Матеріали до уроку "Тарас Шевченко. Викуп поета з неволі, причини покарання, арешт, перебування в казематі, заслання. «Думи мої, думи мої…»(1847). «Мені однаково, чи буду…»

Про матеріал
Матеріали до уроку "Тарас Шевченко. Викуп поета з неволі, причини покарання, арешт, перебування в казематі, заслання. «Думи мої, думи мої…»(1847). «Мені однаково, чи буду…» із посиланням на відео про поета, додатками. Матеріали біографії письменника можна викорасти і для 7класу, опрацьовуючи тему "Тарас Шевченко. Життєпис поета. Вірш «Мені тринадцятий минало…». Мотив усеперемагаючого життєлюбства, доброти, любові. «Тополя».
Перегляд файлу

12 жовтня понеділок

План-конспект дистанційного уроку

ПІБ та посада викладача

вчитель української мови та літератури

 Бесараб Марія Олексіївна

Назва предмету

Українська література

Клас

12 жовтня 8о

Базовий підручник

О.М. Авраменко Українська література 8 клас

Цілі уроку

  • поглибити знання учнів про долю та  багатогранну творчість Тараса Шевченка;
  • розкрити історичну основу та  умови написання творів;
  • поглиблювати знання з історії рідної країни,
  • вдосконалювати вміння виразно читати поетичні тексти;
  • розпочати роботу над ідейно-тематичним  змістом поетичних творів, аналізувати  поезії в контексті біографії поета;
  • розвивати вміння дітей робити характеристику образів, змальованих у поезіях;
  • розвивати вміння знаходити художні засоби та  пояснити їхню роль у творі;
  • розвивати увагу, пам'ять, логічне мислення; вміння застосовувати раніше вивчені знання під час виконання завдань;
  •  виховувати пошану до історії України, любов до  творчості митців-патріотів,  що сприяє відродженню національної самосвідомості, патріотичних почуттів, естетичних смаків молоді;
  • виховувати любов до краси рідного слова та бажання відроджувати і вивчати оригінальну творчість та історію народу;
  • розвивати вміння грамотно висловлювати власні думки, судження, логічно й послідовно аргументувати свої міркування;
  • формувати активну життєву позицію.

Тема уроку

13-14) Тарас Шевченко. Викуп поета з неволі, причини покарання, арешт, перебування в казематі, заслання. «Думи мої, думи мої…»(1847). Усвідомлення власної місії поета. «Мені однаково, чи буду…» Роздуми поета про власну долю, долю України. Аналіз поезії в контексті біографії поета

 Необхідне технічне обладнання

Комп’ютер, телефон

Тези та зміст

Автопортрет з рукописом (Подарунок Варварі)

Тарас Шевченко. Автопортрет з свічкою,…

http://taras-shevchenko.com.ua/frontend/webcontent/images/foto/622_220x300_shevchenko_1860_02.jpg

1840, 1843, 1845, 1847,1848, 1849, 1851, 1857,  1861 АВТОПОРТРЕТИ

 

Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком — і вказав нові світи й вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій
І.Я Франко
 

Актуалізація опорних знань

Тарас Григорович Шевченко — велика та невмируща слава нашого народу. В його особі український народ ніби злив свої найкращі духовні сили й обрав його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштував свою ліру Кобзар, тому й оживало в слові його все те, що таїлося в самій глибині серця. Із тим скарбом — словом свого найкращого сина — український народ і виходить до всіх людей землі.

Ви вже дещо знайомі з життєвим шляхом поета, тому для актуалізації своїх знань зіграймо літературне лото «Асоціації», пригадаймо вже відомі сторінки життя Т.Шевченка.

1.     Моринці.  Село, де народився майбутній поет.

2. Григорій .   Ім'я батька поета.

3. Енгельгардт.   Прізвище пана, у якого Тарас служив козачком.

4. Дяк .  Перший учитель Тараса.

5. Петербург.   Місто, де навчався письменник.

6. Брюллов. Прізвище видатного художника,який намалював портрет Жуковського, який  було розіграно в лотерею для викупу Тараса Шевченка з кріпацтва.

7. Академія. Заклад, у якому Тарас Григорович здобув вищу освіту.

8. Кобзар. Збірка поета.

9. 24. Вік, коли було викуплено Т. Шевченка з кріпацтва.

10. Тарасова. Гора, на якій поховано поета.

11. Малювання. Заняття, яке Тарас полюбив з дитинства.

