Матеріали до уроку. “Підслухані розмови, або Сторінки нашого роду” (новели)

Про матеріал
Шановні колеги! Пропоную Вашій увазі творчу роботу “Підслухані розмови, або Сторінки нашого роду” (новели). Думаю, цей твір можна використати на уроці літератури рідного краю (творчість наших земляків - юних письменників), а також - на уроках розвитку мовлення.
Перегляд файлу

Підслухані розмови, або Сторінки життя мого роду

Розмова перша, підслухана мною

Моя матуся була найменшою в сім’ї. Пишалася своїм родом: «Аякже, чотири старших брати, а я – найменшенька. Усі мене любили. Хоча...»

Літом маленька господиня поралася на подвір’ї, а брати (два старшеньких) – у хаті.

  •    Галинко, а ходи-но  сюди!
  •    Чого?
  •    Та швидше-бо, швидше!

Кинула віничок, ряднинку – побігла.

Аж раптом із-за дверей: ба-ба-ба-бах-ах-ах!!!

Зі страху, здавалося, серце зупинилося. Завмерла, заніміла... А хлопцям смішно – регочуть.

Це вони батькові рушниці зі схованки дістали. Добре, що патрони сіллю, а не порохом зарядили...

  •    Від того часу боюся навіть сніжок, якими так полюбляють кидатися хлопчаки.

Розмова друга, підслухана мамою

Бабуся часто говорила, що їй пощасливилося: народилася вона в шістдесятих, далеко від війни... «Але ж у багатьох моїх однолітків не було старших ні братиків, ні сестричок. Їх забрала війна, хоча народилися вони також після неї...»

  •    Чому? Як забрала?
  •    У нашому селі є вулиця Бойківщина, а через поле – залізниця, а неподалік і станція. Мабуть, дуже  важлива, бо фашисти під час відступу часто її бомбили. Там троє наших солдат загинуло.

А років через 5-6 дітки пасли корів у полі. Знайшли снаряд, що вони там з ним робили – хтозна... Розірвався... Скільки горя, скільки сліз!

Ми часто ходили по цьому полю: зі станції додому, з дому –  на станцію...

І завжди здавалося, що якась  дивна тиша стояла над ним посеред високої кукурудзи, посеред золотої пшениці.

Скільки могла б нам розказати ця тиша, якби заговорила...


 

Третя розмова, підслухана бабусею

«Наша прабабуся тримала весь рід на своїх плечах,» - часто можна було почути від старших.

Ага ж, тримала, трималася...

Заміж вийшла за багатого (нашого прадідуся), а за більшовиків стали «куркулями»...

  •    Ольго, сьогодні вночі будемо втікати на Воронежчину, - глухо продзвеніло кожне слово.

Злякаляся:

  •    Куди я з малими дітьми?

А вранці – скрізь пусто, ніде нікого. Зібрала вузлика з одежею, сидить посеред двору з дітьми. Ганнуся на руках агукає, а Марійка навколо них дибає: тільки зіп’ялася на ніжки. Із сусіднього села повинен брат Павло приїхати, забере додому, а там же пекло: старший брат із сім’єю, мати, два менших брати, сестра...

А «совєти» тягнуть корів і коней, стріху розбирають... Хазяйнують.

Один підійшов :

- Не жалко?

- Та я тут тільки чотири годочки прожила. Оце тільки і надбала – діточок...

Перед війною дід посеред ночі стукав у вікно –  просив зійтися. Не зійшлися... Не простила...

docx
Додано
20 лютого 2022
Переглядів
230
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку