічого роду).
3. Група за значенням (якісний, відносний, присвійний).
4. Якщо якісний, то ступінь порівняння (якщо є).
5. Група за відмінюванням (тверда, м’яка).
6. Число.
7. Рід (в однині).
8. Відмінок.
9. Синтаксична роль.

Письмовий запис:

 …У світі той наймудріший, хто найдужче любить життя. (В.Симоненко)

Наймудріший – прикметник, поч.ф. наймудріший, якісний, проста форма найвищого ступеня порівняння, тверда група, однина, чол.рід, називний відм., присудок.

Алгоритм розбору займенника

1. Частина мови.
2. Початкова форма (називний відмінок однини).
3. Розряд за значенням.
4. Особа (в особових займенників).
5. Число (якщо є).
6. Рід (якщо є).
7. Відмінок.
8. Синтаксична роль.

Письмовий запис:

Біля школи у нас ростуть дерева.

 (У) нас – займенник, поч.ф. – ми, особовий, І-а особа множини, родовий відм., додаток.

Алгоритм розбору числівника

1. Частина мови.
2. Початкова форма числівника (називний відмінок).
3. Кількісний чи порядковий.
4. Розряд за значенням для кількісних: власне кількісний, збірний, дробовий чи неозначено-кількісний.
5. Група за будовою (простий, складний, складений).
6. Число (якщо є).
7. Рід (якщо є).
8. Відмінок.
9. Синтаксична роль.

 Письмовий запис:

Марко до п’ятнадцяти років не був ніде за межами острова.

П’ятнадцяти – числівник, поч. ф. – п'ятнадцять, кількісний, власне кількісний, складний, родовий відм., обставина.

Алгоритм розбору дієслова

1. Частина мови.
2. Початкова форма (інфінітив).
3. Вид.
4. Перехідність.
5. Дієвідміна.
6. Спосіб.
7. Час (для дійсного способу).
8. Число.
9. Особа (якщо є).
10. Рід (лише для дієслів мин. часу й умовного способу). 
11. Синтаксична роль.

Письмовий запис:

Як швидко плине час!

Плине – дієслово, поч. ф. – плинути, недоконаний вид, неперехідне, І дієвідміна, дійсний спосіб, теперішній час, 3-я особа однини, присудок.

Алгоритм розбору дієприкметника

1. Особлива форма дієслова.
2. Початкова форма (дієприкметник у називному відмінку ч. р. однини).
3. Активний чи пасивний.
4. Вид (доконаний чи недоконаний).
5. Час (теперішній, минулий).
6. Число.
7. Рід (в однині).
8. Відмінок.
9. Синтаксична роль.

Письмовий запис:

Мамин хліб був обсипаний зернятками тмину.

Обсипаний – дієприкметник, поч. ф. – обсипаний, пасивний, доконаний вид, минулий час, однина, чоловічий рід, називний відм., присудок.

Алгоритм розбору дієприслівника

1. Особлива форма дієслова.
2. Вид (доконаний чи недоконаний). 
3. Час (теперішній, минулий).
4. Перехідність (перехідний, неперехідний).
5. Незмінна форма.
6. Синтаксична роль.

Письмовий запис:

Білий димок, хвилюючись ,здіймається догори.

Хвилюючись – дієприсл., недоконаний вид, тепер.час, неперехідний, незмінний, обставина.

Алгоритм розбору прислівника

1. Частина мови.
2. Розряд за значенням (способу дії, міри і ступеня, місця, часу, причини, мети).
3. Ступінь порівняння (якщо є).
4. Незмінна частина мови.
5. Синтаксична роль.

Письмовий запис:

Зорі яскравіше засяяли вгорі.

Яскравіше – прислівник, міри і ступеня, проста форма вищого ступеня порівняння, незмін., обставина.

Вгорі – прислівник, місця дії, незмін., обставина.

Алгоритм розбору сполучника

1. Частина мови.
2. Група за значенням (сурядний і його розряд, підрядний і його розряд).
3. Група за будовою (простий, складний, складений).
4. Група за вживанням (одиничний, повторюваний, парний).
5. Що сполучає (однорідні члени речення, частини складного речення).