12. Кирило і Мефодій. За участь у Кирило-Мефодіївському товаристві Шевченка було відправлено у заслання.
Життя і творчість Т. Г. Шевченка

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО

 (09 березня 1814р.— 10 березня 1861р.)

1. Родина поета, його дитинство.

 Тарас Григорович народився в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків. Батько Тарасів був не тільки добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Досить про¬рочим виявився батьків заповіт: «Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледаще; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме...».

 У 1822 році батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса.

Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині почалися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.

Після смерті батька, мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у Кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського.

2. Навчання і служба Тараса.

 У 1829 р. Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832 р. пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяєва (здібності до малярства виявилися у Тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту). Хоч від жорстокого маляра Тара¬сові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. Хлопець чимало малював з натури.

3. Викуп поета з неволі.

 Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської й української культур (К. Брюлловим, В. Григоровичем, 0.Венеціановим, В.Жуковським, Є. Гребінкою).

 22 квітня 1838 спільними зусиллями згаданих митців за 2 500 руб був викуплений з кріпацтва. Саме за стільки продали портрет Василя Жуковського роботи Карла Брюллова. Так Енгельгардт отримав гроші і написав відпускну.

Коли пошили новий одяг, Шевченко пішов із Сошенком до якоїсь установи і там зареєстрували акт визволення. Наступного дня о 10 годині він прийшов до Брюллова.

.
25 квітня (7 травня) на квартирі Брюллова, у присутності Вієльгорського та Мокрицького, Жуковський вручив Тарасові відпускну. Це був день невимовної радості. Тоді Шевченко вигукнув своє захоплено–радісне: «Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога — ​велике щастя буть вольним чоловіком».
 

 Відтоді почав відвідувати Академію мистецтв на кошти Товариства заохочування художників. А згодом став одним із найулюбленіших учнів видатного російського художника Брюллова. Шевченко поглинав книги з мистецтва, всесвітньої історії, слухав лекції з анатомії, філології, зоології, часто бував у театрах і музеях.

 Ось, власне, так і викупили Шевченка з кріпацтва. Нарешті мав розквітнути талант, справжній, унікальний, який явив усьому світові Кобзаря – основоположника нової української літератури й української літературної мови.

 А в 1840 р. сталася подія, що не лише близьким друзям, а й усьому світові засвідчила: народився Поет. Перша книжечка «Кобзар» була невелика за обсягом. Але внутрішня сила, що нуртувала в кожному рядку, не давала спокою, бентежила, хвилювала. Його голос змусив бодай на мить завмерти пихатий і розбещений Петербург. І ця мить вартувала ой як багато.

 

4. Причини покарання царем Т. Шевченка, арешт письменника.

 У 1846 р. Тарас Шевченко вирушив до України з метою там оселитися, знайшов роботу в Київській археографічній комісії та почав змальовувати й описувати історичні пам'ятки по всій Україні. Цього ж року в Києві поет познайомився з викладачем історії Київського університету, в майбутньому — видатним ученим-істориком, письменником та публіцистом М. Костомаровим, який загітував Шевченка вступити до таємничої політичної організації — Кирило-Мефодіївського братства, яке поширювало ідеї слов'янського єднання, маючи за мету утворення федерації вільних слов'янських народів. Основний програмовий документ організації — «Книга буття українського народу» — написана Костомаровим. У ньому читаємо, що недалеко вже той час, коли в Україні всі люди будуть «вільні і рівні, і не мала б Україна над собою ні царя, ні пана, опріч Бога Єдиного, і, дивлячись на Україну, так би зробилось і в Польщі, і в інших слов'янських краях». У цій же книзі гостро затавровано Петра І та Катерину II, названо їх катами за те, що вони позбавили Україну волі.

5. Перебування Т. Шевченка в казематі.

 5 квітня 1847р. Шевченка було заарештовано на переправі через Дніпро, коли він повертався з Чернігова до Києва, і відправлено до Петербурга. Тут, у казематі, захований від усього світу, в брутальних допитах і нестерпному очікуванні вироку провів Тарас Григорович квітень і травень.

Проте Шевченка звинувачували, головним чином, не в участі в Кирило-Мефодіївському братстві, а в написанні революційних творів. Найбільшу лють у високопоставлених жандармів викликала поема «Сон».

 6. Заслання письменника-бунтаря.

