МАТЕРІАЛИ ДО УРОКУ: «ЛЕОНТОВИЧ МИКОЛА ПАВЛОВИЧ – ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧА І ЗАСНОВНИК МИКОЛАЇСЬКОГО ЗООПАРКУ»

МАТЕРІАЛИ ДО УРОКУ: «ЛЕОНТОВИЧ МИКОЛА ПАВЛОВИЧ – ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧА І ЗАСНОВНИК МИКОЛАЇСЬКОГО ЗООПАРКУ» 

Леонтович Микола Павлович народився 20 грудня 1876 року в Єлісаветграді (Кропивницький), у дворянській родині мирового судді Павла  Леонтовича і його дружини Марії Миколаївни. Микола став юристом, здобув освіту в Імператорському Вищому юридичному училищі Санкт-Петербурга (59-й випуск). Після його закінчення 1898 року переїхав до Одеси, де отримав природничо-наукову освіту [3]. 1901 року Микола Леонтович переїхав до Миколаєва, купив  будинок з великою земельною ділянкою на вулиці Адміральській – найпрестижнішій миколаївській вулиці того часу – і з головою поринає у вир громадського життя міста.  Він відвідував бали та звані вечори дворянського зібрання, де охоче акомпанував і сам виконував прекрасні власні романси. Уже через три роки (1903 р.) став депутатом міської Думи. Кар'єра Миколи Павловича розвивається стрімко. Ще зовсім молодий чоловік, та ще й «не з місцевих», заслужив довіру допетутатів. 1906 року Микола Леонтович – заступник міського голови. 1908 року – виконувач обов'язків міського голови. За рік з невеликим він зарекомендував себе як мудрий політик і діяльний господарник, і 8 квітня 1909 міська Дума більшістю голосів обрала Леонтовича міським головою на 4 роки. Потім – на наступний термін. Микола Павлович залишався міським головою аж до 1917 року[2].

Але все ж одним з основних його досягнень стало створення в місті акваріуму і зоопарку. Ще 1898 року Микола Павлович почав збирати колекцію екзотичних рослин і акваріумних рибок. Захоплення швидко переросло масштаби домашнього хобі, і 26 квітня 1901року молодий юрист відкрив двері свого будинку для всіх бажаючих. В основі його зібрання була прекрасна колекція акваріумних риб, плазунів, екзотичних птахів... До перевороту зоопарк був особистою власністю міського голови і розміщувався в його будинку. Колекція навіть на ті часи була солідною і відзначалася серйозним науковим підходом до свого формування. Акваріум був оснащений за останнім словом техніки того часу: мав електричні компресори, нагрівачі. Риби розміщувалися у 75 акваріумах, обсяги яких сягали 3000 літрів. В колекції було понад 50 видів риб та земноводних, понад 1000 екземплярів. Вона була широко відома в Росії і в Європі. Авторитетні європейські журнали публікували наукові статті Леонтовича і з захопленням розповідали про акваріум в далекому провінційному Миколаєві. 
З приходом більшовиків у Миколаїв, усі сили йшли на порятунок колекції, а з часом і на її розширення. Завдяки Леонтовичу колекція невпинно поповнювалась новими екземплярами та користувалась шаленою популярністю[1].
          30 травня 1917 року за рішенням миколаївської ради робітничих депутатів Микола Павлович Леонтович був заарештований, знаходився під арештом до 11 серпня 1919 року. Конкретного звинувачення навіть не пред'являли. Дворянин, колишній міський голова, хіба цього недостатньо? 
      1918 року колекція М. П. Леонтовича була націоналізована, а він сам після звільнення був призначений першим директором Державного акваріуму. З великими втратами Акваріум пережив громадянську війну. 25 червня 1922 року відбулося друге його урочисте відкриття Миколаївського Держакваріума. Цього року його відвідало близько 40 тисяч чоловік. Відвідини на той час були безкоштовними. До 1923 року Миколаївський Держакваріум був на утриманні місцевої наросвіти, потім був переведений на держбюджет, а з березня 1934 року – на бюджет міста.  

Ось що писав 1927 року альманах «Вся Николаевщина»: «Мико-лаївський акваріум є пам’яткою не лише Миколаєва, але й єдиним акваріу-мом у Союзі Радянських Республік. Після Неапольського і Монакського він є третім у Європі за різноманітністю експонатів і тому становить великий інте-рес. Зараз акваріум налічує до трьох тисяч експонатів і має низку відділів»[1].
      1925 року при Акваріумі було відкрито зоологічний відділ, і він став іменуватися Акваріум-Зоосад. Територія була збільшена до 0,75 га. Побудовані вольєри для копитних тварин, клітки для хижаків, розбито парк. У 1928 році штат зоосаду складався з 9 чоловік. Микола Леонтович, його родина і деякі співробітники жили на території парку. 
      1930 року Миколу Леонтовича переведено з директорів в наукові співро-бітники, а 1935 року – взагалі звільнено. Ось що він пише у своєму листі Комітетові радянського контролю від 14 травня 1935 року: «Я не прошу по-новити на роботі в Акваріумі, який я організував і якому присвятив життя своє, працюючи з любов’ю, ентузіазмом не за страх, а за совість! Все одно за даного стану речей я не міг би принести користь, але я прошу про одне комі-сію радянського контролю: змінити формулювання мого звільнення «як чу-жий елемент» — образливе, несправедливе і неприпустиме! Я бажаю й нада-лі чесно і віддано працювати за моєю спеціальністю на користь соціалісти-чної держави і пролетарських мас...» [1].  1934 року почалися нічим не обгрунтовані репресії Леонтовича і його сім'ї, а 28 липня 1937 року він був заарештований за несправедливим звинуваченням у зв'язках з контрреволюційно налаштованою інтелігенцією та участю у військово-офіцерській організації.  Згідно із сімейною легендою, Н. П. Леонтович помер у Тамбовській в'язниці 1940 року, але ніяких документів, підтверджуючих це, знайдено не було. Точні дата і місце його смерті достеменно не відомі досі. 18 травня 1957 року, справу Миколи Павловича Леонтовича було переглянуто Президією Миколаївського обласного суду, скасовано та припинено. М. П. Леонтович реабілітований (посмертно)[3]. 
       Микола Павлович Леонтович мав друковані праці з акваріуму і тераріуму. Був членом Союзу Працівників освіти з 1918 року, членом секції Науковців до 1934 року. Ім'я Миколи Павловича Леонтовича – міського голови і засновника зоопарку, на довгі роки було забуто. Більше 20 років знадобилося Володимиру Топчому, нинішньому директору зоопарку, щоб повернути це ім'я нащадкам.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Степанова, М. Л. Аквариум Н. П. Леонтовича: [о частном музее живой природы, на базе которого вырос сегодняшний Николаевский зоопарк] / М. Л. Степанова // Тези першої обласної наукової краєзнавчої конференції. Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження». – Миколаїв. – 1995. – С. 3 – 5.

2. Бойчук С. Знаковые даты нашего зоопарка / С. Бойчук // Южная правда. - 2015. - N 143(19 дек.). - С. 3 : фот.

В 2016 году Николаевский зоопарк отметит свое 115-летие, а в этом году исполняется 75 лет смерти его основателя - Николая Павловича Леонтовича.

3.Леонтович Николай Павлович // Николаевцы. 1789 – 1999: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 200 – 201.