Письмовий запис:

Чим люди частіше черпають з криниці, тим краща й чистіша в криниці вода.

Чим… тим – сполучник, підрядний мети, простий, парний, сполучає частини складнопідрядного речення.

Й – сполучник, сурядний, єднальний, простий, одиничний, сполучає однорідні члени речення.

Алгоритм розбору прийменника

1. Частина мови.
2. Похідний чи первинний (непохідний). 
3. Група за будовою (простий, складний, складений).
4. На які відношення вказує.
5. З яким відмінком ужитий.

Письмовий запис:

Поля попід небом прослались безкрайні.

Попід – прийменник, похідний, складний,виражає просторові відношення, вжитий з орудним відмінком.

Алгоритм розбору частки

1. Частина мови.
2. Розряд за значенням (модальні (вид), словотворчі, формотворчі).

Письмовий запис :

Слово – то дивовижний витвір людини.

То – частка, модальна, вказівна.

Алгоритм розбору вигуку

1. Частина мови.
2. Група за значенням (емоційні, спонукальні, етикету, звуконаслідувальні).

Письмовий запис:

Гей, рум’яні мої небокраї, ви, міста гомінливі кругом…

Гей – вигук, спонукальний.

Синтаксичний розбір

Алгоритм синтаксичного розбору словосполучення

1. Виділити словосполучення з речення.
2. Пояснити граматичну будову словосполучення:

 а) знайти головне і залежне слово, поставити питання;

 б) вказати ви за будовою: просте (непоширене) чи складне (поширене);

 в) вказати, якими частинами мови виражені головне і залежне слово;

 г) вказати – прийменникове чи безприйменникове словосполучення, вид

 підрядного зв’язку;

   д) визначити спосіб синтаксичного зв’язку та граматичне значення.

Письмовий запис:

Відцвівся сонячний степ (О.Гончар).

              _{який? х}

Сонячний степ – словосполучення, просте (непоширене), іменникове, безприйменникове,

       ^{прикм.            ім.}

узгодження.

Алгоритм синтаксичного  розбору простого речення:

1. Розібрати речення за членами і схарактеризувати їх (спочатку групи підмета та присудка, потім другорядні члени речення, які входять до складу підмета та присудка).
2. Визначити вид речення.

1. За метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне).
2. За емоційним забарвленням (окличне чи неокличне).

ІІІ.  Характеристика речення.

1. За будовою (просте чи складне).
2.  За наявністю головних членів речення (двоскладне чи односкладне, якщо односкладне, то вид односкладного речення).
3. Повне чи неповне.
4. За наявністю другорядних членів речення (поширене чи непоширене).
5. За наявністю ускладнених конструкцій (однорідні члени речення, звертання, вставні слова, словосполучення, речення, відокремлені члени речення).

Зразок усного розбору :

Степ,оповитий тишею,дихав пахощами росяних трав (П.Панч).

Граматична основа – степ дихав. Степ – підмет, дихав – присудок (простий дієслівний).

Група підмета – степ, оповитий тишею. Степ який? – оповитий тишею – узгоджене означення, виражене дієприкметниковим зворотом.

Група присудка – дихав пахощами росяних трав. Дихав чим? – пахощами – непрямий додаток, виражений іменником; пахощами  чого? – трав – непрямий додаток, виражений іменником; трав яких? – росяних – узгоджене означення, виражене прикметником.

Письмовий запис:

     ім.            дієприкм.           ім.           дієсл.         ім.               прикм.          ім.

Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав.

(Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне ускладнене відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом.)

    _{іменник           присл.          інфінітив     пр.        дієприкм.            іменник}

Марійка мовчки дивилась на здивовану подругу (О.Десняк). (Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне неускладнене.)

Послідовність розбору складносурядного речення:

1. Визначити тип речення за метою висловлювання.
2. За емоційним забарвленням.
3. Встановити тип речення за наявністю / відсутністю сполучникових засобів.
4. Якщо речення  сполучникове, то яке саме – сурядне, підрядне.
5. Семантико-синтаксичні відношення між частинами.
6. Кількість частин та засоби зв'язку між ними.
7. Аналіз кожної частини за схемою простого речення.
8. Схема речення.
9. Поясненити розділові  знаки.