 Після закінчення слідства поет «за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений», засланий до Оренбурзького окремого корпусу рядовим солдатом на 10 років без права писати й малювати. Забо¬рона писати й малювати найбільше обурила Тараса: «Забрано найблагороднішу частину мого бідного існування!» Окрім того, солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо, ненависний був дух солдафонства, що чавунною печаттю лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря. Писав ночами при світлі місяця на випадково знайдених шматках обгорткового паперу оцупком олівця, хтозна-як добутого. У 1848 р. поета взяли художником у наукову експедицію під керівництвом гуманної людини О. Бутакова для вивчення й опису Аральського моря. У 1850 р. Шевченка переведено до Новопетровського укріплення — на півострові Мангишлак. Тут, за розрахунком царських прислужників, поет повинен був загинути, якщо не від хвороб, то від нудьги та безнадії. На муштру Шевченко мусив ходити навіть хворим, а хворів він безперервно два роки — цингою та золотухою.

7. Звільнення Тараса Григоровича, його останні роки життя.

 На початку 1857р. друзі поета отримали царський дозвіл на його звільнення. У 1859 р. Шевченко отримав дозвіл повернутися в Україну. Але за революційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати до Петербурга. 4 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання академіка-гравера. Цього ж року виходить нове видання «Кобзаря». Шевченко багато працює: пише вірші, створює нові гравюри, стежить за поширенням свого «Букваря», планує видання кількох підручників. 10 березня 1861р. Тарас Григорович Шевченко помер. Труну з тілом Великого Кобзаря несли студенти з церкви аж на Смоленське кладовище. «Були в нас на Україні великі воїни, великі правителі, а ти став вище за всіх їх, і сім'я рідна в тебе найбільша, зібралися до тебе усіх язиків люди, як діти до рідного батька»,— сказав П.Куліш, звертаючись до померлого поета.

 У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Україну й поховано на Чернечій горі біля Канева. Тут на одній з найвищих гір Дніпрових покоїтиметься прах його, і як на горі Голгофі, подібно хресту Господньому, стоятиме хрест, котрий буде видно і по той, і по сей бік нашого славного Дніпра. Після поховання люди довго не розходились, деякі залишилися й ночувати біля Тараса... Було це 22 травня. А 24 над домовиною почали насипати високу могилу  - гору, яку пізніше названо Тарасовою.

- Пропоную вашій увазі літературну п’ятихвилинку. цікава інформація про Т.Г.Шевченка: його зовнішність, вдача, талант, слава, ставлення до грошей тощо, яку ми не знайдемо у наших підручниках. (ДОДАТОК 1).
Ідейно-художній аналіз твору Т. Шевченка «Думи мої, думи мої...»

1. Виразне читання поезії або прослуховування у запису.

Відкрийте підручники ст.35, слідкуючи, прослухайте поезію «Думи мої, думи мої...»

2. Історія написання твору.

Вірш «Думи мої, думи мої» був написаний Тарасом Шевченком у 1838 році в Петербурзі.

У Т.Шевченка є ще один вірш «Думи мої, думи мої» , написаний на засланні в Орській фортеці 1847 року. Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, ув'язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено вирок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус.

З 1847 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «захалявні книжечки» (1847-1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, був ненависним сам дух солдафонства, що лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від усього світу в степ, за вали, на берег моря.

До теми дум Тарас Григорович звертався не одноразово, а поезія «Думи мої, думи мої...» була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.

Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.

Ідея: тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість допоможе змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.

Основна думка: думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині.

Жанр: громадянська лірика.

Бесіда за питаннями:

1)  Чому Т. Шевченко перебував в Орській кріпості?

2)  Що змусило письменника написати поезію «Думи мої, думи мої...»?

3)  Через що поет звертається до своїх думок? Що хвилює Т. Шевченка?

      Про яку «лиху годину» згадує автор твору?

4)  Який настрій у поета можна дослідити впродовж цієї поезії? Про що це свідчить?      

 Художні особливості твору.

                 Звертання: «думи мої», «мої голуб'ята», «мої любі».

             Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами».

                 Порівняння: «привітаю, як діток », «квіти, мої діти»              

Як ви розумієте вираз «бути вільним»?

  Складіть інформаційне ґроно: «Що означає воля для Т. Шевченка?» 

             - скасування кріпацтва, будь-який гніт («Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте»)

       ВОЛЯ:      - кожна людина має свої права 

                         - отримання можливості навчатися,

незважаючи на соціальний стан людини

                          - захист національної культури (казав своєму народові саме те, що потребувало загальнонаціонального усвідомлення)

                         - бачити свій народ щасливим


    Аналіз поезії «Мені однаково, чи буду…»  в контексті біографії поета.  Роздуми поета про власну долю, долю України.

