Матеріали до уроків "Вивчаємо абетку весело. Літера Х"

Вивчаємо абетку весело

Літера  Х х

НЕСЛУХНЯНА АБЕТКА

Абетка Бігла Весело…
Гуділи Ґедзь і Джміль.
Е — екало, Є — єкало,
Жувало Зе кисіль.
І Їхало до Йоржика,
Кричала Лиска „Му-у-у!”,
На Огірка Полізло еР,
Сміялось Те до У.
еФ — фукало, Ха — хрюкало,
Цапочок Чобіт Шив,
ЩипалисЬ Юля і Ясько,
А ЗНАК М’ЯКИЙ (Ь) сидів.
Що ж робить він, той знак?
Він літери пом’якшує. Отак:
Кінь, день, тінь.

 

 

 

 

Вірші про букву Х

 

ХХХХ

Схрестили два спортсмени

Рапіри у бою.

Навчили «Х» читати

Оксаночку малу.

 

ХХХХ

Плоскогубці розійшлися,

Розсміялись: ха-ха-ха!

Ці веселі плоскогубці

Схожі з літерою Х!

ХХХХ

Дитя хліба не доїло

й кинуло під ноги.

І маленька Харитина

промовила строго:

 

- Ох, маленький, мусиш знати:

хліб - не м'яч, він - не для гри.

Бо без хлібця всі голодні.

Он синичкам занеси!

 

Хлопчик крихти всі зібрав

і заніс у двір пташкам.

ХХХХ

Хрущ із хрущиком удвох

Принесли у лапках мох,

Хутко-хутко принесли,

Гарну хатку утяли

 І удвох сказали: - Ох,

Ох, який хороший мох!

Хай там дощ торох-торох,

Нас обох захистить мох!

 

ХХХХ

ХРИСТИНКА  Й  ХУСТИНКА

- Христинко-Христинко,

Ти зняла б хустинку –

Вже вітер не свище.

 

- Сказала Оленка,

Що я ще маленька,

А  так

На  хустинку  аж  вища!

 

ХХХХ

Хоровод водили діти

круг ялиночки в теплі.

А надворі холодно.

Йди, зайча, сюди!

Хитрунка-лисичка

тебе не займатиме.

Хіба можна в нас на святі

когось ображати?

 

ХХХХ

Ховрашок ходив химерно

І ховав за щоки зерна —

Запасався на останнє

Передзимне харчування.

 

ХХХХ

Ха-ха  - побраталися!

Справа, гляньте, на одній нозі

Дибає перше «І»;

Зліва, також на одній нозі,

Дибає друге «І»;

Стрілися, побраталися,

Розговорилися –

Удвох на двох ногах

Ходити навчилися;

Пригода така –

З’явилася «Ха».

 

 

 

ХХХХ

Художник

Художник малював картину

Веселу мишачу родину.

Образився пухнастий кіт:

І «Чому не мій котячий рід?»

 

ХХХХ

Хата

У всьому є своя краса

(Краса ж завжди крилата)

Ні, не летить у небеса

Оця звичайна хата:

 

Вона — не палац золотий,

Не хмародеру буря,

Але росли, росли у ній

Шевченко і Петлюра!..

 

Усі віки у ній живі,

У ній молилась мати...

Будуймо ж палаци нові

І не забудьмо... хати!

ХХХХ