ДОБРА БІЛОЧКА
КАЗКА
У парку Моршина жило дві родини білок. Кожна з них мала свій горіх, з якого восени збирала горішки. Та одного року горіх родини білок зі світло-рудою шерстю зародив, а горіх родини білок з темною шерстю не дав плодів. Зажурилися темношкірі. Світло-руді зібрали урожай, занесли до дупла, закопали в ямки, щоб мати, що їсти взимку та навесні. А темно-руді не склали запасів. . Якось світло-руда мама-білка побачила, що темно-руда сидить на гілці дуба і плаче.
- Чого плачеш, подруго? - спитала.
- Як мені не плакати? Горіхи на моєму дереві не зродили. Чим годуватиму своїх діток взимку та навесні?
Задумалась світло-руда. А потім каже:
- Я дам тобі половину з того, що зібрала.
- Справді?
- Звісно. Ми ж друзі. Ти б теж так поступила, я впевнена, якби я опинилася на твоєму місці. Чи не так?
- Так. Дякую тобі, люба подруго!
Наступного дня світло-руда білка віддала те, що пообіцяла темно-рудій. А та на знак подяки подарувала їй букет із айстр та соснових гілок, на яких були шишки.
Обидві були раді й станцювали на великій гілці дуба танець білчачих хвостів.
ЗАПИТАННЯ