    Підсумок уроку.
ГРА «Спіймай помилку»

1.  Тарас  Шевченко  народився  10  березня  1814  року  в  с. Моринцях  Звенигородського  району  Черкаської  губернії .                    ( 9 , повіту , Київської )                                                            

2.  Майбутнього  поета  друзі  викупили  із  кріпацтва  22  квітня  1838  року, продавши  портрет  імператора , намальований  Карлом  Брюлловим .                 ( Василя  Жуковського )

3. Шевченко  у  Петербурзі  познайомився  з  найвідомішими  діячами  української  і  російської  культур : Євгеном  Гребінкою , Олексієм  Венеціановим , Олександром  Пушкіним .     

   ( Карлом  Брюлловим , Василем  Жуковським )

4. Коли  Тарас  став  вільною  людиною , його  зарахували  на  навчання  у  Петербурзький  університет .                                            ( Академію  мистецтв )

5. За  участь  у  Кирило-Мефодіївському  братстві  та  написання  революційних  творів  у  1849  році  поета  заарештували  і  згодом  заслали  у  Новопетровськ .           ( 1847 , Оренбург )

6. На  вироку  Шевченкові  імператор  Микола  І  власноруч  зробив  помітку : « Під

    найсуворіший  нагляд  із  забороною  листуватися» .    ( «…писати  і  малювати» )

7. На  засланні  в  Орській  фортеці , Оренбурзі , на  Аралі  і  в  Новопетровському

     укріпленні  поет  провів  12  років ( 10 )

8. 1860 року  Рада  Академії  мистецтв  присвоїла  Тарасові  Шевченку  звання  професора – гравера .                                                              ( академіка )

9. 10  березня   1860  року  у  Києві   помер  народний  поет .     ( 1861 , Петербурзі )

Практичне завдання

-перегляд відео (за вибором вчителя)
https://youtu.be/uJd2ajOPoH8 - Обличчя української історії. Тарас Шевченко.- 6хв
https://youtu.be/dX5LeZSK1Wg - Великі Українці - Тарас Шевченко (2008) – 25хв
Справжній Шевченко: невідоме про українського генія // : https://youtu.be/vENptozY22k - 1част.
              https://youtu.be/m03m_Ii1VfU -2 част.

Історія кохання княжни Варвари Рєпніної до Тараса Шевченка / ГРА ДОЛІ.- 12хв:

 https://youtu.be/q-PfecOqh6w

Що пророчив Тарас Шевченко Україні? Ірина Фаріон | Велич особистості | лютий '15
https://youtu.be/z9pvA7Ro5U4
Шевченко. 200 років самотності - https://youtu.be/2xwhkJx8LaE - 51хв

- законспектувати відомості про митця і його багатогранну творчість, історію написання та джерела творів;

- виразне читання поезій;

-  аналіз поезії  в контексті біографії поета. 

- визначення художніх засобів.
Пройти тест https://naurok.com.ua/test/join? 

Домашнє завдання

Читати с. 32 – 37, відповідь на пит. с.36,

С.32 – 35(конспект).
Вивчити напам'ять поезію Т. Шевченка «Думи мої, думи мої» або «Мені однаково, чи буду…»

ДОДАТОК 1
ЗОВНІШНІСТЬ

У молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Широкі плечі, широка талія й легка сутулість надавали його поставі того особливого характеру , що росіяни називають "угловатостью"; у руках його не було гнучкості, граційності. На смаглявому обличчі – ледь помітні сліди віспи. Русявий. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього, чарували невеликі, але виразні сірі очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою.

ВДАЧА

Ось як згадують про Шевченка сучасники: "Своєю простотою, сердечністю, однією своєю появою мимоволі прив’язував до себе всіх: від малого до великого…", "Його трохи незграбні, але зовсім не вульгарні манери, проста мова, добра, розумна усмішка, все якось притягувало до нього й залишало враження старого знайомства, старої приязні, при якій всі церемонії робилися зайвими", "Він був надзвичайно ласкавий, м’який і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й захоплювався часто людьми, що не були його варті. Сам же він впливав на інших якось чарівливо, всі любили його, навіть слуги".

ТАЛАНТ  Свої поезії Шевченко писав з надзвичайною легкістю – наче жартома: міг не тільки слухати при цьому розмови присутніх, а й сам брати в них участь.