Зразок усного розбору:

      ім.              присл.           дієсл.       сп.  дієсл.   сп.    ім.          ім.      дієсл.    сп. ім.       дієсл.     ім.      пр.  .  ім.   пр.     ім.

Дніпро спокійно шумить і реве¹, і хвиля берег миє,² і мла стоїть стіною від землі до неба,

  прикм.                 прикм.

глухого, беззоряного³ (О.Довженко).

Речення розповідне, неокличне, складається з трьох частин: Дніпро спокійно шумить і реве(1),… і хвиля берег миє(2),… і мла стоїть стіною від землі до неба, глухого, беззоряного(3);

Між частинами складного речення виражаються єднальні відношення (перелік одночасних дій); прості речення, що є частинами складного, зв’язані між собою інтонацією переліку, єднальним повторювальним  сполучником і, а також однотипністю присудків;

Речення складне, сполучникове, складносурядне.

І речення – просте, з двома головними членами (підмет Дніпро, присудки шумить і  реве), повне, поширене (до присудка шумить відноситься обставина способу дії спокійно), ускладнене однорідними присудками.

ІІ речення – просте, з двома головними членами (підмет хвиля, присудок миє),  повне, поширене (від присудка залежить додаток берег) неускладнене.

ІІІ речення – просте, з двома головними членами (підмет мла, присудок стоїть), повне, поширене (від присудка залежить обставина способу дії стіною, яка має неузгоджене означення глухого, беззоряного), ускладнене відокремленим означенням.

У реченні ставлять коми, що відділяють прості речення одне від одного. В простому реченні (3) ставиться кома після означуваного слова перед означенням, що відокремлюється. Аналіз кожної частини за схемою простого речення.

Зразок письмового розбору:

  _{дієсл.сл.            дієслово      пр.     числ.        імен.       імен.          спол.      ч.        дієсл.сл.          дієсл.          імен.}

Можна розділити на сто частин яблуко¹, але не можна розділити землю²  (Нар. творчість).

(Розповідне, неокличне, складне, сполучникове, складносурядне, протиставлення дій, дві частини, з'єднані сполучником але:

І – односкладне, БО, поширене, повне, неускладнене;

ІІ - односкладне, БО, поширене, повне, неускладнене. [ ], але  [ ].)

Послідовність аналізу речень із підрядним типом зв’язку.

1. Визначити тип речення за метою висловлювання.
2. За емоційним забарвленням.
3. Встановити тип речення за наявністю / відсутністю сполучникових засобів.
4. Якщо речення  сполучникове, то яке саме – сурядне, підрядне.
5. За кількістю частин (двокомпонентне/багатокомпонентне)
6. Багатокомпонентне (вказати різновид).
7. Вид підрядної частини.
8. Аналіз кожної частини (головної та підрядної) за схемою простого речення.
9. Схема речення.
10. Пояснити розділові  знаки.

Зразок усного розбору:

 дієсл.сл.      займ.               ім.              пр.  займ.          ім.         ч.       дієсл.      ч.         дієсл.             пр.         ім.                              ім.

Немає такої професії,¹ в якій людина не змогла б піднятися на вершину майстерності² (І.Цюпа).

Речення  розповідне, неокличне, складне, сполучникове, складнопідрядне, складається з головного немає такої професії і підрядного в якій людина не змогла б піднятися на вершину майстерності; підрядне відноситься  до словосполучення в головному реченні такої професії, відповідає на питання якої?, підрядне означальне, пов’язане  з головним сполучним словом в якій, що виконує в підрядному роль означення. Підрядне речення стоїть після головного і відділяється від нього комою. Аналіз кожної частини за схемою простого речення.

