Павло Григорович Тичина (1891-1967) український поет, перекладач
«Гаї шумлять» (1913)
Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся. Милуюся -дивуюся, Чого душі моїй так весело. |
Гей, дзвін гуде — І здалеку Думки пряде — Над нивами. Над нивами-приливами, Купаючи мене, мов ластівку. |
Я йду, іду — Зворушений. Когось все жду — Співаючи. Співаючи - кохаючи Під тихий шепіт трав голублячий. |
Щось мріє гай — Над річкою. Ген неба край — Як золото. Мов золото — поколото, Горить-тремтить ріка, як музика. |
Біографічні відомості |
Народився на Чернігівщині Батько – священник З дитинства мав хист до музики, співу й малювання Навчався у духовній семінарії
|
Художні засоби Епітети: «шепіт голублячий» Метафори: «гаї шумлять», «хмарки біжать», «дзвін гуде», «думки пряде», «шепіт трав», «мріє гай», «горить-тремтить ріка» Порівняння: «купаючи мене, мов ластівку», «ген неба край — як золото», «ріка мов золото-поколото», «ріка як музика» Ліричний герой: спостережливий уважний чуйний дбайливий Висновок Кожна людина відчуває природний світ індивідуально
|
Перша збірка віршів |
«Сонячні кларнети»
|
|
Рід літератури
|
Лірика |
|
Тематика |
Пейзажна лірика
|
|
Жанр
|
вірш |
|
Тема |
оспівування краси гаїв України
|
|
Ідея
|
уславлення гармонії між природою та людиною
|