МАТЕРІАЛИ ДО УРОКУ: «КОЗАЦЬКІ ПОСЕЛЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ ВІТОВСЬКОГО РАЙОНУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

КОЗАЦЬКІ ПОСЕЛЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ ВІТОВСЬКОГО РАЙОНУ

МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АВТОР :

Мороз Євген Олександрович, вчитель історії і правознавства Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №29, Миколаївської міської ради

В строкатому етнографічному матеріалі Миколаївської області чималий пласт займає елемент української козацької культури. Сьогодні варто поставити на часі дня питання про цілеспрямовані розвідки саме цієї частини етнографічно-фольклорного матеріалу на Миколаївщині. Полегшити ці пошуки може чітке визначення місць поселення та проживання козаків на території області. Часто-густо козаки перебували на Північному Причорномор’ї ще за часів зародження козаччини. Багато з них віддали своє життя у цих степах, ховаючись по балках, урочищах, ярах, щоб звільнити невільників українців, відбити їх у яничар. Борючись за визволення споконвічних слов’янських земель від завойовників, зокрема Очаківщини, сюди не раз приходили загони запорізьких козаків [1].

Найвідомішими козацькими поселеннями на території Вітовського району є села Калинівка, Кисляківка, Руське, Лупареве, Свято-Троїцьке.

За час існування Коша Нової Запорізької Січі (1734-1775 рр.) на південній його частині існував так званий Кисляківський курінь українського козацтва. Цей курінь розташовувався на землях сучасного села Лимани. Свого часу від назви куреня з'явилася назва села Кисляківка (в різні часи - Руське, Федорівка). А в 1956 році з Кисляківки і розташованих поруч сел  Свято-Троїцьке та Юхимівка було утворено село Лимани [1].

В 1709 році, після поразки шведів під Полтавою та переслідувань їх російськими військами, Карл ХІІ та Іван Мазепа разом зі своїми військами вирішили утекти до Туреччини. Останній шлях їхній пройшов по нашій території, через майбутні Полтавку, Піски, Спаське, Вітовку, Кисліківку, через Руську і Волоську коси на Очаків, а звідси – на Бендери. Останньою зупинкою їх була Руська коса. А для деяких – остання крапка в їхньому житті: рани та хвороби забрали життя у багатьох [2; c.38-39].

Вихідці з Кисляківського куреня ще в 1772 році спорудили  біля балки християнську церкву в ім'я Спаса. За своєю архітектурою це була капітальна споруда, стіни з каменю товщиною близько 2 метрів, дзвіниця кам'яна окремо від церкви, але не з західної, як прийнято будувати в наш час, а з південно-східного боку. За зовнішнім виглядом вона представляла чотирикутну, кілька подовжену вежу в два поверхи, з декількома амбразурами, розташованими одна проти іншої.

Вона була пристосована для бойових цілей на випадок нападу татар з боку степу і турків з боку Дніпро-Бузького лиману. З усіх церков запорізьких козаків церква в селі Кисляківка - єдина в своєму роді, тому що вона була побудована з каменю і пристосована до стратегічних цілей.

Станом на 1886 у селі Кисляківка, центрі Кисляківської волості Херсонського повіту, Херсонської губернії, мешкало 73 особи, налічувалось 19 дворових господарств, існували православна церква та земська станція. За 4½ версти — рибний завод, соляний завод, маяк. За 15 верст — рибний завод. За 26 верст — поштова станція. За 32 версти — постоялий двір [3].

Під час панування радянської влади і войовничого атеїзму перший раз в двадцяті, а потім і в тридцяті роки минулого століття були невдалі спроби зруйнувати цю церкву. Тоді вона вистояла, але після Другої світової війни влада таки знищила церкву, камені з неї потроху розібрали місцеві жителі на будівництво своїх осель.

За словами старожилів села Лимани, церква мала підземні ходи, що було підтверджено біолокаціонними дослідженнями. А в 2004 році археологами були відкриті залишки частини підземного ходу, який перетинає шосе і йде на північ від залишків церкви в степ ...

Ще одна визначна пам'ятка в Лиманах - дуже старий млин. У 1956 році 80-річний дід Турчин (місцевий житель) розповідав, що ще його прадід працював на цьому млині, що в роки війни в ній мололи борошно.

У 1961 році млин був відремонтований, була організована його охорона та обслуговування. Млином в селі Лимани цікавилися наукові співробітники НДІ ТІАТ в 1992 році. У складеній обліковій картці зазначено, що млин має архітектурно -історичну цінність [2; c.39-40].

На території колишньої Херсонської губернії було дуже багато вітряних млинів. Тільки в Богоявленське (тепер Корабельний район Миколаєва) в 1896 р. їх було 54 [4].

А тепер це єдиний збережений  в окрузі млин стоїть в Лиманах напівзруйнований, як годинниковий механізм нашої історії, з обдертим дахом, обдертими дерев'яними стінами, замість 4-х крил - залишки тільки двох ....

Не тільки ця історична пам'ятка валитися в Лиманах. Могили козацького кладовища тут просто змиває в річку.

Археологічні дослідження виявили десятки козацьких цвинтарів на півдні України.

Могили над кожним похованням невеликі, видовженої форми. Їх приналежність до козацьких визначається за наявністю кам'яних хрестів і надмогильних плит. Запорожці були талановитими майстрами з виготовлення кам'яних (з дрібнозернистого вапняку) хрестів з різьбленням, яких налічують близько ста типів. Серед відомих майстрів по виготовленню кам'яних хрестів на Миколаївщині був Микита Косторезов, роботи якого знаходяться в Лиманах [2; c.39-40].

ЛІТЕРАТУРА

1. Козацькі поселення на Миколаївщині . Історія та легенди. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів культури та мистецтв. / Авторський колектив : Дрізо В. Я. (керівник), П’ятигорський В. В., Царельник О. О., Щукін В. В., Крамаренко В. В., Іваницька Т. І. – Миколаїв: Можливості Кімерії, 2001 р. – 56 с.

2. Богоявленскому роду нема переводу: історія Корабельного району м. Миколаєва у зібранні Валерія Коби. - Врадіївка: Коваленко А. Г., 2014. – 370 с. : іл.

3. Культура та побут Півдня України за православно-народним календарем ( Козацькі поселення Миколаївщини) : Навчальний посібник з народознавства. / Дрізо – Омеляненко В. Я. (керівник), Царельник О. О., Мицик С. В. – Миколаїв, 2007.

4. Козацька веселка над Бугом. Свята та обряди за народним календарем в козацьких поселеннях Миколаївщини. Хрестоматія з народознавства. Авторський колектив : керівники Дрізо-Омеляненко В. Я., Царельник О.О., Лоскутніков В.С. - Миколаїв: Можливості Кімерії, 2002. – 192с.

5. Ковальова О.Ф. Бугогардівська паланка: науково-популярне дослідження  /Октябрина Федорівна Ковальова. Миколаїв:  Іліон, 2011. – 300с.