Зразок письмового розбору

  _{доп.сл.   присл.          дієслово          сп.        прикм.       імен.      частка      з..      прислівн.            прикм.  сп.  прикм.   займ.}

Треба глибоко розуміти¹, що художня мова тільки та невичерпно багата й гарна², яка

   _{дієприкм.      займ.       прикм.          імен.             займ.        дієсл.       пр.       прикм.                 імен.     займ.    присл.     ч.}

виплекана твоїм рідним народом³, яка живиться із народного джерела⁴, що ніколи не

         _{дієслово}

замулюється⁵  (Петро Панч).

Розповідне, неокличне, складне, сполучникове, складнопідрядне, з кількома підрядними, з підрядністю змішаного типу (з послідовною й однорідною).

І –  головне,односкладне, БО, поширене,  повне, неускладнене;

ІІ – підрядне з’ясувальне,двоскладне, поширене,  повне, ускладнене однорідними присудками;

ІІІ – підрядне означальне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;

ІV - підрядне означальне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;

V - підрядне означальне, двоскладне, поширене,  повне,  неускладнене.

Послідовність аналізу речень із безсполучниковим типом зв’язку:

1. Визначити тип речення за метою висловлювання.
2. За емоційним забарвленням.
3. Встановити тип речення за наявністю / відсутністю сполучникових засобів.
4. Кількість частин (виокремити кожну з них і назвати).
5. Кваліфікація зв’язку між частинами та їх змістових відношень.
6. Аналіз кожної частини за схемою простого речення.
7. Схема речення.
8. Пояснити розділові  знаки.

Зразок усного розбору:

       ім.         прикм.           ім.                     ім.                  ім.

Дерево міцне корінням¹  –  людина горінням² (Нар.тв.).

Речення розповідне, неокличне, складне, безсполучникове, складається з двох простих речень: дерево міцне корінням (1), людина горінням(2). Між простими реченнями   відношення протиставні. У таких випадках між простими реченнями ставиться тире. Аналіз кожної частини за схемою простого речення.

Зразок письмового розбору:

    _{дієсл.          дієслово            імен.      присл.       дієсл.   імен.}

Почав накрапувати дощ¹, відтак пішла злива² (В. Габор).

Розповідне, неокличне,складне, безсполучникове, бо складається з 2-х частин,з’єднаних інтонацією,послідовність дій;

І – двоскладне,повне, непоширене, неускладнене;

ІІ – двоскладне, поширене, повне, неускладнене.               [  ], [  ].

Послідовність аналізу речень із різними типами зв’язку:

1. Визначити тип речення за метою висловлювання.
2. За емоційним забарвленням.
3. Встановити тип речення за наявністю / відсутністю сполучникових засобів.
4. Кількість частин / компонентів / блоків (виокремити їх).
5. Охарактеризувати тип зв‘язку між частинами, засоби їхнього поєднання, змістові відношення.
6. Аналіз кожної частини за схемою простого речення.
7. Схема речення.
8. Пояснити розділові  знаки.

Зразок письмового розбору:

 _{іменник           іменник            ч.        числ.            імен.      займ.       дієсл.           іменник          сп.  займ.       імен.        дієсл.}

Подив, здивування – це перший вогник¹, який запалив смолоскип², і воно, слово, горить –

         _{дієслово          пр.  займ.  імен.        пр.  займ.       сп.  пр.      дієприкм.   імен.    дієприкм.     ім.  сп.   імен.}

палахкотить у нашій мові³, до нього, як до незгасної зірки, звернені  очі й думки

    _{іменник           сп.          іменник}

мислителя й художника⁴.

Речення розповідне, неокличне, складне, з різними видами зв’язку, складається з чотирьох частин, між 1-2 ч. – підрядний  зв’язок за допомогою сполучного слова який; між 2-3 ч. сурядний сполучниковий за допомогою сполучника і (єднальні відношення); між 3-4 ч. безсполучниковий зв’язок (одночасність дій);

І – головне, двоскладне, поширене,  повне , ускладнене однорідними підметами;

ІІ – підрядне означальне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;

ІІІ – двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленою прикладкою;

ІV – двоскладне, поширене, повне, ускладнене порівняльним зворотом, однорідними підметами (І ряд), однорідними додатками (ІІ ряд).