Літературна Спадщина Т. Г. Шевченка: 240 поезій з них — понад 20 поем, драма «Назар Стодоля», 20 повістей (до нас дійшли 9); щоденники; автобіографії, фрагменти двох незакінчених драм.

Оригінали більшості творів Шевченка зберігаються в Інституті літератури НАН України.

Твори Шевченка перекладені приблизно 100 мовами світу.

 Шевченко був академіком гравюри Петербурзької академії мистецтв і залишав по собі багату спадщину: 210 акварелей, передусім пейзажів; 150 портретів, з яких 43 — автопорт­рети; 27 офортів, з яких 6 — серії «Живописна Україна»; понад 230 олівце­вих рисунків ландшафтів України; ескізи, етюди, начерки — на 360 сторін­ках рукописів та альбомів. До того ж, не все збереглося.

Шевченко був віртуозом інтимного співу. Мав добрий слух, невеликий але гарний голос. Знав безліч українських пісень. Часто співав соло, а свою улюблену "Зіроньку" виконував так, що загіпнотизовував слухачів. Окрім того, був талановитим оповідачем і прекрасним декламатором. Запальний театрал і приятель найвидатніших акторів – свого часу, під час солдатчини він проявив блискучі акторські здібності.

СЛАВА  В Україні Шевченко мав таку велику популярність, що поміщики навперейми запрошували його в гості, а коли поет входив до зали, то всі присутні стовплювалися при вході, і навіть чванькуваті пані, що інакше не розмовляли, як по – французьки, очікували його появу з великою цікавістю. Він був предметом загальної уваги і захоплення.

       Повертаючись пароплавом із заслання, недавній рядовий Шевченко мешкав у каюті самого капітана і був постійним гостем подорожуючих мільйонерів. Уся петербурзька еліта: найславетніші вчені, письменники, політичні діячі, митці, артисти, композитори, колишні політичні вигнанці і в’язні, модні красуні, аристократи й студенти, урядовці усі вони строкатим і галасливим натовпом після заслання оточили Шевченка, не даючи йому ні відпочити , ні зайнятися своїми справами. Його мало не носили на руках.

       Про його популярність свідчить і те, що автопортрет Шевченка купила дядина царя Олександра ІІ, велика княгиня Олена Павлівна.

 ГРОШІ

 Гроші в Шевченка не трималися. Маючи великі суми, витрачав їх, сам добре не знаючи, як і куди. Не вмів бути ні ощадливим, ні розпоряджатися грішми. Часто необережно позичав і ставав жертвою ошуканців. Заходячи до міста, завжди брав гроші для жебраків. Якось не замислюючись, всунув у руку старцеві золотого імперіала. Переляканий небувалою щедрістю, той відмовився від такої суми.

       У Kиєві служниця, перучи Шевченкові хустки, знайшла позав’язувані у вузликах гроші. Поет ніяк не міг пригадати, коли і за яких обставин туди їх заховав. У неділю за ці "дурні якісь гроші" він справив банкет для дітвори з цілої околиці.

 

Доповнення

 ОСТАННІ ДНІ ПОЕТА

 Про своє фізичне здоров’я Шевченко дбав мало. А воно було дуже надірваним ще в часи заслання. Окрім того, був рідкісним працелюбом. Уже наприкінці вересня 1860 року стало помітно, що поет вельми хворий. Однак він про це нікому не говорив і весь віддавався праці. Лише 23 листопада поскаржився лікарю на біль у грудях. Той порадив не виходити на двір. Домашній карантин Шевченко витримав до Різдва. Казав: "Щоб і на Різдво не виходити? А кутя? А узвар? Ні, не всиджу: колядувати хоч рачки полізу до куми! Це колядування цілком надломило його організм.

       Діагноз лікарів був невтішний: водяна хвороба. Останні дні Шевченко провів у великих муках. Проте жоден стогін не вирвався з його грудей. Шевченко лише стискав зуби, виривав ними вуса, давлячи в собі болі, що його мучили.

       У неділю 10 березня о п’ятій ранку, зійшовши по сходах до майстерні, він охнув і впав. Так перестало битися серце Тараса Шевченка.

       Кріпак із кріпаків, геній із геніїв – це він дочасно віддав своє життя, аби неправда і сваволя, кривда і глум над чесною людиною ніколи не приходила на нашу землю.

 

docx
Додано
21 жовтня 2020
Переглядів
2812
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку